§ 1. Економічні проблеми сучасного етапу господарського реформування у зарубіжних країнах
Сучасний етап господарського реформування економіки провідних капіталістичних країн зумовлений низкою об’єктивних причин, серед них особливий вплив мали спади економічної активності у 1973-1975 рр.
і 1980-1982 рр., які відзначилися тим, що практично охопили всі провідні капіталістичні країни і перепліталися з галузевими, сировинними, енергетичними і структурними кризами.Розбалансованість економіки була викликана такими основними факторами:
- НТР середини XX ст., яка означала перехід до принципово нової техніки і технологій. З середини 70-х рр. в провідних країнах світу здійснювалася реінду- стріалізація, яка ознаменувала перехід до наукомістких складних технологій — інформаційних та ресурсозберігаючих, до біотехнологій, генної інженерії;
- тенденція до націоналізації промисловості, банків, транспорту, одержавлення економіки та посилення її державного регулювання, збільшення частки ВНП в державних бюджетах, до запровадження контролю держави за цінами, тарифами та зарплатою.
Економічні негаразди, які наступили з середини 70-х — початку 80-х рр. і виразилися в спаді економічної активності та інфляції, привели до капіталістичної раціоналізації економіки та скорочення державних соціальних програм, роздержавлення та приватизації при зниженні рівня безпосереднього втручання держави в економіку. Державними пріоритетами стають грошова, валютна, кредитно — фінансова і податкова політики, антимонопольні заходи.
За глибокими кризами середини 70-х — початку 80-х рр. наступило найтриваліше економічне піднесення (1983-1990). Але уже на кінець 90-х рр. відбулося різке зниження економічної динаміки, яке охопило більшість країн світу. Сповільнення економічного зростання привело до збільшення числа безробітних в промисловості розвинутих країн. Економічна криза 1990-1992 рр. привела до сповільнення зростання виробництва практично в усіх країнах. У другій половині 1992 р. економіка Західної Європи почала виходити з економічної кризи.
Підсумком економічного розвитку провідних країн стало виділення трьох основних центрів: США, Японії, Західної Європи — головним чином країн Європейського Союзу.
З останнього десятиріччя XX ст. відбувається глобалізація виробництва і споживання, яка стала головним фактором світового економічного розвитку.