Перша Малоросійська колегія її компетенція і значення
Перша Малоросійська колегія - державний орган для керування українськими землями, що входили в склад Російської імперії, який був заснований 16(27) травня 1722 року і проіснував до 1727 р.
Вона була створена наказом Петра І з метою контролю за діяльністю українського гетьмана та генеральної старшини і підкорення їх загальноросійському управлінню. Малоросійська колегія створювалась як заміна Малоросійському приказу під час загальноімперської реформи органів управління. Територіально вона знаходилася у резиденції українських гетьманів, місті Глухові. У цивільних справах підкорялася Сенату, який мав право розширювати, за необхідності, її повноваження, а у військових - головнокомандуючому військами в Україні. Колегія була найвищою установою в Україні, вище гетьмана. Гетьман мав лише дорадчий голос. Всі питання державного життя Гетьманщини український уряд повинен був вирішувати за погодженням з колегією.Повноваження Малоросійської колегії були викладені в «Інструкції президенту Малоросійської колегії бригадиру С.Вельямінову» від 16 травня 1722 року. До них належали:
1. Колегія розглядала скарги на генеральний суд та ратушні суди, військову Канцелярію, полкові та всі інші Канцелярії, була своєрідним апеляційним органом
2. Також вона мала спостерігати за своєчасним збором та спрямуванням в царську казну хлібних, грошових та інших зборів.
3. Із зібраних грошей колегія мала роздавати платню Гетьманській раді, Сердюкам і Компанійцям. Також одним із обов'язків колегії було вести прибуткові і видаткові книги, надсилати відомості про прибутки і витрати кожну третину року, а кожен рік надсилати прибуткові книги з Прокурором в Сенат.
5. Колегія мала спостерігати за розподілом військового постою на так званих «вінтер-квартирах», а також, якщо виникнуть скарги на когось з цих військових, то в повноваженнях колегії було чинити суд.
6.
Спостереження за діяльністю Генеральної військової канцелярії також входило в повноваження Малоросійської колегії, як і перевірка гетьманських універсалів та інших документів - щоб гетьманським іменем не підписувались писарі та інші.Щодо всіх інших питань колегія мала звертатися за наказом до Сенату, якому вона підпорядковувалась.
Найважливіші зміни та дії, до яких прагла колегія були викладені в «Пунктах, поданих президентом Малоросійської колегії С.Вельяміновим цареві Петрові І» від 31 березня 1723 року. Більшість з них були затверджені царем і Сенатом і містяться в «Промеморії, надісланої з Малоросійської колегії до генеральної військової канцелярії» від 3 червня 1723 року (с. 58-59).
ВИСНОВКИ З П'ЯТОГО ПИТАННЯ
«Конституція П. Орлика» визначає Військо Запорозьке, як суверенну державу під протекторатом Швеції. Державною релігією є православ'я. Територія держави складається з Чернігівського, Київського та Брацлавського воєводств. Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. Законодавча влада надається Г енеральній Раді. Уряди полковників і сотників є виборними. Передбачався соціальний захист козацьких удів та сиріт, які звільнялися від податків та повинностей.
Всі дії і зміни на території Малоросії, Перша Малоросійська колегія виправдовувала піклуванням про благо «малоросійського народу», козаків, яких нібито існуюча судова система кривдила, але де факто єдиним, про що піклувалась колегія було благо імперської влади. Отже, головною функцією Першої Малоросійської колегії був повний контроль над діями генеральної старшини і гетьмана та забезпечення найбільш корисного для царьскої влади упорядкування і використання малоросійських земель.
В 1727 у зв'язку з загостренням російсько-турецьких відносин царський уряд, намагаючись залучити на свою сторону козацьку старшину, ліквідував Малоросійську колегію (указ Петра II від 29.9.1727) і поновив гетьманство.