<<
>>

Народження Кодексу

Видатний корсиканець залишив історичний слід і в правничій справі. З його іменем асоціюється важливий крок людства у сфе­рі юриспруденції.

Те, що нашим сучасникам відоме як «Кодекс Наполеона», спочатку мало назву «Цивільний кодекс французів».

Кодекс на­брав чинності 21 березня 1804 р. Офіційно його було названо «Кодексом Наполеона» 3 вересня і807 р. Імператору тоді ще всміхалася доля. До початку її занепаду залишалося ще 5—6 років.

Необхідно чітко і зрозуміло відзначити негайно ж: Наполеон не брав ніколи скільки-небудь помітної особистої участі у скла­данні Кодексу і в цьому аспекті діяльність французького імпера­тора аж ніяк не можна порівняти з діяльністю імператора Східної Римської імперії Юстиніана, з якою ми ознайомилися під час ек­скурсу до римського права. Закон 1818 р. надав Кодексу його першопочаткову назву. Через три з половиною десятиліття дек­рет від 27 березня 1852 р. повернув Кодексу ім’я імператора На­полеона. Починаючи з 4 вересня 1870 р. кодекс має офіційну на­зву «Цивільний кодекс». Як бачимо, не лише ми вміємо перейменовувати назви сіл, міст, вулиць тощо. Задовго до нас цю операцію з успіхом проробили французи. Французька курка має пріоритет над нашим яйцем: вона була першою. Китайці ж не схильні до перейменувань. Навіть за часів культу особи Пекін за­лишався Пекіном, а не перейменовувався у Маоград.

Французи до свого Кодексу йшли століттями. Завдання стосо­вно створення Кодексу, який поширювався б на всю державу, бу­ло поставлене в 1789 р. Конституція 1791 р. запевнила, що такий Кодекс буде. Але якщо пізніше урочиста обіцянка правлячої пар­тії певної країни про те, що «нинішнє покоління радянських лю­дей буде жити при комунізмі» виявилася примітивною фікцією, то обіцянка французам про те, що їм буде подаровано Цивільний кодекс, виявилася таки реальною. Перші дві французькі револю­ційні Асамблеї спромоглися підготувати лише окремі фрагменти Кодексу.

Автор цих рядків був би дуже щасливий, якби комусь удалося переконати його, що перші дві Верховні Ради незалежної України прийняли, бодай, один по-людськи сформульований за­кон. Мається на увазі не закон, суть якого подобалась би всім. Такого не буває. Хоч би тому, що з прислів’я відомо, що комусь подобається піп, комусь — попадя, а ще іншому — попова дочка. Мається на увазі бездоганне формулювання норм закону, а також охоплення ним усієї сфери його дії.

Чи створювався Наполеонівський кодекс на голому місці? Зрозуміло, що ні. Ще коли автор цих рядків був студентом, то його університетська доцентша говорила, що лише стародавні греки не списували, бо ні в кого було списувати. Протягом істо­ричних часів, що передували «Кодексу Наполеона», французи створили значну масу правничої літератури, що стосувалася їх звичаєвого права. Зоною його поширення була північна частина нинішньої Франції, в тому числі місцевість Паризького регіону. Використовувалося у Франції і римське право, що зазнало проце­су спрощення (simplification). Найбільшого поширення римське право набуло на півдні Франції. Найголовнішими з праць, що стосувалися римського права, вважалися твори Дома. Деякі фра­нцузькі законодавчі норми були вже кодифіковані, спираючись на «Grand Ordonnances». Це виконав д’Агуссо. Починаючи з XVI ст., зростаючу роль як джерела права стали відігравати ко­ролівські декрети.

Наприкінці XVIII ст. перед французькими законодавцями пос­тало непросте завдання перекинути місточок між історичними надбаннями і законодавством французької буржуазної революції, зокрема тим, яке стосувалося людини (individual), володіння не­рухомістю (tenure of real property), спадкування (inheritance), сис­теми іпотеки (system of mortgages).

Камбасерес (Cambaceres), який був представником комісії Конвенту (Convention), почергово запропонував дві схеми Циві­льного кодексу. Під час Директорії (Directory) він висунув ще й третю схему. Ці схеми поступово наближувалися до того, що згодом стало кінцевим результатом. Інтерес до кодексу не посла­блювався, не дивлячись на складний шлях французької револю­ції. Після державного перевороту, що стався 19 брюмера на VIII році революції, були призначені тимчасові консули і дві комісії для створення схеми Цивільного кодексу. Історія донесла до нас інформацію про те, що найбільшу активність виявив один з чле­нів комісії за прізвищем Жакміно (Jacqueminot). Згідно з Консти­туцією VIII року, була утворена Державна рада, яка й розробила остаточну схему Кодексу. Законодавчий орган (corps legislatif) не мав права втручатися у схему, опрацьовану Державною радою. У засіданнях Державної ради Наполеон як її голова участь брав. До того ж активну. Імператор був відсутнім усього на 5 засідан­нях із 102, інколи він робив цікаві зауваження. Але на тому його особиста участь і закінчувалася.

У кінцевому результаті вдалося сплавити в одне ціле попереднє французьке законодавство і революційне законодавство Франції.

6.3.

<< | >>
Источник: Історія держави і права [текст] : Навчальний посібник / І. І. Дахно. - К. «Центр учбової літератури»,2013. - 658 с.. 2013

Еще по теме Народження Кодексу:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -