16. Просте та розширене відтворення суспільного продукту. Система національних рахунків.
Упродовж багатьох десятиліть у деяких країнах (це стосується й України) використовувався як один з найбільш узагальнюючих показників сукупний суспільний продукт ССП. Його визначали як суму валової продукції всіх галузей матеріального виробництва.
З боку натурально-речової структури він поділявся на продукцію І і II підрозділів — засоби виробництва і предмети споживання. У вартісному відношенні він складався з вартості спожитих засобів виробництва {фонд відшкодування Фв) та заново створеної вартості — національного доходу Д, що містив необхідний продукт НП і додатковий продукт ДП:ССП = ФВ + НП + ДП.
У складі сукупного суспільного продукту розрізняють проміжний продукт (перенесену вартість сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо) та кінцевий продукт, що за натурально-речовою формою включає сукупність споживних вартостей виробничого та невиробничого призначення, які не підлягають подальшій переробці й використовуються для задоволення потреб суспільства.
Карл Маркс виявив числові пропорції простого та розширеного виробництва:
| I (C + V + m ) = I C + II C де: I - сфера виробництва засобів виробництва; II - сфера споживання. | просте відтворення |
| II (C + V + m) = I (V + m) + II (V + m) | |
| I (V + m) = II С | |
|
| |
| I (C + V + m) gt; IC + II C | розширене відтворення
|
| I (V + m) gt; II C | |
| I (V + m) + II (V + m) gt; II (C + V + m) | |
Сукупному суспільному продукту були властиві два серйозні недоліки: 1) повторний рахунок спожитих предметів праці; 2) врахування результатів функціонування лише сфери матеріального виробництва.
Перший характеризував його як об\'ємний показник, що робило його не придатним для вимірювання ефективності використання ресурсів, а це з часом ставало все настійнішою необхідністю. Другий свідчив про надто вузькі його можливості для оцінювання розвитку економіки в постіндустріаль-ному суспільстві, для якої найбільш істотним є саме зростання ролі нематеріального виробництва.Усе це зумовило необхідність застосування поширеної на Заході так званої системи національних рахунків (СНР), яка вже застосовується більш як у 100 країнах і уніфікована Статистичною комісією ООН.
Система національний рахунків (СНР) ґрунтується на концепції розширеного трактування виробництва. Згідно з цією концепцією національний доход створюють не лише галузі матеріального виробництва, але й сфера послуг – галузі науки, освіти, культури, охорони здоров’я, державного управління, житлово-комунальне господарство та ін.
Методологічною основою нової СНР є концепція первинних доходів, до яких зараховують доходи, отримані власниками чотирьох факторів: праці, землі, капіталу та підприємницьких здібностей. Власники корпорацій і підприємств отримують доходи у формі прибутку; власники землі і капіталу – у формі орендної плати, ренти, проценту; наймані працівники отримують зарплату, а органи державного управління – податки на виробництво і на імпорт. Таким чином, державне управління розглядається як фактор господарської діяльності, який отримує первинні доходи.
СНР відображає господарський кругообіг, який виникає в результаті взаємодії економічних суб’єктів з приводу виробництва, розподілу та кінцевого використання продукції, перерозподілу доходів, фінансових зобов’язань. Взаємодія між двома господарюючими суб’єктами у СНР враховується як економічна операція. Домогосподарства та юридичні особи утворюють інституціональні одиниці, як об’єднуються у 5 секторів економіки: нефінансові підприємства і корпорації; фінансові корпорації; сектор загальнодержавного управління; домогосподарства; некомерційні організації, що обслуговують домогосподарства.
Інституційна одиниця – це господарюючий суб’єкт, який володіє активами, має право здійснювати господарську діяльність, веде повний набір бухгалтерських операцій і несе відповідальність щодо своїх зобов’язань.
Всі рахунки СНР поділяються на 3 класи.
Рахунки першого класу (рахунок ВВП і витрат на нього; рахунок національного доходу і його розподілу; рахунок фінансування капітальних затрат; рахунок зовнішніх операцій) характеризують основні макроекономічні пропорції (консолідовані рахунки).
Рахунки другого класу створюються на основі рахунків першого класу. Вони містять інформацію про виробництво, споживання та капіталоутворення окремих продуктів і послуг, як ринкових, так і неринкових. Сюди відносяться також рахунки галузей, що виробляють товари.
Рахунки третього класу – це рахунки доходів, витрат і фінансування капітальних вкладень по всіх секторах економіки.
Для обчислення показників використовуються різні ціни. ВВП обчислюється в цінах кінцевого покупця, які складаються на ринку. Показник валового випуску оцінюється в цінах виробника або в основних цінах. Ціна виробника визначається на основі ринкової ціни кінцевого покупця, але не включає торговельно-транспортних націнок та податку на додану вартість. Вважається, що найточніший результат відображають основні ціни, оскільки вони враховують субсидії.
Валовий випуск та валовий внутрішній продукт
Валовий випуск – це сумарна вартість всіх товарів і послуг, вироблених економікою за певний проміжок часу, включаючи товари і послуги проміжного споживання. Обсяг валового випуску, досягнутий в умовах повної зайнятості, називають потенційним або природним рівнем випуску.
Валовий випуск обчислюється за секторами економіки і поділяється на ринковий і неринковий валовий випуск.
Ринковий валовий випуск 
визначається за формулою:
,
де РП – вартість реалізованої продукції; З1– вартість продукції у запасах, включаючи незавершене виробництво, за цінами на момент спрямування продукції в запаси; З2– вартість використаної із запасів продукції, за цінами на момент її використання.
Неринковий валовий випуск 
обчислюється за формулою:
,
де МВ– матеріальні витрати на придбання товарів і послуг для проміжного споживання; ОП– оплата праці працівників; А – амортизація; П–С – чисті податки на виробництво (податки мінус субсидії).
Показник валового випуску має недолік, оскільки включає повторний рахунок – вартість матеріальних благ і послуг, що йдуть на проміжне споживання. Цей недолік усуває показник валового внутрішнього продукту (ВВП).