Народження Кодексу
Видатний корсиканець залишив історичний слід і в правничій справі. З його іменем асоціюється важливий крок людства у сфері юриспруденції.
Те, що нашим сучасникам відоме як «Кодекс Наполеона», спочатку мало назву «Цивільний кодекс французів».
Кодекс набрав чинності 21 березня 1804 р. Офіційно його було названо «Кодексом Наполеона» 3 вересня і807 р. Імператору тоді ще всміхалася доля. До початку її занепаду залишалося ще 5—6 років.Необхідно чітко і зрозуміло відзначити негайно ж: Наполеон не брав ніколи скільки-небудь помітної особистої участі у складанні Кодексу і в цьому аспекті діяльність французького імператора аж ніяк не можна порівняти з діяльністю імператора Східної Римської імперії Юстиніана, з якою ми ознайомилися під час екскурсу до римського права. Закон 1818 р. надав Кодексу його першопочаткову назву. Через три з половиною десятиліття декрет від 27 березня 1852 р. повернув Кодексу ім’я імператора Наполеона. Починаючи з 4 вересня 1870 р. кодекс має офіційну назву «Цивільний кодекс». Як бачимо, не лише ми вміємо перейменовувати назви сіл, міст, вулиць тощо. Задовго до нас цю операцію з успіхом проробили французи. Французька курка має пріоритет над нашим яйцем: вона була першою. Китайці ж не схильні до перейменувань. Навіть за часів культу особи Пекін залишався Пекіном, а не перейменовувався у Маоград.
Французи до свого Кодексу йшли століттями. Завдання стосовно створення Кодексу, який поширювався б на всю державу, було поставлене в 1789 р. Конституція 1791 р. запевнила, що такий Кодекс буде. Але якщо пізніше урочиста обіцянка правлячої партії певної країни про те, що «нинішнє покоління радянських людей буде жити при комунізмі» виявилася примітивною фікцією, то обіцянка французам про те, що їм буде подаровано Цивільний кодекс, виявилася таки реальною. Перші дві французькі революційні Асамблеї спромоглися підготувати лише окремі фрагменти Кодексу.
Автор цих рядків був би дуже щасливий, якби комусь удалося переконати його, що перші дві Верховні Ради незалежної України прийняли, бодай, один по-людськи сформульований закон. Мається на увазі не закон, суть якого подобалась би всім. Такого не буває. Хоч би тому, що з прислів’я відомо, що комусь подобається піп, комусь — попадя, а ще іншому — попова дочка. Мається на увазі бездоганне формулювання норм закону, а також охоплення ним усієї сфери його дії.Чи створювався Наполеонівський кодекс на голому місці? Зрозуміло, що ні. Ще коли автор цих рядків був студентом, то його університетська доцентша говорила, що лише стародавні греки не списували, бо ні в кого було списувати. Протягом історичних часів, що передували «Кодексу Наполеона», французи створили значну масу правничої літератури, що стосувалася їх звичаєвого права. Зоною його поширення була північна частина нинішньої Франції, в тому числі місцевість Паризького регіону. Використовувалося у Франції і римське право, що зазнало процесу спрощення (simplification). Найбільшого поширення римське право набуло на півдні Франції. Найголовнішими з праць, що стосувалися римського права, вважалися твори Дома. Деякі французькі законодавчі норми були вже кодифіковані, спираючись на «Grand Ordonnances». Це виконав д’Агуссо. Починаючи з XVI ст., зростаючу роль як джерела права стали відігравати королівські декрети.
Наприкінці XVIII ст. перед французькими законодавцями постало непросте завдання перекинути місточок між історичними надбаннями і законодавством французької буржуазної революції, зокрема тим, яке стосувалося людини (individual), володіння нерухомістю (tenure of real property), спадкування (inheritance), системи іпотеки (system of mortgages).
Камбасерес (Cambaceres), який був представником комісії Конвенту (Convention), почергово запропонував дві схеми Цивільного кодексу. Під час Директорії (Directory) він висунув ще й третю схему. Ці схеми поступово наближувалися до того, що згодом стало кінцевим результатом. Інтерес до кодексу не послаблювався, не дивлячись на складний шлях французької революції. Після державного перевороту, що стався 19 брюмера на VIII році революції, були призначені тимчасові консули і дві комісії для створення схеми Цивільного кодексу. Історія донесла до нас інформацію про те, що найбільшу активність виявив один з членів комісії за прізвищем Жакміно (Jacqueminot). Згідно з Конституцією VIII року, була утворена Державна рада, яка й розробила остаточну схему Кодексу. Законодавчий орган (corps legislatif) не мав права втручатися у схему, опрацьовану Державною радою. У засіданнях Державної ради Наполеон як її голова участь брав. До того ж активну. Імператор був відсутнім усього на 5 засіданнях із 102, інколи він робив цікаві зауваження. Але на тому його особиста участь і закінчувалася.
У кінцевому результаті вдалося сплавити в одне ціле попереднє французьке законодавство і революційне законодавство Франції.
6.3.