ВСТУП

Ступінь розвитку нотаріальної діяльності є важливим показником і рівня правової системи країни, і суспільної сво­боди. Культура є необхідною передумовою державності, її інститутів, охоплюючи право, яке ґрунтується на народному побуті, його суспільній організації та деякою мірою релігій­ності.

Стародавні релігії суттєво впливали на розвиток пра­вової культури. Зауважимо, що нотаріат виник спершу в цер­кві та на три століття випередив світський нотаріат.

Виникненню нотаріату як складової правової культури передує насамперед необхідність легалізації різних юридич­но значущих подій (фактів). Без нотаріуса практично не мо­же обійтися будь-яка держава, фізична чи юридична особа, адже він є з'єднувальною ланкою між громадянами щодо їх ставлення до цивільних прав та обов'язків.

Культура нотаріуса невід'ємна від правової культури суспільства, а рівень останньої істотно залежить від профе­сійної культури юриста. Від професійного рівня нотаріуса як юриста значною мірою залежить стан правової культури громадян, які звертаються до нотаріуса і по отримання висо­кокваліфікованої юридичної допомоги, і по вчинення право­мірних (законних) нотаріальних дій.

Нотаріат, як і будь-який правовий інститут, має свою історію виникнення та розвитку, що сягає періоду респу­бліки у Стародавньому Римі. Він є однією з найдавніших професій, адже передумови його появи з'явилися в історії ра­зом з утворенням первісного суспільства та усвідомленням

людиною себе в ньому. Необхідність права виникає від по­чатку суспільної формації, бо розбіжності завжди існували і між окремими особистостями, і між групами людей.

Термін «нотаріус» походить від латинського notarius, тобто писар, стенограф, секретар. Нотаріат - це правовий ін­ститут, носії якого - нотаріуси - уповноважені державою здійснювати та посвідчувати юридичні акти, надаючи їм пуб­лічної сили. Саме тому історія нотаріату збігається з історією доказів, коли письмові докази замінили усні.

Слід зауважити, що більшість країн є нотаріальними. Нині в світі існують два типи нотаріальних систем, де форми організації нотаріату відрізняються залежно від того, яке значення в сфері реалізації прав має нотаріат у тій чи іншій державі та ґрунтуються на континентально-європейській та англосаксонській системах права. Зокрема у системі латинсь­кого нотаріату нотаріус є незалежним представником дер­жави, яка наділяє його повноваженнями вчиняти нотаріаль­ні дії. Нині український нотаріат розвивається в напрямі но­вого латинського нотаріату. Про перспективність розвитку нотаріату латинського типу для України свідчить історія розвитку та сучасний стан нотаріату в Стародавньому Римі, Візантії та нових країнах Західної Європи (Італії, Франції, Німеччині та ін.).

Саме поняття нотаріату (нотаріальної діяльності), його ідеї та цінності, зразки поведінки людей під час учинення нотаріальних дій (зокрема правочинів), які передаються із покоління в покоління, в своїй генезі становлять правову традицію нотаріальної діяльності.

Право кожного на отримання правової допомоги, зокре­ма нотаріально-правової, є основоположним та гарантованим Конституцією України, яке забезпечується насамперед через систему органів, наділених правом учиняти нотаріальні дії.

Нотаріальна діяльність - це різновид юридичної діяль­ності, що має превентивний (попереджувальний) характер, та охоплює сукупність постійно або систематично здійснюваних публічних дій, спрямованих на юридичне закріплення безспір- них цивільних прав і фактів (надання офіційної сили, вірогід­ності юридичним правам, фактам і документам), які викону­ються органами нотаріату та квазінотаріату, з метою забез­печення захисту прав і законних інтересів фізичних та юри­дичних осіб, які звернулися по вчинення нотаріальних дій та надання правової допомоги.

Нотаріат та нотаріальна діяльність співвідносяться як правовий інститут та система правовідносин, які виникають у зв'язку і з організацією нотаріату, і безпосереднім учинен­ням нотаріальних дій (нотаріальним процесом).

Правове регулювання нотаріальної діяльності - це державно-владний вплив на нотаріальні суспільні відносини за допомогою правових засобів з метою їх впорядкування, утвердження, охорони та розвитку.

Правове регулювання нотаріальної діяльності зумов­лене низкою чинників, зокрема: рівнем економічного розвит­ку суспільства, соціальною структурою суспільства, рівнем освіченості та правової культури громадян, рівнем засобів та методів правового регулювання. Правове регулювання нотаріальної діяльності в Україні здійснюється спеціально дозвільним типом.

Нотаріальна діяльність завжди виконувала важливу роль у суспільному житті країн, адже нею забезпечувалася приватна власність на майно, зокрема нерухоме.

Сучасний стан правового регулювання нотаріальної діяльності не може бути достатньо глибоко осмислений, не беручи до уваги колишні стадії його розвитку. Під час рефор­мування всієї правової системи України, появи нових норма­тивно-правових документів очевидним є аналіз минулого, об'єктивне та ретельне вивчення історії, адже, не вивчаючи та не аналізуючи історію, немає перспективи розвитку і інс­титут нотаріату, і нотаріальне законодавство.

Розвиток правового регулювання нотаріальної діяль­ності є системою надбань суспільних, культурних, релігійних та інших цінностей, що охоплюються правом, зокрема цивіль­ним, і мають визначальний вплив на розвиток правового інституту нотаріату.

Сучасний стан правового регулювання нотаріальної діяльності є логічним результатом його історичного розвит­ку, системне розуміння якого передбачає висвітлення і ста­новлення нотаріальної діяльності, і її правового регулюван­ня на кожному етапі розвитку.

В Україні правове регулювання нотаріальної діяльнос­ті є невіддільним від держави та моралі з елементами релі­гійності.

Органи нотаріату та квазінотаріату України виконують важливу роль під час здійснення функції держави, зокрема: надання правової допомоги особам, які звернулися по вчи­нення нотаріальних дій; забезпечення законності (правоохо­ронні під час учинення нотаріальних дій; попереджувально- профілактичного (попереджувального (превентивного) пра­восуддя); забезпечення безспірності та доказової сили доку­ментів; фіскальної тощо. Функції нотаріату є взаємопов'я­заними та системно впливають на нотаріальну діяльність.

Нотаріальна діяльність отримала в Україні офіційне визнання від держави та здійснюється в правовому полі. Ор­гани нотаріату як органи безспірної юрисдикції захищають суб'єктивні права та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, надаючи вчинюваним нотаріальним діям більшої дока­зової сили.

Із проголошенням незалежності в Україні здійснено низку радикальних реформ. Зокрема було проведено економічні ре­форми, які сприяли розвитку та зміцненню інституту приват­ної власності в державі та потребували радикальних змін та­кож в правовій сфері. Правове регулювання нотаріальної дія­льності перебуває на стадії постійного реформування.

Поява значної кількості приватних власників передба­чає постійний перерозподіл власності, зокрема нерухомості. Формування ринкових відносин зумовило також необхід­ність проведення радикальної реформи органів нотаріату, які є однією з ланок правової системи.

Від якості нотаріальної діяльності залежить нормальне функціонування цивільного обороту держави, ефективність охорони і захисту майнових прав та законних інтересів гро­мадян й інших суб'єктів господарювання.

Саме нотаріат має важливе значення під час регулю­вання економічних відносин, забезпечує більшу стійкість і гарантованість у поведінці учасників цивільних та господарсь­ких правовідносин, дає змогу зменшити кількість правопо­рушень, ліквідовує об'єктивні передумови їх учинення.

Вивчення питання становлення правового регулюван­ня нотаріальної діяльності є логічною ланкою дослідження питань нотаріату та невід'ємним елементом удосконалення нотаріального законодавства, що дозволить дати наукову оцінку і сучасного правового регулювання нотаріальної діяль­ності, і правильно визначити напрями його реформування.

На жаль, і у минулій, і в сучасній історико-правовій літературі практично немає фундаментальних досліджень з історії правового регулювання нотаріальної діяльності в Україні.

На вибір теми монографії вплинуло недостатнє дослі­дження у науковій літературі питань, що стосуються еволю­ції правового регулювання нотаріальної діяльності в Україні. В умовах становлення основних державно-правових інститу­тів України зростає інтерес до поглибленого вивчення про­цесів правотворення минулого, зокрема й у сфері нотаріаль­ної діяльності.

Науковий аналіз еволюції правового регулювання но­таріальної діяльності в Україні від потестарного суспільства до сьогодення дає змогу глибше зрозуміти специфіку розвит­ку нотаріату як правового інституту, пізнати систему нота­ріальних правовідносин, що характеризують самобутність правової системи України, з'ясувати закономірності та за­безпечити подальший розвиток правового регулювання на­ціонального права, зокрема нотаріального та нотаріального процесуального.

Під час зростання значення приватної власності гро­мадян в умовах ринкової економіки, розширення сфери за­стосування приватного права важливою є необхідність роз­роблення механізму захисту прав і законних інтересів суб'єктів нотаріальних правовідносин, що неможливо здійснити без розгляду історичних витоків нотаріальної діяльності та право­вої природи й особливостей цього явища.

Недостатність знань з історії становлення нотаріальної діяльності в Україні, існування значної кількості дискусійних проблем, необхідність удосконалення законодавства стосов­но правового регулювання нотаріальними органами в дер­жаві також зумовлює актуальність дослідження.

Проблемам нотаріату були присвячені дослідження вчених-юристів, проте вони вже не задовольняють потреби теорії та практики через істотні зміни цивільного та нота­ріального законодавства, необхідність ревізії сталих доктрин нотаріального права та формування нових відповідно до ре­алій сьогодення.

Визначною подією в історії сучасної України є ухва­лення нового Закону України «Про нотаріат», що набув чин­ності 1 січня 1994 р., створив новий правовий інститут - нотаріуса, який реалізується приватною нотаріальною діяльністю. Останніми роками законодавство, яке регулює нотаріальну діяльність, зазнало суттєвих змін, що зумовлює необхідність перегляду низки базових юридичних концеп­цій, напрацювання нових підходів до регулювання нота­ріальних відносин у суспільстві та визначення стратегії їх розвитку.

Монографія містить комплексне висвітлення особли­востей правового регулювання нотаріальної діяльності на різних етапах його становлення.

Основні положення монографії покликані сприяти по­дальшому розвитку правового регулювання нотаріальної діяльності, використанню сформульованих пропозицій у законотворчій та практичній діяльності.

Зміст монографії спрямований на формування істори- ко-теоретичної основи реформ правового регулювання но­таріальної діяльності, зокрема в сфері захисту прав та закон­них інтересів громадян України під час учинення нотаріаль­них дій.

Дослідження дає змогу висвітлити цілісність станов­лення та розвитку правового регулювання нотаріальної діяль­ності в Україні.

Для реалізації обраної мети здійснено комплексний аналіз еволюції і нотаріальної діяльності, і правового регу­лювання нотаріатом, зокрема:

- розкрито загальні засади дослідження становлення та розвитку правового регулювання нотаріальної діяльності в Україні, а також проведено аналіз історіографії та методо­логії дослідження;

- глибше досліджено передумови виникнення та роз­витку інституту нотаріату в державах Давньої Європи, його еволюцію у Римській та Візантійській імперіях, формування моделі нотаріату в Західній Європі;

- виявлено передумови становлення та простежено еволюцію правового регулювання нотаріальної діяльності на різних етапах розвитку історії українського народу, пов’язаних з існуванням чи відсутністю української держав­ності. Зазначено, що генезис нотаріальної діяльності відбувся на українських землях у Київській Русі (ІХ-ХІІ ст.) та Галицько- Волинській державі (1199-1349 рр.);

- з’ясовано основні особливості нотаріальної діяльності на українських землях за часів Запорізької Січі та Гетьмансь­кої держави;

- встановлено особливості здійснення нотаріальної діяльності на українських землях у складі Великого князів­ства Литовського, Королівства Польського та Речі Поспо­литої;

- простежено особливості правового регулювання но­таріальної діяльності на українських землях у складі Російсь­кої імперії, Австрійської імперії (1772-1867 рр.) та Австро- Угорської монархії (1867-1918 рр.);

- відображено європейські впливи та специфіку розвитку нотаріальної діяльності на західноукраїнських землях у складі Польщі (1921-1939 рр.);

- визначено особливості правового регулювання нота­ріальної діяльності в Радянській Україні;

- досліджено правове регулювання нотаріальної діяль­ності в сучасній Україні та сформульовано певні пропозиції щодо його вдосконалення. Наголошено, що у незалежній Україні правове регулювання нотаріальної діяльності має суттєві зміни, які пов'язані з розвитком ринкових відносин, процесами євроінтеграції та інформатизації суспільства.

Основні положення монографії покликані сприяти по­дальшому розвитку правового регулювання нотаріальної діяльності в Україні, зокрема ефективному захисту прав та законних інтересів громадян країни у сфері власності, в про­цесі вчинення нотаріальних дій, використанню сформульо­ваних пропозицій у законотворчій діяльності, науково- дослідній роботі та навчальному процесі.