ПРИВІЛЕЇ ЄВРЕЙСЬКОЇ ГРОМАДИ

1367р., квітня 25¹, Краків Казимир ІІІ надає статут для євреїв, що живуть у Львові та всій руській землі, у якому регулюються відносини між християнським та єврейським населенням

Транс.: Ossol., 50, k.3-5v.

Опубл².: Przywilej, s.718-723.

In nomine Domini amen. Humani generis actiones nisi vigeant voce testium aut testimonio litterarum, celeriter transeunt et prorsus a memoria relabuntur. Igitur nos Kazimirus Dei gracia rex Polonie necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, Syradye, Lanczycye, Kuyawye, Pomeranie Russieque dominus et heres. Notificamus, tam presentibus, quam futuris, ad

quorum [noticiam] presens devenerit scriptum. Quod Iudeis nostris in Lamberga et tota terra Russie constitutis eorum statuta et privilegia a nobis obtinuerunt de verbo ad verbum sicut in subsequent! continentur serie duximus declaranda.

Primum statuimus, ut pro pecunia mobili aut pro re immobili aut in causa criminali, que tangit personam aut res Iudei, nullus Cristianus contra Iudeum nisi cum Cristiano et Iudeo in testimonio admittatur.

Item si Cristianus Iudeum impedit asserens, quod ei sua pignora obligaverat et Iudeus hoc dif- fitetur, si vero Cristianus Iudeo simplici verbo fidem adhibere noluerit, Iudeus iurando super equiva- lentem sibi oblato suam intencionem probabit et transeat absolutus medio iuramento.

Item Cristianus obligaverit Iudeo pignus asserens, quod in minori peccunia obligavit, quam Iudeus confitetur, iurabit Iudeus super pignore sibi obligato et quid iurando probaverit, Cristianus ei soluere non recuset etc.

Item si Iudeus Cristiano testibus non assumptis dicat, se pignus mutuasse, et ille negaverit super hoc solus³ Cristianus iuramento se expurget.

Item si Iudeus recipere poterit nomine pignoris omnia, que ei fuerunt obligata, quocunque nomine vocentur ulla de hiis requisicione facta, exceptis vestibus, sanguilentis madefactis et sacris vestibus, quas nullatenus acceptabit.

Item si Cristianus impedit Iudeum, quod pignus, quod Iudeus habet, ei per furtum vel violenciam sit⁴ ablatum vel raptum, Iudeus iuret super illud pignus iuramento suo, in quantum ei pignus huiusmodi obligatum. Et sic expurgacione facta, Cristianus et usuram ei soluat, que acreverit.

Item si aut per casum incendii aut per furtum, res sibi obligatas ammiserit et hoc approbabit, et si Cristianus, qui hoc obligaverit, nihilominus impediat, Iudeus iuramento proprio se absolvat.

Item si Iudei discordium se defacto inter moverent aut gveram iudex civitatis nullam iurisdictio- nem sibi vendicet⁵ in eosdem, sed nos tantummodo aut nostri [sic] capitaneus, pallatinus aut advocatus exercet; si autem reatus verget in personam, nobis tantummodo iste casus reservabitur iudicandus.

Item si Cristianus Iudeo wlnus qualecunque inflixerit, reus nobis res penam soluet, secundum quod graciam nostram poterit invenire, nostre camere deferendam⁶ et wlnerato satisfaciat pro lesura et expensis et pro curacione wlnerum et wlnera soluat, secundum quod iudicium terrestre requirit et iura terre exigunt.

Item si Cristianus Iudeum occidit, digno iudicio punietur collo et omnia bona eius mobilia et immobilia in nostram transeant potestatem.

Item si terminus datur Iudeis ad concordandum per iudicem, iudex dato termino ad concordan- dum, accipiat ab utraque parte per talentum piperis post concordiam inter partes factam.

Item si Iudeus clam interemptus, ut testimonio contestari non possit, tunc amicis suis, qui eum interimerit si potest cum in aquisicione ante quem suspectum invenire, nos autem volumus exhibere⁷.

Item si Christianus Iudeum occiderit, ita quod sanguinem de ipso non efudit, pena secundum consuetudinem in terra nostra pro nobili est consuetum; si vero pecuniis habere non poterit, idem pro commiso sicut statutum fuerit puniatur vel caput pro capite decernatur.

Item ubicumque Iudeus domum nostrum transierit, nullus ei aliquod impedimentum parabit vel molestiam vel gravamen, et si aliquas merces vel mercimonia duxerit muta aut theolonea per omnia mutarum loca, non nisi debitam mutam tollat mutaveris, quam soluerit unus Iudeus⁸ civitatis, in qua Iudeus morative⁹.

Item si Iudei iuxta suam consuetudinem aliquem ex mortuis suis aut de civitate in civitatem, aut de provincia in aliam provinciam, vel de una terra in aliam terram deduxerint, nichil ab eis per mutatorios nostros volumus extorqueri¹⁰; si autem mutatorius, quid extraxerit, volumus ut secundum consuetudinem nostram et secundum iura nostra graviter puniatur, et omnia sua nostre camere per- veniant quocunque nomine nuncupentur.

Item si aliquis temere super scolam Iudeorum proiecerit, nostro capitaneo volumus, duo talenta piperis, ut persoluat.

Item si Iudeus penam iudicii inflixerit, et reus inventus fuerit, talentum piperis soluat, quod ex antiquo est institutum.

Item si Iudeus per edictum sui iudicis vocatur, primo, secundo pro utraque vice pena, que sequi- tur et consuetum est ab antiquo; si ad tertium edictum non venerit penam iudicio¹¹ suo soluere non recuset secundum modum ipsorum.

Item¹² Iudeum contra Iudeum omnes quatuor terminos astare, reos Iudeos absente et non com- parente¹³, reus causam suam ammittat; et si per tercium edictum iudicis parere non curaverit, quilibet eorum causam non ammittit, sed tantummodo penam soluat tociens, quociens non paruerit et postea reus¹⁴ causam pena iudici, remanebit coram Iudeis et iudice.

Item si Iudeus Iudeum wlneraverit, lesus debet probare wlnus probis Iudeis et Cristianis et clamare super violenciam; et si probare non poterit, reus iuramento proprio implicito innocenciam suam expurgabit.

Item iudex Iudeorum non debet sentenciam sine Iudeis prowlgare nec proferre, sed Iudei se­cundum iura ipsorum, actore non conparente [sic] sine Iudeis, et sic actor causam suam non perdet.

Item Iudeus nullus Iudeorum iurabit super rodale ipsorum, nisi se extenderet debitum ad quin- quaginta marcas argenti puri fusi vel ad presentiam nostram causa dewoluatur; si vero pro minoribus causis, iurabit super reticlam¹5 scole eorum implicite et fixe.

Item si Cristianus alicui Iudeo manum iniecerit violentam, secundum ius terrestre nostre terre [sic] puniatur.

Item si iudex Iudeorum secundum causam inter eos ortam in iudicium deducat, ubi querimonia est invitatus, Iudei¹⁶ prope scolam et dotam, vel ubi elegerunt, debent iudicare ante meridiem.

Item a Iudeo si Cristianus pignus suum abstulerit ita, quod usuras non persoluerit, easdem si infra mensem non dederit, illis usuris accrescent usure item.

Item praecipimus, Iudeos in domibus hospitari et hospicia ipsis prebere.

Item si Iudeus super possessiones autem literas magnificum¹⁷ terre peceunias mutuaverit, ad hec per suas literas et sigillis approbaverit, nos Iudeo aliorum pignorum possessiones asignabimus obligatas ei et eas¹⁸ racione violencie defendendo.

Item si aliquis vel aliqua puerum Iudeo subtraxerit, volumus, ut fur condempnetur.

Item si Iudeus a Cristiano recepit pignus et per spacium unius anni tenuerit integri, et si pignus valor mutuatam¹⁹ pecuniam accesserit, Iudeus iudici suo pignus demonstrabit; et si bonum non fuerit in valore, postea Iudeus vendere habeat plenam potestatem.

Item si idem pignus, antequam annus transient, iudici suo Iudeus demonstrabit et si aliquit pignus per annum et diem transient, nullum verbum super hoc videbit²⁰.

Item volumus, ut nullus Iudeum super pignus aut solucionem pignorum in suo die feriali coartare presumat.

Item quicumque Cristianus per vim pignus suum abstulerit a Iudeo, aut per violenciam rapuerit, ut dissipator nostre camere graviter puniatur.

Item contra Iudeum non nisi in scolis aut ubi iudicatur, prope dotam per Iudeos omnes est agen­dum, exceptis nobis aut nostro capitaneo, qui eos possumus ad nostram presenciam evocare.

Constituciones pape. Item iuxta constitutiones papa sancte patris districtius prohibemus, ne de cetero singuli Iudei in regno nostro constituti debeant inculpari, quod humano utantur sangwine, cum iuxta precepta legis ab omni prorsus sanguine se Iudei abstineant et contineant universis.

Item si aliquis de occisione pueri Cristiani per Cristianum nostrum fuerit inculpatus et quod Iudeus convincatur et postquam convinctus fuerit, tunc ipse Iudeus pena²¹ omnimode, que sequitur, punietur pro crimine commiso; si vero testes ipsum pro crimine non condemnabunt, tunc proprio iuramento innocentiam suam expurgabit et Cristianus penam incurrat.

Item statuimus, ut Iudei equos qualescunque pro pignore accipiant, sed in die manifeste, si quis equs aut equa per Cristianum apud Iudeum arrestatum, Iudeus proprio iuramento evadat, quod sibi in die clara fuit equs obligatus de scitu iudicis et vicinorum.

Item volumus prohibentes, quod nullus Iudeus querat furtum vel aliquas res furtiwas vel suspectas, nisi deponat marcam auri, soluat pro furto penam soluat, secundum quod graciam invenire poterit.

Item prohibemus, ut monetarii nostri in regno nostro constituti, Iudeos cum falsis denariis vel rebus aliis, non sed cum nostro nunctio vel nostri pallatini aut absque civibus honestis detineri quo- vismodo presumant.

Item prohibemus, quod Iudeus aliquis, expulsus in nimia²² necessitate noctis tempore²³, super violenciam sibi per quempiam factam, si vicini Cristiani audientes auxilium parare non curaverint oportunam, nec veneret²⁴, quilibet Cristianus vicinus triginta solidos capitaneo soluet.

Statuimus eciam, ut Iudei omnia libere vendant et emant panem et omnia alia necessaria pro suis peccuniis, ut Cristiani, pro inhibicione²5 penam nobis aut nostro capitaneo vel iudici soluere tenebuntur.

Et ut omnia optineant aut robur firmitatis presens nostrum privilegium nostri sigilli appensione firmiter corroboratum cum testibus. Actum et datum Cracovie in Conductu Pasche sub anno nativitatis millesimo tricesimo²⁶ VII. Presentibus Iohanne palatino, Ianussio cancellario, Petro Sandomiriensi, Andrea Cracoviensi, palatinis, Dobeslao Wyslyczczyensi, Stanislao Malogosciensi, castellanis²⁷ et aliis pluribus fidedignis.

¹ Перший видавець грамоти В.Вислоцький з огляду на помилковість датування у збереженій копії пропонував дві можливі дати видання - 16 квітня 1357 р. та 25 квітня 1367 р. (див.: W[islocki]W. Przywilej Kazimierza Wielkiego, dany Zydom miasta Lwowa // Przewodnik Naukowy i Literacki (dodatek do “Gazety Lwowskiej). - Lwow, 1873.

² Редакція цього тексту ґрунтується на привілеї князя Болеслава Побожного від 16 серпня 1264 р. для євреїв Великопольщі (CDMP. - P.563-566), а також на привілеї для євреїв усіх міст Польщі короля Казимира ІІІ від 15 липня 1364 р. (РЕА, с.3-7).

³ У тексті помилково: solius.

⁴ У тексті помилково: sibi.

⁵ У тексті помилково: subvendicet.

⁶ У тексті помилково: deferendum.

⁷ У РЕА детальніше викладено цей пункт: Item, si Iudeus clam fuerit interceptus, ut per testimonium constare non possit, amici sui, qui eum interemit. Si post inquisicionem aliquem suspectum habere ceperint, nos dictis Iudeis contra suspectum pugilem ius volumus exhibere.

⁸ Помилково, має бути: civium.

⁹ У РЕА: commoratur.

¹⁰ У тексті помилково: extorquere.

¹¹ У РЕА: iudici.

¹² Пропущено: si contingat.

¹³ У тексті помилково: conparante.

¹⁴ Написано двічі: reus.

¹⁵ У РЕА: ante ostium.

¹⁶ У РЕА: pro queremonia est invitatus, Iudei.

¹⁷ У публікації Przywilej: magnatum.

¹⁸ У тексті помилково: eos.

¹⁹ У тексті помилково: valet mutuata.

²⁰ У РЕА: respondebit.

²¹ У тексті помилково: penam.

²² У тексті: ninima.

²³ У тексті пропущено: clamaverit (див.: CDMP. - P.566).

²⁴ У РЕА: opportunum, nec venerint.

²⁵ У РЕА: prohibentes vero.

²⁶ Датування помилкове, малo би бути: “trecentesimo sexagesimo” (тобто 1367 р.)

²⁷ У публікації Przywilej пропущено фрагмент: Dobeslao Wyslyczczyensi, Stanislao Malogosciensi, castellanis.

В ім’я Господа амінь. Дії людського роду швидко минають і цілком з пам’яті випадають, якщо не ожили би (завдяки) голосу свідків чи свідченням грамот. Тому ми, Казимир, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо як сучасників, так і прийдешніх, до яких даний лист дійде, що нашим євреям, які живуть у Львові та цілій руській землі, ми вважали оголосити їхні статути та привілеї, що від нас (вони) отримали і які слово в слово в наступному порядку містяться.

Найперше встановлюємо, що (у справі) про гроші, рухомі речі чи нерухомості або у кримінальній справі, що стосується особи або майна єврея, жоден християнин не допускається до свідчення проти єврея, тільки християнин і єврей.

Далі, якщо християнин має претензії (до) єврея, твердячи, що взяв від нього заставу і єврей це заперечує, а якщо християнин не хоче мати довір’я простому слову єврея, єврей за посередництвом присяги зобов’язується, що поверне отриманий еквівалент і хай відійде назавжди.

Далі, (якщо) християнин дав єврею заставу, твердячи, що на меншу (суму) грошей заставив, ніж визнає єврей, хай присягне щодо отриманої застави і що присягаючи підтвердить, (а) християнин хай не ухиляється від сплати йому і т.д. [квоти, яку єврей під присягою з доводом викаже]¹.

Далі, якщо єврей без прикликання свідків говорить християнинові, що дав позику під заставу і він (християнин) заперечить, від цього християнин може очиститись присягою.

Далі, якщо єврей хотів би отримати з приводу застави все, що йому дали, яким би це іменем не називалося, жодного слідства про ці (речі) не буде зроблено, окрім одягу закривавленого та літургійного (одягу), якого ніяким чином не має приймати (в заставу).

Далі, якщо християнин звинуватить єврея, що застава, яку має єврей, була викрадена чи взята силою, єврей щодо цього складе присягу, як далеко (в часі) така застава йому була закладена. І після вчинення такого очищення (євреєм), християнин проценти, що наросли йому, хай сплатить.

Далі, якщо (єврей) з проводу пожежі чи через крадіжку дану йому під заставу річ втратить, і це підтвердить, але якщо християнин, який це заставив, незважаючи на це звинувачував би, єврей своєю присягою хай буде звільненим.

Далі, якщо євреї насправді між собою матимуть незгоду або суперечку, суддя міста жодної юрисдикції щодо них не має собі присвоїти, але тільки ми або наш староста, воєвода або війт матиме владу; а якщо звинувачення стосується особи, у такому випадку тільки нам залишається суддівство.

