Перехід ранньофеодальних монархій Європи до станово-представницької монархії.
Другий період в історії феодальної державності охоплює ХІІІ–ХV ст. Економічний підйом, який розпочався ще в попередній період, вів до розвитку ремесла, торгівлі, поширенню товарно-грошових відносин.
На цій основі міцнішають зв’язки між окремими районами, з’являється спеціалізація виробництва в регіонах, успішно розвиваються феодальні міста.Чимало західноєвропейських міст, які тим чи іншим способом вивільнилися з-під феодальної експлуатації, створювали ніби державу у державі: з власною суспільною організацією (цехи і гільдії), самоврядуванням (виборні мери та радники), законами (магдебурзьке право), автономним судом, збройними силами тощо. Така організація за своєю суттю була ворожою старому феодальному суспільству та старому феодальному праву. Таким чином, у надрах старого суспільства починає народжуватися нове, буржуазне суспільство.
Одночасно з цим, поява незалежних міст дозволяла європейським монархам суттєво зміцнити свої позиції у боротьбі з феодальною роздробленістю. Опираючись на ресурси (грошові, збройні сили, моральні і правові), що могли надати вільні міста, королі Франції та Англії успішно боролися проти сепаратистських намагань феодальної верхівки. І навпаки, там де можливості міст були меншими, як, до прикладу, у Німеччині, влада монарха наштовхувалася на більший опір феодалів.
Розвиток товарно-грошових відносин приводить до суттєвих змін у становищі селян. Дворянство, відчуваючи потребу в грошах, переводить натуральні повинності селян у грошові. Так з’являється цензова – нова форма селянського феодального землеволодіння, за якою селянин оплачував щорічний грошовий внесок – ценз (чинш). У Франції перехід до цензиви розпочався в ХІІІ ст. В Англії він відбувся ще раніш, і на кінець ХІІ ст. грошова рента вже мала перевагу.
У зв’язку з цим, у феодала з’являються стимули для звільнення селян від кріпосної залежності.
Французький серв (залежний селянин) отримує право особисто вільного стану (вілан) на умовах викупу основних повинностей. Процес звільнення селян за викуп і перетворення їх на особисто вільних землеробів відбувся і в Англії.У Німеччині такі зміни проходили по-іншому: селянин ставав спадковим орендарем панської землі і, крім грошових внесків, його зобов’язували сплачувати володареві певну частину врожаю – від четвертої частини до половини.
Отже розвиток економіки спричинив зміни в суспільному устрої. На перше місце виходять середні і дрібні землевласники, впливовим стає лицарство (дворянство), набуває соціальної сили міське населення. В європейських країнах формуються феодальні стани (1 – духовенство, 2 – дворянство, 3 – міщани і заможні селяни), які вступаючи в союз монархією, формують органи станового представництва – парламент в Англії, Генеральні штати у Франції та Нідерландах, рейхстаг та ландтаг у Німеччині, кортеси у Іспанії. Ці установи значною мірою відрізнялися від феодальних з’їздів минулої епохи, маючи представників трьох станів, а не двох. Якщо раніш феодальні з’їзди були зброєю знаті в боротьбі проти централізованої політики монархів, то станово-представницькі органи були знаряддям політики зміцнення влади, централізації держави.
2.