<<
>>

ПЕРЕДМОВА

Цей збірник містить ряд документів авторитетних міжнародних інсти­туцій, членом яких є Україна, які стосуються основних питань виборчого права, європейських та міжнародних стандартів у цій галузі, а також їх реалізації як в українському законодавстві, так і на практиці.

Основну частину складають документи Європейської Комісії за демок­ратію через право Ради Європи, відомої також (за місцем проведення своїх пленарних сесій) як Венеціанська Комісія.

Створена спочатку як інструмент невідкладного конституційного бу­дівництва в умовах демократичних змін, Комісія поступово стала міжна­родно визнаним незалежним форумом з обміну ідеями у правовій сфері. Комісія сприяє розповсюдженню європейського конституційного доробку, заснованого на основних нормах Європейського континенту, і при цьому продовжує надавати окремим країнам «невідкладну юридичну допомогу». Окрім цього, Венеціанська комісія відіграє унікальну і важливу роль в уре­гулюванні і попередженні конфліктів через розробку норм і рекомендацій у конституційній сфері.

Венеціанська Комісія складається з незалежних експертів, які отримали міжнародне визнання завдяки своєму досвіду роботи у демократичних інс­титутах або своєму внеску у розвиток права і політичних наук. Її членами є, зокрема, професори університетів, які викладають конституційне і міжна­родне право, судді верховних і конституційних судів, депутати національ­них парламентів, високі посадові особи держав. Вони призначаються держа­вами – членами Комісії на чотирирічний термін.

Створена у 1990 році 18 державами-членами Ради Європи, у лютому 2002 року Комісія стала розширеною, що дозволило увійти до неї неєвро­пейським державам. До Венеціанської Комісії приєдналися усі держави-члени Ради Європи; у 2004 році до Комісії вступив Киргизстан, а у 2005 році – Чилі. Як асоційований член у її роботі бере участь Білорусь. Статус спо­стерігача при Венеціанській Комісії мають також Аргентина, Ізраїль, Казахстан, Канада, Республіка Корея, Мексика, Святий Престол (Ватикан), США, Уругвай та Японія.

Південна Африка має спеціальний статус парт­нера із співпраці, який подібний до статусу спостерігача.

У своїй роботі Європейська Комісія за демократію через право керу­ється трьома базовими принципами європейського конституційного дороб­ку, які лежать в основі діяльності Ради Європи, а саме: демократія, верхо­венство права та права людини. Ці три принципи реалізуються на практиці у чотирьох сферах діяльності: сприяння у галузі конституційного права; вибори та референдуми; співпраця з конституційними судами; дослід­ницька та аналітична діяльність.

З перших днів свого існування Венеціанська Комісія активно працює у галузі виборчого права. Вона, зокрема, виносить висновки щодо проектів законів про вибори, а також (спільно з ОБСЄ/БДІПЛ) сумісні висновки щодо чинного національного виборчого законодавства. Неодноразово предметом дослідження Комісії були українські закони та законопроекти. Високопро­фесійна експертиза національного виборчого законодавства має величезне значення для молодої демократії в Україні. На жаль, більшість документів Венеціанської комісії не увійшли до широкого обігу в академічних колах чи у середовищі політиків (які часом посилаються на факт прийняття висновку Комісією, однак не на його зміст) та експертів у різних галузях консти­туційного, і зокрема виборчого права.

До цього збірника включено цілий ряд документів Венеціанської комі­сії, які стосуються виборчого права та деяких суміжних питань. Їх можна розділити на декілька груп.

До першої групи можна віднести дослідження та висновки Венеці­анської Комісії, безпосередньо пов’язані з проблемами виборів. Відкрива­ється збірник документом, який присвячений огляду здобутків Венеці­анської Комісії у галузі виборчого права протягом перших десяти років її діяльності. Сама назва цього документу – «Європейський виборчий доро­бок» (в англійському варіанті – «Europe’s Electoral Heritage») – показує, що однією з основних цілей Вене­ціанської Комісії є осмислення досвіду як усталених, так і нових демократії у Європі, вироблення основних принципів виборчого права, конкретизація їх змісту і вимог щодо їх реалізації у націо­нальних правових системах і практиках.

Видатним здобутком у підсумку цієї діяльності можна вважати прийняття у 2002 році Кодексу належної прак­тики у виборчих справах (Code of good practice in electoral matters), згодом доповненого двома невеликими документами щодо розуміння вимоги ста­більності виборчого законодавства та щодо забезпечення ґендерної рівності у виборах. Широке порівняльне дослідження питань виборчого права дер­жав-членів Ради Європи знайшло свій підсумок у Доповіді про виборче законодавство та виборчу адміністрацію в Європі (2006 рік).

До цієї ж групи слід віднести декілька висновків Венеціанської Комісії, прийнятих відносно виборчого законодавства України (щодо Законів «Про вибори народних депутатів України», «Про Державний реєстр виборців», а також стосовно законодавчого забезпечення дострокових виборів в Україні – документ, який засвідчив стурбованість європейської спільноти проблемами політичної кризи в Україні весною та влітку 2007 року), а також висновок стосовно змін до відомої Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(99)15 «Про висвітлення засобами масової інформації передвиборної агі­тації». Останній документ становить великий інтерес з огляду на глибоке бачення шляхів розв’язання проблеми поєднання принципів виборчого права (зокрема, принципу рівності) із засадою свободи преси як одного з аспектів прояву основної свободи вираження поглядів.

Другу групу складають документи Венеціанської Комісії стосовно пра­вового регулювання референдумів – проблеми, близької до проблем вибор­чого права, проте з низкою принципових відмінностей. Сюди відносяться прийняті 2001 року (незадовго після сумнозвісного референдуму 2000 року в Україні) Керівні принципи для конституційних референдумів на націо­нальному рівні та Кодекс належної практики щодо референдумів (2007 рік), який став аналогом Кодексу належної практики у виборчих справах. Ряд принципів та рекомендацій, що містяться у цих документах, без сумніву, становлять великий інтерес для українського правового та політичного сере­довища, особливо з огляду на нагальну потребу перегляду анахронічного (прийнятого ще 1991 року) закону «Про всеукраїнський та місцеві рефе­рендуми».

Наступна група документів стосується одного з найбільш спірних аспектів конституційного права України – проблеми так званого «імператив­ного мандата» депутатів. Венеціанська Комісія тричі зверталася до цієї проблеми протягом тривалого і суперечливого процесу «конституційної реформи», яка завершилася прийняттям 8 грудня 2004 року змін до Конституції України. До збірника увійшли два нові (2007 року) висновки Венеціанської Комісії щодо законодавчих актів, які запроваджують меха­нізми реалізації «імперативного мандата» народними депутатами України та депутатами місцевих рад.

У четвертій групі – документи, присвячені складній і різносторонній проблемі правового регулювання політичних партій як одного з основних інструментів плюралістичної демократії та ключового учасника вільних та демократичних виборів. Свого часу Венеціанська Комісія ухвалила висновок щодо українського законодавства про політичні партії[2]. До цього збірника увійшли чотири порівняльні дослідження цієї проблеми та засновані на них узагальнення, які приймалися Комісією протягом тривалого часу, почи­наючи з 1999 року. Це Керівні принципи щодо заборони та розпуску політичних партій та подібних заходів (1999 рік), Рекомендації та допо­відь щодо фінансування політичних партій (2001 рік), Керівні принципи та поясню­вальна доповідь щодо законодавства про політичні партії: окремі аспекти (2004 рік) та, нарешті, документ, який поєднує питання політичних партій з проблемою виборчого права, – Доповідь про участь політичних партій у виборах (2006 рік).

Нарешті, до останньої групи увійшли висновки Комісії щодо двох українських законопроектів, які стосуються важливих проблем конститу­ційного права – статусу парламентської опозиції та права на мирні збори.

До збірника включені також окремі документи двох авторитетних між­народних організацій, членом яких є Україна, – Ради Європи та її інституцій – Парламентської Асамблеї і Конгресу регіональних та місцевих влад, а також Організації з безпеки та співробітництва в Європі.

Гостра політична криза 2007 року знайшла своє відображення і у доку­ментах Парламентської Асамблеї Ради Європи. Резолюція 1549 від 19 квіт­ня 2007 року «Про функціонування демократичних інституцій в Україні» відгукнулася на події в Україні рядом важливих положень, зокрема стосовно того, що «дострокові вибори є легітимним демократичним інструментом для обрання та контролю народом влади, що діє від його імені».

Традиційно менша (порівняно з виборами Президента України чи народних депутатів) увага приділяється в Україні проблемам місцевих вибо­рів. Тим більш значною для нас є оцінка останніх місцевих виборів 2006 року та відповідні рекомендації, що містяться у Резолюції 216 (2006) та Реко­мендаціях 192 (2006) Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи.

Організація з безпеки та співробітництва в Європі приділяє значну увагу процесам зміцнення демократії у постсоціалістичних державах, розглядаючи цю проблему як складову загальної проблеми безпеки. Тут наводяться витяги з основних документів ОБСЄ, які визначають зобов’я­зання держав-членів щодо виборів, а також деяких суміжних питань, співзвучних документам, включеним до збірника.

Бюро з демократичних інституцій та прав людини – дочірня організація ОБСЄ – стала визнаним центром консолідації зусиль, пов’язаних із проведенням організованого і глибокого міжнародного спостереження за виборчими процесами у державах регіону ОБСЄ. Діяльність кожної місії спостереження завершується оприлюдненням ґрунтовного висновку, у яко­му аналізується як законодавча база виборів, так і практика її застосування, а також наводяться рекомендації щодо бажаних подальших кроків у досяг­ненні відповідності виборчої практики загальновизнаним міжнародним стандартам у галузі виборів. Тут публікується Висновок місії спостерігачів ОБСЄ/БДІПЛ за підсумками парламентських виборів 2006 року в Україні; на жаль, у нашому розпорядженні на час підготовки цього збірника до друку не було офіційного висновку місії спостереження ОБСЄ/БДІПЛ за підсумками позачергових виборів 2007 року.

Усі згадані матеріали становлять великий інтерес для українських фахівців у галузі виборчого чи, ширше, конституційного права та орга­нізації виборів. Вони тим більше цінні, що перед українським законодавцем постало завдання продовжити уже тривалий процес вдосконалення вибор­чого законодавства України. У зв’язку з цим можна вказати на три найваж­ливіші проблеми, що вимагають оперативного розв’язання.

По-перше, необхідно реалізувати на практиці ідею створення Дер­жавного реєстру виборців. Хоча відповідний Закон уже набув чинності у повному обсязі (з вдячністю згадаємо ту велику роль, яку відіграв у розробці і доопрацюванні цього закону Координатор проектів ОБСЄ в Україні), через відомі події майже жодних практичних кроків щодо його застосування ще не зроблено. Це питання потребує швидких та ефективних дій, насамперед з боку Кабінету Міністрів України та Центральної виборчої комісії.

По-друге, перед українським суспільством знову постала проблема виборчої системи (як для парламентських, так і особливо гостро для міс­цевих виборів). Дискусії щодо зміни виборчої системи завжди мають гострий політичний характер. Однак сьогодні практично досягнуто суспільного консенсусу щодо того, що необхідно, зберігши позитивні риси чинної пропорційної системи, модифікувати її у напрямі підвищення рівня пер­соніфікації вибору, що позволить посилити зв’язок між виборцями та депутатами.

Нарешті, по-третє, на нашу думку, український законодавець «дозрів» до розв’язання проблеми, яку неодноразово ставили у своїх висновках і рекомендаціях щодо українського виборчого законодавства і Венеціанська Комісія, і ОБСЄ/БДІПЛ, і Конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи – кодифікації досі розрізненого виборчого законодавства в єдиний акт – Виборчий кодекс (а, можливо, Кодекс про вибори та референдуми).

Зауважимо, що з кожної з цих проблем можна знайти цікаві і сти­мулюючі ідеї у документах, що увійшли до цього збірника матеріалів європейського конституційного та, зокрема, виборчого доробку.

Інститут виборчого права висловлює щиру вдячність Європейській Комісії за демократію через право Ради Європи за підтримку у підготовці цього надзвичайно корисного видання, а також Координатору проектів ОБСЄ в Україні та Офісу Ради Європи в Україні за плідну співпрацю.

Ю. Ключковський,

народний депутат України,

президент Інституту виборчого права

<< | >>
Источник: Ю. Ключковський. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права.: Матеріали Венеціанської комісії, ОБСЄ/БДІПЛ, ПАРЄ / За ред. Ю. Ключковського. – К.: ФАДА, ЛТД,2008. – 340 с.. 2008

Еще по теме ПЕРЕДМОВА:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -