§ 2. Попит та пропозиція монополії
Монополіст є єдиним виробником, тому його індивідуальна крива попиту збігається з кривою ринкового попиту. Особливістю кривої попиту є те, що вона спадна: обсяг продажів можна збільшити тільки за рахунок зниження ціни.
Спадна крива попиту означає, що чиста монополія може збільшувати свої продажі, тільки призначаючи нижчу ціну за одиницю своєї продукції. Це є причиною того, що граничний дохід стає менше, ніж ціна для кожного рівня випуску, окрім першого, а графік попиту збігається із середнім доходом.В умовах монопольного ринку крива пропозиції відсутня, тому що не існує пропорційної залежності між ціною і кількістю виробленої продукції. Зміни в попиті не призводять до пропорційних змін в ціні, як це має місце на конкурентному ринку (рис. 16.1, а). Але можуть бути змінені ціни при постійному обсязі виробництва, або змінені як ціна так і обсяг виробництва (рис. 16.1, б). В результаті цього монополіст має унікальну можливість маніпулювати як ціною так і обсягом продажу.
а) б)
При русі вниз по еластичному відрізку кривої попиту граничний дохід зменшується, але є додатним, а загальний дохід зростає. Загальний дохід досягає максимуму коли граничний дохід дорівнює нулю. Таким чином, монополіст не захоче знижувати ціну на нееластичному відрізку кривої попиту. Тому що загальний дохід зменшується,
Q
Рис. 16.2. Криві граничного та загального доходу монополіста
Рис 16.1. Вплив попиту на ціну та обсяги виробництва монополіста Взаємозв’язок між попитом загальним та граничним доходом демонструє рис.
16.2:загальні витрати зростають, а значить загальний прибуток зменшується. Отже, максимальний дохід монополія отримує у випадку одиничної еластичності, коли граничний дохід дорівнює 0.
MR = 0 — умова максимізації прибутку монополістами.
Необхідно відмітити, що в усіх цих випадках ціна більша за граничний дохід. Монополія як і будь-яка інша фірма прагне збільшити розмір прибутку (рис. 16.3).
Економічні прибутки
Рис. 16.3. Рівновага монополіста в короткостроковому періоді
Даний графік свідчить, що монополіст отримує надприбутки при таких умовах:
- Випускає таку кількість продукції, за якої граничні витрати дорівнюють граничному доходу (МС = MR).
- Встановлює монопольну ціну (Рт) входячи з розміру попиту (Од). Це і дає можливість отримати надприбуток.
Показники рівня монопольної влади.
Індекс Ларнера — введений в 1934 році і розглядає розмір прибутку як ознаку монополії. Його суть полягає в тому, що порівнюються монопольна ціна і граничні витрати
I = Pmoh - МС =
L МС Es\'
За досконалої конкуренції даний IL = 0, тому що досконала конкуренція передбачає Р = МС.
Чим вищий даний коефіцієнт, тим більший рівень монополії.
Індекс Герфендаля показує концентрацію ринку шляхом оцінки частки кожної фірми в загальному об’ємі виробництва продукції
i6 = s2 + s22 + s32 + ...s2,
6 1 2 3 n ’
де: S — питома вага фірми в загальному обсязі виробництва. Якщо фірма на даному ринку одна, то даний індекс = 10000.
Галузь вважається висококонцентрованою (монопольною) якщо І6 gt; 1800.
Рівновага монополіста в довгостроковому періоді. В довгостроковому періоді монополіст обирає масштаби виробництва, а не лише обсяги використання змінних факторів. Монополіст буде збільшувати обсяг виробництва до тих пір, доки граничний дохід буде дорівнювати довгостроковим граничним витратам МR = LС (рис. 16.4). Така рівність дозволяє визначати TR, а порівняння LATC дозволяє відповісти на друге запитання. Якщо середні витрати монополіста зростають за інших рівних умов, настає стан довгострокової рівноваги. Коли виробництво є беззбитковим, тобто LATC = Pm. Перевищення LATC над Pm є умовою закриття виробництва.
Рис. 16.4. Рівновага монополіста в довгостроковому періоді
Монополія може знаходитися в стані рівноваги довгий час, так як вхід в даний ринок блокований.
Виходячи з цього цінова політика монополій відрізняється в коротко- і довгостроковий періоди.