4.1. Особливості складання фінансової звітності AT

Фінансова звітність (її типові форми) є не комерційною та­ємницею, а важливим засобом обміну фінансовою інформаці­єю між: фірмою та зовнішніми користувачами: потенційними інвесторами, кредиторами, постачальниками, конкурентами.

Особливо ретельно аналізується фінансова звітність ВАТ. Вони безпосередньо або через фінансових посередників пов\'я­зані з багатьма інвесторами, залучають капітал через первин­ний фінансовий ринок, а також: сприяють функціонуванню вторинного фондового ринку. Саме тому фінансове станови­ще корпорацій відкритого типу цікавить багатьох учасників фінансового ринку, а також державні регулюючі органи, рей­тингові агентства, фінансових аналітиків та консультантів.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також: стандартами бухгал­терського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітнос ті», № 2 «Баланс», № 3 «Звіт про фінансові результати», № 4 «Звіт про рух грошових коштів», № 5 «Звіт про власний капітал», № 20 «Консолідована фінансова звітність» AT зобо­в\'язані виконувати такі вимоги:

• на основі даних бухгалтерського обліку складати фінан­сову звітність, що включає баланс (форму № 1), звіт про фі­нансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових кош­тів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4) і при­мітки до звітів;

• AT, що мають дочірні підприємства, крім звітів про вла­сні господарські операції, повинні складати консолідовану фінансову звітність;

• ВАТ, які проводять відкриту підписку на акції, не пізні­ше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річ­ну фінансову та консолідовану звітність шляхом публікації в періодичних виданнях або розповсюдження у вигляді окре­мих друкованих видань.

Для перевірки та підтвердження правильності річної фі­нансової звітності AT, які проводять відкриту підписку на ак­ції, обов\'язково повинні залучати аудитора, не пов\'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками.

Акціонерам, які разом володіють не менш як 10% акцій, надано право вимагати проведення аудиторських перевірок будь-якого AT, акціями якого вони володіють. Витрати на проведення такої перевірки покладаються на акціонерів, але загальні збори можуть прийняти рішення про покладення ви­трат на товариство.

Форми фінансової звітності №№ 1 -4 складають усі підпри­ємства, а не тільки AT, і лише окремі статті в них призначені для заповнення виключно AT. Так, у пасиві балансу за стат­тею «Додатково вкладений капітал» AT зазначають суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номіна­льну вартість, а за статтею «Вилучений капітал» - фактичну собівартість акцій власної емісії (ця сума наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного ка­піталу). Розділ 3 Звіту про фінансові результати (форма № 2) заповнюють ВАТ, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, і AT, що в даний момент випускають такі акції.

У цьому розділі наводяться дані про середньозважену кі­лькість простих акцій, що перебувають в обігу протягом звіт­ного періоду; показується середньорічна кількість простих ак­цій в обігу, скоригована на кількість простих акцій, що мо­жуть бути випущені в обіг згідно з укладеними угодами (опці-он, ф\'ючерсний контракт тощо); чистий прибуток, що припа­дає на одну просту акцію; скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію; сума дивідендів, що припа­дає на одну просту акцію (остання розраховується діленням суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди). Чистий прибуток на акцію (ПНА) - Earnings Per Share (EPS), який використовується для оцінки минулих результатів діяльності ВАТ, відбиває, як ефе­ктивно підприємство використовує ресурси, надані власни­ками простих акцій.

Розглянемо приклад розрахунку середньозваженої кілько­сті простих акцій в обігу. Вихідні дані наведені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Облік кількості простих акцій в обігу

Розрахуємо середньозважену кількість акцій:

де 5, 6, 1 - період від дати операції до дати наступної опера­ції, місяців;

12 - звітний рік, місяців.

Обчислюючи ПНА, слід ураховувати зміну кількості прос­тих акцій внаслідок сплати дивідендів простими акціями; ви­пуску документа на право придбання простих акцій, призна­чених для існуючих акціонерів, за ціною, нижчою від справе­дливої вартості простих акцій; подрібнення акцій; консоліда­ції акцій.

Потенційні прості акції - це цінні папери або контрак­ти, які надають їх власникові право на прості акції в майбут­ньому. До них належать конвертовані облігації; привілейовані акції, які можуть бути конвертовані у прості; варанти і опціо-ни на акції; акції, які можуть бути придбані за спеціальними програмами для працівників; контракти, за якими учасники матимуть право на отримання простих акцій залежно від ви­конання вимог, передбачених цими контрактами.

Нині в Україні більшість ВАТ ще не має зазначених фінан­сових інструментів, але світовий досвід свідчить, що з розви­тком фондового ринку вони поширюватимуться. Потенційні прості акції, за якими будуть реалізовані закладені в них пра­ва, можуть викликати розпорошення прибутку на одну просту акцію, тобто призвести до зменшення базисного ПНА, розра­хованого на основі середньозваженої кількості простих акцій. Потенційні прості акції, що мають такий вплив на ПНА, включаються до обчислення скоригованого ПНА.

Розглянемо приклад впливу на ПНА конвертованих облі­гацій.

Приклад. Чистий прибуток за звітний рік - 3000 грн. Кі­лькість простих акцій в обігу - 1550 шт. ПНА - 1,94 грн. Кіль­кість десятипроцентних облігацій, які можна конвертувати у прості акції, - 100 шт.

Вартість облігацій, які можна конвертувати, - 1000 грн.

Умови конвертації: коефіцієнт конверсії дорівнює 5, тобто 10 облігацій обмінюються на дві прості акції.

Розв\'язання

Заощаджена внаслідок зменшення витрат на сплату від­сотків за облігаціями сума:

1000 х 0,1 = 100 грн.

