ВИСНОВКИ

Результати проведеного дисертаційного дослідження дали можливість сформулювати такі основні науково-теоретичні узагальнення, висновки та рекомендації:

1. На основі аналізу та узагальнення існуючих теоретичних підходів різних шкіл доведено визначну роль банківського кредиту як каталізатора змін технологічних укладів трансформаційної економіки.

2. Встановлено, що мобілізація внутрішніх ресурсів і спрямування їх на фінансування інноваційної діяльності суб\'єктів господарювання через банківське кредитування є загальною тенденцією для всіх країн, у тому числі з перехідною економікою. Пошук ефективних шляхів нарощування кредитних коштів є чинником масштабного економічного зростання. Українські комерційні банки нині не забезпечують фінансування виробничих інвестицій та інновацій українських підприємств через механізм банківського кредитування, а переважно діють у напрямі обслуговування руху коштів, що належать клієнтам і призначені для інвестицій, що перешкоджає акумулюванню заощаджень і спрямування їх на ринок цінних паперів та в інвестиційні проекти.

3. Проведений аналіз показав, що активному впровадженню довгострокового банківського кредитування інноваційного розвитку бізнесу перешкоджає правовий нігілізм учасників правовідносин, штучне стримування розвитку банківської системи внаслідок адміністративного тиску з боку владних структур, відсутність довгострокових програм розвитку банківської системи, виходячи з потреб усієї економіки (передусім реального сектора) та з урахуванням об\'єктивної необхідності інтеграції до міжнародних ринків, слабкий рівень законодавчого забезпечення банківської діяльності, низька виконавча дисципліна позичальників, недосконала робота державної виконавчої служби, специфічність умов трансформаційних змін в Україні, що характеризуються величезними обсягами «тіньової» економіки, високою корумпованістю, наявністю організованих злочинних угрупувань у сфері економіки.

4. Обґрунтовано, що в Україні фінансово-кредитному забезпеченню інноваційного розвитку протидіє психологічний чинник «економічна паніка», яка відтворює ситуацію, при якій суб’єкти економічних відносин, нехтуючи об’єктивними умовами та власними економічними інтересами, створюють штучне падіння ліквідності кредитно-банківської системи, провокуючи ефект «сніжного кому», який, в свою чергу, підвищує ймовірність колапсу банківської системи та провокує звуження кредитних відносин в реальному секторі економіки.

5. Українські банки неохоче фінансують інноваційні проекти. Причиною цього є високі ризики, низька ефективність кредитного інвестування і тривалий термін окупності проектів. Крім того, невміння позичальника правильно розрахувати розмір кредиту для реалізації інноваційного проекту та термін його повернення спричинило проблему підвищення частки неповернення банківських кредитів. Велика кількість підприємств веде подвійну бухгалтерію, тому фінансові звіти не дають достовірної інформації про ефективність діяльності підприємства. В результаті неможливо оцінити ризики, пов’язані з кредитуванням конкретного підприємства. Тому банки закладають високий ступінь ризику в процентну ставку та обов’язково вимагають від позичальників заставу, ринкова вартість якої перевищує суму кредиту на 20–30 %. Автором розроблено власну концепцію кредитного забезпечення інноваційної діяльності, яка полягає в відповідних законодавчих та нормативних змінах, створення системи взаємозв’язків між фактично розрізненими нині секторами держава – банківська система – реальний сектор економіки.

6. Встановлено, що основною причиною недостатнього рівня участі комерційних банків в інвестуванні реального сектору економіки взагалі та інноваційної діяльності, зокрема, є високі ставки за кредитами, що, в свою чергу, обумовлюється низкою чинників. Визначальним є те, що комерційні банками, при формуванні вартості кредиту, крім звичайних кредитних ризиків враховуються всі потенційно можливі ризики реалізації інноваційних проектів.

7. Доведено, що проблема високої ціни на банківські кредити є найголовнішою у реалізації завдання активізації взаємодії банківської системи й виробничого сектору національної економіки, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробника. Різниця у ставках за кредитами, які можуть отримати вітчизняні й іноземні інноватори-виробники, вже з самого початку робить продукцію українських підприємств неконкурентоспроможною в ціновому плані. Обґрунтовано необхідність зменшення українськими виробниками закладеної в ціну своєї продукції процентної ставки. Акцентовано увагу на цільовій переорієнтації банківського кредитування на фінансуванні формування механізму технологічної конкурентоспроможності української продукції замість фінансування поточної та торговельно-спекулятивної діяльності.

8. Фінансуванню інноваційних проектів завадить відтік капіталу з країни. Так, за останні сім років з України було нелегально вивезено 20–25 млрд дол. США. Вплив світової фінансової кризи прискорив та збільшив цей процес. Світові кредитно-фінансові ринки нині є закритими для запозичень в Україну. Розроблено концепцію використання для цілей формування фінансових ресурсів як депозитної бази банківського кредитування інноваційного розвитку, внутрішніх ресурсів країни. Доведено їх достатність та запропоновано практичні рекомендації для перетоку акумульованих в іноземних валютах, надлишковій нерухомості, цінних металах та закордонних фінансових установах у реальний сектор економіки.

9. Обґрунтовано, що діяльність комерційних банків, з одного боку, все більше віддаляється від виробничого сектору економіки, здебільшого займається обслуговуванням транзакцій суто фінансового капіталу, спрямовують фінансові ресурси на спекулятивні операції. Запропоновано посилити регулятивну функцію НБУ шляхом здійснення ефективного контролю за діяльністю комерційних банків та надання преференцій інвестиційним банкам.