2. Купівельний попит і фактори його динаміки.

2.Купівельний попит і фактори його динаміки.

Поняття «потреба» можна розглядати як деякий специфічний стан індивіда (групи людей, суспільства загалом), зумовлений тим, що цей індивід існує, по-перше, сам по собі (як окрема біо­логічна істота); по-друге, є складовим елементом суспільної сис­теми; по-третє, взаємодіє із зовнішнім середовищем.

У сучасній філософській і економічній літературі є різні по­гляди па вивчення потреб.

В енциклопедичному словнику подано таке визначення цієї категорії:

Потреба - це нестаток чого-небудь, об\'єктивно необхідного для під­тримання життєдіяльності і розвитку організму, людської особистості, соціальної групи, суспільства загалом, внутрішнє спонукання активності.

Ф. Котлер виділяє три категорії: нужда, потреба, попит.

Нужда - відчуття людиною нестачі будь-чого.

Потреба - нужда, що набрала специфічної форми відповідно до культурного рівня й особистості індивіда.

Попит - потреба, підкреслена купівельною спроможністю.

Потреби людей формуються під впливом безлічі різноманіт­них чинників, тому їх групують так: соціально-економічні умо­ви; звички, що історично склалися; умови життя, побуту і праці; національні особливості; географічні, кліматичні умови; інше.

Потреби - категорія динамічна, а не статична. У міру розвит­ку суспільства потреби людей зростають, підіймаючи тим самим суспільство (групу, особистість) па новий рівень, орієнтуючи їх на нові, більш високі потреби. Якісне зростання потреб як мате­ріальних, так і, особливо, духовних, безмежне.

У розвитку конкретних (окремих) потреб виділяють чотири стадії:

перша стадія - виникнення (зародження) потреби;

друга стадія - поширення потреби, що зародилася в окремих групах споживачів, соціальних групах населення і населення за­галом, та її прискорений інтенсивний розвиток;

третя стадія - насичення і стабілізація потреби;

четверта стадія - стадія поступового згортання і відмирання окремої потреби.

Є безліч класифікацій потреб за різними класифікаційними ознаками. Особливе місце в маркетингу посідає класифікація, основана на послідовному розширенні меж активності особис­тості, оскільки для вивчення потреб потенційних покупців ко­ристуються насамперед нею. Відповідно до цієї класифікаційної ознаки розрізняють чотири групи потреб:

1) потреби, пов\'язані з тим, іцо людина перебуває в колі зо­бов\'язань, які належать її сім\'ї і визначені їй соціальною роллю в сім\'ї (батько, чоловік, брат, дід і т. д.);

2) потреби, пов\'язані зі спілкуванням і діяльністю в малих со­ціальних групах (бригада, компанія друзів і т. ін.);

3) потреби, пов\'язані із залученням до діяльності великих ко­лективів, зокрема й невиробничих (завод, об\'єднання, спортивна організація, партія тощо);

4) потреби, пов\'язані з належністю до певної соціальної систе­ми і псиного державного устрою і, відповідно, з дотриманням з боку людини законів, різних підзакоппих актів і норм, а також правил суспільного життя людей.

Таке розширення меж активності пов\'язане як з бажанням ін­дивіда бути часткою суспільства і користуватися відповідними благами, так і з прагненням виділяти і демонструвати своє «Я» як автономну одиницю суспільства.

Однак слід враховувати не лише погреби, а й умови здійснен­ня відповідних видів активності людини, зокрема:

> ситуації взаємодії особистості 3 усілякими предметами (явищами) неживої природи і тваринами;

> умови групового спілкування, тобто вимоги, які висуває до особистості мала соціальна група, до якої ця особистість нале­жить;

> вимоги і санкції, передбачені такими сбепа

людини, як праця, побут, дозвілля; 1 111 активності

> вплив на формування вищого рівня активності особистості економічних, політичних, культурних та інших особливостей суспільства, до якого належить людина.

Крім наведених, розрізняють інші класифікаційні ознаки і відповідні види потреб.

Розглянемо суть основних видів потреб, що посідають най­важливіше місце в понятійному апараті маркетингу.

Залежно від суб\'єкта (або за типом спільності) потреби по­діляють на суспільні й особисті. Суб\'єктом потреб можуть бути окрема людина або соціальна спільнота людей (сім\'я, виробни­чий колектив, клас, нація, держава).

Суспільні потреби - це потреби окремих виробничих і соці­альних груп, верств, суспільства загалом. Вони охоплюють по­треби виробництва: природні ресурси (земля, надра, лісп, вода), засоби праці, предмети праці, транспорт, виробничу інфраструк­туру, постачання і збут, кадри; невиробничі потреби: торгівлю, освіту та її органи, охорону здоров\'я, фізкультуру і «порт, науко­ві установи, установи культури, житлове і комунальне госпо­дарство, суспільне управління і безпеку.

За змістом розрізняють: природні (первинні) потреби, задо­волення яких забезпечує фізичне відтворення людини як біоло­гічної істоти (потреба в їжі, одязі, житлі тощо), соціальні, інте­лектуальні. Соціальні є вторинними потребами і пов\'язані з функціонуванням людини як члена суспільства, виконанням певних соціальних функцій (потреба в спілкуванні, самовира­женні, суспільній діяльності, забезпеченні соціальних гарантій права на працю, свободу слова тощо). Інтелектуальні потреби також є вторинними, вони пов\'язані з інтелектуальною, творчою діяльністю людини (потреба із пізнанні навколишнього світу, освіті, різних видах творчої діяльності тощо).

За формою вираження розрізняють потреби матеріалі, духовні. Об\'єктом матеріальних потреб є конкретні матеріальні блага, що слугують відтворенню людини як біологічної істоти (продукти харчування, предмети одягу, житло тощо). Задово­лення духовних потреб забезпечує «духовне відтворення» люди­ни, їхнім об\'єктом є результати духовної діяльності людей (дру­ковані видання, театральні вистави і т. ін.).

Залежно від об\'єкта (міри конкретизації) розрізняють за­гальні й окремі потреби. Загальні - це потреби, задоволення яких забезпечує певний самостійний вид життєдіяльності людини (потреба в їжі, одязі, житлі, освіті тощо). Кожну групу загальних потреб можна задовольняти різними наборами конкретних благ і послуг.

Окремі потреби. їхнім суб\'єктом виступають окремі конкрет­ні блага і послуги (потреба в хлібі, м\'ясі, меблях тощо). Окремі потреби не ізольовані одна від одної. Вони ніби зливаються між собою, утворюючи блоки. Блоки потреб - цс проміжна ланка між окремими і загальними потребами, через яку здійснюється про­цес формування потреб населення. «Блоковий» характер форму­вання потреб виявляється в тому, що окремі потреби формують­ся у тісному взаємозв\'язку і взаємозалежності в рамках блоків.

За мірою настійності розрізняють три види потреб.

Менш настійні - потреби, які не становлять основу життєдіяль­ності людини, задоволення яких можна тимчасово відкласти. Віддалені - потреби, без задоволення яких людина може існу­вати.

За мірою раціональності розрізняють раціональні та ірраці­ональні потреби.

Раціональні - потреби, що відповідають науково обґрунтованим і прийнятим у цьому суспільстві уявленням про розумне споживання. Ірраціональні - потреби, що виходять за рамки уявлень про розумне споживання та набирають гіпертрофічних форм.

З погляду часу потреби можуть бути поточними і перспек­тивними. Поточні - потреби, які підлягають обов\'язковому задоволен­ню, оскільки забезпечують просте відтворення робочої сили в тих чи інших умовах. Перспективні - потреби, що орієнтуються на розширене від­творення робочої сили. Ця друга група виступає спонукальним мотивом подальшого розвитку виробництва.

За мірою кількісної визначеності розрізняють чотири види потреб.

Абсолютні - ідеальні потреби взагалі - у речах, благах, нічим не обмежені: ні можливостями виробництва, ні платоспромож­ними можливостями споживачів. Дійсні - займають деяке проміжне становище між абсолютни­ми потребами, з одного боку, і платоспроможними потребами, з іншого. Дійсна потреба є ширшою за платоспроможну потребу, але вужчою, ніж потреба абсолютна. Дійсну потребу можна роз­глядати як деяке бажане вираження умов життя, до яких прагнув би споживач, маючи значно ширші платоспроможні можливості.

Потреби мають три стани:

> рефакторний, коли жоден чинник не сприяє виникненню

потреб;

> навіяний, коли потреба пасивна, але ще не сформована;

> активний, за якого потреба визначає поведінку індивіда (групи, суспільства).

align=left>

Культурные факторы.

Субкультура – группа людей, придерживающаяся определенной системы ценностей, основанной на их общем жизненном опыте и положении в обществе. Отдельные субкультуры представлены группами людей объединенных по национальному, религиозному, расовому признаку или по признаку интересов (спортивных, туристических, игровых). Потребители, объединенные субкультурой, представляют собой важные отдельные сегменты рынка, и в расчете на них маркетологи разрабатывают товары и маркетинговые программы.Общественный класс – это стабильные и упорядоченные группы общества, члены которых имеют примерно равное общественное положение, интересы и стиль поведения.