ВИСНОВКИ З ТЕМИ
Після Переяславської Ради представники московського посольства побували у 117 містах і містечках України для прийняття присяги від населення на вірність цареві.
Відмовились підтримати Переяславську угоду й присягати московському царю ряд представників козацької старшини, зокрема полковники Іван Богун, Осип Глух, Григорій Гуляницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, Брацлавський, Кропивнянський, Полтавський (царських представників там побили киями), Уманський козацькі полки, деякі міста, зокрема Чернігів, а також українське духовенство на чолі з митрополитом С.Косівим.
Не присягала Запорізька Січ.Грамота Олексія Михаиловича була другою частиною договору 1654 року з гетьманом Богданом Хмельницьким і Військом Запорізьким, що й складався з Березневих статей і грамоти. Фактично вона не обмежувала прав козацтва і козацької «держави», утвореної внаслідок Національно-Визвольної війни під проводом Хмельницького
Однак, сторони по-різному трактували даний договір. Для Росії це було приєднання «молодшого брата», для Хмельницького — військово-політичний союз з метою захисту від посягань поляків. Натомість, через кілька десятків років, починаючи зПереяславського договору Ю. Хмельницького 1659 року і до Глухівських статей гетьмана Д. Многогрішного, договір 1654 року призвів до обмеження, ліквідації самостійності, згодом обмеження автономії, та ліквідації автономії Гетьманщини.
Андрусівський сепаратний мир був спрямований також проти військової могутності Османської імперії, відображав вимушений компроміс сторін і засвідчував наявність геополітичної рівноваги у Східній Європі. Уряд Туреччини негативно відреагував на укладений договір і розпочав підготовку до боротьби з обома державами. Водночас Андрусівський сепаратний мир започаткував процес поступової втрати Українською козацькою державою статусу суб’єкта міжнародно-правових відносин. Проте договір 1667 р.
не означав зникнення з карти Європи Української козацької держави, яка, незважаючи на існування двох політичних центрів (Правобережжя та Лівобережжя), продовжувала існувати як єдиний державний організм.Гетьманські статті XVII-XVIII ст. — документи державно-правового характеру, котрі визначають суспільно-політичний устрій Української держави — Гетьманщини XVII-XVIII ст. та порядок її васальних взаємовідносин з Російською державою. Здебільшого вони укладалися з нагоди виборів кожного нового гетьмана як своєрідна угода між козацькою старшиною на чолі з гетьманом та представниками московського царя. Більшість з них посилалася на Березневі статті Б. Хмельницького 1654 р., хоча, як підкреслюють деякі історики, у підробленому вигляді.
Всі дії і зміни на території Малоросії Перша Малоросійська колегія виправдовувала піклуванням про благо «малоросійського народу», козаків, яких нібито існуюча судова система кривдила, але де факто єдиним, про що піклувалась колегія було благо імперської влади. Отже, головною функцією Першої Малоросійської колегії був повний контроль над діями генеральної старшини і гетьмана та забезпечення найбільш корисного для царської влади упорядкування і використання малоросійських земель.
В 1727 у зв'язку з загостренням російсько-турецьких відносин царський уряд, намагаючись залучити на свою сторону козацьку старшину, ліквідував Малоросійську колегію (указ Петра II від 29.9.1727) і поновив гетьманство.
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ
Особливу увагу при подальшому вивченні теми слід звернути на поступову втрату суверенності українських земель. Врахувати значення прийняття міжнародних угод на трансформацію правового статусу українських земель.