1. Причини виникнення та розвитку абсолютизму в Західної Європі.
У XV–XVI ст. європейська промисловість вступила в епоху технічного переозброєння, настає мануфактурне виробництво, технічний розподіл праці. Підприємницька верхівка міст складається у клас буржуазії.
Водночас з цим падає значення дворянства. Розвиток сільського господарства відстає від розвитку промисловості. Хліборобство чим далі більше переходить на орендні форми. В цих умовах, з підсиленням монархії, припиняють існування незалежні і напівзалежні феодальні сеньйорії. Врядування, законодавство, суд зосереджуються в адміністрації короля. Монархія продовжує залишатися дворянською, але вже не може існувати без опори на буржуазію, без її грошей. В країнах Західної Європи складаються абсолютні монархії. Настає останній період історії феодалізму – абсолютизм, який прийшов на зміну станово-представницьким монархіям. Абсолютизмом (від латинського absolut – необмежений, безумовний) називається абсолютна необмежена монархія, самодержавна влада. Це форма правління, за которої верховна влада повністю належить одній особі – монархові.[37]Передумови абсолютизму коренилися в соціально-економічних змінах, викликаних розвитком буржуазних відношень.
Європейська промисловість вступила в епоху технічного переозброєння. Входить у життя колесо, що приводиться в рух енергією вільно спадаючої води, з’являється механічне дуття в металургії, удосконалюється ткацький верстат, виникає книгодрук і т. д. Дрібне виробництво змінюється великим, приходить мануфактурне виробництво, з'являється технічний розподіл праці. Капіталізм в його ранніх проявах означав катастрофу для дрібних виробників у місті та на селі, основна маса населення перетворилася на пролетарів, тобто людей, позбавлених засобів і знарядь виробництва, отже, і засобів існування.
З накопиченням капіталів підприємницька верхівка міст складається в клас буржуазії. Виникають великі накопичення.
Одержують розвиток банки і загальнодержавні ярмарки. Із зростанням багатств, зосереджених в руках буржуазії, зростає її значення в феодальному суспільстві. Багато її представників проникають на важливі пости в фінансові і судові відомства, просто купуючи ці посади. Найбільш здібні стають радниками при королях.Якщо раніше, в період станово-представницької монархії, монарх залишався «самодержцем» лише щодо власних васалів і своїх селян у власному домені, то тепер, з розвитком ремісництва, торгівлі, появою нових джерел прибутку, що поповнює королівську скарбницю, картина змінюється. Тепер, володіючи скарбницею, що може забезпечити утримання достатніх військових сил, великого бюрократичного апарату, королі стають самодержцями. Буржуазія, котра поповнювала державну скарбницю, стає одним з ведучих станів, бо вона дозволяє монарху утримувати армію незалежно від васалів – найману армію, наймане чиновництво.
Старі феодальні стани розкладаються. У Франції, наприклад, дворянство розподіляється на дві групи: «дворянство шпаги» – спадкові дворяни, які намагаються, як і раніше, експлуатувати селян феодальними методами, і «дворянство мантії», що формується в основному з буржуазних елементів шляхом купівлі службових посад, які давали право на отримання особистого дворянства. В Англії поряд із старим феодальним дворянством з’являється так зване «нове дворянство» – джентрі, інтереси якого були тісно пов’язані з інтересами буржуазії. Джентрі, хоч і були за своїм походженням дворянами, вели своє господарство на основі капіталістичних методів, займалися промислами, вели торгівлю і інше, їх власність була вже фактично буржуазною власністю.
Постійно потребуючи грошей, феодальне дворянство вже не задовольняється грошовим чиншем і винагороджує себе іншими поборами, які були основані на феодальному праві. Посилення експлуатації викликало опір селянства, спричиняло до загострення боротьби між феодалами і селянами. З появою буржуазії виникли суперечності – між буржуа і дворянством.
Все це веде до змін у державному ладі. Монархія залишається дворянською, але вже не може існувати без підтримки буржуазії, від якої вона отримує гроші у вигляді податків і мита від промисловості і торгівлі.
На якийсь час встановлюється своєрідна рівновага двох сил – феодального дворянства і буржуазії. Використовуючи цю рівновагу, лавіруючи між цими силами, державна влада отримує певну самостійність щодо обох супротивників, набуваючи таким чином особливої сили.