Лекція № 13. «Небанківські кредитно-фінансові установи”

План

1. Необхідність та роль організації спеціалізованих небанківських

кредитно-фінансових установ в сучасних умовах

2. Страхові компанії та форми їх організації

3.

4. Благодійні фонди і ощадно-позичкові асоціації

5. Пенсійні фонди: призначення, створення і розвиток

1. В останні роки на національному ринку позичкових капіталів важливу роль виконують спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути, що зайняли видне місце в нагромадженні і мобілізації грошового капіталу. До цих установ відносять: страхові компанії, пенсійні фонди, ощадно-позичкові асоціації, будівельні суспільства, інвестиційні і фінансові компанії, благодійні фонди, кредитні союзи. Ці інститути істотно потіснили банки в акумуляції заощаджень населення і стали важливими постачальниками позичкового капіталу.

Росту впливу спеціалізованих небанківських установ сприяли три основні причини:

- зростання доходів населення в розвитих країнах;

- активний розвиток ринку цінних паперів;

- надання цими установами спеціальних послуг, що не можуть надати банки. Крім того, ряд спеціалізованих небанківських установ (страхові компанії, пенсійні фонди) на відміну від банків можуть акумулювати грошові заощадження на досить тривалі терміни і, отже, робити довгострокові інвестиції.

Основні форми діяльності цих установ на ринку позичкових капіталів зводяться до акумуляції заощаджень населення, наданню кредитів через облігаційні позики корпораціям і державі, мобілізації капіталу через усі види акцій, наданню іпотечних і споживчих кредитів, а також кредитної взаємодопомоги.

Зазначені інститути ведуть гостру конкуренцію між собою як за залучення грошових заощаджень, так і в сфері кредитних операцій.

2. Діяльність страхових компаній складається у створенні на основі договорів з юридичними і фізичними особами спеціальних грошових фондів, з яких здійснюються виплати застрахованим особам грошових сум в обговорених розмірах у випадку настання визначених подій (страхових випадків).

Попит на страхові послуги обумовлений тим, що у фізичних і юридичних осіб постійно існує погроза настання якихось несприятливих, і навіть катастрофічних подій, що приводять до значних фінансових витрат (смерть, хвороба або звільнення з роботи члена родини, зарплата якого була основним джерелом доходу; знищення майна внаслідок пожежі; аварія автомобіля і т.д.). Покрити такі витрати поточними доходами практично неможливо, накопичувати для цього кошти через депозитні рахунки теж досить складно. Страхування є найбільш вигідним таким відрахуванням.

В даний час у промислово-розвитих країнах діють наступні види страхування життя:

1) звичайне (особисте);

2) групове (поліс на кілька людей);

3) кредитне страхування (гарантії банку і страхових компаній у випадку смерті людини);

4) промислове (страхування робітників по професійній ознаці);

5) страхування пенсії (аннуітет)

Види страхування розрізняють по ознаці страхового терміну:

- довічне (до настання смерті);

- термінове (від 1 року і більш)

Страхування від нещасних випадків включає два види:

- від нещасних випадків робітників та службовців;

- від нещасних випадків і хвороб населення

В даний час нараховують чотири організаційні форми страхових компаній:

Перша форма – страхові компанії побудовані на акціонерній основі. У цьому випадку компанії випускають акції і є акціонерними товариствами.

Друга форма – зветься «на взаємній основі», де кожен полісовласник є співвласником, тобто акціонером компанії, але на базі не акції, а страхового поліса, компанія в цьому випадку акції не випускає.

Третя форма – має на увазі «взаємний обмін», коли компанія сформована на кооперативних початках і діє від імені окремих осіб або компаній. Через центральну контору страхової компанії її учасники обмінюються страховими ризиками, страхуючи самих себе і не продають страхування на сторону.

Четверта форма організації – система Ллойс, що складається із синдикатів, у які входять страхові компанії і брокерські страхові фірми.

Пасивні операції страхових компаній формуються в основному за рахунок страхових премій, що сплачують юридичні і фізичні особи.

Активні операції складаються з інвестицій у державні облігації центрального і місцевого уряду, в облігації й акції приватних корпорацій, а також у позики під поліси. Важливе місце в активах займають позики під поліси і вкладення в нерухомість. Позики в нерухомість – це власне кажучи кредитування осіб, що купили страхування в даній компанії.

3. Інвестиційні компанії шляхом випуску власних акцій залучають кошти, що потім вкладаються в цінні папери промислових і інших корпорацій. Таким чином, за рахунок придбання цінних паперів, вони здійснюють фінансування різних сфер економіки.

В даний час існують інвестиційні компанії відкритого і закритого типу. Більш зручною організаційною формою є компанії відкритого типу, що випускають свої акції поступово, визначеними партіями. Ці акції можуть передаватися і перепродуватися. Постійна емісія дозволяє таким компаніям увесь час збільшувати свій грошовий капітал, а відповідно постійно нарощувати інвестиції в цінні папери корпорацій.

Інвестиційні компанії закритого типу здійснюють випуск акцій у визначеній кількості. Новий покупець може їх придбати тільки в колишніх власників за ринковою ціною.

Основою пасивних операцій інвестиційних компаній є виручені кошти від реалізації власних цінних паперів, акціонерний капітал, нерухомість компанії.

Активні операції досить специфічні – грошові кошти, виручені від продажу власних акцій, інвестиційні компанії вкладають в акції різних корпорацій і компаній.

Фінансові компанії - це особливий вид фінансово-кредитних установ, що діють у сфері споживчого кредиту.

1) фінансування продажу на виплату;

2) особисте фінансування

Перші займаються продажем товарів тривалого користування в кредит (автомобілі, телевізори, холодильники і т.д.); наданням позичок дрібним підприємцям; фінансуванням роздрібних торговців.

Другі, як правило, видають позички споживачам, а іноді фінансують продаж тільки одного підприємця або однієї компанії.

Компанії обох видів надають позички від 1 року до 3 років.

Пасивні операції фінансових компаній здійснюються за рахунок випуску власних цінних паперів і короткострокових кредитів у комерційно ощадних банків.

Особливістю діяльності компаній є те, що вони стягують досить високі відсотки за кредит. Споживач або позичальник, у випадку неможливості повернення споживчої позички, позбавляється свого майна, що переходить у власність банку.

4. Розвиток благодійних фондів пов\'язаний з наступними обставинами:

1) добродійність стала частиною підприємництва;

2) створення благодійних фондів має прагматичну причину – прагнення власників уникнути великих податків при передачі спадщини. Ця обставина дозволяє власникам укривати свої капітали від оподаткування податком на спадщину.

Створюючи благодійні фонди, великі власники фінансують освіту, охорону здоров\'я, культуру, мистецтво, науково-дослідні інститути, церкви, різні громадські організації.

Пасивні операції благодійних фондів складаються з благодійних надходжень у виді великих грошових надходжень або пакета акцій. Активні операції – із вкладень у різні цінні папери, включаючи державні, а також у нерухомість.

Ощадно-позичкові асоціації (ОПА) являють собою кредитні товариства, створені для фінансування житлового будівництва.

Основна діяльність ОПА – надання іпотечних кредитів під житлове будівництво в містах і сільській місцевості.

Активні операції складаються в основному з іпотечних позичок і кредитів, що складають 90%, а також вкладень у державні цінні папери.

ОПА носять, в основному, кооперативний характер, тому що їхні ресурси складаються в основному з внесків пайовиків, що представляють широкий загал населення і намагаються вирішити житлову проблему.

5. Приватне пенсійне забезпечення виникло в противагу незадовільному державному пенсійному забезпеченню.

Організаційна структура пенсійного фонду відрізняється від структури інших кредитно-фінансових установ тим, що не передбачає акціонерної, кооперативної і пайової форми власності. Як правило, пенсійні фонди створюються в приватних корпораціях, що юридично і фактично є їх власниками. Корпорація може укласти угоду зі страховою компанією, по якій остання одержує пенсійні внески і забезпечує надалі виплату пенсій. У цьому випадку пенсійний фонд є застрахованим, тому що створено в рамках страхової компанії.

Основою пасивних операцій пенсійних фондів є ресурси, що надходять від корпорацій, підприємств, а також внески робітників та службовців, що звичайно складають 20-30% усіх надходжень. Чим могутніше і багатіше корпорація, тим менше частка внесків робітників та службовців.

Пенсійні фонди володіють довгостроковими коштами і вкладають них в урядові і приватні цінні папери.

Існують і державні пенсійні фонди. Вони, як правило, створюються на рівні центрального уряду і місцевих органів влади. Основою пасивних операцій таких фондів є кошти бюджетів і внески населення.

Активні операції сконцентровані у внесках у державні цінні папери (що дозволяє фінансувати державний борг) і в незначному ступені – у цінні папери корпорацій.

У діяльності державних пенсійних фондів існують специфічні розходження з погляду форм організації, діяльності й інвестування коштів.