Сима Цянь про реформи Шан Яна
(Витяги)
.На дванадцятому році правління Ціньського князя Сяо[70] (350 р. до н.е.). об’єднали всі малі селища у великі повіти. На чолі кожного повіту був поставлений начальник.
Всього сорок один повіт. В полях скасували старі межі..Був визначений указ для проведення реформ:
«Наказую народові селитися по п’ять і по десять сімей, які будуть зв’язані між собою круговою порукою. В разі суду всі вони будуть притягуватись як співучасники. Того, хто не донесе про порушення закону, рубати пополам. Того, хто донесе про злочин, нагородити нарівні з воїном, що приніс голову ворога. Того, хто переховує злочинця, страчувати нарівні з тим, хто перейшов до ворога. Якщо в сім'ї є двоє і більше чоловіків і вони не поділили між собою господарство, то з кожного брати подвійний податок. Кожний, хто має військові заслуги, одержує відповідний їм титул. Бійки за особисті інтереси карати відповідно до вчиненого злочину...
Ті, хто, займаючись землеробством і ткацтвом, одержують більше проса і шовку, звільняються від повинностей; ті, хто не дістають вигоди і бідніють від лінощів, віддаються в раби разом з жінками і дітьми. Родовиті доми, що не мають військових заслуг, не можуть більше бути в списках знаті. Встановити ясну різницю між знатними і низькими в титулах і рангах і відповідно з тим різницю сімей: за кількістю поля, будинків, слуг, служниць і за одягом. Заслуженим віддавати почесті; тим, що не мають заслуг, навіть при багатстві, не можна дозволяти розкіш».
Наказ уже був готовий, але його не оголосили, побоюючись, що народ йому не повірить. Тоді біля південних воріт столиці поставили колоду в три сажні І почали закликати народ, обіцяючи дати десять золотих тому, хто зможе її перенести до південних воріт. Народ дивувався, але ніхто не брався перенести. За перенесення колоди пообіцяли п'ятдесят золотих. Один чоловік знайшовся, і як тільки він переніс, йому відразу видали п'ятдесят золотих, щоб було ясно, що його не обдурюють. Тоді оголосили указ, і він був проведений в народі.
Переклад за: Watson, Burton, trans. (1961). Records of the Grand Historian of China. New York: Columbia University Press. P. 89-101.