ДОДАТОК 3 КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС МОНАРХА В КОНСТИТУЦІЯХ ОКРЕМИХ КРАЇН

ОСНОВНИЙ ЗАКОН СУЛТАНАТУ ОМАН

Затверджено Декретом Корони № 101/96 від 6 листопада 1996року

Неофіційний переклад

Витяги

Частина Перша

Основний Закон Держави. Держава і система Правління

Стаття 1.

Султанат Оман - незалежна, Арабська, ісламська, суверенна держава. Маскат - столиця Оману.

Стаття 2.

Державною Релігією Оману є Іслам. Основою законодавства Оману є Закони Шаріату.

Стаття 3.

Арабська мова - офіційна мова Держави.

Стаття 4.

Закон повинен визначити Державний Прапор Оману, його Герб, ордени й медалі та Державний Гімн Оману.

Стаття 5.

Системою правління є спадковий Султанат, в якому наслідування відбувається до нащадка чоловічої статі султана Турки ібн Саїда ібн Султана. Головною умовою спадкування є умова, що спадкоємець чоловічої статі, обраний на трон, повинен бути дорослим Мусульманином, який розуміє значення своїх дій та вчинків і є законним сином батьків- мусульман, що є підданими Султанату Оман.

Стаття 6.

Протягом трьох днів коли трон Султана стає вакантним, Правляча Фамільна Рада повинна визначити того, кому належатиме Трон. Якщо Правляча Фамільна Рада не встановить спадкоємця, Рада Оборони повинна підтвердити призначення людини, визначеної Султаном в його листі до Фамільної Ради.

Стаття 7.

Перед здійсненням своїх повноважень Султан повинен скласти наступну присягу на об'єднаній сесії Ради Оману і Ради Оборони:

«Я присягаюся Аллахом поважати Основний Закон Держави та інші Закони, повною мірою захищати права і свободи громадян, захищати незалежність країни та її територіальну цілісність».

Стаття 8.

Уряд повинен, до обрання нового Султана, продовжувати працювати у звичайному режимі до тих пір, поки Султан не почне виконувати свої повноваження.

Стаття 9.

Правління в Султанаті повинне бути засноване на справедливості, Консультаціях Шури і рівності. Громадяни повинні мати право взяти участь в суспільних справах - відповідно до цього Основного Закону, в умовах і обставинах, визначених в Законі.

Частина Четверта.

Глава Держави

Стаття 41.

Султан - Глава Держави і Верховний Головнокомандуючий Збройними Силами. Його особа недоторканна і повинна шануватися, а його наказам повинні підкорятися. Султан - символ національної єдності, її гарант та захисник.

Стаття 42.

Султан здійснює наступні функції:

• збереження незалежності країни та її територіальної цілісності, реалізація її внутрішньої і зовнішньої безпеки, затвердження прав і свобод її громадян, гарантування правління закону, проведення загальної політики Держави.

• уживання негайних заходів у разі будь-якої загрози безпеці або територіальної цілісності Держави, безпеці та інтересам його громадян чи нормальній роботі його установ.

• представництво Держави як всередині, так і зовні країни у всіх міжнародних відносинах.

• головування над Радою Міністрів або призначення на цю посаду спеціальної особи.

• головування над Експертними Радами або призначення їх голів.

• призначення і звільнення Заступників Прем'єр-міністра, Міністрів і т.п.

• призначення і звільнення Віце-Секретарів, Генеральних Секретарів і т.п.

• призначення і звільнення старших експертів.

• оголошення в державі надзвичайного стану, загальної мобілізації або війни, укладення миру відповідно до Закону.

• видання і ратифікація законів.

• підписання міжнародних договорів і угод відповідно до Закону (або уповноваження учасника угоди, щоб підписати їх) і видання декретів, що ратифікують їх.

• призначення і звільнення повноважних представників до інших Держав і міжнародних організацій відповідно до лімітів і обставин, передбачених в Законі. Визнання акредитації представників Держав і міжнародних організацій.

• відміна або зміна покарань.

• присудження нагород, відзнак і військових звань.

Стаття 43.

При визначенні та реалізації загальної політики Держави Султану повинні допомагати Рада Міністрів та Експертні Ради.

Рада Міністрів

Стаття 44.

Рада Міністрів - орган, якому доручається здійснення загальної Державної політики.

• подавати рекомендації Султану з економічних, політичних, соціальних, виконавчих та адміністративних справ, що стосуються Уряду, і пропонувати проекти законів і декретів.

• сприяти добробуту громадян і забезпечувати розвиток охорони здоров'я та інших послуг для забезпечення поліпшення якості їх життя в соціальному, культурному і економічному плані.

• формулювати цілі і загальну політику для економічного, соціального і адміністративного розвитку і пропонувати методи здійснення цієї політики, які найефективніше використовують фінансові, економічні і людські ресурси.

• обговорювати проекти планів, підготовлені спеціальними відділами, подавати їх Султану для ухвали і здійснювати керівництво за їх виконанням.

• обговорювати пропозиції Міністерств у сферах їх виконавчої юрисдикції і надавати відповідні рекомендації та рішення щодо цього.

• спостерігати за нормальною роботою Державного адміністративного апарату, енергійно наглядати за виконанням ним його обов'язків, і координувати діяльність його різних відділів.

• контролювати дотримання усіх законів, декретів, ордонансів та рішень, так само, як і договорів та угод, судових вироків, обов’язкових до виконання.

• виконувати будь-які інші повноваження, надані Султаном або відповідними положеннями Закону.

Стаття 45.

Голова Ради Міністрів повинен очолювати засідання Ради. Якщо ж він, з певних причин, не може цього робити, він має право доручити головування на засіданні одному із Заступників Прем'єр-міністра. Якщо Прем'єр-міністр і його Заступники відсутні, Султан вкаже, кого він вважає гідним головувати на засіданнях.

Стаття 46.

Засідання Ради повинні відбуватися в присутності більшості її членів. На засіданні Ради питання обговорюються таємно, а її рішення оприлюднюються за згодою більшості присутніх.

Стаття 47.

Рада Міністрів повинна складати Накази-інструкції, зокрема свій Регламент. Рада повинна мати Генерального Секретаря, який буде забезпечений достатнім штатом, щоб допомогти йому в здійсненні його роботи.

Прем'єр-міністр, його Заступники і Міністри

Стаття 48.

Якщо Султан призначає Прем'єр-міністра, його функції і повноваження повинні бути вказані в Декреті про призначення.

Стаття 49.

Особа може бути призначена Прем'єр-міністром, його Заступником або Міністром за умови, якщо він:

a. Є громадянином Оману за походженням відповідно до Закону.

b. Досяг 30 років за Григоріанським календарем.

Стаття 50.

Перед ухваленням своїх повноважень Прем'єр-міністр, його Заступники і Міністри повинні скласти наступну присягу у присутності Султана:

«Я присягаюся Аллахом бути відданим своєму Султану і своїй Країні, поважати Основний Закон Держави і його основні положення; завжди підтримувати цілісність Держави і безпеку її території, захищати її інтереси та інтереси її громадян, виконувати свої обов'язки віддано і чесно».

Стаття 51.

Заступники Прем'єр-міністра і Міністри повинні контролювати справи своїх Міністерств і Організацій, реалізовувати там загальну політику Уряду, складати директиви для своїх Міністерств і Організацій і виконувати свої обов’язки.

Стаття 52.

Члени Ради Міністрів з політичної точки зору несуть колективну відповідальність перед Султаном за здійснення загальної політики Держави, кожен несе персональну відповідальність перед Султаном за виконання своїх обов'язків при реалізації своїх повноважень.

Стаття 53.

Члени Ради Міністрів не повинні поєднувати свою діяльність у якості Міністрів з головуванням або членством в Правлінні будь-якої акціонерної компанії. Урядовим відомствам забороняється мати відносини з будь-якою компанією або організацією, які залежать від членів Ради Міністрів і в якій останні прямо або побічно мають інтерес. Члени Ради Міністрів в своїй діяльності повинні керуватися міркуваннями національного інтересу і соціального забезпечення і не можуть використовувати своє службове становище для власної вигоди або для вигоди тих, з ким вони мають особливі стосунки.

Стаття 54.

Заробіток Заступників Прем'єр-міністра і Міністрів, протягом їх легіслатури і після їх відставки, повинен визначатися відповідними директивами Султана.

Стаття 55.

Положення Статей 49, 50, 51, 52, 53 і 54 повинні застосуватися до всіх тих, хто відноситися до категорії Міністра.

Експертні Ради

Стаття 56.

Повноваження та членство в Експертних Радах повинні визначатися відповідно до Декретів Корони.

Фінансові Справи

Стаття 57.

Законом визначаються положення щодо наступних питань та органів, відповідальних за їх вирішення:

• збирання податків, доходів і інших публічних виплат та порядок їх сплати.

• обслуговування і управління Державною власністю, умови розпорядження нею і межі, в яких частина цієї власності може бути передана приватним особам.

• загальний Державний бюджет і остаточний баланс.

• автономні і додаткові бюджети та їх остаточні баланси.

• контроль над Державними фінансами.

• довгострокові кредити, одержані Державою.

• валюта і банківська справа, стандарти, вага й міра.

• зарплата, пенсії, компенсації, субсидії і грошові премії Державного Казначейства.

Частина П'ята

Рада Оману

Стаття 58.

Рада Оману повинен складатися з:

• Ради Шури.

• Ради Держави.

Повноваження кожної з цих Рад, тривалість та частоту їх засідань, а також їхні регламенти визначаються Законом, який також регламентує число членів кожної Ради, умови, які вони повинні дотримувати, метод їх відбору й призначення, причини для їхнього звільнення та інші положення.

Частина Шоста

Суд

Стаття 59.

Верховенство Закону - основа керівництва Державою. Права і свободи гарантовані гідністю суду та чесністю й неупередженістю суддів.

Стаття 60.

Судова влада незалежна і втілюється в Судах загального Права будь- якого типу або статусу, який видає вироки відповідно до Закону.

ПОСТІЙНА КОНСТИТУЦІЯ ДЕРЖАВИ КАТАР

Затверджено на референдумі 29 квітня 2003 року

Неофіційний переклад

Витяги

Розділ 1

Стаття 1.

Катар - незалежна Арабська держава, що заснована на ісламі як Державній релігії та Законах Шаріату як основному джерелі його законодавства. Вона має демократичний державний устрій.

Стаття 8.

Правління Державою спадкується в межах сім'ї аль-Тані нащадками Хаміда ібн Халіфа ібн Хамада ібн Абдаллаха ібн Касима, які належать до чоловічої статі. Правління успадковується сином, якого Емір визначив у якості Законного Спадкоємця. Якщо нащадків чоловічої статі в Еміра немає, Правління повинне перейти до тієї родини, з якої Емір вибрав Законного Спадкоємця. У цьому випадку Правління успадковувалося також особами чоловічої статі. Спеціальний закон, який регулює всі положення, пов'язані з управлінням Державою і його спадкоємством, набуває чинності протягом одного року від дати прийняття цієї Конституції і буде мати силу Конституції.

Стаття 9.

Емір повинен своїм Указом призначити Законного Спадкоємця після консультації з правлячою сім'єю і іншими мудрецями країни. Законний Спадкоємець повинен бути Мусульманином і походити від батьків- мусульман - громадян Катару.

Стаття 10.

Після свого призначення Законний Спадкоємець повинен скласти наступну присягу перед Еміром: «Я присягаюся Всемогутнім Аллахом поважати Закони Шаріату, Конституцію і закони, захистити незалежність країни, охороняти непорушність її території, захищати свободу та інтереси народу, зобов'язуюся бути лояльний до Еміра і нації».

Стаття 11.

Законний Спадкоємець, протягом відсутності в країні Еміра або в період, коли які-небудь тимчасові обставини перешкоджають Еміру виконувати свої обов'язки, повинен реалізовувати функції і повноваження Еміра в інтересах останнього.

Стаття 12.

Емір може передавати своїм Наказом частину своїх владних повноважень Законному Спадкоємцю. Законний Спадкоємець повинен обиратися головою тих засідань Кабінету, які він відвідує.

Стаття 13.

Якщо Законний Спадкоємець, у випадках, передбачених статтями 11 і 12 Конституції, виявиться нездатним замінити Еміра, Емір може призначити собі заступника з правлячого сімейства з наказом здійснювати деякі із своїх повноважень. Якщо особа, призначена Еміром, займає посаду або працює в будь-якій іншій організації, вона повинна, в ім'я Еміра, призупинити цю роботу на весь період заміщення. Заступник Еміра, відразу ж після свого призначення, повинен скласти перед Еміром присягу того ж змісту, що й Законний Спадкоємець.

Стаття 14.

«Правляча Фамільна Рада» повинна бути затверджена Рішенням Еміра, а її члени призначаються Еміром з числа членів правлячої сім’ї.

Стаття 15.

Правляча Фамільна Рада приймає рішення про те, що пост Еміра є вакантним внаслідок його смерті або недієздатності, яка перешкоджає йому виконувати свої обов'язки. Кабінет і Консультативна Рада, після спільного закритого засідання, оголошують пост Еміра вакантним. Після цього Законний Спадкоємець оголошується Еміром Держави Катар.

Стаття 16.

Якщо Законний Спадкоємець не досяг 18 років за Григоріанським календарем, управляти країною повинна Регентська Рада, обрана з числа членів правлячої сім'ї. Регентська Рада утворюється у складі Голови та членів, в кількості від трьох до п'яти. Голова і більшість членів повинні походити з правлячої сім'ї.

Стаття 17.

Фінансова винагорода від Еміра, а також подарунки та допомога повинні визначатися згідно з рішенням, що приймається Еміром щорічно.

Розділ 4

Організація Властей

Частина 1 - Загальні Положення

Стаття 59.

Народ є джерелом влади і реалізує її згідно з Конституцією.

Стаття 60.

Система управління заснована на поділі та співробітництві гілок влади відповідно до способу, передбаченого Конституцією.

Стаття 61.

Законодавча влада, згідно з Конституцією, здійснюється Консультативною Радою.

Стаття 62.

Виконавча влада, згідно з Конституцією, здійснюється Еміром за допомогою Кабінету.

Стаття 63.

Судова влада, згідно з Конституцією, здійснюється судами загальної юрисдикції. Всі вердикти виносяться від імені Еміра.

Частина II - Емір

Стаття 64.

Емір - Глава Держави. Його особа недоторканна і повинна поважатися.

Стаття 65.

Емір є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил. За допомогою Ради Оборони він особисто контролює їх діяльність. Формування Ради Оборони та визначення її повноважень здійснюється Рішеннями Еміра.

Стаття 66.

Емір представляє Державу як всередині країни, так і за її межами.

Стаття 67.

Емір має наступні повноваження:

1. Формування, за допомогою Кабінету, загальної політики Держави.

2. Схвалення і видання законів. Жоден закон не повинен бути оприлюднений без схвалення Еміра.

3. Скликати засідання Ради Міністрів кожного разу, коли цього вимагають суспільні інтереси. Він повинен обиратися головою на кожному засіданні, яке відвідує.

4. Призначення цивільного і військового персоналу і припинення їх служби згідно із законом.

5. Ухвалення вірчих грамот дипломатичних і консульських місій.

6. Помилування злочинців або скорочення покарання відповідно до закону.

7. Дарування цивільних і військових почестей відповідно до закону.

8. Формування та організація міністерств і інших урядових організацій, а також визначення їх повноважень.

9. Формування і організація допоміжних та консультативних агенцій, які допомагають йому проводити політику Держави, а також здійснення над ними контролю та визначення повноважень.

10. Будь-які інші повноваження відповідно до цієї Конституції і закону.

Стаття 68.

Емір підписує договори і угоди шляхом видання Декретів та їх оголошення перед Консультативною Радою разом з доречними зауваженнями. Договори або угоди повинні мати силу закону, будучи ратифікованими і виданими в офіційному віснику. Договори та інші пакти, що стосуються територіальних змін, суверенітету, прав громадян, або ж змінюють закон, не визнаються дійсними без відповідних змін законодавства. Договори не повинні містити таємних положень, що суперечать публічно оголошеним.

Стаття 69.

Емір може, за виняткових обставин, передбачених законом, оголосити своїм Декретом надзвичайний стан в Державі. Він має право ужити будь-яких необхідних термінових заходів, щоб протистояти ситуації, яка загрожує безпеці й територіальній цілісності Держави, безпеці і інтересам її громадян або перешкоджає установам Держави у виконанні їх обов'язків. Декрет повинен містити характеристику тих виняткових обставин, через які державою було оголошено надзвичайний стан, і вказати заходи, запроваджені, щоб протистояти критичній ситуації. Протягом 15 днів після видання Декрету він доводиться до відома Консультативної Ради. У тому випадку, коли, з будь-якої причини, засідання Ради не проводяться, її повідомляють про Декрет на першому засіданні. Надзвичайний стан має обмежений період дії і не може бути продовжений без згоди Консультативної Ради.

Стаття 70.

У тому випадку, коли засідання Консультативної Ради не проводяться, але в наявності є виняткові обставини, які вимагають термінових заходів і законодавчого врегулювання, Емір має право випустити необхідні Декрети, що мають силу закону. Ці Декрети-Закони повинні бути подані на розгляд Консультативної Ради в її перше засідання. Рада має право, протягом 40 днів і більшістю в дві третини, відхилити будь-який з них або, протягом зазначеного часу, зажадати внесення до них змін. Декрети-Закони втрачають ситу закону з моменту їх відхилення Радою або після закінчення періоду, передбаченого для їх виправлення.

Стаття 71.

Оборонна війна оголошується Наказом Еміра. Агресія заборонена.

Стаття 72.

Емір має право призначати Прем'єр-міністра, приймати його відставку і звільняти з посади своїм Наказом. Ухвалення відставки або звільнення Прем'єр-міністра означає розпуск Ради Міністрів у повному складі. У разі ухвалення відставки або звільнення з посади міністерства повинні продовжувати виконувати свої функції до формування нового складу уряду.

Стаття 73.

Емір призначає міністрів своїм Наказом за поданням Прем'єр- міністра і таким же чином приймає їх відставку або звільняє з посади. У разі ухвалення відставки міністра Емір може надати йому можливість виконувати свої функції до призначення наступника.

Стаття 74.

Перед здійсненням своїх повноважень Емір, на спеціальному засіданні Консультативної Ради, повинен скласти наступну присягу: «Я присягаюся Аллахом поважати Закони Шаріату, Конституцію і Закон, захищати незалежність і територіальну безпеку Держави, захищати свободу і інтереси її громадян».

Стаття 75.

У разі критичних проблемах, пов'язаних з національними інтересами, Емір може оголосити референдум. Результат референдуму набуває чинності, якщо за нього проголосувало більшість виборців. Результат референдуму набуває чинності з моменту його оголошення і повинен бути оприлюднений в офіційному віснику.

Частина III - Законодавча влада

Стаття 76.

Консультативна Рада має законодавчі повноваження, схвалює генеральну політику уряду, Державний бюджет і, певною мірою, передбаченою цією Конституцією, контролює виконавчу владу.

Стаття 77.

Консультативна Рада повинна складатися з 45 членів. Тридцять з них обираються безпосередньо громадянами таємним голосуванням, а інші 15 - призначаються Еміром з числа міністрів або інших осіб. Призначені члени закінчують свою роботу в Консультативній Раді з моменту своєї відставки або звільнення.

Стаття 85.

Консультативна Рада повинна збиратися Еміром на свою чергову щорічну сесію протягом жовтня.

Стаття 86.

Крім випадків, передбачених статтями 84 і 85 Конституції, Емір може скликати Консультативну Раду на перше засідання відразу ж після виборів протягом одного місяця. Якщо проведення цього засідання затримується, період затримки повинен відповідно відніматися на щорічній сесії, передбаченій в Статті 85.

Стаття 87.

Емір або його Заступник, відкриваючи щорічну сесію Ради, повинні виголосити вичерпну промову щодо всіх проблем, які стоять перед країною.

Стаття 88.

Емір, у разі необхідності або на вимогу більшості членів Ради, повинен скликати Консультативну Раду на позачергове засідання. Під час позачергової сесії Рада не має права обговорювати інші питання, окрім тих, які передбачені сесією.

Стаття 89.

Запрошення на чергові та позачергові сесії Консультативної Ради та їх відстрочка повинні бути оформлені у вигляді Декрету.

Стаття 90.

Емір має право відкласти засідання Консультативної Ради своїм Декретом на період, що не перевищує один місяць. Ця відстрочка не повинна повторюватись протягом однієї сесії, за винятком попередньої згоди самої Ради. Період відстрочки не зараховується до періоду сесії.

Стаття 91.

Місцем проведення засідань Ради є місто Доха. Емір має право скликати засідання у будь-якому іншому місці.

Стаття 92.

Члени Консультативної Ради, до початку виконання своїх обов’язків, повинні, на відкритій сесії, скласти наступну присягу: «Я присягаюся Всемогутнім Аллахом бути лояльним до країни і Еміра; поважати Закони Шаріату, Конституцію і Закон; підтримувати інтереси народу і виконувати свої обов'язки чесно і непорушно».

Стаття 104.

Емір має право своїм Декретом, який пояснює причини, розпустити Консультативну Раду. Це не допускається для Ради, яка розпускалася з цієї ж причини двічі. Якщо Рада розпускається, вибори нового органу повинні здійснюватись не пізніше шести місяців від дати розпуску. До виконання обов’язків новою Радою Емір може користуватися законодавчими повноваженнями за допомогою Кабінету.

Стаття 106.

1. Кожен законопроект, ухвалений Консультативною Радою, повинен подаватися Еміру для схвалення.

2. Якщо Емір не схвалює законопроект, він повинен повернути його Раді протягом трьох місяців від дати надання разом з причинами відмови.

3. Якщо законопроект повертається до Ради протягом передбаченого періоду і вона ухвалює його ще раз двома третинами голосів, Емір повинен схвалити його і видати закон. Емір має право, у разі крайньої необхідності, видати наказ зупинити запровадження такого закону на період, протягом якого він передбачає досягти більшої користі для країни. Проте, якщо законопроект не отримає дві третини голосів Ради, він не повинен розглядатися впродовж тієї ж сесії.

Частина 4 - Виконавча влада

Стаття 118.

Формування Кабінету повинно здійснюватись Наказом Еміра за поданням Прем'єр-міністра. Емір має право призначити Прем'єр-міністра або будь-якого з міністрів з одним або кількома портфелями. Повноваження міністрів визначаються за Законом.

Стаття 119.

Прем'єр-міністр та міністри повинні скласти перед Еміром наступну присягу: «Я присягаюся Всемогутнім Аллахом бути лояльним до країни та Еміра; поважати Закони Шаріату, Конституцію і Закон, підтримувати інтереси народу, виконувати мої обов'язки чесно і віддано, захищати територіальну цілісність країни».

Стаття 120.

Кабінет повинен допомогти Еміру у виконанні його обов'язків та повноважень, відповідно до Конституції та закону.

Стаття 122.

Міністри, в межах своїх повноважень, реалізують генеральну політику уряду. Емір має право зажадати від Прем'єр-міністра або міністрів подавати йому на розгляд будь-які звіти щодо справ, передбачених їх повноваженнями.

Стаття 123.

Прем'єр-міністр і міністри несуть колективну відповідальність перед Еміром за виконання генеральної політики уряду. Кожний з них несе персональну відповідальність перед Еміром щодо своїх обов'язків та повноважень.

Розділ 5

Прикінцеві положення

Стаття 145.

Положення щодо Державного Правління і спадкоємства не підлягають зміні.

Стаття 147.

Повноваження Еміра, передбачені в цій Конституції, не повинні обговорюватися у напрямку змін впродовж періоду, поки хто-небудь інший не займе трон.

Стаття 148.

Жодне положення Конституції не повинно змінюватись протягом 10 років від дати набуття нею чинності.

КОНСТИТУЦІЯ КОРОЛІВСТВА МАРОККО

Від 10 березня 1972 р. станом на 13 вересня 1996року.

Неофіційний переклад

Витяги

ПРЕАМБУЛА

Королівство Марокко - суверена мусульманська держана, офіційною мовою якої є арабська мова; воно складає частину Великого Магрибу.

Будучи африканською державою, воно, крім того, ставить одним із своїх завдань здійснення африканської єдності.

Усвідомлюючи необхідність включення своєї діяльності в рамки міжнародних організацій, активним і динамічнім членом яких воно стало, Королівство Марокко зобов'язується додержуватися принципів, прав і обов’язків, що випливають із статутів вказаних організацій.

Королівство Марокко підтверджує також свою рішучість працювати для збереження миру і безпеки в усьому світі.

ГЛАВА І. Загальні положення. Про головні принципи.

Стаття 1.

Марокко є конституційною, демократичною і соціальною монархією.

Стаття 2.

Суверенітет належить Нації, що здійснює його безпосередньо шляхом референдуму і побіжно за допомогою конституційних установ.

Стаття 3.

Політичні партії, професійні організації, комунальні ради та професійні палати сприяють організації і представництву громадян.

В країні забороняється однопартійний режим.

Стаття 4.

Закон є вищим виявом волі Нації. Усе зобов'язано підпорядковуватися йому. Закон не може мати зворотної сили.

Стаття 5.

Всі марокканці рівні перед законом.

Стаття 6.

Іслам є релігією держави, що гарантує усім свободу відправлення культів.

Стаття 7.

Емблемою Королівства є червоний прапор, у центрі якого знаходиться зелена п’ятикутна зірка.

Девіз Королівства: «Бог, Вітчизна, Король».

Стаття 8.

Чоловіки і жінки користуються рівними політичними правами.

Виборцями є всі повнолітні громадяни обох статей, що користуються громадянськими і політичними правами.

ГЛАВА II. Про королівську владу.

Стаття 19.

Король «Амір Аль-Мумінін» (повелитель правовірних) - Верховний представник Нації, символ її єдності, гарант стабільності і безперервності існування держави - стежить за дотриманням Ісламу і Конституції. Він є захисником прав і свобод громадян, соціальних груп і колективів.

Він гарантує незалежність Нації і цілісність території Королівства в його дійсних межах.

Стаття 20.

Корона Марокко і її конституційні права є спадковими і передаються по прямій спадковій лінії в порядку первородства нащадкам чоловічої статі Його Величності короля Хасана II, якщо тільки Король протягом свого життя не призначить іншого спадкоємця з числа своїх синів. У випадку, якщо немає спадкоємців чоловічої статі по прямій лінії, право на престол передається найбільше близькій побічній чоловічій лінії і при дотриманні тих же умов.

Стаття 21.

Король вважається неповнолітнім до досягнення ним повних шістнадцяти років. У період неповноліття Короля влада і конституційні права Корони здійснюються Регентською радою.

Регентська рада є консультативним органом при Королеві до досягнення останнім повних двадцяти років.

Головою Регентської ради є Перший Голова Верховного Суду. До складу Ради входять також голови Палати представників і Палати радників, Рабату та ради Улемів, а також десять сановників, призначених Королем на власний розсуд.

Правила функціонування Регентської ради встановлюються органічним законом.

Стаття 22.

Королю надається цивільний лист.

Стаття 23.

Особа Короля недоторкана і священна.

Стаття 24.

Король призначає Прем'єр-міністра.

За рекомендацією Прем’єр-міністра Король призначає інших членів Кабінету Міністрів та звільняє їх від виконання своїх обов’язків.

Король припиняє виконання членами Уряду своїх функцій або за своєю власною ініціативою, або внаслідок його відставки.

Стаття 25.

Король головує в Раді міністрів.

Стаття 26.

Король промульгує закон протягом тридцяти днів після його проходження в Уряді.

Стаття 27.

Король може розпустити обидві Палати Парламенту або одну з них шляхом видання Королівського Декрету відповідно до умов, передбачених статтями 71 і 73.

Стаття 28.

Король може надсилати послання до Парламенту і Нації. Послання має бути зачитане перед обома Палатами і не може бути предметом парламентських дебатів.

Стаття 29.

Король здійснює повноваження, точно вказані в Конституції, шляхом видання Королівських Декретів.

Декрети Короля, за винятком тих, що передбачені статтями 21, 24, 35, 69, 71, 79, 84, 91, 99 і 105, контрасигнуються Прем’єр-міністром.

Стаття 30.

Король є верховним головнокомандувачем Королівських збройних сил.

Він призначає на цивільні і військові посади і може делегувати це право.

Стаття 31.

Король акредитує послів в іноземних державах і міжнародних організаціях. Посли або представники міжнародних організацій акредитуються при ньому.

Король підписує і ратифікує договори. Проте договори, що накладають на державу фінансові зобов'язання, не можуть бути ратифіковані без їх законодавчого схвалення.

Договори, що можуть зачепити положення Конституції, схвалюються відповідно до процедури, передбаченої для перегляду Конституції.

Стаття 32.

Король головує у Вищій Раді Магістратури, Вищій Раді у справах освіти та у Вищій Раді національного розвитку і планування.

Стаття 33.

Король призначає суддів відповідно до умов, передбачених статтею 84.

Стаття 34.

Король здійснює право помилування.

Стаття 35.

У випадку, якщо територіальній цілісності держави загрожує небезпека або якщо відбуваються події, що можуть порушити функціонування конституційних установ, Король може після консультації з головами обох Палат Парламенту та Конституційної Ради і звернення з посланням до Нації оголосити Королівським Декретом надзвичайний стан у Державі.

В силу цього він набуває повноважень вдаватися до заходів, необхідних для захисту територіальної цілісності і поновлення нормальної діяльності конституційних установ.

Надзвичайний стан у Державі не може тягнути за собою розпуск Парламенту.

Король скасовує надзвичайний стан в тому ж порядку, що і оголошував.

ГЛАВА III. Про Парламент.

Стаття 36.

Парламент складається з Палати представників і Палати радників.

Стаття 37.

Члени Парламенту одержують свої мандати від Нації. Право голосування здійснюється особисто і не може бути делеговано.

Стаття 39.

Жодний член Парламенту не може піддаватися переслідуванню або слідству, арешту, висилці або суду за висловлені думки або за голосування при виконанні своїх обов’язків, за винятком випадків, коли висловлені думки ставлять під загрозу монархічну форму правління, мусульманську релігію або зазіхають на особу Короля.

Жодний член Парламенту в період сесії не може піддаватися переслідуванню або арешту за карний злочин або за вчинок інакше як з дозволу тієї Палати, членом якої він є, за винятком випадків затримки на місці злочину.

Жодний член Парламенту в період між сесіями не може бути підданий арешту, інакше як з дозволу Бюро тієї Палати, членом якої він є, за винятком тих випадків, коли він затриманий на місці злочину, коли є дозвіл на переслідування або коли у відношенні нього винесений остаточний вирок.

Позбавлення волі або переслідування члена Парламенту призупиняється, якщо цього зажадає Палата, членом якої він є, за винятком тих випадків, коли він затриманий на місці злочину, коли є дозвіл на переслідування або коли у відношенні нього винесений остаточний вирок.

Стаття 40.

Парламент щорічно збирається на дві сесії. Король головує при відкритті обох сесій. Перша сесія починається у другу п’ятницю жовтня. Друга сесія відкривається у другу п’ятницю квітня.

Якщо Парламент засідає щонайменше три місяці протягом кожної сесії, про закриття сесії може бути оголошено декретом.

Стаття 42.

Члени Кабінету мають доступ до обох Палат й до їхніх комісій. Вони можуть залучати собі на допомогу призначених ними комісарів.

Окремо від постійних комісій, вказаних у попередній частині, парламентські слідчі комісії можуть бути сформовані за ініціативою Короля або, в межах окремої Палати, на вимогу більшості її членів, з метою одержання певних даних та їх передачі до відповідної Палати.

Не може бути створено жодних слідчих комісій до винесення певного судового рішення у відповідній справі.

Діяльність будь-якої слідчої комісії повинна припинитися з початком судового розслідування щодо інстанцій, які її створили.

За своєю природою слідчі комісії є тимчасовими. Їхня діяльність повинна закінчитись поданням певних звітів. Функціонування слідчих комісій регламентується відповідним органічним законом.

Стаття 46.

До сфери законодавства, крім питань, що у прямій формі віднесені до неї іншими статтями Конституції, належать:

a. індивідуальні і колективні права, перераховані в главі І дійсної Конституції;

b. головні принципи цивільного і карного права;

c. організація судових органів Королівства;

d. загальний статус державних публічних установ;

e. головні гарантії, надані цивільним і військовим посадовим особам держави;

f. виборча система, що стосується місцевих зборів і рад;

g. врегулювання цивільно-правової та комерційної відповідальності;

h. заснування нових публічних агенцій;

і. націоналізація підприємств або їх приватизація.

Парламент може видати органічний закон щодо головних завдань Держави в економічній, соціальній та культурній сферах.

Стаття 49.

Король може оголосити воєнний стан на тридцять днів. Цей строк може бути продовжено виключно за законом.

Стаття 50.

Парламент приймає закон про фінанси відповідно до умов, передбачених органічним законом.

Витрати на капіталовкладення, пов’язані з виконанням плану, ставляться на голосування тільки один раз, а саме при затвердженні плану Парламентом. Вони автоматично включаються в бюджет протягом усього періоду здійснення плану. Тільки Уряд повноважний вносити законопроекти, що мають своєю метою зміну прийнятої в такому порядку програми.

Якщо до 31 грудня бюджет не затверджений Парламентом, Уряд декретом відкриває кредити, необхідні для діяльності державних служб і виконання ними своїх завдань, відповідно до бюджетних пропозицій, поданих на затвердження.

У цьому випадку прибутки повинні збиратися відповідно до законодавства, окрім тих, що гасяться відповідно до закону. Щодо тих прибутків, що були скорочені за цим же законом, то вони повинні збиратися за новими нормами.

Стаття 52.

Законодавча ініціатива належить як Прем’єр-міністру, так і членам Парламенту.

Законопроекти вносяться до бюро кожної з Палат.

ГЛАВА IV. Про Уряд.

Стаття 59.

Уряд складається з Прем’єр-міністра і Міністрів.

Стаття 60.

Уряд відповідальний перед Королем і перед Парламентом.

Після призначення членів Уряду Королем Прем’єр-міністр постає перед кожною з Палат і викладає їм програму, яку він має намір здійснити. Ця програма повинна містити провідні напрями діяльності Уряду в різних сферах національної діяльності, зокрема у сферах, що стосуються економічного, соціального і культурного життя Нації, а також зовнішньої політики.

Ця програма має бути обговорена у кожній з Палат. У Палаті Представників вона має бути поставлена на голосування відповідно до положень, передбачених частинами ІІ і ІІІ статті 75 і з урахуванням останньої частини тієї ж статті.

ГЛАВА V. Про відносини між владами. Про відносини між Королем і Парламентом.

Стаття 67.

Король може зажадати від Парламенту проведення нового читання будь-якого законопроекту або законодавчої пропозиції.

Стаття 68.

Вимога про нове читання викладається в посланні, яке не може бути проігнороване.

Стаття 69.

Після другого читання Король може, за допомогою Королівського Декрету, передати будь-який законопроект або законодавчу пропозицію на схвалення шляхом референдуму. Це не стосується проектів та пропозицій, що подаються на нове читання, яке вимагає згоди або відхилення двома третинами кожної з двох Палат.

Стаття 70.

Результати референдуму обов’язкові для всіх.

Стаття 71.

Король після консультації з головами обох Палат та Конституційної ради й звернення з посланням до Нації може Королівським Декретом розпустити обидві Палати або одну з них.

Стаття 72.

Вибори нового Парламенту або нової Палати повинні відбутися не пізніше, ніж через три місяці після розпуску.

В цей період Король додатково користується тими ж правами, що має Парламент у сесійний період.

Стаття 73.

Якщо Палата була розпущена, то її наступний склад може бути розпущений лише через рік після обрання нової Палати.

Стаття 74.

Оголошення війни повинно відбуватися після інформування про це обох Палат парламенту.

ГЛАВА VI. Про Конституційну Раду.

Стаття 79.

Конституційна Рада складається з шести членів, призначених Королем на дев’ять років.

На той же період має бути призначено шість інших членів після консультацій з парламентськими групами. Половина з них призначається Г оловою Палати представників, а інші - Г оловою Палати радників. Кожні три роки третина членів Ради повинна оновлюватись.

Г олова Конституційної Ради повинен призначатися Королем з числа призначених ним членів.

Голова і члени Конституційної Ради не можуть бути призначені повторно.

Стаття 81.

Конституційна Рада здійснює обов’язки, покладені на неї статтями Конституції або положеннями органічних законів. Крім того, вона виносить рішення про правильність обрання членів Парламенту і проведення референдумів.

Перед опублікуванням органічний закон та регламент кожної з Палат до його виконання повинні подаватися Конституційній Раді на предмет їх відповідності Конституції. За цією ж підставою перед оприлюдненням закони також можуть відсилатися Конституційній Раді Королем, Прем’єр- міністром, головами або четвертою частиною членів кожної з Палат.

Протягом одного місяця Конституційна Рада повинна прийняти своє рішення. Проте, на вимогу Уряду, в умовах надзвичайного стану, цей термін може бути скорочено до восьми днів.

З урахуванням вищенаведеного, Конституційна Рада може призупинити оприлюднення означеного закону.

Жодне неконституційне положення не повинно оприлюднюватись або здійснюватись.

Рішення Конституційної Ради жодним чином не повинні обговорюватись. Вони повинні бути обов’язковими до виконання для всіх органів державної влади, адміністративної та судової сфер.

ГЛАВА VIL Про судову владу.

Стаття 82.

Судова влада незалежна від законодавчої влади і виконавчої влади.

Стаття 83.

Вироки виносяться і здійснюються від імені Короля.

Стаття 84.

Судді призначаються Королівським Декретом за поданням Вищої ради магістратури.

Стаття 85.

Судді незмінювані.

Стаття 86.

Король головує у Вищій раді магістратури. Крім нього, до складу Вищої ради магістратури входять:

a. міністр юстиції, що є віце-головою;

b. перший голова Верховного суду;

c. генеральний прокурор при Верховному суді;

d. голова першої палати Верховного суду;

e. два представники, обрані зі свого складу членами Апеляційного суду; Г.чотири представники, обрані з числа суддів судів першої інстанції.

ГЛАВА VIII. Про Високу палату правосуддя.

Стаття 91.

Висока палата правосуддя складається з членів, що обираються на паритетних засадах обома Палатами. Голова Високої палати правосуддя призначається Королівським Декретом.

ГЛАВА X. Контрольна Палата.

Стаття 97.

Контрольна Палата надає допомогу Парламенту й Уряду у межах своєї компетенції.

Вона повинна повідомляти Короля про свої дії.

ГЛАВА XIL Про перегляд Конституції.

Стаття 103.

Ініціатива перегляду Конституції належить Королю, Палаті представників і Палаті радників.

Стаття 105.

Шляхом видання Королівського Декрету проекти і пропозиції щодо перегляду передаються на референдум.

Перегляд Конституції вважається остаточно затвердженим після схвалення його референдумом.

Стаття 106.

Монархічна форма держави, так само як і положення, що стосуються мусульманської релігії, не можуть бути предметом перегляду Конституції.

КОНСТИТУЦІЯ КОРОЛІВСТВА КАМБОДЖА

Прийнята 21 вересня 1993 року Із змінами, внесеними 6 березня 1999 року

Неофіційний переклад

Витяги

Розділ І. Суверенітет.

Стаття 1.

Камбоджа - Королівство на чолі з Королем, який повинен управляти відповідно до Конституції і принципів ліберальної демократії та плюралізму.

Королівство Камбоджа - суверенна, незалежна і мирна країна, що має нейтральний та позаблоковий статус.

Стаття 2.

Територіальна цілісність Королівства Камбоджа не повинна порушуватися жодним чином в межах своїх кордонів, визначених на карті світу з масштабом 1/100 000, зробленої між 1933-1953 роками та визнаних світовою спільнотою в 1963-1969 роках.

Стаття 3.

Королівство Камбоджа - неподільна Держава.

Стаття 4.

Девізом Королівства Камбоджа є: «Нація, Релігія, Король».

Стаття 5.

Кхмерська мова та рукописний шрифт визнаються державними.

Стаття 6.

Столицею Королівства Камбоджа є місто Пномпень.

Національний прапор, гімн і уніформа визначаються в Додатках І, II і III.

Розділ II. Король

Стаття 7.

Король Камбоджі повинен царювати, але не правити.

Король є Главою Держави протягом усього свого життя.

Особа Короля є недоторканною.

Стаття 8.

Король Камбоджі є символом єдності та вічності нації.

Король є гарантом національної незалежності, суверенітету і територіальної цілісності Королівства Камбоджа, захисником прав і свобод усіх громадян, гарантом міжнародних угод.

Стаття 9.

Для гарантування неухильного виконання суспільних повноважень Король бере на себе роль високого арбітра.

Стаття 10.

Державним ладом Камбоджі є монархія.

Король не має права призначати спадкоємця на трон.

Стаття 11.

Якщо Король не може виконувати Своїх обов'язків у якості Глави Держави внаслідок тяжкої хвороби, яка засвідчена лікарями, призначеними Головою Сенату, Головою Національних Зборів і Прем'єр-міністром, обов'язки Глави Держави в якості «Регента» повинен виконувати Голова Сенату.

Якщо Голова Сенату не може нормально виконувати обов'язків Глави Держави замість Короля в якості «Регента» внаслідок вище зазначеної тяжкої хвороби, їх повинен виконувати Голова Національних Зборів.

За наявності вище передбачених причин, обов'язки Глави Держави в якості «Регента», повинні виконувати наступні сановники:

A. Перший Віце-голова Сенату.

B. Перший Віце-голова Зборів.

C. Другий Віце-голова Сенату.

D. Другий Віце-голова Зборів.

Стаття 12.

У разі смерті Короля голова Сенату повинен здійснювати обов’язки Глави Держави як Регент Королівства Камбоджа.

Якщо Голова Сенату, після смерті Короля, не може виконувати обов'язків Глави Держави в якості Регента, вони повинні здійснюватися відповідно до частини другої і третьої статті 11.

Стаття 13.

Новий Король Королівства Камбоджа обирається Королівською Тронною Радою протягом семи днів.

Королівська Тронна Рада складається з:

• Г олови Сенату.

• Г олови Національних Зборів.

• Прем'єр-міністра.

• Патріархів буддійських общин Моханікай і Дхаммают.

• Першого і другого Віце-голів Сенату.

• Першого і Другого Віце-голів Національних Зборів.

Організація і функціонування Тронної ради визначається законом.

Стаття 14.

Король Камбоджі повинен досягти 30 років і належати до Королівської сім'ї, яка походить від Короля Анг Дуонга, Короля Нородома або Короля Сисовата.

Вступаючи на престол, Король повинен скласти присягу, текст якої закріплено в Додатку IV.

Стаття 15.

Дружина правлячого Короля має титул Королеви Камбоджі.

Стаття 16.

Королева Королівства Камбоджа не має права брати участь у політиці, виконувати обов’язки Глави Держави або голови Уряду, або будь - які інші управлінські чи політичні функції.

Королева Королівства Камбоджа реалізує суспільні, гуманітарні та релігійні функції і допомагає Королю при виконанні ним протокольних і дипломатичних повноважень.

Стаття 17.

Положення «Король царює, але не править» не підлягає зміні.

Стаття 18.

Зв'язок Короля з Національними Зборами здійснюється за допомогою королівських послань.

Королівські послання не обговорюються Сенатом і Національними Зборами.

Стаття 19.

Король призначає Прем'єр-міністра і Раду Міністрів у порядку, передбаченому в статті 119.

Стаття 20.

Двічі на місяць Король заслуховує звіт Прем'єр-міністра і Ради міністрів щодо стану справ в країні.

Стаття 21.

За пропозицією Ради міністрів Король видає декрети про призначення, переміщення чи відставку цивільних і військових посадовців, надзвичайних і повноважних послів і посланників.

За пропозицією Вищої Ради Магістратури Король видає декрет про призначення, переміщення чи відставку суддів.

Стаття 22.

За наявності загроз національного масштабу Король повинен звернутися до народу і, з відома Прем'єр-міністра, Голови Зборів і Голови Сенату, запровадити в країні надзвичайний стан.

Стаття 23.

Король є Верховним головнокомандуючим Збройними силами Королівства. Безпосереднє керівництво Збройними силами здійснює Головнокомандуючий Збройними силами Королівства.

Стаття 24.

Король є Головою Вищої Ради Національної оборони, сформованої відповідно до закону.

Король може оголосити війну лише за попередньої згоди Національних Зборів і Сенату.

Стаття 25.

Надзвичайні і повноважні посли й посланники зарубіжних країн акредитуються при Королі.

Стаття 26.

Король підписує договори й угоди з іншими державами і ратифікує їх за попередньої згоди Національних зборів і Сенату.

Стаття 27.

Король має право помилування і пом'якшення покарання.

Стаття 28.

Король підписує закон про набуття чинності Конституції, закони, видані Національними Зборами і переглянуті Сенатом, а також, з відома Ради міністрів, Декрети Корони.

Якщо Король страждає на тяжку хворобу і госпіталізується закордоном, він може надати це право виконуючому обов'язки Глави держави у порядку делегованого законодавства.

Стаття 29.

Король, за пропозицією Ради міністрів, встановлює національні медалі і нагороджує ними. Відповідно до закону Король присуджує цивільні і військові звання.

Стаття 30.

Якщо Король з будь-яких причин відсутній, обов'язки діючого глави держави повинен взяти на себе Голова Сенату. Якщо він не може виконувати ці обов'язки, то повноваження глави держави здійснюються відповідно до частини другої і третьої статті 11.

Розділ IV. Про Політику.

Стаття 51.

Королівство Камбоджі засновує політику на Ліберальній демократії і Плюралізмі.

Жителі Камбоджа є господарями своєї країни.

Вся повнота влади належать народу, що здійснює її за допомогою Національних Зборів, Сенату, Королівського Уряду і суду.

Органи Законодавчої, Виконавчої і Судової влади відокремлені одне від одного.

Стаття 52.

Королівський Уряд Камбоджі захищає незалежність, суверенітет, територіальну цілісність Королівства Камбоджа, проводить політику національного примирення, гарантує національну єдність і забезпечує збереження добрих національних традиції країни. Королівський Уряд Камбоджі охороняє і захищає закон і гарантує громадський порядок і безпеку. Держава спрямовує свої зусилля на покращення добробуту і стандартів життя громадян.

Розділ VII. Національні Збори.

Стаття 78.

Термін повноважень Національних Зборів складає 5 років і закінчуватися в день початку роботи нових Зборів.

Національні Збори не повинні розпускатися достроково, крім випадків, коли Королівський уряд двічі відправлено у відставку протягом дванадцяти місяців. У цьому випадку, за пропозицією Прем'єр -міністра і згодою Голови Зборів, Король розпускає Національні Збори.

Вибори нових Національних Зборів відбуваються не пізніше 60 днів від дати розпуску. Протягом цього періоду Королівський уряд веде лише поточну роботу.

Під час війни або в інших особливих обставинах, коли проведення виборів ускладнене, Національні Збори, за згодою Короля, продовжують свої повноваження протягом одного року.

Рішення щодо продовження повноважень приймається двома третинами голосів від повного складу Національних Зборів.

Стаття 79.

Членство в Національних Зборах є несумісним з будь-якою активною публічною функцією і будь-яким членством в інших установах, передбачених в конституції, окрім випадків, коли членство передбачає необхідність роботи в Королівському Уряді.

За цих обставин вказані члени Національних Зборів повинні зберегти свій депутатський статус, але не повинні мати жодних повноважень в постійно діючому Постійному Комітеті та інших комісіях Національних Зборів.

Стаття 82.

Своє перше засідання Національні Збори проводять протягом шістдесяти днів від дня виборів із сповіщенням про це Короля.

До початку роботи Національні Збори перевіряють законність мандату кожного члена і двома третинами обирають Голову, Віце-голову і членів кожної Комісії.

Усі члени Національних Зборів до початку роботи складають присягу, текст якої міститься в Додатку V.

Стаття 83.

Чергові сесії Національних Збори проводяться двічі на рік.

Кожна сесія триває, щонайменше, 3 місяці. За пропозицією Короля, Прем'єр-міністра або 1/3 членів Національних Зборів Постійний Комітет Національних Зборів скликає позачергову сесію.

У цьому випадку інформація щодо порядку денного з указівкою обставин, що призвели до скликання позачергової сесії та дати її проведення, доводиться до відома населення країни.

Стаття 85.

Національні Збори повинні проводити свої засідання в столиці Камбоджі у Актовій Залі, за винятком сесій, скликаних за особливими обставинами.

Якщо передбачені вище місце й час проведення сесій не дотримуються, будь-яке засідання Національних Зборів вважається правопорушенням, а його результати анулюються.

Стаття 88.

Національні Збори проводять свої сесії відкрито.

Закриті засідання Національних Зборів проводяться на вимогу їх Г олови, десятої частини членів, Короля або Прем'єр-міністра.

Засідання Національних Зборів вважаються дійсними, якщо є присутніми 7/10 членів палати.

Стаття 90.

Збори є єдиним органом законодавчої влади.

Ця влада не повинна передаватися будь-якому іншому органу або будь-якому індивідууму.

Національні Збори:

- ухвалюють національний бюджет, Державні плани, позики і фінансові договори, а також встановлюють, змінюють і відміняють податки.

- ухвалюють Виконавчі Рахунки.

- ухвалюють закони про амністію.

- ухвалюють та анулюють договори і міжнародні угоди.

- ухвалюють закон про оголошення війни.

Видання актів щодо зазначених повноважень ухвалюється простою більшістю голосів від повного складу Національних Зборів.

Національні Збори двома третинами голосів висловлюють вотум довіри Королівському Уряду.

Стаття 93.

Будь-який закон, ухвалений Зборами, затверджений Сенатом і промульгований Королем, набуває чинності у Пномпені через 10 днів після підписання і в країні - через 20 днів після його підписання.

Закони, визначені як термінові, набувають чинності в країні негайно після обнародування.

Всі закони, промульговані Королем, оприлюднюються в Офіційному Віснику і доводяться до відома усіх.

Стаття 96.

Депутати мають право поставити на голосування клопотання щодо відповідальності Королівського Уряду. Клопотання повинне бути подане у письмовій формі Головою Національних Зборів.

Залежно від кількості притягнутих до відповідальності міністрів (один або кілька), означені особи повинні дати відповідні пояснення. Якщо справа стосується загальної політики Королівського Уряду, то Прем'єр- міністр повинен нести відповідальність особисто.

Пояснення міністрів або Прем'єр-міністра можуть даватися як в усній, так і в письмовій формі.

Пояснення подаються протягом 7 днів від дня отримання запиту.

У разі подання усних пояснень Г олова Національних Зборів вирішує питання щодо проведення відкритих дебатів. Якщо дебати не проводяться, пояснення міністра або Прем'єр-міністра вважається остаточним. Якщо дебати проводяться, особа, що подала запит, інші доповідачі, міністри або Прем'єр-міністр можуть обмінюватися думками протягом однієї сесії.

Національні Збори встановлюють один день кожного тижня для запитів та пояснень. Протягом цього засідання не повинно бути жодного голосування.

Стаття 98.

Національні Збори більшістю в 2/3 голосів від свого повного складу можуть звільнити одного або декількох членів Королівського Уряду або весь Кабінет ухваленням клопотання про засудження.

Клопотання про засудження повинно подаватися Національним Зборам, щонайменше, 30 їх членами для того, щоб Національні Збори прийняли остаточне рішення.

Розділ VIII. Сенат.

Стаття 99.

Сенат - орган, що має законодавчу владу і здійснює свої повноваження відповідно до Конституції і законів.

Сенат складається з членів, число яких не перевищує половини загального числа членів Національних Зборів.

Сенатори можуть висуватися і обиратися.

Сенатори можуть висуватися повторно або переобиратися.

Стаття 100.

Король висуває двох сенаторів.

Два сенатори обираються Національним Зборами більшістю голосів їх членів.

Інші сенатори обираються загальним голосуванням.

Стаття 102.

Сенатори здійснюють свої повноваження протягом шести років до їх заміни новими сенаторами.

Якщо сенатори не можуть бути вибрані внаслідок війни та інших надзвичайних обставин, строк діяльності попереднього Сенату, за пропозицією Короля, може бути продовжений.

Оголошення про продовження цього строку повинно прийматися двома третинами голосів від загального складу Сенату.

У цьому випадку сенатори повинні збиратися щодня. Сенат може з поважної причини подолати вказану ситуацію.

Якщо Сенат не може зібратися внаслідок вторгнення з-за кордону, надзвичайний стан оголошується в державі автоматично.

Стаття 106.

Після сповіщення Короля Сенат повинен провести своє засідання не пізніше 60 днів після свого формування.

До початку роботи Сенат повинен перевірити чинність мандату кожного члена і обрати Голову, Віце-голову та інших членів кожної з комісій двома третинами голосів від загального числа сенаторів.

Всі сенатори до початку роботи повинні скласти присягу, текст якої міститься в Додатку VZZ.

Стаття 107.

Сенат проводить чергові сесії двічі на рік. Кожна сесія повинна тривати не менше трьох місяців. Проте, за пропозицією Короля, Прем'єр- міністра або третини сенаторів, Сенатська постійна комісія скликає Сенат на позачергову сесію.

Стаття 110.

Голова Сенату повинен головувати на засіданнях Сенату, затверджувати законопроекти й рішення, видані Сенатом, забезпечувати виконання внутрішніх процедурних правил і керувати відносинами Сенату з іншими країнами.

Якщо Голова не в змозі виконувати свої обов'язки або функції Глави Держави чи Регента внаслідок хвороби, а також з причини його перебування за кордоном, ці функції і повноваження повинен здійснювати Віце-голова Сенату.

У разі відставки або смерті Голови або Віце-голови Сенат повинен вибрати нового Голову або Віце-голову.

