ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ ОКРЕМА УХВАЛА 3 грудня 2004 року

Судова палата у цивільних справах Верховного суду України у складі: головуючого Яреми А. Г., суддів: Балюка М. І., Барсукове В. М., Гнатенка А. В., Григор’євої Л. І., Гуменюка В.

встановила:

Рішенням Верховного суду України від 3 грудня 2004 року частково задоволено скаргу Катеринчука Миколи Дмитровича, довіреної особи кандидата на пост Президента України Ющенка Віктора Андрійовича в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі, на рішення, дії та без­діяльність ЦВК по встановленню результатів повторного голосування з виборів Президента України 21 листопада 2004 року.

Постановлено визнати дії Центральної виборчої комісії по встано­вленню результатів повторного голосування з виборів Президента України та складанню протоколу про результати повторного голосу­вання з виборів Президента України від 24 листопада 2004 року не- пр авомірними.

Скасовано Постанову ЦВК за № 1264 від 24 листопада 2004 року «Про результати виборів Президента України 21 листопада 2004 року та обрання Президента України».

Скасовано Постанову ЦВК за № 1265 від 24 листопада 2004 року «Про оприлюднення результатів виборів Президента України».

Зобов’язано Центральну виборчу комісію призначити повторне го­лосування по виборах Президента України в строк встановлений ч.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

Судом встановлено, що під час повторного голосування з виборів Президента України мали місце численні порушення основних принци­пів та засад виборчого процесу, визначених ст. ст. 38, 69, 71 Конститу­ції України, ст. ст. 2, 3, 6, 9, 11 Закону України «Про вибори Президен­та України», внаслідок чого неможливо достовірно встановити результати волевиявлення виборців в єдиному загальнодержавному ви­борчому окрузі. Значна частина порушень допущена самою ЦВК, ін­шими суб’єктами виборчого процесу або владними органами внаслідок пасивної поведінки ЦВК чи окремих її членів.

Зокрема, питання які підлягали колегіальному розгляду складом ЦВК фактично розглядалися членами ЦВК одноособово і не виноси­лися на засідання. Саме таким чином 24 листопада 2004 року вирі­шувалося питання про встановлення результатів повторного голосу­вання з виборів Президента України 21 листопада 2004 року, коли в порушення вимог ч. 1 ст. 84 Закону України «Про вибори Президен­та України», ЦВК тільки проголосувала про затвердження протоко­лу, який був складений без належної перевірки даних всіма членами комісії, без ознайомлення їх з протоколами територіальних виборчих комісій.

Встановлено, що під час повторного голосування мали місце масові порушення виборчих прав всіх суб’єктів виборчого процесу шляхом некон-трольованого використання відкріпних посвідчень, примушення працівників підприємств, установ та організацій, в тому числі і держав­них службовців, до голосування через відкріпні посвідчення; організо­ваними переміщеннями великих груп виборців для проведення голосу­вання з одних регіонів у інші, задіяні у цих переміщеннях та у використанні відкріпних посвідчень органів виконавчої влади. Про ная­вність таких порушень та їх поширеність під час проведення виборів оперативно інформували ЗМІ, офіційні спостерігачі, виборці.

Однак всупереч вимогам ст. ст. 16, 17 Закону України «Про Центра­льну виборчу комісію» ЦВК фактично усунулася від виконання функ­цій по контролю за ходом виборчого процесу і забезпеченню реалізації виборчих прав громадян тощо. Мало місце грубе порушення принципу законності, яке проявилося у невиконанні ЦВК рішення Верховного су­ду України від 16 листопада 2004 року по зобов’язанню ЦВК встанови­ти підсумки голосування в межах територіального виборчого округу № 100.

Зазначене свідчить, що Центральною виборчою комісією порушено принципи верховенства права, законності, об’єктивності, компетентно­сті, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обгрун­тованості прийняття рішень, відкритості і публічності, закріплені у ч. 2 ст. 2 Закону України «Про Центральну виборчу комісію».

Крім того, в процесі розгляду до суду надійшла письмова заява ке­рівника установи, що розробила програмне забезпечення для ЦВК і здійснювала його супровід під час проведення голосування та підраху­нку голосів, з якої вбачається, що за розпорядженням голови ЦВК було вилучено коди доступу до системи і передано стороннім особам, що могло сприяти маніпулюванню результатами та їх фальсифікації, з на­ступним внесенням цих даних до первинних протоколів.

Судова палата вважає за необхідне довести до відома Верховної Ра­ди України, Президента України та генерального прокурора України про виявлені порушення законодавства для вжиття передбачених зако­ном заходів реагування Керуючись ст. 235 ЦПК України, Судова пала­та —

ухвалила:

Копію даної окремої ухвали направити Верховній Раді України, Президенту України та генеральному прокурору України для відома і відповідного реагування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

8 грудня 2004 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про особливості застосування Закону України» «Про вибори Прези­дента України при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року» № 2221-ГУ.

