Довідка про Кодекс
20 лютого 1928 р. у кубинській столиці, м. Гавані, на VI Міжнародній конференції американських держав було прийнято Конвенцію про міжнародне приватне право. До неї додавався великий документ, що мав назву Кодекс Бустаманте.
Кодекс створив кубинський правник із світовим ім’ям Антоніо Бустаманте. Довідка про нього міститься в розділі 9 «Видатні юристи світу» цієї книжки.Конвенцію підписали: Аргентина, Болівія, Бразилія, Колумбія, Коста-Рика, Куба, Домініканська Республіка, Еквадор, Сальвадор, Гватемала, Гаїті, Гондурас, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Уругвай, Венесуела. Ратифікували її 15 держав.
При підписанні Конвенції деякі країни зробили застереження, а деякі виступили із заявами.
США брали участь у VI Міжнародній конференції американських держав, але Конвенцію не підписували і не ратифікували її. Перешкодою для цього були особливості колізійного регулювання у США з огляду на специфіку розподілу законодавчої компетенції між федерацією і штатами. США здали на зберігання заяву.
Кодексом користуються і ті латиноамериканські країни, для яких він формально не є чинним. Такі країни спираються на принцип «розумності і доцільності» (ітрегіо гаїіопіз).
Конвенція набрала чинності щодо кожної держави, яка її ратифікувала, на тридцятий день після того, як здали на зберігання відповідну ратифікаційну грамоту. Кодекс Бустаманте в цілому набрав чинності 25 листопада 1928 р.
Оригінал Конвенції зберігався в Міністерстві закордонних справ Куби. Депозитарієм ратифікаційних грамот є Панамериканський союз.
Кодекс Бустаманте складається зі вступу і чотирьох книг:
1. Міжнародне цивільне право
2. Міжнародне торговельне право.
3. Міжнародне кримінальне право
4. Міжнародний процес
У першій книзі регулюються правовідносини з міжнародного приватного права, розглядаються питання статусу осіб, сімейного права, майна, спадщини, зобов’язань та інших підстав набуття майнових та пов’язаних з ними прав.
Друга книга переважно стосується колізійних питань торговельного права. Там йдеться про торгівців, торгівлю, торговельну комісію, страхування, позики, перевезення сухопутним, морським і повітряним видами транспорту, позовну давність, векселі та інші цінні папери.
Третя книга — це система правил про правову взаємодопомогу держав у боротьбі зі злочинністю.
Четверта книга присвячена загальним принципам судочинства, правилам визначення підсудності цивільних, торговельних і кримінальних справ, механізму видачі правопорушників, банкрутствам, мировим угодам, виконанню рішень іноземних судів.
Кодекс містить 437 статей, тобто є досить великим документом. Він переважно стосується міжнародного приватного права, але в ньому є й положення з галузі кримінального права та процесу. Фахівці зазначають, що Кодекс є першою і успішною спробою уніфікації міжнародного приватного права, причому в масштабі цілої частини світу — Америки.
Як відомо, міжнародне приватне право складається з колізійних і матеріально-правових норм. Як помітить далі читач, Кодекс Бустаманте — це документ, який оперує переважно колізійними нормами. Кодекс є унікальною пам’яткою колізійного права XX ст.
У світі є низка приватних кодифікацій міжнародного приватного права. Широко відомим прикладом таких є «ІНКОТЕРМС» («Правила тлумачення міжнародних комерційних термінів»). Оригінальність Кодексу Бустаманте полягає ще і в тому, що він є публічною кодифікацією, тобто це не громадський, а міждержавний документ. Це не просто міжнародний акт, а міжнародно- публічний акт. Між цими двома статусами, як кажуть в Одесі, є дві великі різниці.
Слід мати на увазі, що Кодекс створив кубинський юрист і виконав це він майже 80 років тому. Кодекс було написано іспанською мовою. Читач, без сумніву, помітить незвичність стилю тексту Кодексу. Оскільки, як відомо, кожний кулик хвалить своє болото, то можна зазначити, що наш кваліфікований вітчизняний правник міг би положення Кодексу Бустаманте викласти краще, ніж це зробив видатний кубинець.
Межі для вдосконалення, як відомо, немає. Наш юрист спирався б при цьому на текст кубинського правника. Антоніо Бустаманте було значно важче — він спирався лише сам на себе.Радянський професор В. Н. Дурденевський опублікував 1941 року свій переклад російською мовою тексту Кодексу Бустаманте. Повні тексти Кодексу після того публікувалися російською мовою в кількох виданнях. Ще в ряді видань містилися неповні тексти.
Автор цих рядків не має інформації про існування раніших, ніж пропонований в цій книжці, текстів перекладу Кодексу Бустаманте українською мовою. Слід зазначити, що наведений текст має навчальний характер. Для вирішення якихось важливих проблем не завадить, доклавши певних зусиль, дістати найсучасніший чинний текст Кодексу. Очевидно, його пошуки слід було б розпочати з посольства Куби в Києві.
Текст Гаванської конвенції 1928 р. та інформацію про неї кількома мовами можна знайти на сервері Організації американських держав. Текст Кодексу, ніби, там відсутній. Текст Кодексу публікувався у «League of Nations Treaty Series», № 87.
Кодекс Бустаманте — це одна з перлин світової юриспруденції. На жаль, наша широка юридична громадськість про неї або ж не знає зовсім нічого, або ж знає дуже мало.
Автор цих рядків сподівається, що після публікації цієї книжки наша громадськість про Кодекс Бустаманте знатиме більше і краще.
8.2.