<<
>>

Еволюція та розвиток комерційних банків в Україні

Термін «банк» походить від латинського «banco» й означає «контора», «лава», «стіл», за яким здійснювався обмін грошей. Французьке слово «bangue» означає «скриня», тобто вказує на функцію збереження чогось цінного.

За свідченнями істориків, перші банківські операції почали здійснюватись у Стародавньому Вавилоні, де не тільки обмінювалися гроші однієї держави на гроші іншої, а й практикувалося прийняття вкладів та видання за ними певних відсотків. Подальшого розвитку банківська справа набула в Стародавній Греції (Елладі), де організацію банківської справи було закладено понад дві з половиною тисячі років тому в давньогрецьких містах на узбережжях Середземного, Егейського і Чорного морів. Жвава торгівля та наявність у греків власних монет підштовхнули до виникнення грошово-кредитних відносин, де останню роль відігравали «міняйли», які розумілися на монетах, перевіряли їхню якість, займались обміном грошей однієї монетно- вагової системи на іншу, а пізніше приймали коротко- або довгострокові вклади.

Міняйли (або «трапедзити», від слова «trapeze» — стіл) здійснювали грошові перекази в інші міста, позичали гроші під відсотки, за певну плату зберігали цінності й документи, укладали різноманітні угоди від імені свого клієнта. На кінець V ст. до н.е. «трапедза» — лавка міняйли, перетворилась на прототип сучасного банку.

В Європі виникнення банківської справи і поява перших лихварів пов’язано з князівськими дворами торговими домами пізнього середньовіччя. У XVI ст. з’явилися перші банківські доми — Медичі в Італії, купецькі гільдії Амстердама, Венеції, Генуї, Мілана, які створили навіть спеціалізовані банки — «жиро-банки», що здійснювали безготівкові розрахункові операції між купцями.

Банки виникають на основі товарно-грошових відносин і тому існують при різних суспільно-економічних формаціях. Перші подібні установи, що стали попередниками капіталістичних банків, виникли в кінці XVI ст.

у Флоренції та Венеції на основі обмінних операцій (обмін грошей різних міст та держав) і спеціалізувались на прийманні вкладів і здійсненні безготівкових розрахунків.

Пізніше за аналогічним принципом були створені банки в Амстердамі (1605) та Гамбурзі (1618). Найважливішими функціями банків того періоду було посередництво в платежах і кредитування торгівлі.

Банківська справа в сучасному вигляді зародилася в період мануфактурної стадії капіталізму, коли виникли банкірські доми, які надавали кредит промисловим і торговим капіталістам під помірний відсоток. Досить відомими на той час банкірськими домами були Уайльда в Англії, Ротшильда у Франції, Фуггерів у Німеччині та ін.

Перший російський банк заснований у 1733 р., коли указом було створено державний позичковий банк, який значною мірою відігравав роль казенного ломбарду.

У 1754 р. було засновано два банки: Державний зайомний банк для дворянства у Москві і Санкт-Петербурзі, для кредитування купецтва, однак ці банки швидко припинили свою діяльність, зіткнувшись із проблемою повернення кредиту. В 1772 р. поряд з банками з’являються спеціалізовані кредитні установи, які приймали внески до запитання і видавали позики або під заставу іпотеки (охоронні каси), або під заставу коштовних металів (позичкові каси). У 1769 р. у Санкт-Петербурзі та Москві було засновано Асигнаційний банк, а в 1786 р. — Державний земельний банк, почали також з’являтися інститути довгострокового іпотечного кредитування. Отже, в цей період у Росії розпочинається формування банківської системи.

В Україні початок банківської діяльності було покладено в середині ХѴІІІ ст. Вона розвивалася разом зі становленням банківської системи Росії. У ті часи торгівля велася за готівку, а промисловість розвивалася в основному за рахунок держави. Першими позичальниками були уряд і землевласники, а в ролі кредиторів виступали одноосібні підприємці-лихварі .

Кредитна система в Україні була започаткована в 1781 р., коли Російський Асигнаційний банк відкрив свої банківські контори в Києві, Ніжині, Харкові, а в 1782 р.

— у Херсоні. У 1839 р. в Києві засновується місцева контора державного комерційного банку. Указом від 31 травня 1860 р. було створено Державний банк Росії, який займався емісією кредитних білетів і здійснював низку кредитних операцій, а в Україні діяли його контори: в Києві, Харкові та Одесі. Крім того, в цей період в Україні почали функціонувати великі комерційні банки (Дворянський, Селянський), налагоджувалась мережа ощадних установ, що акумулювали заощадження населення.

Після реформи 1861 р. в Україні було створено місцеві банки: 1864 р. — Херсонський земський банк, 1871 р. — Харківський земельний банк, 1868 р. — Київський приватний комерційний банк, Київський промисловий банк та Катеринославський комерційний банк, а в Одесі формується Бессарабсько-Таврійський земельний банк та ін. Усі вони видавали позики під заставу поземельної власності або нерухомості.

У радянський період правове становище банків неодноразово змінювалось. Декретами ВЦВК від 14 грудня 1917 р. всі банки та приватні кредитні установи було націоналізовано, а банківську справу проголошено державною монополією. У 1920 р. Україна залишилася без власної грошової одиниці і без банківської системи. Після реформ 1930-1932 рр. банківська система складалась із Державного банку СРСР, який став єдиним розрахунковим центром і займався концентрацією короткострокового кредитування і платіжного обігу, та чотирьох спеціалізованих банків (Промбанк, Сільгоспбанк, Торгбанк, Цекомбанк, Зовнішньоторговельний банк).

У 1987 р. в СРСР з метою реорганізації банківської системи було проведено банківську реформу: новоутворені шість банків (Держбанк СРСР, спеціалізовані банки Агропромбанк СРСР, Промбудбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк, Зовнішньоекономічний банк СРСР) підпорядковувались Раді Міністрів СРСР і одночасно виступали як органи державного управління та юридичні особи, займались господарською діяльністю.

В Україні в цей період існувала широка мережа установ Держбанку і Будбанку, трудових ощадних кас.

Фундамент нової банківської системи в Україні було закладено створенням перших кооперативних комерційних банків на підставі Закону СРСР «Про кооперацію» (1988 р.). Перший кооперативний банк «Таврія» зареєстровано в 1988 р., а перший комерційний банк — Український інноваційний банк заснований у січні 1989 р. в Києві.

У ході перебудови СРСР почалося становлення комерційних банків за допомогою акціонування державних банків і створення нових кредитних установ на кооперативній і акціонерній основі. На 01.04.1991 р. вже було зареєстровано 1417 комерційних і кооперативних банків, з яких 1175 — на території Росії, а 242 — в інших республіках, у тому числі 74 комерційних банки в Україні.

Формування нової банківської системи України почалось із побудови суверенної держави і прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 листопада 1990 р.) та Закону України «Про економічну самостійність України» (3 серпня 1990 р.).

Діюча в країні банківська система виникла на основі прийнятого Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Закону України «Про банки і банківську діяльність» та охоплює кілька періодів:

> перший період (1989-1991 рр.) — українські банки реєструвалися в Москві (перетворення спеціалізованих державних банків, що існували в умовах централізованої планової економіки, на комерційні);

> другий період (1991-1992 рр.) — починаючи з жовтня 1991 р. відбувається перереєстрація Національним банком усіх комерційних банків, які працюють на території України, по суті більшість їх мали засновників в особі міністерств та відомств;

> третій період (1992-1993 рр.) характеризується створенням банків «нової хвилі» із залученням значного приватного капіталу. До них належать «Аваль», «Інко», Відродження», «Трасбанк» та ін. Під час гіперінфляції спостерігається масове утворення дрібних «кишенькових» банків (понад 100 банківських установ);

> четвертий період (1994-1996 рр.) — призупиняється інфляція та активізується діяльність НБУ з регулювання діяльності комерційних банків, зниження рівня банківського менеджменту, а все це призвело до банкрутства окремих банків. У 1994 р. збанкрутило 12 банків, 1995 р. — 20, 1996 р. — 45 банків, а ще 60 опинилися в стані прихованого банкрутства. В цей період банківська система України перебувала в стані стагнації: скорочення розміру активів деяких банків, спостерігається велика розбіжність у концентрації банківського капіталу, третина зареєстрованих банків не мали необхідного сплаченого статутного фонду;

> п’ятий період (1996-2000 рр.) характеризується активною діяльністю НБУ у подоланні інфляційних процесів, створенням сприятливих умов для здійснення грошової реформи і введення в обіг національної грошової одиниці (1996 р.) — гривні. В банківській системі спостерігаються позитивні тенденції, вона набуває ринкового типу, в державі реєструються іноземні банки (табл. 11.1) та їхні представництва.

Таблиця 11.1

Динаміка розвитку банківської системи України 2003-2008 рр.