8 грудня 2004 р. Верховна Рада України припинила повноваження Центральної виборчої комісії, головою якої був доктор юридичних наук Сергій Ківалов. За припинення повноважень було подано 399 го­лосів. Народні депутати України із 18 запропонованих їм кандидатур обрали 15 членів ЦВК нового складу. Під час рейтингового голосу­вання Сергій Ківалов, Олена Лукаш та Валерій Бондик не набрали до­статньої кількості голосів. З попереднього складу ЦВК до нового складу ЦВК не увійшли (окрім С.Ківалова та В.Бондика, Юрій Дани- левський та Микола Рибачук). 8 грудня за новий склад ЦВК проголо­сувало 410 з 445 народних депутатів, зареєстрованих у залі засідань Верховної Ради України.

Центральна виборча комісія обрала Головою ЦВК Ярослава Дави­довича. Заступниками голови були обрані Марина Ставнійчук, Микола Мельник та Сергій Дубовик. 13 з 15 членів ЦВК — юристи за освітою.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року Закон України «Про особливості застосування Закону України «Про вибори Президента України при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року» від 8 грудня 2004 р. визнано таким, що відповідає Консти­туції України за винятком частини першої статті шостої (тобто Консти­туційний Суд України визнав, що інваліди першої групи та інші вибор­ці, які не здатні пересуватись самостійно, мають право голосувати поза межами виборчих дільниць).

Конституційний Суд України визнав, що Верховна Рада України ді­яла в межах повноважень, встановлених Конституцією України, і реалі­зувала ті вимоги Основного Закону держави, за якими організація і по­рядок виборів, у тому числі виборів Президента України, визначаються законами.

26 грудня 2004 р. відбулося повторне голосування на виборах Пре­зидента України. У виборчі бюлетні було внесено два прізвища: Вікто­ра Ющенка та Віктора Януковича. До списків виборців було включено 37 657 704 особи. Кількість виборців, внесених до списків для голосу­вання на підставі відкріпних посвідчень, становила 11 962 особи. Поза дільницями проголосували 536 937 осіб.

Для висвітлення ходу виборів було зареєстровано 1300 журналістів. Серед них — представники з 30 країн світу. Для роботи під час третьо­го туру виборів зареєструвалося понад 12 тисяч іноземних спостеріга­чів. У третьому турі в голосуванні взяло участь 77,22 % виборців. Для порівняння — в першому турі на виборчі дільниці прийшло 74,85 % тих, хто мав право голосу, а в другому — 80,85.

ВІДСОТОК ВИБОРЦІВ, ЯКІ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ

У ГОЛОСУВАННІ 26 ГРУДНЯ 2004 Р. У РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

Повідомлялося, що кількість виборців, які взяли участь у голосу­ванні по Україні,— 29 068 971. За В. Ющенка проголосували 15 115 452 виборці, а за В. Януковича — 12 848 087.

Кількість недійсних виборчих бюлетенів — 422 492 (1,45 %).

РЕЗУЛЬТАТИ ТРЕТЬОГО ТУРУ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ В УКРАЇНІ, ЯКІ БУЛИ ОГОЛОШЕНІ ЦЕНТРАЛЬНОЮ ВИБОРЧОЮ КОМІСІЄЮ 10 СІЧНЯ 2005 Р.

Не підтримали жодного кандидата 2,34 % (682 239 чол.) виборців. За В. Ющенка проголосувало 51,99% виборців (15 115 712 чол.), за В. Януковича — 44,20 % (12 848 528 чол.).

У закордонному виборчому окрузі за В. Ющенка проголосувало 59,52 % виборців, а за В. Януковича — 38,50 %. В.Ющенко переміг у 16 регіонах і м. Києві, а В. Янукович — у 9 регіонах і м. Севастополі.

Підтримка В. Януковича в усіх областях знизилася порівняно з ре­зультатами, оголошеними 24 листопада 2004 р., а підтримка В. Ющенка зросла у всіх без винятку областях України.

Протокол ЦВК підписали всі члени ЦВК. Двоє з них — Юрій Дон­ченко і Броніслав Чайковський висловили в ньому окрему думку — про порушення прав інвалідів та інших громадян, яких позбавили можливо­сті проголосувати, оскільки ЦВК не змогла вчасно довести до відома дільничних комісій рішення Конституційного Суду з цього питання.

За ухвалу постанови ЦВК про обрання Президентом України В. Ющенка проголосували 13 членів ЦВК, двоє утрималося.

Команда В. Януковича подавала до Верховного Суду України декі­лька скарг на дії та бездіяльність ЦВК.

11 січня 2005 р. команда В. Януковича направила до Верховного Суду України клопотання про відстрочку публічної постанови ЦВК про результати виборів і заборону ЦВК, а також до редакцій газет «Урядо­вий кур’єр» і «Голос України» офіційно обнародувати результати вибо­рів до ухвалення рішення за скаргою В. Януковича. Верховний Суд України клопотання задовольнив і заборонив до 19 січня 2005 р. офі­ційно оприлюднювати результати третього туру президентських вибо­рів та вчиняти будь-які дії, що випливають з такої публікації.

14 січня 2005 р. В. Янукович подав скаргу на рішення ЦВК про ви­знання Віктора Ющенка переможцем на виборах Президента України.

Вночі (о 2.35) 20 січня 2005 р. Верховний Суд України відмовив В. Януковичу у його заяві про визнання виборів 26 грудня 2004 р. не­дійсними та призначенні повторного голосування.