Стаття 111.

Сесії Сенату проводяться відкрито.

Закриті сесії проводяться Сенатом за пропозицією Короля, Прем'єр- міністра, Голови Національних Зборів, Голови Сенату або десятої частини всіх сенаторів.

Розділ Х. Королівський Уряд.

Стаття 118.

Рада Міністрів є Королівським Урядом Камбоджі.

Рада Міністрів повинна очолюватися одним Прем'єр-міністром, якому допомагають Заступники Прем'єр-міністра. Членами Ради Міністрів є Державні Міністри, Міністри і Державні Секретарі.

Стаття 119.

За рекомендацією Голови та з відома обох Віце-Голів Національних Зборів Король повинен визначити серед представників партії, що перемогла на виборах, сановника для формування Королівського Уряду. Представників партій-переможців визначають як самі Національні Збори, так і члени парламентських фракцій.

Після висловлювання Зборами вотуму довіри Король видає Декрет Корони, яким призначає повний склад Ради Міністрів.

До початку роботи Рада Міністрів складає присягу, тест якої передбачено у Додатку VL

Стаття 120.

Функції членів Королівського Уряду несумісні з професійною діяльністю у торгівлі або промисловості, а також із знаходженням на громадській службі.

Стаття 121.

Члени Королівського Уряду несуть колективну відповідальність перед Національними Зборами за політику Королівського Уряду у повному складі.

Кожен член Королівського Уряду повинен нести персональну відповідальність перед Прем'єр-міністром та Національними Зборами за свою власну діяльність.

Стаття 122.

Будь-чий усний або письмовий наказ у жодному разі не може звільняти члена Королівського Уряду від відповідальності.

Стаття 123.

Рада Міністрів повинна збиратися кожного тижня на пленарні або робочі сесії.

Прем'єр-міністр повинен головувати на пленарних сесіях.

Прем'єр-міністр може делегувати своїм Заступникам організацію проведення робочих сесій.

Протоколи засідань Ради Міністрів доводяться до відома Короля.

Стаття 124.

Прем'єр-міністр може делегувати надані йому повноваження своєму Заступнику або будь-якому члену Королівського Уряду.

Стаття 125.

Якщо пост Прем'єр-міністра остаточно стає вакантним, нова Рада Міністрів формується в порядку, передбаченому цією Конституцією. Якщо вакансія має тимчасовий характер, то призначається виконуючий обов’язки Прем'єр-міністра.

Стаття 126.

Кожен член Королівського Уряду повинен бути покараний за будь- які злочини або проступки, яка він/вона вчинили протягом виконання своїх обов'язків.

У таких випадках, а також коли він/вона вчинили серйозні порушення протягом виконання своїх обов'язків, Національні Збори повинні прийняти рішення про передачі його/її справи до суду.

Національні Збори вирішують такі питання простою більшістю за допомогою таємного голосування.

Стаття 127.

Організація і функціонування Ради Міністрів визначаються законом.

Розділ XI. Суд.

Стаття 128.

Суди є незалежною владою.

Суди гарантують і підтримують справедливість та захищають права і свободи громадян.

Суди розглядають усі судові справи, в тому числі й адміністративні.

Судові повноваження реалізуються Верховним Судом та усіма нижчими судами всіх секторів та рівнів.

Стаття 132.

Король є гарантом незалежності суду. Вища Рада Магістратури допомагає Королю в цьому питанні.

Стаття 134.

Склад і функції Вищої Ради Магістратури затверджуються органічним законом.

Вища Рада Магістратури працює під головуванням Короля. Король може призначити уповноважену особу на посаду голови Вищої Ради Магістратури.

Вища Рада Магістратури подає пропозиції Королю про призначення суддів та прокурорів в усіх судах.

Вища Рада Магістратури повинна працювати під головуванням Голови Верховного Суду або Генерального Прокурора Верховного Суду, коли розглядаються дисциплінарні справи проти суддів або прокурорів.

Розділ XII. Конституційна Рада.

Стаття 136.

Конституційна рада слідкує за дотриманням Конституції, тлумачить Конституцію і закони.

Конституційна Рада розглядає випадки щодо суперечок стосовно сенатських виборів.

Стаття 137.

Конституційна Рада складається з дев'яти членів, призначених на дев'ять років. Третина членів Ради замінюється раз на три роки. Три члени призначаються Королем, три члени - Національними Зборами і ще три - Вищою Радою Магістратури.

Голова повинен обиратися членами Конституційної Ради. Він/вона мають вирішальний голос у випадках рівного голосування.

Стаття 139.

Функція члена Конституційної Ради повинна бути несумісна із членством у Сенаті, Національних Зборах, Королівському Уряді, а також з посадою діючого судді, Голови або Віце-голови політичної партії, Голови або Віце-голови профспілок.

Стаття 140.

Король, Прем'єр-міністр, Голова або десята частина членів Національних Зборів, Голова Сенату або чверть усіх сенаторів мають право надіслати чорнові законопроекти Конституційній Раді для експертизи до їх оприлюднення.

Регламент Національних Зборів, Регламент Сенату і інші організаційні правила повинні бути подані Конституційній Раді для ознайомлення до їх оприлюднення. Конституційна Рада повинна, протягом тридцяти днів, визначити конституційність законів і Регламентів Національних Зборів і Сенату.

Стаття 141.

Після того, як закон оприлюднений, Король, Прем'єр-міністр, судді, Голова Сенату, Голова Національних Зборів, чверть сенаторів, 1/10 членів Національних Зборів можуть запропонувати Конституційній Раді розглянути конституційність означеного закону.

Громадяни мають право на оскарження конституційності законів за допомогою своїх депутатів чи Голови Національних Зборів, або за допомогою своїх сенаторів чи Голови Сенату, як передбачено вище.

Стаття 143.

Король повинен консультуватися з Конституційною Радою з усіх питань щодо зміни Конституції.

Розділ XIV. Національний Конгрес.

Стаття 147.

Національний Конгрес надає можливість громадянам бути інформованими з різних питань загальнонаціонального характеру, а також подавати запити з різних проблем до органів державної влади для їх вирішення.

Кхмерські громадяни обох статей мають право брати участь в Національному Конгресі.

Стаття 148.

Національний Конгрес повинен скликатися Прем'єр-міністром один раз на рік на початку грудня.

Він повинен працювати під головуванням Короля.

Розділ XV. Результати, перегляд і поправки до Конституції.

Стаття 151.

Ініціатива перегляду або зміни Конституції надається Королю, Прем'єр-міністру, Голові або чверті усіх членів Національних Зборів.

Перегляд або зміни повинні набувати чинності Конституційним Законом, прийнятим Національними Зборами двома третинами голосів.

Розділ XVI. Перехідна Умова.

Стаття 156.

Після набуття чинності цією Конституцією Король обирається згідно з умовами, передбаченими в статтях 13 і 14.

Стаття 157.

Після набуття чинності цією Конституцією і протягом дії першої законодавчої влади Король Королівства Камбоджа повинен призначити Першого Прем'єр-міністра і Другого Прем'єр-міністра Королівського Уряду за умови формальної згоди Голови і двох Віце-голів Національних Зборів.

Голова, який здійснював свої повноваження до набуття чинності цієї Конституції, бере участь в якості члена Постійного Комітету та Тронної Ради, як це передбачено в Статтях 11 і 13.

Строк повноважень Сенату першого скликання повинен складати 5 років і закінчитися після формування нового Сенату.

У Сенаті першого скликання:

• Загальне число сенаторів не повинне перевищувати шістдесяти одного члена;

• Король повинен призначити двох членів, Голову,

першого і другого Віце-голів Сенату;

• Решта сенаторів висувається Королем за пропозицією Голови Сенату і Голови Національних Зборів з числа членів парламентських фракцій, представлених в Національних Зборах. Об'єднані засідання Національних Зборів і Сенату повинні

проводитися під головуванням Голів обох Палат.