Далі, якщо християнин у будь-який спосіб завдасть єврею рану, оскаржений нам заплатить кару, яка нашій скарбниці припаде, відповідно до того, що нашу ласку може повернути, хай пораненому відшкодує за поранення і сплатить витрати на лікування ран, відповідно до того, що вимагає земський суд та жадають права землі.

Далі, якщо християнин єврея вб’є, має бути покараним гідним судом на горло, та всі рухомі та нерухомі маєтки перейдуть у наше володіння.

Далі, якщо суддя визначить термін євреям для погодження, суддя, який визначив термін для погодження, після вчинення згоди між сторонами хай отримає від обох сторін талант перцю.

Далі, якщо єврей був таємно вбитим, і достатньо свідчень немає, тоді його друзів, які його могли вбити, ми хочемо звільнити від слідства перед тим, як знайдеться підозрюваний².

Далі, якщо християнин єврея вдарить так, що кров з нього не витече, (хай сплатить) кару відповідно до звичаю у нашій землі, як прийнято (у випадку) зі шляхтичем; якщо ж грошей не буде мати, тоді за заподіяне буде покараним як присуджується у статуті або голова за голову.

Далі, куди б єврей у нашому домі³ не приходив, жоден не має ставити йому якусь перешкоду чи прикрість, або обтяження, і якщо якісь речі чи товари провозив би, збір чи мито в усіх місцях збору мит було б зібране, (але) єдино тільки належний збір (хай сплатить), який сплачує мешканець міста, у якому мешкає єврей.

Далі, якщо євреї відповідно до свого звичаю когось зі своїх померлих перевозять або з міста до міста, або з провінції в іншу провінцію, або з однієї землі в іншу землю, хочемо, щоб нічого наші митники з них не вимушували. Якщо ж митник щось примусив (сплатити), хочемо, щоб відповідно до нашого звичаю і відповідно до наших прав був тяжко покараним, та все його (майно) припаде нашій скарбниці, яким би іменем не називалося.

Далі, якщо хтось зухвало обкидав би (камінням) єврейську школу, хочемо, щоб сплатив 2 таланти перцю нашому воєводі.

Далі, якщо єврей кару, (накладену) судом, відкине (?) та виявиться винним, хай сплатить 1 талант перцю, як віддавна є встановлено.

Далі, якщо єврей, викликаний постановою судді, не стане (до суду) за першим, другим разом, за два рази (повинен) сплатити кару, що віддавна встановлена і визначена; якщо ж за третьою постановою не прийде, (повинен сплатити) кару своєму суду відповідно до їхнього припису.

Далі, (якщо станеться), що єврей проти єврея всі чотири терміни не стане, коли не буде звинуваченого єврея і (він) не з’явиться, звинувачений свою справу втрачає; і якщо за третьою постановою судді не прагнутиме з’явитися (до суду), кожен з них справу не втратить, але таким чином платитиме кару стільки, скільки не з’являтиметься (у суді), і потім винний, (заплативши) кару судді, буде залишатися у справі (відповідальним) перед євреями та суддею.

Далі, якщо єврей єврея поранить, поранений повинен підтвердити надійними євреями та християнами, оскаржити насильство; і якщо не зможе підтвердити, оскаржений, склавши свою присягу, очистить свою невинність.

Далі, суддя євреїв не повинен видавати та оголошувати вирок без євреїв, але євреї відповідно до їхніх прав (мають таке), коли позивач з’явиться (до суду) без євреїв, так позивач свою справу втратить (?).

Далі, жоден з євреїв не присягатиме на їхньому родалі⁴, тільки якщо (справа) про борг перевищуватиме 50 гривень срібла чистої проби, або буде викликаний до нашої присутності у справі; якщо у менших справах - хай присягає природно та незмінно у дверях їхньої школи⁵.

Далі, якщо християнин якогось єврея насильною рукою вдарив, хай буде покараний відповідно до нашого земського права.

Далі, якщо запрошений суддя євреїв відповідно до виниклої справи між ними, де є скарга, (справу) до суду відправить, євреї коло школи чи місця, де виберуть, повинні судити перед полуднем.

Далі, якщо християнин забере (силою) у єврея свою заставу так, що відсотків не сплатить, якщо їх впродовж місяця не дасть, такі відсотки додадуться до подальших відсотків.

Далі, забороняємо євреям у будинках замешкувати і помешкання їм надавати.

Далі, якщо єврей під земельні нерухомості за грамотою вельможного (пана) гроші позичить, і це (пан) своєю грамотою та печаткою підтвердить, ми визначимо, присудимо єврею інші застави (замість) заставлених нерухомостей, захищаючи його (пана) та їхні (нерухомості) з приводу насильства.

Далі, якщо хтось, він чи вона, виведе у єврея дітей, хочемо, щоб був засуджений як злодій.

Далі, якщо єврей візьме у християнина заставу і триматиме її впродовж одного року і якщо вартість застави досягне (вартості) позичених грошей, єврей своєму судді покаже заставу і якщо майно не буде (великої) вартості, пізніше єврей матиме можливість продати (заставу).

Далі, якщо таку заставу єврей своєму судді показав би, до того як рік мине (з часу застави), і якщо якійсь заставі рік та день минув би, жодного слова (претензії) щодо цього не прийматиметься.

Далі хочемо, щоб жодного єврея щодо застави чи сплати застави у його святкові дні не наважувалися б примушувати.

Далі, якщо якийсь християнин силою забрав би свою заставу від єврея або насильно пограбував, хай буде покараний тяжко як руйнівник нашої скарбниці.

Далі, проти єврея можна виступити судовно тільки у школі або недалеко (місця), де всіх євреїв судиться, за винятком нас або нашого старости, що (євреїв) можемо до нашої присутності викликати.

Розпорядження папи⁶. Далі відповідно до розпоряджень (в ім’я) святого Отця найсуворіше забороняємо, щоб надалі ніхто не звинувачував жодного єврея (той), хто в нашому королівстві живе, що (єврей) споживає людську кров, адже відповідно до наказу права всі євреї повинні утриматися й обмежити себе від споживання будь-якої крові.

Далі, якщо якийсь єврей буде звинуваченим у вбивстві дитини-християнина (з боку) нашого християнина і що єврею доведуть (це), і після того як буде переконаний, тоді той єврей буде покараний тільки на кару, яка належиться за вчинений злочин; якщо ж свідки за злочин не засудять, тоді власною присягою свою невинність очистить, і християнин кару прийме.

Далі, встановлюємо, щоб євреї приймали під заставу будь-які коні, але відкрито в день; якщо якогось коня чи кобилу християнином у єврея буде арештовано, єврей власною присягою хай доведе, що йому кінь був заставлений у ясний день з відома судді та сусідів.

Далі, хочемо заборонити, щоб жоден з євреїв не приховував крадіж чи якісь крадені або підозрілі речі, якщо не викладе гривню золота, сплатить за крадене кару; відповідно до чого може нашу ласку віднайти.

Далі, забороняємо, щоб карбувальники монет, що живуть у нашому королівстві, не наважувалися якимось чином затримувати євреїв з фальшивими денаріями або іншими речами без нашого посланця або нашого воєводи, чи без чесних міщан.

Далі, забороняємо, коли якийсь єврей, примушений важкою потребою у нічний час (кликав на допомогу) при насильстві, що чинилося йому з чийогось боку, якщо сусіди-християни, чуючи (його), не прагнули би надати допомогу і не прийшли, кожен сусід-християнин сплатить старості 30 солідів.

Також встановлюємо, що євреї можуть все вільно продавати і купувати, хліб та все інше необхідне за свої гроші, як християни, а ті, хто перешкоджатиме, повинні сплатити кару нам або нашому старості чи судді.

І щоб все отримало силу (вічної) міцності, даний наш привілей нашою печаткою зміцнюємо разом зі свідками. Діялося і дано у Кракові на вербну неділю, у рік народження (Господа) 13[...]7⁷, у присутності (список свідків).

¹ У квадратних дужках фрагмент тексту, який відсутній у копії привілею 1367 р., але міститься у підставовому для цього документа привілеї князя Болеслава Побожного від 16 серпня 1264 р. для євреїв Великопольщі, див.: CDMP. - P.563-566.

² У РЕА цей пункт таким чином викладений: Якщо єврей таємно буде вбитим, а вбивці не можна би довести вини свідченням когось, якщо після провадження слідства євреї схоплять когось підозрілого, ми візьмемо євреїв в оборону проти гаданого вбивці єврея, а посередником оскарженого буде право.

³ Тобто, у Польській державі.

⁴ Родал - сувій Тори, на якому присягали євреї.

⁵ Школа - термін, що вживався на означення синагоги.

⁶ У 1247 р. папа Іннокентій IV видав у Ліоні буллу, в якій суворо засудив безглузді обвинувачення проти євреїв, особливо щодо споживання християнської крові.

⁷ У тексті копії не подано докладної дати.

1387р., вересня 30, Львів Владислав ІІпідтверджує статут Казимира ІІІ від 25 квітня 1367р. для євреїв Львова та Львівської землі, в якому регулюються відносини між християнським та єврейським населенням

Коп.: Ossol., 50, k.2v-5v.

Опубл.: Przywilej, s.718-723.

In nomine Domini amen. Wladislaus Dei gracia rex Polonie, Lithwanieque princeps supremus et heres etc. Ad perpetuam rei memoriam. Revera clemencia salvatis humani generis imbe- cilitateque, decursu temporis et oblivionis errore plurimis obnubilantes, industriosissimum ad hoc indidit ingenium, ut actus suos et signanter perpetuam conservantes, consuevit literarum apicibus et fidedignorum testimonio perhennare, sane Iudeorum nostrorum Lamburgensium, fidelium camere nostre servorum, oblata maiestati nostre peticio continebat, quatenus literam nostram serenissimi principis domini Kazimiri dive memorie olim regis Polonie, ipsius sigillo maiori pendenti signatam, de nostre celsitudinis benignitate consueta innovare, ratificare, approbare et confirmare dignaremur. Cuius quidem tenor per omnia sequitur in hec verba etc.

Далі наводиться статут Казимира ІІІ від 25 квітня 1367 р. (див. док. №108). Потім подано текст:

Nos itaque memoratorum Iudeorum iustis peticionibus aclinati, suprascriptam literam in omnibus suis punctis, clausulis, articulis et sentenciis innovamus, approbamus, ratificamus et tenore presen- cium confirmamus, decernentes ipsam in eisdem suis punctis, clausulis, articulis et sentenciis robur obtinere perpetue firmitatis. In [...] Actum Lamburgie in crastino sancti Michaelis archangeli, anno Domini 1387, presentibus Iohanne Sandomiriensi, Spitkone Cracoviensi, Sandivogio Kalysiensi et Cristino Sandecensi vicecancellario, aule nostre.

ім’я Господа амінь. Владислав, Божою ласкою (титулатура). Для вічної пам’яті справи. З бігом часу та помилками забуття багато що покривається таємницею, тому F1½Sλ∙T дійсно є сприятливою милість спасенного людського роду, діяльний розум якого, перемагаючи безсилля, свої дії і особливо ті, що заслуговують на увічнення, зазвичай увіковічнює підтвердними грамотами та гідними довір’я свідченнями. Розумно внесене нашому маєстату прохання наших львівських євреїв, вірних слуг нашої скарбниці, містило, щоб грамоту найяснішого володаря пана Казимира, божественної пам’яті, покійного короля Польщі, скріплену його великою підвішеною печаткою, щоб ми вважали за гідне з нашої звичної милості (королівської) високості відновити, зміцнити, схвалити і підтвердити. Цієї (грамоти) зміст цілком у таких словах і т.д.

Далі наводиться статут Казимира ІІІ від 25 квітня 1367 р. (див. док. №108). Потім подано текст:

Таким чином, ми схиляючись до справедливих прохань згаданих євреїв, вищезгадану грамоту в усіх її пунктах, клаузулах, статтях і рішеннях відповідно схвалюємо, зміцнюємо і змістом даної (грамоти) підтверджуємо, вирішуючи, щоб вона отримала силу вічної міцності в усіх своїх пунктах, клаузулах, статтях і рішеннях. [...]¹. Діялося у Львові на другий день (свята) св. Михаїла архангела, року Божого 1387, у присутності (список свідків).

¹ Пропуск у копії.

1489 р., квітня 16, Краків Казимир IV підтверджує грамоту свого сина Яна Ольбрахта від 7 березня 1488р. у справі львівських міщан та євреїв про права останніх щодо торгівлі та краяння сукна

Коп¹.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.614, арк.141-142.

Опубл.: AGZ, VII, s. 171 (s.163-164 - документ 1488 р.)

Kazimirus Dei gracia rex Polonie, magnus dux Lithuanie, Russie, Prussieque dominus et heres etc. Significamus tenore presencium, quibus expedit, universis. Quomodo dum famosi consules Leopolienses nostri fideles dilecti coram constituti, exhibitis originalibus nobis literis decreti per illustrissimum principem dominum Iohannem Albertum, eadem gracia natum nostrum carissimum, inter ipsos consules ac incolas omnes Leopolienses ex una et

Iudeos similiter Leopolienses partibus ex altera de speciali commisione nostra facti, in eis ipsis lit- teris descripti, suppliciter habuerunt nos rogatos, ut eas litteras nati nostri auctoritate regia ratificare, confirmare et roborare dignaremur, quarum sequitur tenor in hac verba.

In nomine Domini amen. Iohannes Albertus Dei gracia serenissimi principis et domini, domini Kazimiri eadem gracia regis Polonie etc. natus. Significamus tenore presencium, quibus expedit, universis. Quemadmodum ex commisione, propter eam causam specialiter nobis facta a serenissimo domino nostro et genitore carissimo, vocatis ad nos consulibus Leopoliensibus et Iudeis ingenis eiusdem civitatis, ut cum iuribus suis coram nobis se presentarent pro finali decisione controversie inter ipsos agitate super cesura et negociacione panni ad ulnas auditisque prius patris utriusque al- legacionibus, deinde ecciam inspectis et examinis litteris et privilegiis eorum, cum consules per privilegium incorporacionis illius civitatis et districtus in regnum et regni civitates ostenderent, quod ipsi debent esse et frui eodem iure, quo sunt et fruuntur alie civitates in regno capitales, que Iudeis incolis earum minime permittent talem panni ad ulnas negociacionem et cesuram, Iudei vero nichil aliud afferent, quam privilegium continens ius, quo admitti sunt in regnum et quo agitare et iudicari debent sine aliqua mencione et concessione facinte ad eorum propositum in tali causa et controversia et tantum modo per consuetudinem, quam consules non admittebant esse servatam, vellent infringere ius scriptum et privilegia, quibus universum ius regni continetur, auctoritate nobis concessa in ea re, ut supra, determinavimus et decrevimus, quantum pertinet ad vendicionem panni ulnatim, quod Iudei, qui in Leopoli morantur, non debent esse et frui alio iure vel licencia, quam sint et fruantur illi Iudei, qui Cracovie, aut Poznanie, aut Sandomirie commorantur, cum presertim consules ipsimet litteras patentes licet in papiro scriptas, demonstrarent serenissimi domini nostri et genitoris nostri carissimi eadem esse mentem et voluntatem in ea controversia et pannicidie sint ubique privilegiate et ad fis- cum regium pertineant. Actum in castro Belzensi, presentibus reverendo in Christo patre et domine Mathia episcopo Cameneczensi et nominato ad Chelmensem ecclessiam ac magnifico Venceslao de Nyeborow castellano Belzensi et generosis Petro Balyczky magistro coquine curie nostro et Derslao de Huhnow aliisque pluribus fidedignis, sexta feria proxima ante dominicam Oculi, anno Domini mil- lesimo quadringentesimo octoagesimo octavo. In quorum fidem signetum nostrum est subappensum.

Quadrumquidem civium supplici rogatu permoti considerantes decretum nati eiusdem nos- tri e nostro mandato emanasse, eas ipsas litteras velud officiose obtentas, decrevimus de speciali gracia nostra roborandas et ratificandas roboramusque et ratificamus ac easdem robur munimus eviterni habere decernimus in perpetuum tenore presencium mediante. Harum quibus sigillum nostrum presentibus est subappensum litterarum. Datum Cracovie feria quinta post domini- cam Ramispalmarum proxima, anno Domini millesimo quadringentesimo octoagesimo nono.

Relacio venerabilis Creslai de Curozwanki regni Polonie cancellarii.

Creslaus cancellarius subscripsit.

¹ Оригінал ще у 60-х рр. XIX ст. зберігався у львівському архіві, див.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр. 1342 (Інвентар І.Вагилевича), арк.90. Пергамент 33х54 см.

Казимир, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) всім, кому потрібно. Що тоді, як славетні львівські райці, наші вірні милі, введені перед нами, показали оригінальну грамоту декрету найсвятішого володаря пана Яна Ольбрахта, в ласці нашого найдорожчого сина, вчинену зі спеціального нашого

доручення, у цій грамоті описаного; (у справі) між тими райцями і всіма жителями

Львова, з одного боку, і євреями так само зі Львова, з іншого боку, уклінно просили нас, щоб ту грамоту нашого сина королівською повагою ми вважали за гідне зміцнити, підтвердити і посилити. Цієї (грамоти) зміст наводиться у таких словах.

В ім’я Господа амінь. Ян Ольбрахт, Божою ласкою син найяснішого володаря і пана (двічі) Казимира, також (Божою) ласкою короля Польщі і т.д. Повідомляємо змістом даної (грамоти) всім, кому потрібно. Достеменно за дорученням, спеціально нам даним у цій справі найяснішим нашим паном та найдорожчим батьком, закликали до нас львівських райців та місцевих євреїв того міста, щоб представили свої права перед нами для остаточного рішення у суперечці між ними, що здійнялася щодо краяння та продажу сукна на лікті. І попередньо вислухавши твердження обох сторін, потім також дослідивши і вивчивши їхні грамоти та привілеї, коли райці через привілей інкорпорації того міста і повіту в королівство та міста королівства^[257], що показали, вони повинні мати і користуватися тим правом, що мають і користуються інші головні міста в королівстві, за яким єврейським жителям тих (міст) мінімально дозволяється такий продаж і краяння сукна на лікті. А євреї нічого не подали, тільки привілей, що містить право, за яким вони є допущені в королівство^[258] і за яким повинні жити і судитися без будь- якого пригадування і дозволу, вчиненого за їхнім (райців) наміром у такій справі та суперечці, і (діють) виключно за звичаєм, що їм слугує і якого райці не дозволяли, прагнучи зламати (їхні) писане право та привілеї, які містить загальне право королівства. Наданою нам владою у справі, як вище визначили і постановили, що належить до продажу тканини на лікті, то євреї, які у Львові живуть, не повинні користуватися іншим правом чи вільністю, ніж (те,) яке мають і (яким) користуються інші євреї, які живуть у Кракові, Познані або Сандомирі; особливо коли райці, особисто подаючи грамоту, написану на папері, продемонстрували найяснішому нашому панові та найдорожчому нашому батькові, що є рішення і воля у цій суперечці, і суконні крами повселюдно є привілейовані та до королівської скарбниці належать. Діялося у Белзькому замку, у присутності (список свідків), у найближчу п’ятницю перед неділею “Окулі”, року Божого 1488. Для довір’я до даної (грамоти) наш сигнет^[259] є підвішений.

Оскільки, взявши до уваги покірне прохання міщан, декрет того нашого сина, виданий за нашим наказом, ту грамоту як офіційно отриману, постановили з нашої спеціальної ласки посилити і зміцнити та посилюємо і зміцнюємо; забезпечуємо, щоб вона мала вічну силу, вирішуємо назавжди за посередництвом даної (грамоти). До даної грамоти наша печатка є підвішена. Дано у Кракові у найближчий четвер після вербної неділі, року Божого 1489.

Свідчення вельможного Креслава з Курозванків, канцлера Польського королівства. Креслав, канцлер, підписав.

1493 р., лютого 9, Пйотрків Ян Ольбрахт, вирішуючи суперечку між міською радою Львова та євреями, встановлює останнім певні обмеження в торгівлі сукном та волами

Коп.: MK, 15, k.14. Титульний напис: “Litera civibus Leopoliensibus super modum negociacionis Iudeorum in ibidem”.

Опубл.: РЕА, ІІІ, с.31-32.

Регести: MRPS, И, №98; Bersohn, s.222.

Iohannes Albertus etc. Significamus etc. Quomodo pendente dudum controversia inter famosos proconsulem et consules ex una, et Iudeos ex altera partibus Leopolienses super mercatura libera Iudeorum per cives ipsos prohiberi. Nos pro hac vice negociis reipublice occupati, intendere non valentes diffinicionem controversie eorundem, decrevimus ipsam causam ad felicem nostrum in Leopolim adventum prorogare et differre, prorogamusque et differimus per presentes. Interim tamen licebit Iudeis predictis mille boves quolibet anno pro pannis comparare, pro quibus emendis in fora annualia libere ibunt ubique presertim, ubi cives ipsi mercatum inerint, cuius causa pannos in foro et in staminibus vel summis secum ducent, pro quibus integris non tamen incisis comparabunt, emptos tandem et comparatos non alibi neque aliter, quam quingentos in Iaro- slaw et reliquos quingentos Premislie vendere debebunt semel in anno, preter hoc vero nullas alias mercancias exercere presumant hinc usque ad felicem nostrum in Leopolim adventum, ubi inter eos eius cause diffinicionem faciemus. Quod quidem decretum nostrum et cause ipsius prorogacionem vobis omnibus et singulis palatinis, castellanis, capitaneis, tenutariis, burgrabiis ceterisque dignitariis et officialibus nostris et presertim Leopoli et Premislie constitutis presentibus requirentes sincere et fidelibus nostris dilectis, mandamus omnino habere volentes. Quatenus predictas partes utrasque circa presens decretum nostrum conservetis, alteramque earum partem nostrum decretum observantes, a parte secus facientes presentique decreto nostro renitente tuemini et defendatis, ac ad observacionem eiusdem decreti nostri auctoritate nostra compellatis et compelli faciatis, pro gracia nostra aliter non facturi. Datum in convencione generali Pyotrkowiensi feria sexta infra octavas Purificacionis beatis- sime virginis Marie, anno 1493.

Ольбрахт і т.д. Повідомляємо і т.д. Що недавно виникла суперечка між славетними HK(a?∣fe бурмистром і райцями, з одного боку, та львівськими євреями, з другого боку, ≈j∣jθ∣ ру відносно вільної торгівлі євреїв, яку ті міщани забороняють. Ми, цим разом зайняті державними справами, не маючи змоги займатися вирішенням їхніх суперечок, вирішили цю справу продовжити і відкласти до нашого щасливого прибуття у Львів. Однак тим часом, дозволено згаданим євреям міняти кожного року на сукно тисячу волів, по які вільно їм іти купувати на щорічні ярмарки всюди, особливо там, де ведуть торгівлю ті міщани, яких справа зі собою привезти сукно на ярмарок у поставах чи сукупно; які (постави) цілі, однак не покраяні поміняють на куплених там (волів), і поміняних ніде інше тільки, як 500 у Ярославі та інші 500 у Перемишлі повинні купити раз у році, а окрім цього, не наважуйтеся виконувати жодну іншу торгівлю аж до нашого щасливого прибуття у Львів, де між інших (справ) видамо рішення у цій справі. Цей же наш декрет та продовження цієї справи ви всі та кожен, воєводи, каштеляни, старости, орендарі, бурграбії та інші наші достойники та урядовці, і особливо, встановлені у Львові та Перемишлі, щирі та вірні нам милі, даною (грамотою) вимагаючи, наказуємо, бажаючи мати у всьому (порядок), щоб згадані обидві сторони зберігали при даному нашому декреті; оберігаючи одну з тих сторін, піклуйтеся і захищайте від сторони, що неправильно чинить, противлячись даному нашому декрету, і змушуйте нашою владою дотримуватися того нашого декрету, і робіть, щоб (інші) змушували; задля нашої ласки іншого хай не чиниться. Дано на вальному сеймі у Пйотркові у п’ятницю, в октаву Благовіщення Пречистої Діви Марії, року 1493.

1497р., липня 13, Львів Ян Ольбрахт, вирішуючи суперечку між міською радою Львова та євреями, встановлює останнім певні обмеження в торгівлі сукном та волами

Транс.: MK, 17, k.331.

Iohannes Albertus etc. Significamus etc. Quomodo pendente dudum controversia inter famosos proconsulem et consules ex una, et Iudeos ex altera partibus Leopolienses super mercatura libera Iudeorum per cives ipsos prohiberi solita. Nos pro hac vice negociis reipublice oc- cupati, intendere non valentes diffinicionem controversie eorundem, decrevimus ipsam causam ad felicem nostrum in Leopolim reditum prorogare et differre, prorogamusque et differimus per presentes. Interim tamen licebit Iudeis predictis mille boves quolibet anno pro pannis comparare, pro quibus emendis in fora annualia libere ibunt ubique presertim, ubi cives ipsi mercatum inerint, cuius causa pannos in foro et in staminibus vel summis secum ducent, pro quibus integris non tamen incisis comparabunt, emptos tandem et comparatos non alibi neque aliter, quam quingentos in Iaroslaw et reliquos quingentos Premislie vendere debebunt semel in anno, preter hoc vero nullas alias mercancias exercere presumant hinc usque ad felicem nostrum in Leopolim reditum, ubi inter eos eius cause diffinicionem faciemus. Quod quidem decretum nostrum et cause ipsius proroga- cionem vobis omnibus et singulis palatinis, castellanis, capitaneis, tenutariis, burgrabiis ceterisque dignitariis et officialibus nostris et presertim Leopoli et Premislie constitutis presentibus requirentes sincere et fidelibus nostris dilectis, mandamus omnino habere volentes. Quatenus predictas partes utrasque circa presens decretum nostrum conservetis, alteramque earum partem nostrum decretum observantes, a parte secus facientes presentique decreto nostro renitente tuemini et defendatis, ac ad observacionem eiusdem decreti nostri auctoritate nostra compellatis et compelli faciatis sub mercium omnium perdicione, aliter non facturi pro gracia nostra. Datum Leopoli feria secunda post festum sancti Viti, anno Domini millesimo quadragintesimo nonagesimo septimo, regni vero nostri quinto Relacio venerabilis Vincensii de Przeramb vicecancellarii.

Ольбрахт і т.д. Повідомляємо і т.д. Що недавно виникла суперечка між славетними Mttggjl ½>) бурмистром і райцями, з одного боку, та львівськими євреями, з другого боку, jjjg∣O∣ wv відносно вільної торгівлі євреїв, яку ті міщани, звичайно, забороняють. Ми, цим разом зайняті державними справами, не маючи змоги займатися рішенням їхніх суперечок, вирішили цю справу продовжити і відкласти до нашого щасливого повернення у Львів. Однак тим часом, дозволено згаданим євреям міняти кожного року на сукно тисячу волів, по які вільно їм іти купувати на щорічні ярмарки всюди, особливо там, де ведуть торгівлю ті міщани, яких справа зі собою привезти сукно на ярмарок у поставах чи сукупно; які (постави) цілі, однак не покраяні поміняють на куплених там (волів), і поміняних ніде інше тільки, як 500 у Ярославі та інші 500 у Перемишлі повинні купити раз у році, а окрім цього, не наважуйтеся виконувати жодну іншу торгівлю аж до нашого щасливого повернення у Львів, де між інших (справ) видамо рішення у цій справі. Цей же наш декрет та продовження цієї справи ви всі та кожен, воєводи, каштеляни, старости, орендарі, бурграбії та інші наші достойники та урядовці, і особливо, встановлені у Львові та Перемишлі, щирі та вірні нам милі, даною (грамотою) вимагаючи, наказуємо, бажаючи мати у всьому (порядок), щоб згадані обидві сторони зберігали при даному нашому декреті; оберігаючи одну з тих сторін, піклуйтеся і захищайте від сторони, що неправильно чинить, противлячись даному нашому декрету, і змушуйте нашою владою дотримуватися того нашого декрету, і робіть, щоб (інші) змушували; задля нашої ласки іншого хай не чиниться під (загрозою) втрати всіх товарів. Дано у Львові у понеділок, після свята св. Віта, року Божого 1497.

Свідчення велебного Вінцента з Пшерамб, віце-канцлера.

1497р., грудня 8, Львів

Ян Ольбрахт виносить рішення в справі між міською радою Львова, з одного боку, та українцями і євреями з Підзамча, з іншого боку, у якому міститься заборона останнім торгувати на шкоду міста

Коп.: MK, 16, k.141. Титульний напис: “Decretum inter Iudeos et Ruthenos in suburbio civitatis Leo­poliensis et consules totumque communitatem Leopoliensem”.

Iohannes Albertus Dei gracia rex Polonie etc. Significamus tenore etc. Quia vidimus privilegia et libertates consulum et tocius communitatis Leopoliensis, quas coram nobis exhibuerunt humiliter querulantes, quomodo Iudei et Ruteni in suburbio civitatis eiusdem Leopoliensis sub castro consistentes ipsos in negociacione et mercaturis ipsorum impediret in eorum et civitatis eiusdem destructionem. Tandem nos revisis privilegiis et libertatibus civitatis predicte de unanimi consiliariorum nostrorum consilio et voluntate decrevimus consules ac totam communitatem predictam civitatis Leopoliensis circa eorum privilegia et libertates^[260] conservandos esse et conservari debere. Ruthenos vero et Iudeos suprascriptos suburbanos nullomodo admittimus esse et admitti debere ad exercendas negociaciones et mercaturas supradictas, que essent in preiudi- cium civitatis predicte, hoc tamen proviso, si alii suburbani iurisdiccioni civilis subiecti, mercaturam prefatam non exercebunt, nisi de contrario haberent privilegia talia per antecessores nostros concessa, que privilegiis civilibus deberent vel possent merito derogate, alias in contrarium facientes, ipso facto, penas in privilegiis civium eorundem Leopoliensium expressas incurrent etc. Datum Leopoli feria sexta festi Concepcionis beatissime Virginis Marie, anno quo supra [1497]².

Relacio venerabilis Vincencii de Przeramb, regni Polonie vicecancelarii.

¹ Залишено місце для написання слова.

² Датування подано за попереднім документом МК.

Ян Ольбрахт, Божою ласкою король Польщі і т.д. Повідомляємо і т.д. Оскільки ми бачили привілеї та вільності райців та всієї громади Львова, котрі (вони) нам показали¹, уклінно скаржачись, що євреї та українці, які знаходяться на передмісті того міста Львова, під замком, заважають їм у їхній торгівлі та купецтві для зруйнування їх та того міста. Отож ми, оглянувши привілеї та вільності згаданого міста, за одностайною порадою та волею наших радників, вирішили, що райців та всю громаду згаданого міста Львова необхідно зберігати і слід зберегти відповідно до їхніх привілеїв та вільностей; а вищезгаданих передміщан-українців та євреїв жодним чином не допускати і не слід допускати до виконання вищезгаданих торгівлі та купецтва, що було б на збитки згаданого міста. Однак передбачивши, що інші передміщани, піддані міської юрисдикції, згадане купецтво не виконують, а навпаки не мають таких привілеїв, наданих нашими попередниками, які міські привілеї повинні чи можуть заслужено відкидати; тим самим, що накладалися би кари, викладені в привілеях тих львівських міщан; не чинячи інше на спротив і т.д. Дано у Львові у п’ятницю, на свято Непорочного зачаття Пречистої Діви Марії, року, що вище [1497].

За свідченням вельможного Вінцента з Пшерамб, віце-канцлера Польського королівства.

1502 р., березня 31, Краків Олександр підтверджує грамоту Яна Ольбрахта від 13 липня 1497р., за якою вирішується суперечка між міською радою Львова та євреями і встановлюється останнім певні обмеження в торгівлі сукном та волами

Коп.: MK, 17, k.331. Титульний напис: “Confirmacio Leopoliensibus de mercatura Iudeorum illibera”.

AIexander etc. Significamus tenore presencium etc. Quomodo famosi consules et cives nostri Leopolienses coram nobis constituti exhibuerunt litaras olim fraterne maiestatis decretum, in quadam causa inter eosdem cives ab una et Iudeos Leopolienses partibus ab altera agitata, factum continentes, quas petiterunt per se nos approbari, confirmari et ratificari, quarum

tenor de verbo ad verbum sequitur.

Далі наводиться грамота Яна Ольбрахта від 13 липня 1497р. (див. док. №112). Потім подано текст:

Nos itaque Alexander rex prefatus peticionibus eorumdem consulum et civium Leopoliensium annuentes, preinsertas decreti litaras in omnibus eorum punctis, condicionibus et articulis approbamus, ratificamus et confirmamus, decernentes eas robur perpetue firmitatis per presentes et quemadmodum olim fraternam maiestatis decisionem controversie inter partes in literis prefatis contentum, in sue illuc reditu priusquam suis de medio sublatum, obtulerat facturam. Ita nos eam ipsam diffinicionem controversie prenarrate in nostro primo felici in Leopolim adventu dante duo (?) perficiemus et ad effectum debitum deducemus, omnibus et singulis subditis nostris cuiuscunque status et condicionis existentibus districte mandantes, quatinus interim huius decretum preinsertum (?) in toto plene et sufficienter conservent et quantum ex eis observare mandent inconcusse et illibate. Datum Cracovie feria quinta post festum Pasche, anno quo supra [1502].

Relacio domini Creslai.

S½a⅛⅛k лександр і т.д. Повідомляємо змістом даної (грамоти) і т.д. Що славетні наші львівські fl⅛raMKo райці та міщани, ставши перед нами, показали грамоту покійного маєстату брата, в якій міститься вчинений декрет у проведеній справі між тими міщанами, з одного боку, та львівськими євреями, з іншого боку, яку від себе просили, щоб ми схвалили, підтвердили та зміцнили. Цієї (грамоти) зміст дослівно наводиться.

Далі наводиться грамота Яна Ольбрахта від 13 липня 1497р. (див. док. №112). Потім подано текст:

Таким чином, ми, Олександр, згаданий король, схиляючись до прохання тих львівських райців та міщан, внесену грамоту декрету в усіх її пунктах, умовах і статтях схвалюємо, зміцнюємо і підтверджуємо, вирішуючи, щоб вона отримала силу вічної міцності через дану (грамоту) і достеменно через вирішення покійним маєстатом брата суперечки між сторонами, що міститься у згаданій грамоті, яке (вирішення) було прийняте у його туди приїзд, перш ніж він відійшов зі світу. Таким чином, ми це вирішення суперечки, про яке (нам) розповідали, у наше перше щасливе прибуття до Львова¹ знову (?) виконаємо і до належного результату доведемо, суворо вимагаючи в усіх і кожного наших підданих будь-якого стану і походження, щоб між тим цей внесений декрет у всьому цілком і достеменно зберігали і наказували, щоб їх (євреїв) наскільки (можливо) зберігали непорушно і недоторканно. Дано у Кракові у четвер, після свята Пасхи, року, що вище [1502].

Свідчення пана Креслава.

¹ Король Олександр не прибув до Львова взагалі, див.: Jaworski F. Krolowie polscy we Lwowie.- Lwow, 1912. - S.27.

1503 р., листопада 12, Люблін Олександр наказує своїм урядникам, щоб львівським євреям не чинили перешкод у торгівлі, ярмарках та торгах

Транс.: MK, 21, k.341.

Опубл.: РЕА, ІІІ, с.70-71; Bersohn, s.24.

Регест: MRPS, ІІІ, №959.

AIexander Dei gratia rex Polonie etc. Universis et singulis cuiuscunque status et conditionis existentibus subditis nostris fidelibus dilectis gratiam regiam, fideles nostri dilecti, intel- leximus ex Iudeis nostris Leopoliensibus, quod impediuntur a quibuscunque subditis nostris in negociacione sua recipiunturque ab eis sine iure res ab eum, que in annualibus foris emuntur, idque faciunt absque omni iustitiae ordine, unde nos volentes eosdem Iudeos sic conservare, prout olim predecessores nostri eos conservare consveverunt, mandamus quemadmo- dum olim maiestas fraterna regia mandaverat vobis omnibus et singulis maiestatibus, dignitariis et officialibus quocunque nuncupatis et quacunque auctoritate presidentibus, quod dictis Iudeis nostris Leopoliensibus libere permittatis exercere negociaciones eorum in annualibus et liberis foris. Quod si aliquis in damnum eorum aliquid facere attentaverit, dabimus operam quod intelliget se contra voluntatem nostrarum fecisse pro gratia nostra aliter non facturi. Datum in Lublyn die dominico post festum beati Martini, anno Domini 1503, regni vero nostri anno secundo.

Ad mandatum domini regis.

лександр, Божою ласкою король Польщі і т.д. Усім і кожному підданим будь-якого уЦю® стану і походження, нашим вірним милим, королівська ласка. Вірні нам милі, ми Ж дізналися від наших львівських євреїв, що є перешкоди від будь-яких наших підданих у їхній (євреїв) торгівлі, забираються від них безправно їхні речі, які вони купують на щорічних торгах, і це чинять без усякого справедливого порядку, тому ми, бажаючи тих євреїв так оберігати, як покійні наші попередники звикли оберігати, наказуємо достеменно, (як) наказував покійний маєстат брата, вам усім і кожному маєстатичні достойники і урядовці, якби вони не називалися і яку владу не мали, щоб дозволяли згаданим нашим львівським євреям вільно виконувати їхню торгівлю на річних та вільних торгах. Якщо ж хтось мав би намір їм якусь шкоду вчинити, докладемо праці, щоб дізнатися, хто вчинив проти нашої волі; задля нашої ласки іншого хай не чиниться. Дано у Любліні у недільний день після свята блаженного Мартина, року Божого 1503, а нашого панування 2 року.

За наказом пана короля.

1506р., лютого 14, Люблін Олександр з огляду на важке становище львівських євреїв на чотири роки зменшує податок з них з 200 до 100 польських злотих

Коп.: MK, 21, k.340v-341. Титульний напис: “Ordinacio cum Iudeis Leopoliensibusⁱⁱ.

Опубл.: РЕА, ІІІ, с.69-70.

Регести: MRPS, ІІІ, №2599; Bersohn, s.23.

AIexander Dei gracia etc. Significamus etc. Quia attenta extrema destructione et condicione pauperi Iudeorum nostrorum Leopoliensium, quibus nobis pro censu¹ annuo ducentos flo- renos dissolvunt, talem cum eis graciam ordinacionemque fecimus, quod si infra quatuor annos immediate futuros a festo beati Martini proxime venture inchoandos, contribucienem seu exactionem civilem cuiuscunque taxe, pro subsidio publico super civitate et oppida [sic] et alios Iudeos regni nostri imponemus. Ipsi Iudei Leopolienses duntaxat centum florenos pro exactione nobis, successoribus nostris daturi erunt. Pro tanto universis exactoribus ad colligendum civiles presertim Iudaicas exactiones futuras deputandis, qui presentibus fuerint requisiti, mandamus quatinus prefatos Iudeos Leopolienses iuxta presentem ordinacionem conservantes ab ipsis Iudeis pro qualibet vice per centum florenos recipiatis usque ad decursum eorundem quatuor annorum.

Harum quibus sigillum etc. Datum in convencione generali Lublinensi sabbato festi beati Valentini, anno Domini 1506.

⅛u лександр, Божою ласкою і т.д. Повідомляємо і т.д. Що, взявши до уваги надзвичайне JjSIL зруйнування та бідні умови наших львівських євреїв, які сплачують нам річний чинш лШЯР у 200 злотих, вчинимо для них таку ласку, розпоряджаючись, що міський порядок чи збір будь-якої величини¹, що ми накладемо для публічної підтримки щодо міста і фортеці та (накладемо) на інших євреїв нашого королівства, ці львівські євреї лише 100 злотих за (цей) податок нам, нашим спадкоємцям даватимуть впродовж 4 майбутніх років, безпосередньо почавши від приходу найближчого свята блаженного Мартина². Для того всім збирачам, визначеним для стягнення у майбутньому міських, особливо єврейських, податків, які будуть (на місці) теперішніх, вимагаючи, наказуємо, щоб згаданих львівських євреїв відповідно до даного розпорядження зберігали, від тих євреїв отримували за кожний раз по 100 злотих, аж до закінчення тих 4-ох років. Для (засвідчення) печатка і т.д. Дано на вальному сеймі у Любліні, у суботу на свято св. Валентина, року Божого 1506.

¹ М. Балабан вважає цей податок стацією (див.: BalabanM. Zydzi... - S.335).

² 11 листопада.

1506р., лютого 14, Люблін Олександр підтверджує привілей від 12 листопада 1503 р., наказуючи, щоб львівським євреям не чинили перешкод у торгівлі, ярмарках та торгах

Коп.: MK, 21, k.341. Титульний напис: “ludeorum Leopoliensiumⁱⁱ. Опубл.: РЕА, ІІІ, с.70-71; Bersohn, s.24.

Регест: MRPS, ІІІ, №2600.

AIexander Dei gratia rex Polonie, [magnus dux Lithvaniae, Russiae Prusiaeque dominus et heres]^{[261] [262]. Significamus [tenore praesentium universis, quibus expedit, praesentibus et futu- ris]2. Quoniam Iudei Leopolienses coram nobis personaliter constituti exhibuerunt literas infrascriptas a nobis superiori tempore sub signeto nostro obtentas, petentes illas transsumi et sub nostro sigillo maiori transscribi ac confirmari, quarum tenor est talis.}

Далі наводиться текст грамоти Олександра від 12 листопада 1503 р. (див. док. №115).

Потім подано текст:

Quorum petitionibus annuentes preinsertas literas duximus transsumendas et transscribendas ac confirmandas, transsumimus transscribimus et confirmamus per presentes decernentes eas obtinere robur debite firmitatis. In cuius rei [testimonium sigillum nostrum est appensum presentibus]². Datum in conventione generali Lublinensi, sabbato ipso die sancti Valentini, anno Domini 1506. jfe⅛isS⅛₁ лександр, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо [змістом даної (грамоти) всім, jjRr⅛W⅛ кому потрібно, сучасникам та прийдешнім]¹. Оскільки львівські євреї, ставши перед КЇЯіК нами особисто, показали нижчевикладену грамоту, отриману від нас давнішого часу під нашим сигнетом, просячи її трансумувати і під нашою великою печаткою переписати та підтвердити, якої (грамоти) зміст є таким.

Далі наводиться текст грамоти Олександра від 12 листопада 1503 р. (див. док. №115). Потім подано текст:

Прихиляючись до їхнього прохання, внесену грамоту ми вважали трансумувати, переписати і підтвердити; трансумуємо, переписуємо і підтверджуємо даною (грамотою) вирішуючи, щоб вона отримала силу належної міцності. Для засвідчення цієї справи і т.д. Дано на вальному сеймі у Любліні, у суботу в день св. Валентина, року Божого 1506.

¹ Фрагмент у квадратних дужках перекладений за РЕА.

1506р., лютого 15, Люблін Олександр надає львівським євреям звільнення від сухопутних, водних та мостових податків та мит, як це було зроблено роком раніше для львівських міщан

Коп.: MK, 21, k.344.

Опубл.: РЕА, ІІІ, с.71-72. Регест: MRPS, ІІІ, №2611.

AIexander Dei gracia rex Polonie, [magnus dux Lithvanie, Russie Prussieque, dominus et heres]¹. Universis et singulis, pallatinis, castellanis, capitaneis, tenutariis, burgrabiis, ter- rigenis, theloneatoribus, civitatum et oppidorum consulibus ceterisque subditis nostris cuiuscunque status et condicionis existentibus ubique in regno nostro constitutis, presentibus requirentibus sincere et fidelibus nostris dilectis graciam regiam. Magnifici, generosi, nobilis et circumspecti sincere et fideles nostri dilecti, quoniam in convencione generali anno proxime pret- erito in Radom celebrata universos et singulos cives et incolas civitalis nostre Leopoliensis propter ipsius civitatis in confiniis hostilibus consistentes fortificacionem, quam pro salute conservacioneque reipublice regni nostri faciunt et prosequuntur a solucione theloneorum navigiorum, aggeralium et pontalium nostrorum regalium, quam a rebus et mercibus ipsorum nobis successoribusque nostris erant impensuri ad intercessionem prelatorum et baronum regni nostri consiliariorum nobiscum tunc² existencium, perpetuo libertavimus et eximimus, prout id per literas nostras prefate civitati datas universitati vestre innotuimus, verum cum Iudei Leopolienses cum Сristianis et aliorum rituum per- sonis illuc commorantibus equaliter civilia ferunt onera sumptusque pares ad reformacionem civilem tribuunt et impendunt, merito eadem libertate cum coincolis sunt potituri. Itaque ut libertas per nos concessa ad executionem quo ad Iudeos ipsos ponatur effectualem, vobis mandamus quatenus a modo et deinceps futuris temporibus perpetuis Iudeos Leopolienses prefatos in predicta libertate a solvendis theloneis aggeralibus, navigiis et pontalibus per nos concessa plene conserventur theloneaque navigia, aggeralia et pontalia a curribus, bobus, mercibus et rebus eorum quibuscunque cuiuscunque generis speciey vel materiey existentibus non recipiatis neque exigatis sic, ut istud civibus et aliis civitatem incolentibus facere consuevistis³. Datum in conventione generali Lublinensi die dominico in crastino sancti Valentini, anno Domini 1506.

¹ Немає у копії МК, опубліковано за РЕА.

² Написано збоку рядка замість закресленого: hinc.

³ Фрагмент “sic, ut istud civibus et aliis civitatem incolentibus facere consuevistis” дописано іншою рукою збоку, поряд з текстом замість трьох ретельно викреслених рядків.

afe⅛i!sS⅛₁ лександр, Божою ласкою (титулатура). Усім і кожному, воєводам, каштелянам, BrngraBmg старостам, орендарям, бурграбіям, зем’янам, митникам, райцям міст і містечок та Bfflmgffll∣> іншим нашим підданим будь-якого стану і походження, де б не були встановлені в P⅛⅛pRd нашому королівстві, даною (грамотою) вимагаючи, щиро і вірно нам милі, королівська ласка. Вельможні, уроджені, шляхетні та обачні, щиро і вірно нам милі. Оскільки на минулому вальному сеймі, що відбувся найближчого року в Радомі, всі і кожні міщани та жителі нашого міста Львова, внаслідок того, що, перебуваючи на ворожих кордонах, споруджують фортифікацію для кориснішої охорони держави нашого королівства і їм подарована сплата наших королівських мит: перевізних, гребельних і мостових^[CCLXIII], котрі від їхніх речей і товарів нам і нашим спадкоємцям виплачували б, за наполяганням прелатів і баронів, радників нашого королівства, що з нами перебували, назавжди звільнили та вилучили, як і повідомили нашою грамотою, даною згаданому вашому всьому місту, але коли львівські євреї разом з християнами та особами інших обрядів, що там живуть, несуть однаково міські тягарі та рівні витрати на міську перебудову видають та сплачують, тому тією заслуженою вільністю мають володіти разом з (іншими) мешканцями. Таким чином, щоб вільність надана нами, до ефективного виконання щодо тих євреїв накладалася, наказуємо вам, щоб від тепер і далі в майбутні часи, завжди згаданих львівських євреїв у тій вільності від сплати мит - гребельних, перевізних і мостових, наданих нами, цілком зберігали, і мита перевізні, гребельні і мостові, від будь-яких возів, волів, їхніх товарів і речей будь-якого роду, виду та породи не утримуйте і не стягайте так, як звикли чинити з тими міщанами та іншими, що живуть у місті (Львові). Дано на вальному сеймі у Любліні, в неділю на другий день св. Валентина, року Божого 1506.

1507р., лютого 25, Краків Сигізмунд І підтверджує всі права та привілеї львівських євреїв у повному обсязі, що надали їм його попередники

Коп.: MK, 22, k.96v. Титульний напис: “Conservacio Iudeorum Leopoliensium certa ipsorum iura et libertates”.

Опубл.: РЕА, ІІІ, с.79-80.

Регести: MRPS, IV/2, №8336; Bersohn, s.25.

Sigismundus Dei gratia rex Polonie, [magnus dux Lithvanie, Russie, Prussieque, dominus et rn(⅛⅝¾⅞y heres. Significamus tenore presencium, quibus expedit]¹, universis et singulis, palatinis, ι∣Wft castellanis, capitaneis, burgrabiis, exactoribus, terrigenis nobilibus civitatumque et op- Γ⅞⅛Ξ¾y⅞ pidorum, tam nostrorum regalium, quam quorumcunque subditorum regni proconsulibus consulibusque ac theloneatoribus ceterisque dignitariis et officialibus per et infra regnum nostrum ubilibet consistentibus, presentibus requirentes, graciam nostram regiam. Magnifici, gen- erosi, nobiles, famosi et providi sincere et fideles nostri dilecti, cognitum vobis et cuilibet vestrum seorsum esse volumus. Quia Iudeos Leopolienses nostros dampna passos circa iura ac libertates ipsos per germanos et predecessores nostros reges graciose concessas conservavimus et presenti- bus conservamus et pro tanto vobis et cuilibet vestrum seorsum comittimus et mandamus strictius precipientes, quatenus eosdem Iudeos Leopolienses iuxta iura et libertates easdem prout in earum punctis, condicionibus, clausulis et articulis consistentibus, conservent ac quilibet vestrum usque ad aliam informacionem nostram conservet sub obtentu gracie nostre. Datum Cracovie in convencione generali feria quinta proxima ante dominicam Reminiscere, anno Domini millesimo quingentesimo septimo, regni nostri primo.

Relacio reverendissimi in Christo patris domini Mathie episcopi Premysliensis et regni Polonie vicecancellarii.

¹ Немає у копії МК, опубліковано за РЕА.

Сигізмунд, Божою ласкою (титулатура). [Повідомляємо змістом даної (грамоти) всім та кожному, кому потрібно]¹, воєводам, каштелянам, старостам, бурграбіям, ЯввКОІвк шляхетним зем’янам, бурмистрам і райцям міст і містечок, як наших коро-лівських, так і будь-яких наших підданих королівства, митникам та іншим достойникам та урядовцям, де б не були поставлені в нашому королівстві, знаходячи даною (грамотою), наша королівська ласка. Вельможні, уроджені, шляхетні, славетні і обачні, щиро і вірно нам милі, хочемо, щоб усі та кожен з вас окремо ознайомилися, що наших львівських євреїв, які зазнають шкоди, ми зберегли при їхніх правах і привілеях, ласкаво наданих нашими братами і попередниками, і даною (грамотою) зберігаємо і про таке вам і кожному з вас окремо доручаємо та суворо наказуємо, розпоряджаючись, щоб тих львівських євреїв відповідно до їхніх прав і привілеїв, як і в цих вміщених там пунктах, умовах, клаузулах і статтях зберігали і кожен з вас нехай збереже аж до надходження іншої нашої інформації, задля отримання нашої ласки. Дано у Кракові на вальному сеймі у найближчий четвер перед неділею “Ремінісцере”, року Божого 1507, нашого панування - 1. Свідчення превелебного у Христі пана отця Матія, перемиського єпископа і віце-канцлера Польського королівства.

¹ Фрагмент у квадратних дужках перекладений за РЕА.

1510 р., серпня 16, Краків Сигізмунд І встановлює податок з львівських євреїв у 200 польських злотих та надає право стягувати податок двом львівським євреям Саломону і Бароху

Коп.: MK, 24, k.323. Титульний напис: “Moderacio census annui Iudeis Leopoliensibus”.

Опубл.: РЕА, ІІІ, с.93-94.

Регест: Bersohn, s.224.

[Sigismundus etc.] Significamus tenore presencium, quibus expedit, universis, quia inopie et calami- tose condicioni Iudeorum nostrorum Leopoliensium compacientes, considerantesque, quod terre ille unde victum et commodum habere et acquirere consueverant, penitus sunt desolate. Cum eisdem graciam in solucione censu per eosdem nobis quotannis dari solito et debito facere decrevimus, ad beneplacitum tamen voluntatis nostre duntaxat, ita videlicet, quod ipsi Iudei ducentos florenos pecu- niarum, florenum quemlibet triginta grossos computando racione eiusmodi census nobis singulis pro quolibet festo sancti Michaelis dare et solvere debebunt et tenebuntur. Quos quidem ducentos florenos Salomon et Baroch Iudei de ibidem et nullus alter exactor ab eisdem exigent et percipient, nobisque in manus nostras afferent. Quibus quidem Salomon et Baroch Iudeis ceteros Iudeos Leopolienses censum eiusmodi solvere negligentes et non curantes, penis nostris regalibus puniendi omnimodam damus et concedimus facultatem, pro tanto vobis omnibus et singulis exactoribus nostris nunc et in futurum existentibus mandamus, quatenus eosdem Iudeos pro eiusmodi censu inquietare et turbare non presumatis, nec aliquis vestrum usque, ut prefertur, ad arbitrium nostrum inquietare seu turbare presumat. Neque eciam ad exigendum aliquas exactiones ex eisdem Iudeis sub gravi indignacione nostra. Harum, quibus sigillum nostrum est subappensum, testimonio literarum. Datum Cracovie feria sexta in crastino Assumptionis gloriosissime virginis Marie, anno Domini millesimo quingentesimo decimo, regni nostri quarto.

[Сигізмунд і т. д.]¹. Повідомляємо змістом даної (грамоти) всім, кому потрібно. Що співчуваючи скруті та нещастю становища наших львівських євреїв, взявши до уваги, що ті землі, з яких вони звикли мати й отримувати прожиток та користь, цілком є спустошені, ми постановили вчинити їм полегшення у сплаті чиншу, що вони звично і належно нам щорічно давали, однак тільки до прихильності нашої волі, а саме так, що ті євреї повинні та зобов’язані дати і сплатити грошей 200 злотих, нараховуючи 30 грошів у кожному злотому, з причини (сплати) одноразового чиншу на кожне свято Михайла². Саломон та Барох, євреї звідти ж (зі Львова), ті 200 злотих з них (євреїв) нехай стягують, утримують і передають нам у наші руки і ніякий інший збирач (податків). Тим євреям, Соломону і Бароху, даємо і надаємо повну можливість карати нашими королівськими карами інших львівських євреїв, що відмовляються і не дбають про сплату такого чиншу. Про таке всім і кожному з наших збирачів податків, що є тепер і в майбутньому, наказуємо, щоб тих євреїв не примушували вимагати і турбувати про такий чинш і ніхто з вас не примушував вимагати і турбувати аж до, як згадувалося, нашої волі, і не (примушуйте) до стягнення будь-яких податків з тих євреїв під важким нашим незадоволенням. Для засвідчення грамоти наша печатка є підвішена. Дано у Кракові у п’ятницю на другий день (свята) Успіння Пречистої Діви Марії, року Божого 1510, нашого панування - 4.

¹ Фрагмент у квадратних дужках перекладений за РЕА.

² 29 вересня.

1511 р., травня 15, Сандамир Сигізмунд І звільняє львівських євреїв, які зазнали втрат, від сплати королівських податків на шість років

Регест: MK, 25, k.52. Титульний напис: “Libertas Iudeis Leopoliensibus sex annorum” (MRPS, IV/1, №1178).

Опубл.: РЕА, ІІІ, с.99.

Data est libertas Iudeis Leopoliensibus a solucione exactionibus regiis ad decursum sex annorum dampna passis. Litere in forma cancellarie solita. Datum Sandomirie feria quinta die octava Stanislai in Maio, anno Domini 1511.

Є дана вільність львівським євреям, що зазнали шкоди, від сплати королівських податків впродовж 6 років. Грамота у звичній формі канцелярії. Дано у Сандомирі у четвер, у день октави (св.) Станіслава у травні, року Божого 1511.

1515 р., жовтня 5, Краків Сигізмунд І виносить рішення щодо торговельних прерогатив львівських євреїв у їх суперечці з міщанами м. Львова, за яким львівські євреї мали користуватися тими самими прерогативами в торгівлі, як й інші євреї в королівстві

Коп.: MK, 29, k.121. Титульний напис: “Decretum Iudeorum Leopoliensium”.

Опубл.: РЕА, ІІІ, с.110-111; Balaban M. Zydzi... (Materialy). - N3 (витяг). Регест: MRPS, IV/2, №10646; Bersohn, s.236.

Sigismundus Dei gracia rex Polonie, magnus dux Lithuanie, Russie Prussieque etc. dominus ffl(¾⅛⅜⅞y et heres. Significamus tenore presencium universis. Quia cum inter famatos consules Λ∕!∣aι⅜r civitatis nostre Leopoliensis ex una et Iudeos eiusdem civitatis incolas ex altera partibus controversia esset antiqua de mercatura exercenda. Cives enim de Iudeis querebantur, quod tantas negociaciones exercerent, ut negociatores Leopolienses nullam facultatem exer- cende negociacionis sua mercature propter eosdem Iudeos habere possent et utraque supra dictarum parcium predecessorum nostrorum regnum Polonie literas et concessiones coram nobis exhiberent. Nos cum consiliariis nostris nobiscum hie presentibus eiusmodi controversia diligenter examinata et literis parcium diligenter perlectis, ita decrevimus et harum serie literarum de cetero observandum decernimus, ut idem Iudei civitatem Leopoliensem incolentes omne genus negociacionis et mercature ubique regno nostro libere exercere possint more aliorum mercatorum, hiis duntaxat duabus rebus limitatis. Quod pannos cedere et brachio seu ulna metiri nunquam alias poterint nisi in nundinis, ad quas venerint negociandi gracia ad quodcunque oppidum vel civitatem. Quodque boum emendorum ad numerum duorum duntaxat milium singulis annis habebunt facultatem, que pellere et vendere ubicunque velint, poterint, salva novorum theloneorum solucione, eius tamen mercature exercende modo supra scripto facultas penes eos erit ad beneplacitum voluntatis nostre. [Harum, quibus sigil- lum nostrum est appensum, testimonio literarum. Datum Cracovie feria sexta festi sancti Venceslai, anno Domini 1515, regni nono.

Relacio reverendi in Christo patris domini Petri episcopi Premisliensis ac regni Polonie vice- cancellarii]¹.

¹ Немає у копії МК, опубліковано за РЕА.

игізмунд, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) кгЙЙг® всім. Що між славетними райцями нашого міста Львова, з одного боку, і євреями, Kδ⅜HH≈ι жителями того міста, з іншого боку, була давня суперечка щодо ведення торгівлі.

Бо міщани скаржилися на євреїв, які таку торгівлю ведуть, що ті євреї не можуть мати як львівські купці такої можливості ведення торговельних справ і показати перед нами грамоти і надання наших попередників, королів Польщі, видані вищезгаданим сторонам. Ми з нашими радниками, що тут біля нас є присутні, ту суперечку уважно вивчили та, прочитавши уважно грамоти сторін, так постановили і даним змістом грамоти постановляємо щодо дотримання інших (речей). Щоб так само євреї, що живуть у місті Львові, могли вільно виконувати будь-якого роду торгівлю та купецтво будь-де в нашому королівстві за звичаєм інших купців, однак обмежуючись тільки двома товарами. Що можуть сукно краяти і міряти на лікті ніде інше, тільки на ярмарках, на які прибуватимуть торгувати до будь-яких містечок та міст. І матимуть можливість купуватимуть воли у кількості 2 тисячі в один рік, яких (волів) можуть переганяти і продавати звідки схочуть, зберігаючи сплату нових мит¹. Однак можливість ведення тієї торгівлі вищеописаним способом буде в їхніх руках до прихильності нашої волі. [Для засвідчення грамоти, наша печатка є підвішена]. Дано у Кракові у п’ятницю, на свято св. Венцеслава, року [Божого 1515, панування (нашого) - 9].

[Свідчення велебного у Христі пана отця Петра, перемиського єпископа та віце-канцлера Польського королівства]².

¹ Див. примітку до док. №73.

² Фрагмент у квадратних дужках перекладений за РЕА.

1519 р., липня 12, Краків

Сигізмунд І виносить рішення щодо торговельних прерогатив львівських передміських євреїв, за яким дозволяє їм купувати 500 волів при сплаті щороку 30 злотих до королівської скарбниці.

Коп.: MK, 34, k.139v. Титульний напис: “ludeorum ex suburbio Leopoliensi”.

Sigismundus Dei gratia rex Polonie etc. Significamus etc. Quia sicut admisimus et concesi- mus Iudeis civitatem nostram Leopoliensem inhabitantibus duobus milibus boum mercari et forisare. Ita illis Iudeis, qui in anteurbio Leopoliensi commorantur permittimus et ex certa scientia specialique gratia regiis nostris consentimus presentibus quingentibus bobus mercari hinc ad beneplacitum quorumcunque subditorum nostrorum contradictione non obstante racione cuius rei dicti Iudei in suburbio Leopoliensi agentes, debent nobis pro quolibet festo sancti Martini singulis annis incipiendo ab anno Domini milessimo quingentesimo decimonono nunc currenti triginta florenos in moneta per mediam sexagenam vel viginti florenos Hungaricales boni auro et iusti ponderis soluere, sed ab aliis solucionibus et contribucionibus, quas cum Iudeis in civitate Leopoliensi manentibus soluere consueverant penitus sint liberi et absoluti prout eos ab- soluimus et liberamus tenore presentium mediante ad nostra voluntatis beneplacitum. Harum quibus sigillum nostrum est subappensum testimonio literarum. Datum Cracovie feria sexta proxima, post festum sancti Laurentii, anno Domini millesimo quingentesimo decimonono, regni vero nostri XIII.

Relacio magnifici Cristofori de Schydlowyecz palatini et capitanei Cracoviensis ac regni Polonie cancelarii¹.

¹ Текст закреслено вертикальною лінією, а під титульним написом виведено: “Cassate”.

игізмунд, Божою ласкою король Польщі і т.д. Повідомляємо і т.д. Що оскільки ffltSrn*-' ми допустили і дозволили євреям, які живуть у нашому місті Львові, 2 тисячі l∣K⅛2∕j?⅛ волів купувати й набувати, так і тим євреям, що знаходяться на львівському передмісті, дозволяємо з певного нашого королівського відома та спеціальної ласки, погоджуємося даною (грамотою), що вони куплять 500 волів, з цього часу до прихильності (нашої волі), незважаючи на протидію будь-яких підданих. З цього приводу згодом євреї з львівського передмістя повинні нам сплачувати на кожне свято Мартина¹ в один рік, почавши від теперішнього року Божого 1519, 30 злотих у монеті по половині копи або 20 угорських золотих доброго золота і справедливої ваги, але від інших сплат і податків, які (євреї-передміщани) з євреями, що живуть у місті Львові, звикли платити, цілком звільнені та вивільнені, як їх вивільняємо та звільняємо за посередництвом змісту даної (грамоти) до прихильності волі. Для засвідчення грамоти наша печатка є підвішена. Дано у Кракові у найближчу п’ятницю, після свята св. Лаврентія, року Божого 1519, а нашого панування - 13.

Свідчення вельможного Христофора з Шидловець, краківського воєводи і старости та канцлера Польського королівства.

¹ 11 листопада.

1519 р., липня 12, Краків Сигізмунд І зрівнює львівських передміських євреїв у правах та вільностях з міськими євреями, однак зберігаючи повинності, належні до львівського замку.

Коп.: MK, 34, k.139v-140. Титульний напис: “Eorundem Iudeorum ex suburbio Leopoliensi”.

Sigismundus Dei gratia rex Polonie etc. Significamus tenore etc. Quia considerantes, quod Iudei in anteurbio Leopoliensi commorantes bona et utilia servitia ad castrum nostrum Leopoliensem impendent fluriosque in quibus molendina nostra sub ipsa arce eiusdem Leopoliensi sitta, sunt, purgant et purgare consueverunt. Et nichilominus hiis iuribus et prerogativis, quibus alii Iudei in regno nostro et presertim in civitate nostra Leopoliensi prediti sunt, non gaudent. Nos igitur commoditati dictorum Iudeorum de speciali gracia nostra con- sulere volentes, ipsos Iudeos in anteurbio Leopoliensi commorantes, presentes et futuros omnibus libertatibus, iuribus, prerogativis et consuetidinibus approbatis etiam de non soluendum theloneis annuendum, uniensum et incorporandum duximus, unimusque annuentimus et incorporamus, statu- entes et tenore presentem decernentes in futurum observantesque dicti Iudei in anteurbio Leopoliensi commorantes, presentes et futuri omnibus et singulis libertatibus, iuribus et prerogativis ac libertate et consuetudine mercandi gaudent, quibus dicti Iudei inter muros civitatis Leopoliensis gaudent et gaudere consueverunt, salvis tamen iuribus et consuetidinibus nostris et servitutibus consuetis castri nostro Leopoliensi. Harum quibus sigillum nostrum est subappensum testimonio literarum. Datum Cracovie feria sexta proxima, post festum sancti Laurentii, anno Domini millesimo quingentesimo decimonono, regni vero nostri XIII.

Relacio eiusdem, ut supra [magnifici Cristofori de Schydlowyecz palatini et capitanei Craco- viensis ac regni Polonie cancelarii]^[264].

¹ Текст відновлений за попереднім записом у МК.

Сигізмунд, Божою ласкою король Польщі і т.д. Повідомляємо змістом і т.д. Взявши пКЗдГ®' до уваги, що євреї, які живуть у львівському передмісті, виконують добру і корисну

службу для нашого львівського замку, чистять і звикли чистити річки, на яких наші

млини під тим львівським замком знаходяться. І тим не менше, не тішаться тими правами і прерогативами, як інші євреї у нашому королівстві та особливо у нашому місті Львові. Отже, ми, бажаючи зарадити зручності згаданих євреїв з нашої спеціальної ласки, тих євреїв, що живуть на львівському передмісті, теперішніх і прийдешніх, всі вільності, права, прерогативи і схвалені звичаї, також (привілей) щодо несплати мит вважали схвалити, об’єднати та інкорпорувати, об’єднуємо схвалюємо та інкорпоруємо, встановлюючи та вирішуючи змістом даної (грамоти), щоб дотримувались у майбутньому: хай згадані євреї, які живуть на львівському передмісті, теперішні та прийдешні, нехай тішаться всіма і кожними вільностями, правами, прерогативами і вільністю та звичаєм торгівлі, якими тішаться і звикли тішитися згадані євреї між мурами міста Львова, однак зберігаючи наші права та звичаї, і звичні послуги нашому львівському замку. Для засвідчення грамоти наша печатка є підвішена. Дано у Кракові у найближчу п’ятницю після свята св. Лаврентія, року Божого 1519, а нашого панування - 13¹.

Свідчення того, як вище [вельможного Христофора з Шидловець, краківського воєводи і старости та канцлера Польського королівства]^[265].

1519 р., листопада 9, Краків Сигізмунд І виносить рішення щодо торговельних прерогатив львівських євреїв у їхній суперечці з передміськими євреями

Коп.: MK, 34, k.173v-174. Титульний напис: “Iudeorum Leopoliensibus decretum”.

igismundus Dei gratia rex Polonie etc. Significamus etc. Quia venientes ad nos Iudei in Iudei intra muros civitatis Leopoliensis agentibus, quod nullo pacto possent contribucionem debitam nobis compinare et dare ex ipsa racione, quoad predicti Iudei in suburbio Leopoliensi agentes se ab eis alienaverunt. Respondentes vero Iudei in anteurbio civitatis predicte Leopoliensis, ita replicaverunt, quod ea de eam huiusmodi literas obtinere adiuncti sunt et censum prescriptum ad soluendum se submiserunt, quia Iudei Leopolienses in civitate degentes noluerunt eis admittere summa duorum millium boum mercari et forisare. Nos audientes eorum prepositionibus et responsis ex consensu utriusque partis Iudeorum predictorum ita decernimus et decrevimus presentibus, quod deinceps Iudei sub arce Leopoliensi commorantes sint uniti, coniuncti et incorporati iuribus, prerogativis, privilegiis, concessionibus et libertatibus Iudeorum in civitate predicta Leopoliensi commorantium esse debent. Eisdemque, tam in mercanciis, quam aliis rebus, quo ad utilitatem et libertatem eorum utuntur, fruentur et gaudebunt, non secus ac si intra muros civitatis Leopoliensis commorarentur, racione cuius rei ad solucionem tributorum et censuum nostrorum, quos et que Iudei Leopolienses nobis soluerunt et soluere consueverunt debent esse obligati et astricti.

Pretorea quemadmodum predictis Iudeis Leopoliensibus aliis literis nostris permisimus, ut ad numerum duorum millium boum singulis annis pro unacum (?) emendorum et expellendorum, salvis tamen theloneis nostis novis facultatem dedimus. Ita maiore gratia illos prosequi volentes admittimus et concedimus eisdem Iudeos Leopolienses in genere, tam in civitate, quam extra civitatem agentibus, quod ultra suprascriptum numerum duorum millium boum quingentos boves singulis annis ad bene- placitum nostrum emant et eis forisentur ac ubi videlicet expellent, dumtaxat priorem concessionem nostrem salvis tamen, ut premissum est novis theloneis nostris². Harum quibus sigillum nostrum est appensum testimonio literarum. Datum Cracovie feria quarta proxima, ante festum sancti Martini, anno Domini millesimo quingentesimo decimonono, regni vero nostri decimo tercio.

Relacio magnifici Cristophori de Schydlowyecz palatini et capitanei Cracoviensis ac regni Polonie cancelarii.

² Текст, виділений абзацом, був написаним писарем після даіувальної частини документа і вставлений у потрібне місце за допомогою вказівної позначки.

игізмунд, Божою ласкою король Польщі і т.д. Повідомляємо і т.д. Що прийшовши 5fflκ⅛rn?' до нас, наші євреї, що у місті Львові перебувають, скаржились на євреїв, які Λjβ¾Q∕j?k живуть під замком того міста, доводячи, що вони (євреї з передмістя) отримали від нас грамоту^[267] на їхню (євреїв з міста) шкоду, за якою ми дозволяли тим євреям, що перебувають на львівському передмісті, купувати щорічно 500 волів, з цієї причини мали нам сплачувати 20 злотих у монеті по півкопи чи 20 золотих на кожне свято св. Мартина^[268] від дати тієї самої грамоти, наданої їм, як виявляється, до прихильності нашої волі. І внаслідок цього, - говорили згадані євреї, що перебувають у межах мурів міста Львова, що не можуть виконати жодної домовленості, скласти і дати нам належний податок з тієї причини, що згадані євреї, які перебувають на львівському передмісті, від них (цю можливість) забирають. А у відповідь євреї з передмістя згаданого міста Львова відмовляли так, що були змушені отримати таку грамоту і піддалися до сплати описаного чиншу, тому що євреї, які у Львові живуть, не хотіли допустити їх до купівлі та набуття загальної кількості 2 тисяч волів. Ми, вислухавши твердження та відповіді обох сторін згаданих євреїв, так вирішили і вирішуємо даною (грамотою), що надалі євреї, які живуть під львівським замком, повинні бути з’єднані, об’єднані та інкорпоровані у правах, прерогативах, привілеях, наданнях і вільностях євреїв, які живуть у згаданому місті Львові. І вони як у торгівлі, так інших речах, як би (була) їхня користь і вільність, хай користуються, вживають та тішаться, не інакше якби в межах мурів Львова перебували. З приводу цієї справи зобов’язані та примушені до сплати наших зборів і чиншів, які наші львівські євреї сплачують і звикли сплачувати. Крім того, достеменно дозволили іншою нашою грамотою, надали можливість, до кількості 2 тисяч волів щороку одночасно (?) купувати та переганяти, однак зберігаючи наші нові мита. Таким чином, бажаючи обдарувати їх більшою ласкою, дозволяємо і надаємо тим львівським євреям загалом, перебуваючим як у місті, так і поза містом, понад вищеописану кількість 2 тисячі волів хай купують та набувають і, де можна бачити, переганяють 500 волів кожного року, до нашої прихильності, однак тільки зберігаючи наше попереднє надання, як є згадано, про наші нові мита. Для засвідчення грамоти наша печатка є підвішена. Дано у Кракові в най-ближчу середу перед святом св. Мартина, року Божого 1519, а нашого панування 13 року. Свідчення вельможного Христофора з Шидловець, краківського воєводи та каштеляна та канцлера нашого королівства.

1521 р., грудня 20, Пйотрків Сигізмунд І виносить рішення у суперечці між львівськими міщанами та міськими євреями, за яким обмежується торгівля євреїв тільки до купівлі та перепродажу волів, сукна, шкір та воску.

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.325. Пергамент: 31,6x60,6 + 11 см. Написи: “Regestratae” (XVI), “Ordinatio cum Iudeis pro mercatura, 1521” (XVI), “Sigismundi 1-mi. Quibus rebus mercaturi debeant Iudaei civitatentes” (XVII). Печатка відсутня.

Коп.: MK, 35, k.466-469; ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.614, арк.142-144; спр.615, арк.125-129; спр.680, арк.283-287; Czart., 2014, s.108-110; Czart., 2029, s.124-128.

Опубл.: Privilegia civitatis Leopoliensis (стародрук XVI ст. без пагінації); Balaban M. Zydzi... (Materialy). - N4 (витяг, з датою - 28 грудня 1521 р.).

Регести: MRPS, IV/2, N13055; Bersohn, N32; Каталог, №373.

Sigismundus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiaeque etc. dominus et heres. Significamus tenore presentium, quibus expedit, universis. Quia cum iam pridem questi essent nobis cives nostri Leopolienses de Iudeis illic commorantibus, quod ipsi quaslibet negociationes liberius, quam par et equum esset, multifarie in eadem civitate Leopoliensi exercentes, et etiam per alias civitates, oppida et villas vicinas discurrendo eorum lucra et commoditates preriperent cum magna iactura et detrimento ipsorum af- firmantium, se magis propter, tam efrenatam negociandi Iudeorum licentiam, quam ob aliquam aliam causam in publicis et suis privatis facultatibus plurimum iam decrevisse magisque in dies decrescere designaveramus nonnulos commissarios nostros ad cognoscendum de huiusmodi querella et causa, qui conspectis iuribus et munimentis predictorum Iudeorum et facultate omnigenis rebus, mercibus et modis negociationem, libere exercendi per nos eis concessam, nullum praescriptum et moderatio- nem in illa facientes, eadem causam ad nostram cognitionem remiserunt, quam nos ad praesentem generalem conventum dilatam et suspensam, tandem in eo ipso conventu unacum nostris consiliariis mature examinantes, auditis partium propositionibus et responsis, iuribusque et munimentis illarum revisis, licet concesserimus praedictam facultatem mercandi et negociandi libere et passim ubique quibuscunque modis rebus et mercibus Iudeis ipsis civitatem Leopoliensem incolentibus, ad nostra voluntatis beneplacitum, tamen habentes benignam et maiorem rationem, sicuti decens est com- munium civium et mercatorum eiusdem civitatis Leopoliensis in finibus regni nostri situate, pro cuius reparatione, munitione et consevatione ipsi multa onera sustineat, eorumque commoditatibus prospicere volentes, quo facilius et eadem onera sustineat ac victum sibi querant, memoratam facul- tatem Iudeis concessam limitandam ac viribus suis debilitandam seu diminuendam esse censuimus prout limitamus ac ad tale temperamentum et ordinationem eam ipsam facultatem reducendam esse duximus reducimusque statuimus et ordinavimus. Quod Iudei nullas merces in domibus suis vendere debent iuxta consuetudinem antiquam, pannos vero cuiuslibet materiei, quos tamen neque ulnatim incidendo, nec etiam integre vendere debent in civitate ipsa Leopoliensi, sed duntaxat in nundinis aliarum civitatum et oppidorum tales pannos integre et brachiis seu ulnis incidendo vendere pro parata pecunia aut pro bobus vel pro pellibus duntaxat bovinis, vaccinis, vitulinis et mutoninis crudis et pro cera possint, nullis vero aliis rebus commercia facere libere poterint, nullas insuper alias merces et res preter predictas emere et vendere debent. Item Iudei non debent per vicos et plateas neque in suburbiis civitatis Leopoliensis neque aliarum civitatum, oppidorum et villarum etiam diebus foren- sibus septimanalibus discurrere, quascunque res, ceras pelles omnis generis coemendo, sed contenti esse debent et expectare tempora nundinarum coemendo boves ad numerum duorum millium illis aliis literis nostris prefinitum, nec non pelles et ceram duntaxat pro panno aut parata pecunia. Pannum vero integris staminibus infra Leopolienses nundinas vendere possunt, more aliorum hospitum mer- catorum iuxta ordinationem illic diu factam et observatam. Item possunt, tam tempore nundinarum, quam preter nundinas quibuslibet diebus, pelles, ceram et boves vendere, sed nihil istorum, neque preter nundinas emere. Item mulieres et coniuges Iudeorum non debent ostiatim cum sportulis in civitate vagari, palam aut clandestine, telas, piper, crocum et alia cuiuslibet generis aromata, uncias auri filati, sericum et pannos sericeos et communes et quevis alia ad vendendum portate sub pena amissionis rerum talium. Quam quidem ordinationem nostram super omnibus et singulis premissis per nos factam etiam extendi volumus ad Iudeos in suburbiis eiusdem civitatis Leopoliensis degentes, et alios quoscunque externos Iudeos tollentes et revocantes prout tollimus et revocamus libertatem ipsis Iudeis in suburbiis Leopoliensibus degentibus ad negociationes per eos exercendas per nos illis concessam, quam viribus subsistere nolumus eos denique Iudeos suburbanos aliis Iudeis in civitate Leopoliensi commorantibus, in premissis coequamus presentibus ad nostra voluntatis beneplacitum valituris. Quocirca tibi magnifico Stanislao de Chodecz regni nostri marschalco et Leopoliensi capi- taneo, et cuicunque alteri capitaneo Leopoliensi pro tempore existenti ac omnibus aliis et singulis aliorum locorum in terris Russie capitaneis et eorum vicecapitaneis ac proconsulibus et consulibus civitatum et oppidorum earundem terrarum districte committimus et mandamus, ut huismodi or- dinationem nostram firmiter manuteneatis, Iudeosque ipsos ac eorum coniuges et mulieres sive in emptione, sive vendicione rerum et mercium illis non concessarum, eandem ordinationem nostram transgredientes et ei contravenientes per receptionem et arestacionem earundem rerum puniatis, ret- inendo ac conservando illas ad informationem nostram, pro gratia nostra non aliter facturi. Actum et datum in conventione generali Piotrkoviensi feria sexta proxima in vigilia sancti Thomae apostoli, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo primo, regni nostri quintodecimo.

Relatio reverendi in Christo patris domini Petri episcopi Posnaniensis¹ et regni Polonie vice- cancellarii.

Petrus episcopus et vicecancellarius subscripsit.

¹ У стародруці “Privilegia civitatis Leopoliensis” стоїть: Petri de Thomice episcopi Cracoviensis.

игізмунд, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) IkSjJ®' всім, кому потрібно. Що зовсім недавно скаржилися нам наші львівські міщани jt⅛jJY∣= на євреїв, які там живуть, що вони будь-яку різноманітну торгівлю вільніше, ніж SS⅜¾⅞ι⅜? є належно та відповідно, в тому місті Львові виконують, і також роз’їжджаючи по сусідніх містах, містечках і селах, їхній прибуток та користь перехоплюють з великою втратою та збитками для тих, що твердять (львівських міщан). Більше того, внаслідок як непогамовної сваволі у торгівлі, так і з якоїсь іншої причини, євреї у своїх публічних та приватних можливостях, про які ми вже постановили, все більше щоденно зростають. Ми визначили деяких наших комісарів для вияснення у такій скарзі та справі, які (комісари) побачили права та підтвердження згаданих євреїв та надану їм нами можливість вільного виконання торгівлі будь-якого виду речами, товарами й у (різні) способи, не вчинивши при цьому жодного припису та обмеження, відіслали цю справу до нашого розпізнання, яку ми на даний вальний сейм відклали та пересунули. Нарешті, на цьому сеймі разом із нашими радниками глибоко вивчивши, вислухавши твердження та відповіді сторін, переглянувши їхні права та підтвердження; хоча ми надали згадану можливість до прихильності нашої волі вільно купувати та торгувати всюди, будь-де будь-якими способами, речами та товарами євреям, які живуть у тому місті Львові, однак, маючи прихильну та більшу причину, як відповідну, (таку) що спільноти міщан та купців того міста Львова знаходяться на кордонах нашого королівства, тому вони несуть великі тягарі на ремонт, укріплення та збереження (міста). Ми, бажаючи обдарувати їх зручностями, щоб легше несли ті тягарі та шукали собі прожиток, згадану можливість, надану євреям, вважали, що її слід обмежити та що вона ослаблює чи зменшує (сили) тих мужів(-міщан), як і обмежуємо, та вважали привести до такої норми та порядку ту можливість (торгівлі) та приводимо, встановлюємо та вирішуємо, що євреї не повинні продавати жодних товарів у своїх будинках відповідно до давнього звичаю, а сукно будь-якої тканини не повинні продавати і не краючи на лікті, і не цілими (поставами), у тому місті Львові, але тільки на ярмарках інших міст та містечок хай продають таке сукно цілими (поставами) та краючи на лікті, за готівку або за воли, чи за невичинені шкіри, тільки волячі, коров’ячі, телячі та баранячі, та за віск, але ні за якісь інші будь-які товари вільно можуть виконувати. Понад це, жодних інших товарів та речей, окрім згаданих, не повинні купувати та продавати. Потім євреї не повинні по закутках та вулицях, на передмістях Львова, а також в інших містах, містечках та селах, і теж у тижневі ярмаркові дні роз’їжджати, продаючи всякі, будь-якого роду речі, віск, шкіри, але повинні задовольнятися та чекати на час ярмарків, купуючи волів у кількості до 2 тисяч, що визначено їм у іншій нашій грамоті, а також (купляти) шкіри та віск тільки за сукно або готівку. А сукно можуть продавати цілими поставами на львівських ярмарках за звичаєм інших чужоземних купців, відповідно до розпорядження, що там вчинене та (його) дотримуються. Далі, можуть як у час ярмарків, так і в будь-які позаярмаркові дні, продавати шкіри, віск та волів, але нічого з того не (можуть) купувати ні на ярмарках, ні (в час) поза ними. Далі, жінки та дружини євреїв не повинні переходити від дверей до дверей у місті з кошиком, явно чи таємно, носити на продаж полотно, перець, шафран та інші будь-якого роду ароматичні речі, золоткане прядиво, шовкову тканину та звичайне сукно та будь-які інші речі під карою втрати таких речей. Це наше розпорядження, вчинене нами щодо всього та кожного згаданого, також хочемо поширити і на євреїв, які перебувають на передмістях того міста Львова, та інших будь-яких чужоземних євреїв, усуваючи та відкликаючи, як і усуваємо та відкликаємо від вільності заняття торгівлею, наданої їм нами; якою (вільністю) не бажаємо мужам(-міщанам) зашкодити, одне слово, тих євреїв-передміщан, інших євреїв, які живуть у місті Львові, у згаданому зрівнюємо даною (грамотою), що триватиме до прихильності нашої волі. Тому, тобі, вельможний Станіславе з Ходеч, маршалку нашого королівства та львівський старосто, та будь-який інший львівський старосто, що у майбутньому буде, як і всі інші та кожен староста в інших містах руських земель та їхні підстарости і бурмистри та райці міст та містечок тих земель, суворо доручаємо та наказуємо, щоб таке наше розпорядження міцно підтримували, тих євреїв та їхніх дружин та жінок чи при купівлі, або продажу їм недозволених речей і товарів, порушників і противників того нашого роз-порядження карайте через забирання та арешт тих речей, затримуючи та зберігаючи їх до (отримання) нашої інформації; задля нашої ласки іншого хай не чиниться. Діялося і дано на вальному сеймі в Пйотркові у найближчу п’ятницю, напередодні (свята) св. Томи апостола, року Божого 1521, нашого панування - 15.

Петро, єпископ та віце-канцлер, підписав.

Свідчення велебного у Христі пана отця Петра, познанського єпископа¹ та віце-канцлера нашого королівства.

¹ У стародруці “Privilegia civitatis Leopoliensis”: Петра з Томичів, краківського єпископа.

1527р., квітня 2, Краків Сигізмунд І виносить рішення у суперечці між львівськими міщанами та міськими євреями, за яким підтверджується розпорядження щодо товарів, дозволених для торгівлі євреям з тією зміною, що їм дозволяється на 500 волів більше переганяти на продаж

Коп.: MK, 40, k.577-580. Титульний напис: “Decretum inter consules et Iudaeos Leopolienses ratione negotiationis omnis generis mercium”; ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.614, арк.144-145; спр.615, арк.129-132; спр.680, арк.287-291; Czart. 2014, s.111-112; Czart., 2029, s.129-131.

Опубл.: Privilegia civitatis Leopoliensis (стародрук XVI ст. без пагінації); РЕА, ІІІ, с.183-185. Регест: Bersohn, N29.

Sigismundus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae etc. dominus et heres. Significamus tenore presentium, quibus expedit, universis. Quia cum ad nostram venientes presentiam Iudei nostri Leopolienses, civitatem incolentes, coram nobis exposuissent, quod non possent congruam sustentacionem habere ex nego- ciatione quatuor duntaxat rebus videlicet cera, pellibus, panno et bobus iuxta ordinationem et moderationem nostram in conventu Pyotrkoviensi, factam illis permissa, ad nostrum arbitrium seu beneplacitum, Supplicassentque nobis humiliter predicti Iudei in civitate degentes, ut eandem ordinationem et moderationem ipsis relaxare^[269] et ad pristinam eorum facultatem omnigenis rebus et mercibus negociandi illos restituere de benignitate nostra regia dignaremur. Ex altera vero parte, nunctii consulum et civium Leopoliensium allegassent, esse minus consentaneum Iudeos ipsos, civibus, qui omnia onera civilia soli ferrent, in ea facultate libera negociandi equari debere, supplicantes enixe, ut predictam ordinationem et moderationem, ad beneplacitum factam, tametsi civibus gravis et incom- moda videretur, perpetuo firmare dignaremur. Nos animo revolventes^[270], quod ex crebris aliquarum rerum et ordinationum mutacionibus, multe difficultates et incommoditates evenire soleant, Iudeos ipsos civitatem Leopoliensem incolentes in predicta ordinatione et moderatione Pyotrkoviensi, ad beneplacitum eis facta relinquendos et conservandos duximus, ac presentibus literis relinquimus et conservamus, et pro commodiori eorum relevatione, illis ultra duo millia boum, in ea ipsa ordinatione expressa, quingentos boves quotannis ad nundinas terrarum Russie pellere ad vendendum permisimus et permittimus harum serie literarum. Quia vero questi sunt de eisdem Iudeis cives Leopolienses, quod ipsi in incisione et venditione pannorum ulnatim eis prohibita, prefate ordinationi Pyotrkovi- ensi sepius occulte contravenirent in preiudicium et detrimentum ipsorum civium ex pannicidiis suis nobis censum annuum pendentium, prospicere volentes, ut ipsis Iudeis contra hanc suspicionem per cives de illis, innoxis, ut dicunt, conceptam, aliqua honesta testificatio accederet, qui nullos prorsus pannos post dictam ordinationem, se incidere et ulnatim Leopoli vendere asserebant, verum pannos inceptos, aliquando ex nundinis illuc se reducere, ac illos ad alias nundinas conservare fatebantur^[271]. Ita ex sententia consiliariorum nostrorum statuimus et ordinavimus, statuimusque et ordinamus te- nore presentium mediante, quod quocienscunque supradicti Iudei moderni et pro tempore existentes, civitatem Leopoliensem inhabitantes, ad illam ex quibuscunque nundinis redierint, possint libere eiusdem civitatis consules, adhibito ad se aliquo officiali seu revisore castri illius Leopoliensis, quem capitaneus vel eius vicegerens nunquam eis denegare debet, pannos omnes et singulos per Iudeos reductos revidere, et eos pannos qui incidi inchoarentur conscribi facere et conscribere, absque ulla contradictione et renitencia ipsorum Iudeorum, quibus non erit integrum^[272] pannos aliquos incidento ut premissum est, seu ulnatim illic Leopoli vendere, sub eorum ammissione, ita quod medietas eorundem pannorum incisorum seu inceptorum cederet pro fisco nostro regio, altera vero medietas pro civitatis illius reparatione converti debeat, quod, si Iudei, alia solercia usi pro venditis clam per eos pannis in nundinis inceptis, et per officiales predictos conscriptis, alios eiusdem coloris et generis pannos inceptos supposuerint, vel quoscunque alios integros inchoaverint, et propter hoc de illis, cives ipsi novam suspicionem habuerint, illam iuramento suo purgare debebunt et tenebuntur. [Harum testimonio literarum, quibus sigillum nostrum est appensum. Datum Cracovie feria tertia proxima post dominicam Letare, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo septimo, regni nostri anno vigesimo primo.

Petrus episcopus et vicecancellarius subscripsit.

Relatio reverendissimi in Christo patris domini Petri de Thomicze episcopi Cracoviensis et regni Polonie vicecancellarii]⁵.

⁵ У тексті МК та публікації документа в РЕА відсутня датаційна частина та реляційна клаузула, фрагмент відновлено за стародруком “Privilegia civitatis Leopoliensis”.

игізмунд і т.д. Повідомляємо і т.д. Що до нашої присутності прийшли наші львівські євреї, що живуть у місті, перед нами пояснили, що не можуть мати відповідної підтримки з торгівлі тільки чотирма речами, а саме воском, шкірами, сукном та волами, дозволеної їм відповідно до нашого розпорядження та обмеження, прийнятого на сеймі в Пйотркові¹ до нашої волі чи прихильності, і просили нас уклінно згадані євреї, що перебувають у місті, щоб це розпорядження та обмеження ми вважали за гідне з нашої королівської ласки ослабити та відновити їхню попередню можливість торгувати всякого роду речами та товарами². З іншої ж сторони посланці львівських райців та міщан говорили, що не дуже виглядає природним, коли б ті євреї були зрівняні у тій можливості вільної торгівлі з міщанами, котрі одні несуть всі міські тягарі, ревно просячи, щоб ми вважали за гідне навічно зміцнити згадане розпорядження та обмеження, вчинене до (нашої) прихильності, яке все ж бачиться міщанам обтяжливим та незручним. Ми, вважаючи, що через часті зміни будь-яких речей та розпоряджень звичайно виникає багато труднощів та незручностей, тому вважали тих євреїв, які живуть у місті Львові, зберегти та залишити при згаданому розпорядженні та обмеженні, вчиненому їм у Пйотркові до (нашої) прихильності, та даною грамотою залишаємо та зберігаємо. Та для їхньої зручнішого полегшення дозволили та дозволяємо цим змістом грамоти переганяти на продаж понад 2 тисячі волів, згаданих у тому розпорядженні, ще 500 волів щорічно на ярмарки в руських землях. А ще скаржилися на тих євреїв львівські міщани, що вони через краяння та продаж сукна на лікті, що їм заборонено, згадане пйотрківське розпорядження часто таємно порушують на шкоди та збитки тим міщанам, які сплачують зі своїх суконних крамів нам щорічний чинш. Бажаємо поопікуватися, щоб ті євреї проти цієї підозри, викладеної міщанами щодо них, невинних, (самі євреї) говорять, будь-яке правдиве підтвердження виявилося би, стверджуючи, що вони взагалі жодного сукна після того розпорядження не краяли і не продавали на лікті у Львові, але погоджуючись, що розпочате сукно якимсь чином туди (до Львова) привозили та зберігали його до інших ярмарків. Таким чином, за рішенням наших радників встановили та постановили, встановлюємо та постановляємо за посередництвом змісту даної (грамоти), що скільки б разів вищезгадані євреї, теперішні і що в майбутньому будуть, які мешкають у Львові, поверталися до того (міста) з будь-яких ярмарків, райці того міста вільно можуть, закликавши до себе будь-якого урядовця або ревізора того львівського замку, у (наданні) якого староста чи його заступник не повинен відмовити, все та кожне сукно, привезене євреями, переглянути та виписати та записати те сукно, яке почали краяти, без будь-якого спротиву та протидії тих євреїв. їм (євреям) не буде вільно продавати будь-яке краяне сукно або на лікті, як є згадано, тут, у Львові, під (загрозою) втрати, що половина того краяного чи розпочатого сукна припаде нашій королівській скарбниці, а інша половина повинна використовуватися на ремонт того міста. Якщо ж євреї іншу хитрість використають для таємного продажу ними сукна, розпочатого на ярмарках та описаного згаданими урядниками, інше сукно того кольору та роду підмінять або будь-яке інше ціле (сукно) розпочнуть, та внаслідок цього ті міщани матимуть нову підозру, тоді (євреї) своєю присягою повинні та зобов’язані очиститися (від закидів). Діялося та дано у Кракові на вальному сеймі у найближчу середу після неділі “Летаре”, року Божого 1527, а нашого панування 21 року.

Свідчення велебного у Христі пана отця Петра з Томичів, краківського єпископа та віце- канцлера Польського королівства.

¹ Декрет від 20 грудня 1521 р., див. док. №126.

² Декрет від 5 жовтня 1515 р., див. док. №122.

