<<
>>

16. Просте та розширене відтворення суспільного продукту. Система національних рахунків.

Упродовж багатьох десятиліть у деяких країнах (це стосується й України) використовувався як один з найбільш узагальнюючих показників сукупний суспільний продукт ССП. Його визначали як суму валової продукції всіх галузей матеріального виробництва.

З боку натурально-речової структури він поділявся на продукцію І і II підрозділів — засоби виробництва і предмети споживання. У вартісному відношенні він складався з вартості спожитих засобів виробництва {фонд відшкодування Фв) та заново створеної вартості — національного доходу Д, що містив необхідний продукт НП і додатковий продукт ДП:

ССП = ФВ + НП + ДП.

У складі сукупного суспільного продукту розрізняють проміжний продукт (перенесену вартість сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо) та кінцевий продукт, що за натурально-речовою формою включає сукупність споживних вартостей виробничого та невиробничого призначення, які не підлягають подальшій переробці й використовуються для задоволення потреб суспільства.

Карл Маркс виявив числові пропорції простого та розширеного виробництва:

I (C + V + m ) =  I C + II C

де:  I - сфера виробництва засобів виробництва;

II - сфера споживання.

просте відтворення

II (C + V + m) =  I (V + m) + II  (V + m)
I (V + m) = II С

I (C + V + m) gt; IC + II C

розширене відтворення

I (V + m) gt; II C
I (V + m) +  II (V + m)  gt; II (C + V + m)

Сукупному суспільному продукту були властиві два серйозні недоліки: 1) повторний рахунок спожитих предметів праці; 2) врахування результатів функціонування лише сфери матеріального виробництва.

Перший характеризував його як об\'ємний показник, що робило його не придатним для вимірювання ефективності використання ресурсів, а це з часом ставало все настійнішою необхідністю. Другий свідчив про надто вузькі його можливості для оцінювання розвитку економіки в постіндустріаль-ному суспільстві, для якої найбільш істотним є саме зростання ролі нематеріального виробництва.

Усе це зумовило необхідність застосування поширеної на Заході так званої системи національних рахунків (СНР), яка вже застосовується більш як у 100 країнах і уніфікована Статистичною комісією ООН.

Система національний рахунків (СНР) ґрунтується на концепції розширеного трактування виробництва. Згідно з цією концепцією національний доход створюють не лише галузі матеріального виробництва, але й сфера послуг – галузі науки, освіти, культури, охорони здоров’я, державного управління, житлово-комунальне господарство та ін.

Методологічною основою нової СНР є концепція первинних доходів, до яких зараховують доходи, отримані власниками чотирьох факторів: праці, землі, капіталу та підприємницьких здібностей. Власники корпорацій і підприємств отримують доходи у формі прибутку; власники землі і капіталу – у формі орендної плати, ренти, проценту; наймані працівники отримують зарплату, а органи державного управління – податки на виробництво і на імпорт. Таким чином, державне управління розглядається як фактор господарської діяльності, який отримує первинні доходи.

СНР відображає господарський кругообіг, який виникає в результаті взаємодії економічних суб’єктів з приводу виробництва, розподілу та кінцевого використання продукції, перерозподілу доходів, фінансових зобов’язань. Взаємодія між двома господарюючими суб’єктами у СНР враховується як економічна операція. Домогосподарства та юридичні особи утворюють інституціональні одиниці, як об’єднуються у 5 секторів економіки: нефінансові підприємства і корпорації; фінансові корпорації; сектор загальнодержавного управління; домогосподарства; некомерційні організації, що обслуговують домогосподарства.

Інституційна одиниця – це господарюючий суб’єкт,  який володіє активами, має право здійснювати господарську діяльність, веде повний набір бухгалтерських операцій і несе відповідальність щодо своїх зобов’язань.

Всі рахунки СНР поділяються на 3 класи.

Рахунки першого класу (рахунок ВВП і витрат на нього; рахунок національного доходу і його розподілу; рахунок фінансування капітальних затрат; рахунок зовнішніх операцій) характеризують основні макроекономічні пропорції (консолідовані рахунки).

Рахунки другого класу створюються на основі рахунків першого класу. Вони містять інформацію про виробництво, споживання та капіталоутворення окремих продуктів і послуг, як ринкових, так і неринкових. Сюди відносяться також рахунки галузей, що виробляють товари.

Рахунки третього класу – це рахунки доходів, витрат і фінансування капітальних вкладень по всіх секторах економіки.

Для обчислення показників використовуються різні ціни. ВВП обчислюється в цінах кінцевого покупця, які складаються на ринку. Показник валового випуску оцінюється в цінах виробника або в основних цінах. Ціна виробника  визначається на основі ринкової ціни кінцевого покупця, але не включає торговельно-транспортних націнок  та податку на додану вартість. Вважається, що найточніший результат відображають основні ціни, оскільки вони враховують субсидії.

Валовий випуск та валовий внутрішній продукт

Валовий випуск – це сумарна вартість всіх товарів і послуг, вироблених економікою за певний проміжок часу, включаючи товари і послуги проміжного споживання. Обсяг валового випуску, досягнутий в умовах повної зайнятості, називають потенційним або природним рівнем випуску.

Валовий випуск обчислюється за секторами економіки і поділяється на ринковий і неринковий валовий випуск.

Ринковий валовий випуск визначається за формулою:

,

де РП – вартість реалізованої продукції; З1– вартість продукції у запасах, включаючи незавершене виробництво, за цінами на момент спрямування продукції в запаси; З2– вартість використаної із запасів продукції, за цінами на момент її використання.

Неринковий валовий випуск обчислюється за формулою:

,

де МВ– матеріальні витрати на придбання товарів і послуг для проміжного споживання; ОП– оплата праці працівників; А – амортизація; П–С –  чисті податки на виробництво (податки мінус субсидії).

Показник валового випуску має недолік, оскільки включає повторний рахунок – вартість матеріальних благ і послуг, що йдуть на проміжне споживання. Цей недолік усуває показник валового внутрішнього продукту (ВВП).

<< | >>
Источник: Булгаков А.А.. Лекції з економічної теорії. 2010. 2010

Еще по теме 16. Просте та розширене відтворення суспільного продукту. Система національних рахунків.:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -