Висновки

Суспільний лад Давнього Риму характеризувався рабовласницькими відносинами. Рабовласницькі відносини мали неефективний характер, тому вже у V ст. н.е. формуються нові ранньофеодальні відносини, пов’язані з пекулієм і колонатом.

Державний лад давньоримської держави пройшов досить складний шлях розвитку – від царського правління до республіки, диктатури та імперії, котра мала форми принципату та домінату. При цьому основні органи влади й управління були сформовані в період республіки. За формою правління давньоримська республіка була аристократичною.

Римське право являє собою найвищий ступінь у розвитку рабовласницького права та посідає особливе місце в правовій icтоpiї людства. Воно стало важливим чинником розвитку античної культури та, водночас, її істотною частиною. При цьому, основою давньоримського права на ранньому етапі був звичай. Надалі творчість давньоримських юристів сприяла появі класичного римського права, котре поділялось на публічне та приватне.

Найкращим чином було розроблене публічне та приватне римське право. Останнє у VI столітті було вдосконалене у Візантійській імперії у вигляді Дігестів Юстиніана, а в період Середньовіччя було трансформоване західноєвропейськими легістами відповідно до тогочасних політико-правових реалій.