Позитивні зобов'язання
Гарантовані Конвенцією права належать до категорії "негативних прав", оскільки вони вимагають від держав-членів утримуватись від втручання в основні свободи. Наприклад, стаття 3, яка забороняє катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання, вимагає від держав-членів не застосовувати до фізичних осіб різні види жорстокого поводження.
Однак Європейський суд з прав людини також вважає, що Конвенція є документом, який містить в собі "позитивні зобов’язання". Це означає, що договірні сторони зобов’язані вживати певних кроків або заходів з тим, щоб забезпечити ефективну реалізацію конвенційних прав. Це може включати в себе, окрім іншого, прийняття законів, що допоможуть забезпечити користування гарантованими Конвенцією правами, проведення ефективних розслідувань у випадках стверджуваних порушень прав людини або забезпечення реальних умов для реалізації прав.У справі "Маркс проти Бельгії" заявниками були мати та її донька, яка була народжена поза шлюбом. На час, коли подавалась заява, не існувало правових взаємозв’язків між матір’ю та позашлюбною дитиною. Для встановлення такого правового зв’язку мати повинна була формально визнати дитину, а це вимагало проведення відповідної процедури та потребувало певних витрат. Крім того, закон передбачав інші нерівні права для дітей, народжених поза шлюбом, наприклад, щодо можливості успадкування майна.
Суд визнав, що така правова база порушує права заявників на сімейне життя, і Бельгія, виконуючи позитивне зобов’язання, має ухвалити у зв’язку з цим різні закони. Суд постановив:
"Як Суд визнав у "Бельгійській мовній справі", "основною" метою статті 8 є захист особи від незаконного втручання з боку державних органів. Разом з тим вона не просто примушує державу утримуватись від такого втручання: на додаток до цього першочергового зобов’язання негативного характеру у держави повинні бути позитивні зобов’язання, без яких неможливе ефективне "дотримання" права на сімейне життя.
Це означає, окрім іншого, що коли держава у своїй національній правовій системі відзначає режим, який застосовується до певних родинних зв’язків, як, наприклад, до зв’язків між незаміжньою матір’ю та її дитиною, така система має функціонувати в спосіб, який забезпечить цій категорії осіб можливість жити нормальним сімейним життям.
Як відзначено в статті 8, повага до сімейного життя передбачає, зокрема, на думку Суду, наявність у національному законодавстві правових гарантій, які дають можливість інтеграції дитини до власної родини від самого моменту її народження. У зв’язку з цим держава має можливість обирати засоби на власний розсуд, але закон, який не задовольнятиме цій вимозі, порушуватиме пункт 1 статті 8, і при цьому відпадає необхідність розглядати його на предмет відповідності пункту 2"[6].Важливим аспектом є те, що позитивні зобов’язання можуть створювати можливості для застосування ЄКПЛ в сфері взаємовідносин між приватними особами. ЄКПЛ, що є міжнародною угодою про права людини, визначає зобов’язання держав щодо всіх осіб, які перебувають під їхньою юрисдикцією; Конвенція не є зобов’язуючим інструментом щодо третіх сторін, таких, як приватні особи або юридичні особи приватного права. Однак окремі статті ЄКПЛ можуть накладати на державу-члена зобов’язання забезпечити те, щоб визначені у Конвенції права здійснювались реально у взаємовідносинах між третіми сторонами. Наприклад, приватні газети або інші приватні ЗМІ не зобов’язані дотримуватись визначеного в статті 8 ЄКПЛ права, однак національні суди повинні брати до уваги статтю 8, ухвалюючи рішення в порядку цивільного провадження щодо можливого втручання ЗМІ у приватне життя. Відтак, ЄКПЛ може впливати на взаємовідносини між недержавними суб’єктами через позитивні зобов’язання органів влади або судів, які стосуються цих взаємовідносин.
1.5.