ВИСНОВКИ З ТЕМИ

Таким чином, на підставі вищезазначеного можна визначити хоча б основні уроки державотворення.

По-перше, коливання державотворчого курсу (навіть автономію українських земель ЦР не змогла проголосити самостійно, пішовши на вагомі поступки російському Тимчасовому уряду);

По-друге, недооцінка ЦР важливості розбудови ефективного державного механізму;

По-третє,, недооцінка ЦР важливості розбудови власної армії задля захисту молодої держави;

По-четверте, нехтування державними інтересами заради політичних, особистих (ліві сили не пішли на об’єднання із урядом Скоропадського, а Грушевський по суті із-за особистої неприязні до Липинського, завадив йому очолити розбудову національних збройних сил, висунувши кандидатуру Петлюри, який врешті-решт завалив цю справу );

По-п’яте, недооцінка необхідності проведення активної

зовнішньополітичної діяльності у період розбудови молодої держави (ЗУНР та УНР навіть мали різні делегації під час Брестських перемовин; окрім цього ЗУНР була значно менш активною на міжнародній арені у порівняні із Польщею);

По-шосте, уповільнені темпи, неквапливість ЦР щодо розбудови державного апарату та проведення законодавчої діяльності.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ

При вивченні теми слід звернути увагу на то,що доба Центральної Ради продемонструвала сильні і слабкі сторони державотворення. Українська держава часів гетьмана Скоропадського базувалася на поєднанні монархічних, республіканських і диктаторських засад. Директорія намагалася поєднати неможливе: європейський парламентаризм і радянську владу.. Але хоча українська демократична державність і не затвердилась, вона зуміла заявити про себе на повний голос.