ВИСНОВКИ З ТЕМИ
Таким чином, на підставі вищевикладеного можна зробити наступні висновки.
Система управління на українських землях, які входили до складу інших держав у період, що вивчається у рамках теми № 4.
зазнавала певних змін. Так. у ХІУ ст. влада Великого князя обмежувалась Віленським уділом, з яким була зв’язана влада над удільними князями. В останні роки ХІУ та до середини ХУ ст.. вся влада зосередилась в руках Великого князя. Наприкінці ХУ ст. він поділяє владу із утвореною наприкінці ХІУ ст. пани-радою згідно привілеїв 1492, 1506 рр. При цьому новий виконавчо-розпорядчий орган позбавивВеликого князя права самостійно проводити міжнародну політику, видавати закони та призначати уряд. Після Люблінської унії 1569 р. вся влада зосереджується у загально-шляхетському литовсько-польському «Соймі Вальному», що триває до занепаду Литовсько-Польської держави.
Для названого періоду слугували джерела права попередніх часів, а також нові, зокрема Перший (1529), Другий (1566), Третій (1588) Литовські Статути. Їх поява була обумовлена суспільно-економічними змінами, які потребували відповідного правового закріплення.
Судочинство на українських землях ВКЛ в основних рисах мало в чому відрізнялося від судочинства в Київській Русі. На всіх етапах розвитку судового процесу в Литовсько-руській державі значну роль відігравало українське звичаєве (копне) право. Правові звичаї у судовому процесі зберігали своє значення й після появи Литовських Статутів, після входження українських земель до складу Речі Посполитої.
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ
Слід зазначити, що домінуючою тенденцією державно-правового життя на українських теренах протягом ХІУ - ХУІІ століття були еволюційні зміни. При подальшому вивченні теми необхідно звернутись до правових джерел, насамперед, Литовських Статутів.