Поняття валюти.

Валюта – це грошова одиниця, що використовується як світові гроші, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і платежу.

Види валют :

1) залежно від емітента валютних коштів:

· Національна валюта – платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, марка, фунт стерлінгів…);

· Іноземна валюта – грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках;

· Колективна валюта – міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).

2) залежно від режиму використання :

· Конвертована валюта (повно або частково);

· Неконвертована.

3) залежно від сфери і мети використання:

· Валюта оплати – валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашення міжнародного кредиту;

· Валюта кредиту – валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;

· Валютні угоди (ціни) – валюта, в якій встановлюється ціна товару чи послуг у зовнішньоекономічному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.

Міжнародна торгова валюта – це валюта, що використовується для оцінки мііжнародних торговельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

Міжнародна резервна валюта – це валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансування допомоги. Її головна функція – це створення валютних державних резервів.

Валютні відносини – це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері. Вони включають :

· Укладання угод щодо купівлі-продажу валют;

· Отримання й надання з-за кордону різного роду позик;

· Надання економічної й технічної допомоги за кордон;

· Функціонування валюти у зовнішньоекономічній торгівлі.

Учасники валютних відносин : держави, міжнародні організації, юридичні особи, фізичні особи.