Оптимум В. Парето

Оптимум (optimum — саме кращий, можливий результат при даних умовах). Оптимум В. Парето показує максимальний економічний стан суспільства, добробут, за якого не можна досягти багатства певної особи або декількох осіб без погіршення добробуту якоїсь іншої особи, або інших осіб.

Існує три необхідних умови досягнення оптимуму за Парето.

Розглянемо спрощену модель економіки, в якій виробляється два блага (X та Y) і існують два споживачі (A і B).

а) Оптимальний розподіл благ між споживачами вимагає дотримання наступного:

MUXA — MUXB MUYA              MUyb              ’

де MUXA — гранична корисність блага X для споживача A ;

MUYA — гранична корисність блага Y для споживача A і т. п.

Ця умова констатує, що гранична норма заміщення для двох благ (співвідношення їх граничних корисностей) повинна бути однаковою для обох споживачів. Якщо це не так, споживачі можуть покращити своє становище, обмінявши один товар на інший. Споживач, який цінує товар X вище товару Y , може продати деяку кількість останнього тому споживачу, який надає перевагу товару Y по відношенню до товару X. Лише в тому випадку, коли співвідношення граничних корисностей двох товарів однакове для обох споживачів, така взаємовигідна торгівля буде неможлива.

б) Оптимальне розміщення ресурсів серед сфер виробництва, коли два ресурси і та j використовуються у виробництві товарів X і Y .

Для оптимального використання ресурсів необхідно, щоб співвідношення граничних фізичних продуктів і та j, які використовуються у виробництві товару X, було рівним співвідношенню цих самих граничних фізичних продуктів цих самих ресурсів у виробництві товару Y , тобто:

MfX — MEy-

MPjX              MPjY              \'

Якщо ця рівність не виконується, то один ресурс відносно більш ефективний у виробництві одного з даних продуктів (а інший ресурс, таким чином, відносно менш ефективний у виробництві цього ж продукту).

ресурсів, які використовуються. Коли ж співвідношення граничних продуктів дорівнюють одне одному, суспільство не може отримати вигоду, змінюючи структуру розміщення ресурсів серед сфер виробництва. Це дозволить суспільству розширити виробництво одного з товарів при незмінній кількості.

в)              Оптимальний обсяг випуску.

Розглянемо це на графіку, де наведена крива трансформації (межа виробничих можливостей), яка показує кількість товарів X і Y, які можуть бути вироблені за умови повного використання ресурсів суспільства.

Нахил цієї кривої відображає граничну норму трансформації, тобто співвідношення граничних затрат товарів X і Y . Оптимальний випуск для будь-якої пари товарів вимагає такого співвідношення кількості товарів, які випускаються:

MUx — MUy MCx ~ MCy ’

де MUx(y) — гранична корисність товару х(у);

MCx(y) — граничні витрати на виробництво товару х(у).

благо X

Рис. 14

Це означає, що співвідношення граничних витрат до граничної корисності повинно бути однакове для обох товарів, так щоб останній фунт стерлінгів, який витрачається на випуск товару X, і останній фунт стерлінгів, який витрачається на випуск товару Y , приносили однакову корисність.

Ця умова буде виконана, якщо нахил кривої трансформації (співвідношення граничних витрат X і Y) дорівнює співвідношенню граничних корисностей X і Y (гранична норма заміщення).

Якщо співвідношення будуть нерівними, то суспільству буде вигідно виробляти більшу кількість того блага, яке забезпечує більш високу граничну корисність на одиницю граничних витрат.

Оптимальна комбінація благ позначена на графіку як перетин ліній QXj і OYj, де крива байдужості (IC) дотикається межі виробничих можливостей ( PP ).

Однак необхідно зазначити, що оптимальність за Парето визначає оптимальний розподіл ресурсів тільки для даного стану попиту, який відображає існуючий особистий розподіл доходу. Будь-які зміни в розподілі особистого доходу, скажімо, від багатих до бідних, будуть змінювати стан попиту на товари, що приведе до другого оптимуму Парето.