Вступ

Актуальність теми дослідження. Перетворення в суспільстві зі здобуттям Україною незалежності, що вплинули на всі сфери суспільного життя, потребують перегляду законодавства. У свою чергу, останнє вимагає змінити ставлення до правотворчої і правозастосовчої діяльності, а для цього необхідний надійний та ефективний інструментарій.

Системність підходу до вирішення цього складного завдання потребує дослідження відповідних методів і процедур, спрямованих на зміни і створення тенденцій до інтеграції правових, математичних та інженерних наук. У цьому зв’язку доречне використання у правовому науковому пошуку комплексу знань з математичної логіки, інформатики, теорії штучного інтелекту та ін. Застосування конструктивних методів і методик цих наук відкриває додаткові можливості для більш ефективного функціонування правових систем. Використання філософських категорій і підходів у ряді випадків дозволяє узагальнити і скоординувати логіко-аналітичні, спеціально-правові і соціологічні дослідження, що сприяє світоглядно-методологічному забезпеченню правознавства.

Звернення до питання гносеології права можна констатувати як одну з тенденцій сучасних досліджень методологічного рівня. При виникненні потреби в обґрунтуванні більш широкого методологічного бачення права великого значення набуває гносеологія права як предмет філософського осмислення.

Сформульовані у дисертації теоретичні висновки і практичні рекомендації ґрунтуються також на працях зарубіжних дослідників: А. Аарніо, В. Бернхема, Н. Вінера, А. Герлоха, Д. Ешлі, В. Кнаппа, Р. Лукича, Б. Ніблета, М. Полані, Д. Сміта, Х.Л.А. Харта та ін.

Узагальнення теоретичного й емпіричного матеріалу, оцінка тенденцій розвитку сучасних досліджень методологічного рівня пізнання права, здійснені у дисертації, вважаються своєчасними. Зазначені міркування, а також відсутність узагальнюючої монографічної роботи в досліджуваній галузі дозволяють вважати тему даного дисертаційного дослідження актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складником Державної цільової комплексної програми “Розвиток прав людини як головна частина розвитку демократичних процесів у правовій соціальній державі Україні” (державна реєстрація № 0186.0.070866).

Мета і задачі дослідження. Дисертація має за мету з’ясування сутності інженерії знань у правознавстві з точки зору логіко-методологічного підходу, а також виявлення її специфіки у комплексному міждисциплінарному дослідженні феномена правового знання щодо можливого його використання як технологічного ресурсу. Це пов’язано з необхідністю застосовувати системний підхід до постановки і вирішення завдань перетворення законодавства України.

Мета дисертаційного дослідження зумовила такі задачі наукового пошуку:

- з’ясувати сутність інженерії знань у правознавстві з точки зору логіко-методологічного підходу;

- визначити поняття технологічного підходу до правового знання;

- провести реконструкцію особистісного знання експерта у сфері правознавства, її структурних елементів;

- здійснити історичний аналіз розвитку інженерії знань у правознавстві;

- проаналізувати внесок практики технологічного підходу до правового знання в освоєння знання як соціокультурного феномена.

Об’єктом дослідження є знання у сфері правознавства з його специфічними особливостями як складник системного застосування технологічного підходу формування категорій права, законодавства, правових наук і навчальних дисциплін.

Предмет дослідження – логіко-методологічний аспект інженерії знань у правознавстві, тобто аналіз технологічного підходу до правового знання: набуття правових експертних знань, подання правових знань у штучних інтелектуальних системах, взаємозв’язок об’єктивованого та особистісного знання у сфері правознавства у світлі нових інформаційних технологій.

Методи дослідження.

Системно-структурний і функціональний підходи використано при з’ясуванні характерних ознак знань у правознавстві та дослідженні їх зв’язку з філософським та технічним знанням.

За допомогою синергетичного методологічного підходу, що поєднує в собі філософію, науку, інженерію, розглянуто особливості та специфіку правового знання і можливість його перетворення у технологічний ресурс. При дослідженні природи юридичного міркування використано методи, застосовні в теорії штучного інтелекту.

Принципом об’єктивності автор керувався при встановленні вірогідності та повноти інформації, що застосовувалась у процесі дослідження.

Принцип історизму використано для характеристики інженерії знань у правознавстві на різних етапах її розвитку – від виникнення цього напрямку досліджень (середина ХХ ст.) до сьогодні.

За допомогою діалектичного методу здійснено аналіз розвитку технологічного підходу до правового знання і встановлення його зв’язку з політичними та економічними явищами.

При розгляді понятійного апарату і формуванні дефініцій таких понять, як “інженерія знань у правознавстві”, “технологічний підхід до правового знання”, і для подальшого їх використання у більш складних формах мислення, судженнях та умовиводах, автор керувався відповідними формально-логічними методами. Для досягнення поставленої мети в роботі також застосовувалися методи аналізу й синтезу, дедукції, індукції, аналогії, порівняння та систематизації емпіричного матеріалу в отриманні власних теоретичних результатів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним логіко-методологічним дослідженням інженерії знань у правознавстві. У процесі реалізації завдань дисертаційного дослідження авторкою сформульовано й обґрунтовано нові теоретичні і практичні висновки, а також такі, що удосконалюють і розвивають вже існуючі, зокрема:

1.

2. Уперше сформульовано визначення наукового поняття “інженерія знань у правознавстві” як процесу створення штучних інтелектуальних систем, призначених для моделювання юридичних міркувань і вирішення проблем, специфічних для даної предметної галузі.

3. Набули подальшого розвитку аргументи на підтримку створення мережі правових знань із гармонійним підходом до взаємопоєднаності їх із знаннями в галузях математики та комп’ютерних наук шляхом синтезу гуманітарних і технічних знань.

4. Уперше сформульовано визначення технологічного підходу до правового знання як особливої операціональної системи діяльнісних актів з юридичним знанням з метою його перекладу із соціуму в штучну інтелектуальну діалогову систему. Під інтелектуальністю тут розуміється здатність комп’ютера бути квазисуб’єктом у діалозі з людиною, тобто здатність зберігати базу знань про дану предметну галузь, розуміти й обробляти запити користувача, вторинні тексти аргументації і т. под., з метою одержання достовірного висновку.

5. Запропоновано нове розуміння соціокультурної функції технологічного підходу до правових знань як феномена гуманізації пізнавально-організаційних питань у соціумі.

6. Подано нову інтерпретацію моделі “синтетичного образу” особистісного знання експерта у сфері правознавства як особливого виду знання, який має соціальну цінність, що являє собою єдність суб’єктивно-особистісних і надособистісних парадигмальних і рідше – об’єктивованих компонентів.

7. Наведено нові аргументи на підтримку доцільності створення і застосування експертних систем у правознавстві.

8. Уперше доведено, що технологічний підхід до знання у сфері правознавства безпосередньо впливає на еволюційну епістемологію права.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю і доцільністю використання їх у науково-дослідних розробках проблем еволюційної епістемології права.

Результати дослідження можуть бути застосовані у правотворчості з метою поліпшення якості законодавства, у педагогічній практиці при викладанні курсів “Філософія права”, “Логіка”, “Правова інформатика”, а також при підготовці навчальної, методичної та довідкової літератури.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод) (м. Харків, грудень 2000 р.), на VII Харківських міжнародних Сковородинівських читаннях “Практична філософія і правовий порядок” (м. Харків, вересень 2000 р.), на наукових конференціях молодих учених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (м. Харків, червень 2001 р.), “Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності” (м. Харків, грудень 2001 р.), а також обговорювалися на засіданнях кафедри логіки та кафедри філософії Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у навчальному процесі під час проведення семінарських занять з логіки, зокрема за темами “Поняття”, “Судження”, “Доведення”.

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дослідження викладено у трьох наукових статтях, опублікованих дисертантом у наукових фахових виданнях, та чотирьох тезах наукових конференцій.

РОЗДІЛ 1