Розвиток буржуазного права і судочинства в Англії.

Компроміс між буржуазією і дворянством обумовив збереження значних елементів дореволюційного феодального права. Післяреволюційний розвиток англійського права відбувався шляхом пристосування цього права до нового суспільного ладу.

Англійське загальне право не зафіксоване в якомусь офіційному акті, а складається з величезної кількості прецедентів, тобто судових рішень, які є обов’язковими для тотожних справ, що розглядаються іншими судами. Правові норми, сформульовані в судових рішеннях, можуть бути загальними і секціальними. Дія останніх обмежується територією, сферою регульованих відносин або категорією судових рішень. Судові преценденти є обов’язковими для судів нижчих і рівних із тими, які винесли рішення.

Англійське цивільне право не знає поділу речей на рухомі й нерухомі. Воно встановило інший поділ: а) реальна власність; б) особиста власність. До реальної власності англійське право відносить права на земельні ділянки, а також документи, в яких підтверджується право на землю. До особистої власності належать усі інші предмети і права: речі, які перебувають у володінні, авторські права, патентні права тощо.

Земельну власність найчастіше не продавали, а віддавали в оренду. Після закінчення строку оренди всі будинки, зведені на землі орендарем, ставали власністю хлібороба. Договірні зобов’язані в Англії були суворо регламентовані.

Одним із прикладів пристосування старих інститутів англійського права до нових умов є еволюція довіреного управління. Останнє виникає за умови, коли одна особа (власник) за договором передає своє майно в користування іншій особі. Остання виступає як власник стосовно третіх осіб. Керуючи ввіреним майном, вона несе повну відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями стосовно переданого майна та управління ним.

Після буржуазної революції поряд з торговими компаніями почали виникати й акціонерні товариства. Аби призупинити біржові шахрайства, англійський парламент у 1720 р. прийняв закон, який забороняв подальше утворення акціонерних компаній без дозволу уряду.

Сімейно і спадкове право. Ці галузі права Англії найбільшою мірою зберегли стару форму. Лише 1836 р. в Англії було запроваджено цивільний шлюб. Але він не був обов’язковим: дозволялось укладати шлюб у церковній або цивільній формі. Верховенство чоловіка в сім’ї зберігалося в обох випадках. Йому належало право нагляду за дружиною, навіть право карати її. Майном сім’ї управляв і розпряджався чоловік. Діти до 21 року перебували під владою батька. Він мав право передавати майно дітей іншим особам. І все ж до сімейного права було внесено деякі зміни: пом’якшено владу чоловіка над дружиною і встановлено неповну майнову самостійність заміжньої жінки стосовно її особистого майна. Розлучення було введене в Англії в 1857 р. Для чоловіка припинення шлюбу розлученням було легшим, ніж для дружини.

Спадкове право Англії вирізнялося тим, що в ньому утвердився принип свободи заповіту. Особа, яка досягла 21-річного віку, могла заповідати своє майно будь-кому. Навідь найближчі родичі за наявності заповіту не могли отримати якоїсь частинити з майна померлого. У спадкуванні земельної власності збереглися середньовічні порядки. Земельні володіння переходили до родичів по висхідній лінії. Причому до спадкування залучався старший із спадкоємців одного ступеня.

Кримінальне право і процес. Англійське кримінальне право є одним із найбільш архаїчних. Зокрема, воно дотепер характеризується відсутністю кодифікованого законодавства. В основі англійського кримінального права лежить загальне право, тобто право, вироблене суддями. Це не просто звичаєве право, а судово-звичаєве право, засноване на конкретних судових прецедентах.

Після буржуазної революції в кримінальному праві збереглися численні феодальні правові положення, для яких характерна жорстокість покарання за незначні злочини. Активізація розвитку законодавства парламентом у галузі кримінального права спостерігалася в другій пол. ХІХ ст. У 1861 р. парламент видав низку актів, які встановлювали види відповідальності за кримінальні злочини: крадіжка, підроблення, пошкодження чужого майна, злочини проти монетної системи. Але, як і в середньовіччі, статусне право залишалося не тільки не кодифікованим, а й навіть не систематизованим.

Судова система і процесуальне право залишалися майже без змін. Існувала дореволюційна система юстиції:

1. вищі судові органи – суд королівської лави, палата загальних прохань і палата фінансового суду (в середині ХІХ ст. було засновано суди з розгляду справ про розлучення і позовів за заповітами);

2. нижчі судові органи – суди мирових суддів і суди сесій мирових суддів;

3. спеціальні судові органи – військові, духовні та університетські.

Процесуальне право Англії вирізняється, як і вся правова система, архаїчністю форми, обумовленої компромісним характером буржуазної революції. тільки 1772 р. було заборонено катування, а 1819 р. скасовано середньовічні ордалії. Важливими документами, які регламентують кримінальний процес в Англії, залишалися Велика хартія вольностей 1215 р. і «Habeas corpus act».