Додаткові витрати на сплату податку на прибуток, пов\'я­зані з економією на сплаті відсотків (ставка податку на прибу­ток - 25 %):

100 x 0,25 = 25 грн.

Скоригований чистий прибуток (чистий прибуток збільшу­ється на суму заощаджених витрат на сплату відсотків на облі­гації після оподаткування та зменшується на податок на при­буток):

3000 + 100 - 25 = 3075 грн.

Скоригована кількість простих акцій в обігу (прості акції в обігу плюс кількість простих акцій, які будуть отримані в ре­зультаті конвертування облігацій з розрахунку 10 облігацій у дві прості акції): 1550 + 100 : 5 = 1550 + 20 = 1570.

Скоригований ПНА:

3075: 1570 =1,96 грн.

У цьому прикладі конвертовані облігації вважаються «антирозбавляючими», оскільки збільшують ПНА. Відповідно до вимог міжнародних стандартів такі фінансові інструменти не слід включати в обчислення скоригованого ПНА.

Внесемо деякі зміни у вихідні дані розглянутого прикладу: припустимо, що 10 облігацій можуть конвертуватися в чотири акції, тобто коефіцієнт конверсії дорівнює 2,5. Тоді відповідно зміниться скоригована кількість простих акцій в обігу:

1550 + 100 : 2,5 = 1550 + 40 = 1590,

а скоригований ПНА становитиме:

3075: 1590 =1,93 грн.

За таких умов конвертовані облігації розглядаються як «розбавляючи», оскільки вони зменшують ПНА і обов\'язково включаються до обчислення скоригованого ПНА.

У розділі «Рух коштів у результаті фінансової діяльності» Звіту про рух грошових коштів (форма № 3) AT відображають за статтею «Сплачені дивіденди» суму дивідендів, сплачених грошима, а за статтею «Інші платежі» -використання коштів для викупу раніше випущених акцій.

У Звіті про власний капітал (форма № 4) є статті, за якими і наводяться дані про зменшення власного капіталу AT за раху­нок викупу акцій, анулювання викуплених акцій, зменшення номінальної вартості акцій, а також про перепродаж викуп­лених акцій.

Великий обсяг інформації міститься у примітках до фінансових звітів AT. По-перше, це стосується облікової полі­тики, а також; інформації, що містить додатковий аналіз ста­тей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості та доцільності.

За національними стандартами бухгалтерського обліку України підприємство повинно висвітлювати вибрану обліко­ву політику, описуючи принципи оцінки статей звітності. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО 1, 2003 р.) містять докладніші рекомендації щодо розкриття об­лікової політики.

Діяльність підприємства висвітлюється з різних боків. За­значені міжнародні стандарти вимагають надавати додаткову інформацію не тільки про підприємство загалом, а й про його складові - сегменти. З цією метою виокремлюються господар­ські та географічні сегменти, щодо яких у примітках зазнача­ються такі показники: дохід сегмента; витрати; результати дія­льності; активи; зобов\'язання; собівартість основних засобів і нематеріальних активів, придбаних протягом певного періоду; амортизація; негрошові витрати (інші, крім амортизаційних відрахувань); частка підприємства у чистому прибутку або зби­тках асоційованої компанії, спільного підприємства або інші ін­вестиції, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, якщо майже всі операції асоційованої компанії здійснюються в ме­жах тільки цього сегмента, і сума пов\'язаних з цим інвестицій.

Крім форм фінансової звітності, обов\'язкових для всіх під­приємств, ВАТ зобов\'язані регулярно (щорічно) складати і по­давати в ДКЦПФР звіт за формою, затвердженою рішенням цієї комісії, а також публікувати після прийняття звіту комісі­єю в одному з офіційних друкованих видань інформацію про фінансово-господарську діяльність та пояснення до неї. Звіт, що подається в ДКЦПФР, повинен містити такі розділи: «Ос­новні відомості про емітента», «Відомості про цінні папери емітента», «Опис бізнесу», «Інформація про майновий стан та фінансово-господарську діяльність емітента». Розділ «Опис бі­знесу» включає текстову частину, де в довільній формі пода­ється така інформація:

• стисла історія підприємства, важливі події його розвитку;

• організаційна структура емітента, назва та місцезнахо­дження дочірніх підприємств, філій, представництв, їх роль та перспективи розвитку;

• опис вибраної облікової політики (метод нарахування амортизації, метод оцінки вартості запасів, метод обліку та оцінки вартості фінансових інвестицій тощо);

• основні види продукції (послуг), що виробляє (надає) емі­тент, перспективи виробництва окремих товарів, залежність його від сезонних змін; основні ринки збуту та клієнти; кана­ли збуту і методи продажу; джерела сировини, їх доступність та динаміка цін; особливості розвитку галузі виробництва, в якій діє емітент; рівень упровадження нових технологій; вве­дення нових тарифів; конкуренція в галузі; особливості про­дукції емітента порівняно з продукцією конкурентів;

• суттєві проблеми, що впливають на діяльність емітента, ступінь залежності від законодавчих або економічних обме­жень;

• факти сплати штрафів і компенсацій за порушення чин­ного законодавства;

• вибрана політика щодо фінансування діяльності; достат­ність робочого капіталу на поточні потреби; можливі шляхи поліпшення ліквідності за оцінками фахівців емітента;

• вартість укладених, але ще не виконаних договорів на кінець звітного періоду і дані про очікувані прибутки від їх виконання;

• прогнози та плани щонайменше на рік про діяльність емітента (щодо розширення виробництва, реконструкції, по­ліпшення фінансового становища, опис суттєвих факторів,які можуть вплинути на діяльність у майбутньому; опис полі­тики емітента щодо досліджень та розробки за звітний рік);

• інша інформація, що може бути суттєвою для оцінки ін­вестором фінансового становища та результатів діяльності підприємства.