Довідки про канонічне право
Канон — це правило, критерій.
Для початку ознайомимося з тим, як англомовна література трактує поняття «канонічне право». Знаючи сьогодення, нам буде простіше аналізувати історичну еволюцію канонічного права.
Латинською мовою це право називається «ius canonicum». Воно є сумою законів (sum of laws), сформульованих церковними органами (ecclesiastical bodies) для регулювання своєї діяльності. Право стосується улаштування церкви та її взаємин з іншими організаціями — як релігійними (religious), так і цивільними (civil). Право поширюється також на питання, пов’язані з підтриманням внутрішньоцерковної дисципліни.
«Oxford Dictionary of Law» у нотатці «Canon Law» (с. 59) зазначає: «Церковне право, особливо Римський католицький кодекс канонічного права (Roman Catholic Code of Canon Law). Також стосується права англіканської церкви (Church of England), яке не є частиною права Англії, але якому підпорядковані члени відповідної релігії». Наприкінці ця нотатка вказує на наявність у словнику ще й нотатки про церковні суди (ecclesiastical courts).
Скористаємося цією нагодою і подивимося, що ж каже про ці суди нотатка на с. 156: «Суди, відповідальні за управління (administration) церковним правом (ecclesiastical law) англіканської церкви. Вони включають суди консисторій (consistory courts), тобто суди кожної єпархії (diocese), Суд Арок (Court of Arches) та Канцлерський суд Йорка (Chancery Court of York), який заслуховує апеляції від Судів консисторій у їх провінціях; юридичний комітет Таємної ради (Privy Council), який заслуховує апеляції від провінційних судів з питань, що не стосуються доктрини, ритуалу або церемоній, та Суд виокремлених церковних чинників (Ecclesiastical Causes Reserved)».
Оскільки в нас уже пролунали назви — Court of Arches та Court of Ecclesiastical Causes Reserved, то не залишається нічого іншого, як ознайомитися ще з відповідними нотатками на с. 116 зазначеного словника.
Перший є церковним апеляційним судом архієпископа Кентерберійського (Archbishop of Canterbury). Суддя — декан Арок (Dean of Arches) заслуховує апеляції від єпископів або їх канцлерів, деканів, зборів каноніків (chapters) і архідияконів.Court of Ecclesiastical Causes Reserved,було створено 1963 p. Поширюється на провінції Кентербері та Йорк. Слугує як суд початкового розгляду, так і як апеляційний суд (having both original and appellate jurisdiction). Як судовий орган першої інстанції розглядає справи, у яких особу зі Священних Орденів (Holy Orders) звинувачують у порушеннях церковного права, що стосується доктрини, ритуалу, церемоній. Суд також розглядає скарги на єпископів. Цей суд заслуховує і апеляції на рішення судів конси- сторій із зазначених питань. Складається суд з п’яти суддів та трьох єпархій цих єпископів. Ці єпископи можуть бути відставними або ж діючими.
«Oxford Paperback Encyclopedia»y нотатці «Canon Law» (с. 248) пояснює, що воно є: «Правилами і законами, створеними церковними властями, якими керуються Церква та її члени. Історично канонічне право було універсальним правом західноримської католицької церкви. Воно кодифікувалося і запроваджувалося багато разів в історії церкви. Останній великий перегляд стався 1917 р. Канонічне право англіканської віри (Anglican Communion) є відокремленим з часів Реформації XVI ст. Канонічне право нині є внутрішнім правом церкви (internal law of a Church), що регулює діяльність служителів церкви (clergy) та виконання таїнств, таких, наприклад, як одруження (marriage)».
А тепер повернемо наш погляд на історичний аспект канонічного права.
3.2.