Показники 2003 2004 2005 2007 2008
Кількість банків за реєстром (на кінець періоду) 179 181 186 198 198
у тому числі зареєстровано протягом періоду 5 7 5 13 6
Із загальної кількості:
Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій (на кінець періоду) 158 160 165 170 175
Кількість діючих банків 158 160 160 175 184
Із них банки за організаційно-правовою формою господарювання:
- акціонерні товариства: 151 132 132 134 141
відкриті 107 92 91 91 99
у тому числі державні 2 2 2 2 2
закриті 44 40 41 43 42
- товариства з обмеженою відповідальністю 28 28 31 35 32
- кооперативні - - - - -
Банки з іноземним капіталом:
- кількість банків 19 19 23 35 47
у тому числі зі 100% іноземним капіталом 7 7 9 17 17
Актив банків, усього 105 539 141497 223 024 619 004 973 332
Пасиви банків, усього 100 234 134 348 213 878 599 396 926 086
Власний капітал діючих банків у гривневому еквіваленті, млн грн 12 882 18 421 25 451 69 578 119 263
Кількість банків, виключених з Державного реєстру (за період) 8 4 1 1 7

Джерело: http://www.bank.gov.ua/Statist/Banks.xls (офіційний сайт НБУ)

На сьогодні банківська система України є ключовою частиною фінансової системи країни, важливим елементом господарського механізму, де реформування починаються раніше, ніж в інших секторах економіки. Саме банківська система повинна відіграти важливу роль у створенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливання капіталів, нагромадження коштів для структурної перебудови економіки і розвитку підприємництва.

За станом на 01.01.2009 р. ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій в Україні отримали 198 банків. Із загальної кількості діючих банків 141 (76,63% від загальної кількості діючих банків) є акціонерними товариствами. З них 101 банк (51%) — відкриті акціонерні товариства і 42 банки (21%) — закриті акціонерні товариства). Решта 32 банки (16%) — товариства з обмеженою відповідальністю (див. табл. 11.1).

Національний банк України розподіляє банки на 4 групи: найбільші, великі, середні та малі (табл. 11.2).

Таблиця 11.2

Найбільші та великі банки України станом на 01.01.2008 р.

Назва банку Активи, тис. грн
Група 1
ПриватБанк 20 014 395
Аваль 17 285 870
Промінвестбанк 13 840 452
Укрсоцбанк 9 479 699
Укрсиббанк 8 833 081
Укрексімбанк 7 787 642
Ощадбанк 7 728 627
Райффайзенбанк Україна 5 377 003
Надра 4 687 154
Брокбізнесбанк 3 844 989
Група 2
Фінанси та Кредит 4 025 294
Укрпромбанк 3 798 957
Форум 3 359 739
Перший Український міжнародний банк 2 702 662
Кредитпромбанк 2 253 765
Укргазбанк 1 976 066
Правекс-Банк 1 971 308
ВАБанк 1 957 275
Південний 1 939 677
Хрещатик 1 918 784
Кредит Банк (Україна) 1 760 304
Експрес-Банк 1 647 510
Донгорбанк 1 618 125
ІНГ Банк Україна 1 596 404

Джерело: Офіційний сайт Національного банку України // www.bank.gov.ua

За даними НБУ, на 01.01.2008 р. нараховувалося 10 найбільших (6% загальної кількості), 14 великих (9%), 31 середніх (19%) та 108 малих (66%) банків, що мали банківську ліцензію. Перелік найбільших та великих банків наведено в табл. 11.2.

За розміром активів виділяють банки I групи (найбільші), II групи (великі), III групи (середні), IV групи (малі) (див. табл. 11.2). Національний банк України кожного року переглядає граничне значення активів для кожної з груп банків і затверджує на рік рішенням Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків.

11.2.

<< | >>
Источник: Коваленко Д. І.. Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібник. 3-тє вид. допов. та перероб. — К., 2011. — 352 с.. 2011

Еще по теме Еволюція та розвиток комерційних банків в Україні:

  1. 4.1 Еволюція та сучасні тенденції в розвитку кредитних систем
  2. 2.2. Розвиток банківської системи України
  3. 16.1. Організація торгівлі іноземною валютою на міжбанківському ринку
  4. 2.5.1. ЕВОЛЮЦІЯ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ УКРАЇНИ
  5. 2.2. Розвиток банківської системи України
  6. 16.1. Організація торгівлі іноземною валютою на міжбанківському ринку
  7. 2.3. Формування і розвиток ринку корпоративних цінних паперів в Україні
  8. 3. методичні рекомендації ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
  9. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО CЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Модуль I. Вивчення теоретичного курсу дисципліни ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ГРОШОВИХ ВІДНОСИН
  10. Основні типи грошових систем, їх еволюція. Системи металевого та кредитного обігу.
  11. Еволюція та розвиток комерційних банків в Україні
  12. ФОРМИ, ВИДИ І РОЛЬ КРЕДИТУ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -