49. Що додав Дж. М. Кейнс у розвиток капіталотворчої теорії кредиту?

Ідеї А.Гана розвинув Дж.М.Кейнс (1883—1946) і його наукові наступники. Використовуючи «раціональні зерна» капіталотворчої теорії, вони обґрунтували принципи кредитного регулювання економіки, у відповідності до яких кредит визначає економічний розвиток, а кризи і безробіття можуть бути ліквідовані втручанням емісійного банку та уряду в економічні процеси.

Дж.М.Кейнс встановив залежність економічної активності і зайнятості від зниження позичкового проценту у своїй праці „Загальна теорія зайнятості, процента і грошей“. Високий рівень відсотка, на думку Дж.М.Кейнса, стимулює суб’єктів грошового ринку віддавати перевагу купівлі цінних паперів а не інвестувати у фізичний капітал, тобто вкладати у розширення виробництва чи споживання. Причиною зростання відсотка, на думку вченого, є недостатня кількість грошей в обігу, наслідком чого є обмеження пропозиції капіталу у порівнянні з попитом. Збільшуючи кредитну експансію, можна розширити масу грошей в обігу і пропозицію позичкового капіталу. При цьому ставка відсотка буде знижуватись і зростатимуть інвестиції, що, в кінцевому підсумку, збільшить виробничий капітал і споживчий попит, знизить рівень безробіття. Тобто, у відповідності до концепції, гроші впливають на процент, процент – на інвестиції, інвестиції – на виробництво, виробництво – на дохід, дохід – на ціни. Разом з тим, згодом вчений дійшов висновку, що вплив кредитної експансії на рівень відсотка є відчутним лише в певних межах, після виходу за які процент перестає реагувати на збільшення кількості грошей в обігу, а розширення кредитної експансії набирає інфляційного характеру («ліквідна пастка»). Тому Дж.М.Кейнс після світової

(Продовження питання №49)

економічної кризи 1929-1933 рр. відмовився від ідеї своїх попередників щодо безмежних капіталотворчих можливостей кредиту і банків та радив, поряд з кредитними інструментами, широко використовувати інші заходи регулювання економіки, зокрема, витрати держави. Ідеї А.Гана розвинув Дж.М.Кейнс (1883—1946) і його наукові наступники. Використовуючи «раціональні зерна» капіталотворчої теорії, вони обґрунтували принципи кредитного регулювання економіки, у відповідності до яких кредит визначає економічний розвиток, а кризи і безробіття можуть бути ліквідовані втручанням емісійного банку та уряду в економічні процеси.