ВИСНОВКИ З ТЕМИ
Таким чином на підставі вищевикладеного можна зробити наступні висновки.
У державах Північного Причорномор'я існувала достатньо складна та розгалужена система магістратів, наділених широкою розпорядчо-виконавчою та судовою владою.
Їхній статус ґрунтувався на принципах, характерних для всього античного грецького світу, з урахуванням місцевих особливостей державно-правового розвитку. Зазначене свідчить про практичну реалізацію, з урахуванням конкретно-історичних умов античної доби, принципу народовладдя.Судовий процес у північно-понтійських державах мав яскраво виражений змагальний характер, що свідчить про наявність ознак демократії у їх правовому житті. Процесуальне право в античних полісах досягло значного рівня розвитку, задовольняло тогочасні суспільні потреби і цілком відповідало ступеню розвитку державності.
Правосвідомості громадян античних держав Північного Причорномор'я, були притаманні міфологічний і релігійний характер. Вона ґрунтувалася на нормах звичаєвого права, на нормах, утілених у законах і постановах Народних зборів і Рад полісів. Є також достатні підстави вважати, що вже в античний період правосвідомість громадян Ольвії, Херсонеса та інших північно- понтійських держав досягла достатньо значного рівня розвитку й виконувала, принаймні частково, свої найважливіші функції: когнітивну, право-утворюючу та право-реалізуючу (право-регулюючу). Рівень правосвідомості в державах Північного Причорномор'я цілком відповідав рівневі розвитку цивілізації, якого сягнуло античне суспільство.
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ
Незважаючи на те, що під час лекції не були надані безпосередні відповіді на питання плану, хотілось би порекомендувати слухачам у процесі пошуку відповіді на питання наскільки повно втілювалися основні принципи демократії у державно-правовому житті Ольвії, Тіри, Херсонеса та інших державних об’єднань зазначеного регіону. В період античності, використовувати метод історизму. Це означає не тільки необхідність наголошення на трансформації історико-правових явищ, але й їх аналізу в контексті певної історичної доби. Тобто, не можна переносити із сучасності до тієї епохи існуючі вимоги щодо реалізації демократичних принципів організації державно-правового життя.