ПИТАННЯ 11. Дактилоскопія та питання, що вона вивчає
Досить розповсюдженими об\'єктами пошуку в процесі більшості оглядів є сліди відбитків поверхні рук (рідше - підошви босих ніг), на яких можна визначити папілярний узор. Інформативна значимість таких слідів визначає їх особливе криміналістичне значення.
Дактилоскопія - це розділ трасології, що вивчає властивості й будову папілярних узорів. Слово "дактилоскопія" походить від грецьких слів йаМуІоз (палець) і 5/сорео (спостерігаю, дивлюсь). Отже, дактилоскопія - це розділ криміналістики, який вивчає будову шкірних узорів внутрішніх (долонних) поверхонь рук для ідентифікації особи, кримінальної реєстрації і розшуку злочинця.
Дактилоскопія була відома більше тисячі років, про що свідчать наскельні малюнки в печерах, на яких зображувалися кисті рук людини з намальованими на них папілярними узорами. Вже у 1880 р. китайці мали цілу колекцію відбитків пальців рук найбільш небезпечних злочинців.
63
У Європі можливість ідентифікації злочинців за слідами папілярних узорів з\'явилася значно пізніше. У середині XIX ст. В. Хершель (поліцейський чиновник англійської колоніальної адміністрації в Індії) почав дослідження щодо вивчення особливостей і можливостей використання папілярних узорів. Вивчаючи протягом багатьох років відбитки пальців рук, В. Хершель звернув увагу на те, що відбитки однієї людини ніколи не збігаються з відбитками пальців іншої. Продовжуючи дослідження, він помітив ще одну властивість папілярних узорів -узор на нігтьових фалангах пальців рук залишається незмінним протягом багатьох років. Зрозумівши важливість свого відкриття, В. Хершель запропонував новий спосіб реєстрації злочинців із використанням їх пальцевих відбитків.
Значне місце в історії розвитку дактилоскопії належить Ф. Гальтону який встановив, що малюнки папілярних узорів на руках людини неповторні й зробив спробу їх класифікувати та систематизувати.
Більш досконалу систему класифікації відбитків пальців розробив Е.
Генрі, який поділив папілярні узори на п\'ять видів: прості, пологі і гострі дуги, радіальні й ульнарні петлі та завитки.У Росії й Україні дактилоскопія почала використовуватися на початку XX ст.
Можливості дактилоскопічних досліджень вивчені досить добре. Застосування ж із цією метою математичних методів суттєво розширює їх межі і вирішення ідентифікаційних завдань, зокрема, за відбитками, які тривалий час вважалися непридатними об\'єктами (наприклад, неповні відбитки папілярних узорів пальців, уривки папілярних ліній розміром до 0,5 см2). Удосконалення методики дослідження на основі нових підходів дає змогу встановлювати особу за фрагментами папілярних узорів. Розроблені нетрадиційні методи ототожнення особи за слідом папілярного узору з використанням поро- та еджеоскопічних ознак, суть яких полягає у використанні як окремих ознак, поряд з елементами будови узору, особливостей будови папілярних ліній, якими є відображення вихідних проток залоз (пор) і меж самих папілярних ліній.
Сьогодні є можливим вирішення питань про дослідження складу потожирової речовини, яка утворює відбиток у поєднанні
з запахом. Вони, вочевидь, можуть вирішити проблеми у випадках, коли мова йде про сліди, що непридатні для власне дактилоскопічної ідентифікації. Встановлено, що сам потожи-ровий склад сліду несе великий обсяг інформації про особу: характер спожитої їжі та прийняті ліки, психічний стан людини, ТІ антропологічну належність тощо. Сучасний рівень розвитку науки дає можливість визначити видову і групову належність потожирової речовини, за її складом диференціювати чоловіків та жінок, встановити приблизний вік особи.