Зміни в державі та праві Росії на початку XX ст.
Всеросійський політичний страйк у жовтні 1905 р. вимусив царя Маніфестом від 17 жовтня 1905 р. проголосити створення органу народного представництва – Державної думи, гарантувати мінімальні буржуазні політичні свободи. Імператор Микола II (1894–1917 рр.) пообіцяв дарувати народові непорушні основи громадянської свободи (недоторканість особи, свободу совісті, слова, зібрань і союзів), створити законодавчу думу, без схвалення якою жоден зі законів не набуватиме чинності.
Розпочався процес оформлення легальних політичних партій буржуазії, виходу з підпілля революційних партій. Інтереси крупної буржуазії представляла октябристська партія, ліберальної буржуазії та земств – партія кадетів, селянства – партія соціалістів-революціонерів (есерів), робітничого класу – Російська соціал-демократична партія, що мала більшовицьке та меншовицьке крила. Українські націонали блокувалися, в основному, з кадетами.
Скликані Перша, а потім і Друга Думи були швидко розпущені, що означало кризу революції. Прийняті ще до того Основні закони Російської імперії проголошували, що верховна самодержавна влада належить Імператорові, а його особа є священною та недоторканою. В період між засіданнями Думи цар зберігав право видання надзвичайних вказівок, що мали силу закону і Думою не обговорювалися та право дострокового розпуску Думи без обґрунтування приводу. Також він міг відхилити будь-який вже схвалений Державною радою (пізніше – верхня палата Думи) та Державною думою законопроект.
До Лютневої революції 1917 р. було скликано ще Третю і Четверту Думи, де переважали октябристи та кадети.
У жовтні 1905 р. було створено Раду Міністрів та Раду державної оборони.
Для придушення повстань у 1906 р. були створені військово-польові суди, в складі яких не було юристів, вироки (як правило, це була смертна кара) оскарженню не підлягали. Указом від 2 грудня 1905 р. були заборонені страйки на всіх підприємствах, призупинення діяльності яких загрожує безпеці держави (в тому числі – на залізниці, телеграфі та телефонних станціях, газових заводах, у державних установах, тощо).
Під час Першої світової війни (1914-1918) було видано указ про військову цензуру, майнові відносини намагалися регулювати адміністративними актами (реквізиції, введення твердих цін на продукти харчування, сухий закон (формально скасований лише більшовиками у 1925 р.), тощо). Суворі покарання (аж до смертної кари) були передбачені за військові злочини (дезертирство, ухилення від несення військової служби, навмисне членоушкодження з метою звільнення від військової повинності, тощо).
Всі ці заходи не змогли урятувати царизм. Буржуазно-демократична революція в Росії розпочалася 23 лютого і перемогла 27 лютого 1917 р. Микола II зрікся престолу. В ніч з 1 на 2 березня був створений Тимчасовий уряд на чолі з князем Львовим. Пост міністра юстиції отримав О. Керенський. Інші 11 членів цього уряду були, так званими, «міністрами-капіталістами».
Меншовики та есери оголосили про свою підтримку Тимчасового уряду до переможного закінчення війни, щоб остаточно не дестабілізувати ситуацію в країні. Після завершення війни народу було обіцяно скликання Установчих зборів.
Лідер більшовиків В. І. Ульянов (Ленін) оголосив лозунги «Жодної підтримки Тимчасовому уряду» та «Перетворення імперіалістичної війни в громадянську». Тимчасовий уряд, який не може дати народові «ні миру, ні землі»,повинен бути замінений владою Рад (більшовицьких, і ні яких інших!).
Після невдалої спроби захопити владу на початку липня 1917 р. більшовицькою партією Леніна оголосили німецьким шпигуном і він вимушений був переховуватися від суду.
З липня 1917 р. прем’єром став О. Керенський, у вересні з 16 міністрів Тимчасового уряду вже 10 були соціалістами та лише 6 – капіталістами. Але навіть такий Тимчасовий уряд виявив свою повну нездатність керувати країною, не зміг внести скільки-небудь суттєвих змін в організацію її державного апарату та у законодавство[93].
У жовтні 1917 р. цим кризовим станом скористалися більшовики для узурпації влади. 25 жовтня (7 листопада за новим стилем) вибухнула більшовицька жовтнева революція, яка поклала край капіталізму в Росії та розпочала криваві роки червоного терору.