Суспільний і державний лад Англії періоду станово- представницької монархії (13-15 ст.)

Суспільний і державний лад цього періоду позначений боро­тьбою станів з королівською владою, утворенням парламенту та поступовим реформуванням вищих виконавчих судових органів та місцевого самоврядування й управління.

Суспільна структура цього періоду залишилась майже незмін­ною Її особливістю у цей період є виникнення нового дворянства (джентрі) - особливої суспільної групи феодальних власників, які отримали дворянський тіггул, але займатися торговими і промисло­вими справами, як і буржуазія.

Поступове зміцнення королівської влади викликало невдово­лення баронів, рицарства міського патриціату та заможного селянства і спричинило боротьбу між ними та короною. Важливим наслідком цього було прийняття королем Іоанном Безземельним у 1215 році Великої Хартії Вільностей, за допомогою якої вищі феодали намагатися збалансувати розподіл влади між собою та королем. Центральне місце в Хартії припадає на статті, які захищають інтереси баронів. Так. наприклад, баронські феодальні маєтки оголошувались вільно успадкованими володіннями. Король не мав права вимагати більших виплат за вступ у володіння спадко­ємця, ніж. які були зазначені у договорі про оплату Суттєво обмежу валися випадки, коли васалів зобов'язували здійснювати подарунки на користь короля.

Водночас Хартія захищала інтереси й інших учасників анти- королівських виступів Для прикладу, підтверджувалися існуючі раніше привілеї церкви й духовенства, а у відношенні до рицарів встановлювалося правило не робити додаткових зборів без їх згоди, підтверджувався Статус вільного міста Лондона та деяких інших міст, проголошувалася вільна торгівля та обіцялося, що не розорюватимуться непомірними поборами селяни тощо.

Деякі правові положення Хартії відіграли виключно важливу роль у політичній еволюції Англії Так. наприклад, в статті 12 констатувалося, що використання грошей, що сплачували феодали на утримання найманого війська, здійснюється радою королівства Наводився також перелік осіб, які входили до складу цієї ради: архієпископи, єпископи, абати, графи, барони та інші безпосередні васали короля Утворення цієї ради дослідники вважають прологи пом Палати Лордів який діє у країні й по сьогодні

Хартія містила також правові норми щодо практики криміна­льного судочинства Говорилося про неможливість затримання, арешту, чи позбавлення власності вільної особи (феодала) без вмотивованого рішення суду У такому трактуванні цей основопо­ложний принцип був викладений вперше.

Загалом Велика Хартія Вільностей у подальшому внесла знач ний вклад у розбудову правової системи багатьох країн.

Наступним етапом боротьби між короною і станами була се­редина 13 ст. (50-60 роки). Приводом до загострення протистояння було скликання королем у 1258 р. Великої Ради, де він поставив вимогу зібрати у казну третину доходів кожного Нсзадоволені такою вимогою представники вищого дворянства зібралися в місті Оксфорді і прийняли петицію, згідно якої влада у королівстві мала перейти в руки 15 наймогутніших баронів, які мали контролювати дії короля, звільняти й призначати на посади тощо. Тричі на рік мав скликатися парламент, у компетенцію якого відносилося вирішення найважливіших питань До складу парламенту, крім 15 вищезгада­них баронів, мали увійти ще 12 обраних баронів від стану феодалів однак, було проігноровано рицарство, міщани й селяни Невдоволс-

на таким рішенням ця категорія населення зібралася у Всстмінстері і прийняла власну петицію, що встановлювала гарантії для дрібних васалів і передбачала деякі поліпшення діяльності органів місцевих органів влади, самоврядування і судочинства в цілому

Режим баронської олігархії спричинив у країні анархію, і між королем та вищими феодалами розгорнулася віііна. яка на першому етапі закінчилася перемогою феодалів. В результаті перемоги, у 1265 році було скликано перший в історії Англії Парламент, який представляв практично усі верстви населення, що населяло країну У парламенті засідали по два рицарі від кожного графства і по два представника від кожного міста.

Зрештою війська короля перемогли повсталих феодалів, однак в силу обставин, що склалися, він змушений був відступитися і піти на поступки, оскільки з боку монарха виникала небезпека повернення анархії і безконтрольності ситуації В 1295 році бхло скликано т. з „прнмірний парламент' До його складу входило вище духовенство й барони, які сюди запрошувалися особисто королем, по два рицарі від кожного графства й по два міщанина від кожного міста, яке дістало на не спеціальний дозвіл Таким чином, окрім селян, у парламенті були представлені майже всі верстви населення, включаючи духовенство

Із середини 14 ст парламент почав поділятися на дві палати: верхню палат} лордів, де засідали вище духовенство і феодали, та нижню - общин, у роботі якої брали участь рицарі та міщани Тісний союз між цими двома станами забезпечив палаті общин більший політичний вплив, ніж він існував у інших станово представницьких установах Європи.

Починаючи з 15 ст.

Головним, що свідчило про міцність парламенту та його зрос­таюче значення у політичному житті країни, було прийняття ним постанов про реорганізацію оподаткування населення, бо поступово встановився порядок, згідно якого прийняття фінансових постанов про оподаткування спочатку' розглядалося палатою общин, а вже потім затверджувалося палатою лордів

Функції парламенту поступово розширювалися. В 14-15 ст. Набрала чинності нова законодавча ініціатива парламенту, суть якої в тому, що нижня палата подавала королю петицію, у якій ставилося питання про видання законів у бажаному для парламенту руслі. Згодом ш пропозиції оформлювалися у законопроект, приймалися обома палатами і передавалися королю на затвердження Після цього законопроект ставав статутом (законом) і не міг бути змінений інакше, як за згодою обох палат

Парламент дістав також право втручат ися у сферу зовнішньої політики країни: його згода була потрібна при вирішенні питань оголошення війни та укладання миру.

Поступово парламент встановлює контроль за органами дер­жавної влади. Він здійснювався за допомогою процедури імпічмен­ту. суть якої полягала у тому, що палата общин могла порушити обвинувачення проти радників та міністрів короля. Такої ваги справа розглядалася палатою лордів, як найвищою судовою інстанцією. З цього часу почалося оформлення палати лордів як найвищої судової інстанції в країні, що окрім іншого розглядає справи за участі вищих посадових осіб держави Така практика застосовується й по сьогодні і не лише у Великобританії, але і в багатьох інших країнах.

Англійський парламент досяг значних успіхів і став найбільш активним серед станово-представницьких органів європейських країн. Англійський парламентаризм зробив виключно важливий вплив на формування парламентських інститутів у багатьох державах сві ту

Протягом 13 ст.

І 13

П‘>

велика рада втратила своє первинне значення, оскільки її функції перейшли до парламенту.

Судочинство цього період) дістало подальший розвиток: було хтворсно велику кількість спеціалізованих органів і реформовано стру'ктуру й компетенцію існуючих на той час судів

Повністю оформилися такі судові установи:

• Суд королівської лавиці, що став вищою апеляційною й наглядовою інстанцією щодо усіх нижче стоячих судових установ. З часом він перетворився у спеціалізований апеляційний суд з кримінальних справ;

• Суд загального процесу (загальна лавиця) розглядав більшість приватних цивільних позовів і став основою ланкою загального права;

• Суд казначейства - здійснював розгляд фінансових спорів.

• Суд лорда-канцлера - здійснював розгляд спеціальних категорій справ з „прав справедливості. Ного практика мала велике значення для становлення прецедентної справи, оскільки він створював нові форми процесу і норми матеріального права

Суттєво змінилася система розЗздних судів. Були утворені спеціальні комісії з розгляду окремих категорій справ Виросла роль Великих журі, як органів передачі до суду та Малих журі як органів винесення вердикту „винсн-не винен

Стосовно системи місцевого управління і самоврядування слід відмітити поступове скорочення влади шерифів і бейливів, а також введення нових виборних посад на рівні графства коронера. який займався досудовим розглядом справ про насильницьку смерть та констебля, в компетенцію якого входило здійснення поліцейській функцій Із втратою судових функцій Зібрань графств і сотень. їх роль у місцевому політичному житті значно понизилася На місцях почали діяти мирові судді, що виконували функції підтримки громадського порядку, деякі судові функції та здійснювали контроль за недотриманням порядку управління

4.