1527р., квітня 3, Краків Сигізмунд І виносить рішення у суперечці між львівськими міщанами та передміськими євреями, зберігаючи за останніми право торгувати тільки протягом двох років

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.349. Пергамент: 39х75 + 14 см. Написи: “Regestratae” (XVI), “Quod Iudei anteurbani post lapsum duorum annorum perpetuo mercari non debent, 1527” (XVI-XVII), “Sigismundi Primi decretum contra Iudeos suburbanos” (XVI-XVII). Печатка відсутня.

Коп.: MK, 40, k.582-585; ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.614, арк.145-146; спр.615, арк.133-136; спр.646, арк.103-106зв.; спр.680, арк.291-295; Czart., 2014, s.113-115; Czart., 2029, s.132-135.

Опубл.: Privilegia civitatis Leopoliensis (стародрук XVI ст. без пагінації); РЕА, ІІІ, с.174-177. Регести: MRPS, IV/2, №15164; Bersohn, N30; Каталог, №404.

igismundus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae dominus et heres. Significamus tenore presentium, quibus expedit, universis. Quia g⅝⅞⅜gj⅝⅝ cum consules et cives nostri Leopolienses Iudeos in suburbio Leopoliensi habitantes ⅝88i⅛⅜g⅜⅛⅞ ad nostram presenciam, et hunc conventum regni generalem per literas nostras citacio- nis evocassent, et questi essent de illis, quod ipsi quaslibet negociationes omnigeneris mercibus exercerent, ipsorumque civium lucra et commoditates preriperent, cum magna iactura et detrimento illorum, et contra privilegia et iura ipsi civitati Leopoliensi et eius incolis per predeces- sores nostros graciose concessa, quibus sufficienter cautum esset et promissum¹, quod ipsi Iudei in suburbiis eiusdem civitatis Leopoliensis manentes, ita ut alii suburbani cuiuscunque ritus, non debeant nec possint aliquas negociaciones exercere, que tantum modo essent permisse civibus in civitate degentibus, si quidem ipsi soli omnia onera civilia ferrent atque obirent, petentes se in eisdem privilegiis et iuribus antiquis conservari, ex altera vero parte predicti Iudei suburbani novum privile- gium per nos illis concessum coram nobis exhibuissent, quo illis indultum, admissum et concessum est, ut possint libere absque cuiusvis impedimento mercari et negociari absque ullo prescripto et moderatione ita, ut Iudei in civitate ipsa Leopoliensi mercari et negociari solent, supplicantes eciam nobis enixe, ut in ea facultate libere negociandi eos relinquere de benignitate nostra regia dignaremur. Nos conspectis iuribus earundem partium ac Considerantes privilegium civium Leopoliensium esse longe vetustius, quam Iudeorum suburbanorum, quibus id dederamus, de ipso privilegio per nostros predecessores civibus concesso ignorantes, eique in nullo prorsus in ipso privilegio nostro pro eis- dem Iudeis suburbanis emanato derogatum esse, perpendentes simul ac habentes maiorem, uti par et decus est, racionem civium communium et mercatorum predicte civitatis nostre Leopoliensis, pro cuius reparatione, munitione et conservatione ipsi multa onera sustinent, eorumque commoditatibus prospicere volentes, quo facilius eadem onera sustineant et victum sibi querant, conservandos esse duximus et conservavimus, ac harum serie literarum conservamus de consilio et assensu consiliari- orum nostrorum utriusque status, in hoc conventu generali congregatorum, ipsos cives Leopolienses, in eorum literis et privilegio per predecessores nostros, ut prefertur ipsis concesso, quod disponit et prohibet, ne Iudei ac Armeni, et alii homines suburbani cuiuscunque ritus aliquas negociationes exerceant incolis duntaxat civitatis permissas, privilegiumque, quod dicti Iudei suburbani a nobis posterius super eorum libera negotiacione impetrarunt, pro surrepticis et tacite, in dampnum et preiudicium ipsorum civium Leopoliensium obtento, reputavimus et reputamus, illudque robore et omnibus viribus suis debilitandum, immo cassandum, extinguendum et abolendum censuimus, debilitavimusque, cassavimus, extinximus et abolevimus, ac debilitamus, cassamus, extinguimus et abolemus, eisdemque Iudeis suburbanis Leopoliensibus facultatem negociandi interdicimus, ita ut aliis hominibus cuiuslibet ritus, in suburbiis illic manentibus est interdicta et prohibita. Quia vero hii ipsi Iudei in suburbiis Leopoliensibus commorantes, freti memorato eorum privilegio cassato, contra iura et consuetudines, assiduo hactenus usu approbatas, ipsorum civium Leopoliensium per eos obtento, credentes id in suo firmo robore perpetuo mansurum, plurima edificia magno impendio illic Leopoli in suburbiis fecerunt, multa etiam debita pro rebus et mercibus illis creditis, et per ipsos nondum venditis contraxerunt, sed et debita sua ab eorum debitoribus hactenus non extraxerunt, nobis humiliter propterea supplicarunt, ut benignam horum rationem habentes, illis adhuc ad aliquot annos, pristinam eorum negociandi facultatem prorogare, ex speciali gratia nostra regia dignaremur, volentes nos in premissis, eisdem Iudeis suburbanis predictis gratia nostra subvenire, eosque relevare, ipsis ad intercessionem quorundam consiliariorum nostrorum talem gratiam concessimus et permisimus, quod ab hinc ad duos annos integros possint adhuc libere negociari modo infrascripto, primo videlicet anno a data presentium literarum computando omnigenis mercibus nullas excipiendo. Secundo vero anno extunc proxime et immediate sequenti quatuor duntaxat rebus in literis moderationis nostre, in conventu Pyotrkoviensi anno millesimo quingentesimo vigesimo primo, aliis Iudeis in civitate Leopoliensi manentibus facte descriptis, expiratis vero hiis duobus annis, nunquam deinceps, nec eisdem quatuor rebus, neque ullis aliis mercibus negociationes exercere poterint nec debebunt, hoc decreto nostro mediante. Harum quibus sigillum nostrum est appensum testimonio literarum. Actum et datum Cracovie in conventu generali feria quarta proxima post dominicam Letare, anno Domini 1527, regni nostri anno XXI.

Petrus episcopus et vicecancellarius subscripsit.

Relatio reverendissimi in Christo patris domini Petri episcopi Cracoviensis et regni Polonie vicecancellarii.

¹ У стародруці “Privilegia civitatis Leopoliensis” стоїть: provisum.

Сигізмунд і т.д. Повідомляємо змістом даної (грамоти) всім, кому потрібно. Що наші львівські райці та міщани викликали до нашої присутності та суду на вальний Kg⅛f∏C=ι сейм королівства через нашу грамоту позову євреїв, які живуть на львівському ^j¾j⅜j⅞⅝ι⅜? передмісті, та скаржилися на них, що вони виконують будь-яку торгівлю всякого роду товарами та перехоплюють їхній, міщан, прибуток та користь з великою їх втратою та збитком і проти привілеїв та прав, наданих ласкаво тому нашому місту Львову та його жителям нашими попередниками, за якими достатньо було забезпечено та передбачено, щоб ті євреї, які живуть на передмістях того міста Львова, так, як й інші передміщани будь-якого обряду не повинні і не можуть виконувати будь-яку торгівлю¹, яка є дозволена тільки міщанам, що перебувають у місті, оскільки вони одні несуть та виконують всі міські тягарі, просячи, щоб ми ті давні привілеї та права зберегли. А з іншої сторони згадані євреї-передміщани показали перед нами новий привілей, нами їм наданий, за яким їм надано, допущено та дозволено, що можуть вільно, без будь-якої перешкоди купувати та торгувати без жодного припису та обмеження так, як євреї у тому місті Львові звикли купувати та торгувати², також уклінно просячи, щоб їх у тій можливості вільної торгівлі ми вважали за гідне залишити з нашої королівської прихильності. Ми, переглянувши права тих сторін та зауваживши, що привілей львівських міщан є значно давнішим, ніж (привілей) євреїв-передміщан, який ми дали, не знаючи про цей привілей, наданий міщанам нашими попередниками, а він відмінює цілком все, що є надано у тому нашому привілеї для тих євреїв-передміщан; одночасно враховуючи та маючи більшу причину, як належну та відповідну, що спільноти міщан та купців згаданого нашого міста Львова несуть великі тягарі для його ремонту, зміцнення та збереження, бажаючи подбати про його зручності, щоб легше вони несли податки та шукали собі прожиток, вважали їх зберегти та зберегли і цим змістом грамоти зберігаємо за порадою та згодою наших радників обох станів, що зібралися на цьому вальному сеймі, тих львівських міщан при їхній грамоті та привілеї, наданому, як вищезгадано, нашими попередниками, який встановлює та забороняє, щоб євреї та вірмени й інші люди-передміщани будь-якого обряду виконували будь-яку торгівлю, дозволену тільки жителям міста. Та привілей, що згадані євреї-передміщани від нас пізніше випросили щодо їхньої вільної торгівлі, розуміли та розуміємо, як отриманий хитрістю та таємно на збитки та втрати тих львівських міщан, і ми вважали його своєю міццю та всіма силами ослабити, мало того скасувати, припинити та знешкодити, ми ослабили, скасували, припинили та ослаблюємо, скасовуємо, припиняємо та знешкоджуємо; можливість торгівлі тим львівським євреям-передміщанам не дозволяємо так, як є недозволена та заборонена іншим людям будь-якого обряду, що живуть там, на передмістях. А тому що ті євреї, які живуть на львівських передмістях, покладаючись на їхній згаданий скасований привілей, отриманий ними проти прав та звичаїв, якими повсякчас користувалися ті львівські міщани, вірячи, що він залишатиметься у своїй міцній силі завжди, звели чисельні будівлі там, у Львові, з великими накладами, також стягнули чисельні борги за довірені їм речі і товари та ними ще не продані, але й свої борги з їхніх боржників досі не стягнули; внаслідок цього уклінно просили, маючи прихильну причину, щоб ми вважали за гідне з спеціальної королівської ласки продовжити їм попередню можливість торгувати відтепер до кількох років. Ми, бажаючи у попередньому тих згаданих євреїв-передміщан нашою ласкою підтримати та їх утішити, надали та дозволили їм на прохання деяких наших радників (на) таку ласку, що відтепер до повних двох років ще можуть вільно торгувати вищеописаним способом, а саме в перший рік, рахуючи від дати даної грамоти, всіма видами товарів, не виключаючи жодного, а на другий рік, що тоді найближче

та негайно наступить, - тільки 4 речами, описаними у грамоті нашого обмеження, виданій на пйотрківському сеймі 1521 року для євреїв, котрі живуть у місті Львові. А після закінчення тих двох років не повинні та не можуть надалі ніколи займатися торгівлею ні тими 4 речами, ні будь-яким іншими товарами за посередництвом цього нашого декрету. Для (засвідчення) наша печатка є підвішена. Діялося і дано на вальному сеймі в Кракові у найближчу середу після неділі “Летаре”, року Божого 1527, нашого панування 21 року.

Петро, єпископ та віце-канцлер, підписав.

Свідчення превелебного у Христі пана отця Петра, краківського єпископа та віце-канцлера Польського королівства.

¹ Декрет від 8 грудня 1497 р., див. док. №113.

² Грамота від 9 листопада 1519 р., див. док. №125.

1527р., липня 29, Краків

Сигізмунд І у зв'язку з великою пожежею звільняє євреїв міста Львова від усяких чиншів і податків на 5 років

Коп.: MK, 43, k.108-109. Титульний напис: “Libertas Iudeis Leopoliensibus ad quinquennium concessa”. Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.13, арк.340-341.

Регести: AGZ, X, N391; MRPS, IV/2, N15349 (з датою: у вересні 1527 р.)

Sigismundus [Dei gratia rex Polonie, magnus dux Lithuanie, Russie, Prussie, Mazovie etc. dominus et heres]¹. Significamus tenore presencium, quibus expedit, universis. Quia nos habentes rationem damnorem, que acceperunt Iudei nostri civitatem nostram Leopolien- sem incolentes, ex conflagracione eiusdem civitatis Leopoliensis, in qua illis eque ac aliis civibus et subditis nostris eorum domus pariter et bona omnia ac merces conflagrareunt.

Volentesque illos pro nostra in miseros et cruennis oppressos subditos nostras, solita clementia, ope et patrocinio nostro sublevare, quo in rebus facultatibusque suis rursus accipiant incrementam, dedimus et concessimus damusque et concedimus eis omnibus libertatem nostram ab omnibus et singulis con- tribucionibus, solucionibus, censibus nostris, tam ordinariis, quam extraordinariis institutis et postea ex quacunque causa instituendis, ac etiam ab eo contribucione, quam in omnibus Iudeos regni nostri hoc anno imposuimus ad quinque annorum decursum quarumvis vero donaverimus et assignaverimus nonnullis aulicis et antiquis servitoribus nostris censum nostrum annuum, quem nobis iidem Iudei quottannis soluere solent, Contemplacione tamem damnorum predictorum per eos acceptorum ipsas donaciones eiusdem census annui ad tempus quinquennii sublevamus et ab eius solucionis ipsos Iudeos nostros civitatem Leopoliensem incolentes et iam libertamus sic, quod durante ipsa quinquennali libertate nostra illius solucionem prefatis aulicis et servitotoribus nostris facere minime teneantur. Quocirca tibi exactori Iudeorum moderno et pro tempore existenti, vobisque aulicis nostris et aliis quibuscunque census nostros in predictis Iudeis civitatis nostre Leopoliensis ex donatione nostra habentibus, precipimus et mandamus, ut eosdem Iudeos in hac libertate nostra ad quinquennium, ut prefertur eis concessa conservetis eamque illis non inffringatis, infringique non faciatis pro gratia nostra. Harum quibus sigillum nostrum est impressum [testimonio literarum. Datum Cracovie feria secunda proxima post festum sancte Anne, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo septimo, regni vero nostri anno vigesimo primo.

Sigismundus rex subscripsit]².

1 Немає у копії МК, опубліковано за текстом обляти.

2 Немає у копії МК, опубліковано за текстом обляти.

Сигізмунд, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) всім, кому потрібно. Що ми, маючи на увазі збитки, які отримали наші євреї, котрі jt⅛J)ħ?ι живуть у нашому місті Львові, через пожежу того міста Львова, у якій їм рівно з іншими міщанами та нашими підданими їхні будинки, все майно та товари погоріли. Бажаючи їх, нужденних, жахливо вражених наших підданих, за нашою звичною добротою підтримати допомогою та нашим захистом, щоб у своїх речах та можливостях знову отримали зростання, дали та надали, даємо та надаємо їм всім нашу вільність від (сплати) всіх та кожного наших податків, сплат, чиншів, як звичайних, так і надзвичайних, встановлених чи які потім з будь-якої причини будуть встановлені, а також від того податку, який наклали на всіх євреїв нашого королівства у цей рік, протягом п’яти будь-яких років, а подарували та передали деяким нашим придворним та давнім нашим слугам наш річний чинш, який нам ті євреї щороку звикли платити, однак з урахуванням втрат згаданих (євреїв), що вони зазнали, ці донації того річного чиншу на час п’ять років полегшуємо та від цієї сплати тих наших євреїв, що живуть у місті Львові, також звільняємо так, щоб, зміцнюючи це наше п’ятирічне звільнення, цю сплату взагалі не повинні робити згаданим нашим придворним та слугам. Тому тобі, збирачу податків у євреїв, що є тепер і буде в майбутньому, та вам, наші придворні та будь-кому іншому, хто має наш чинш із нашої донації у згаданих євреїв нашого міста Львова, даємо припис та наказуємо, щоб тих євреїв у цій нашій вільності на п’ять років, як їм вище надано, ви зберегли та її їм не порушували та робили, щоб (інші) не порушували задля нашої ласки. Для засвідчення грамоти наша печатка є притиснута. [Дано у Кракові у найближчий понеділок після свята св. Анни, року Божого 1527, нашого панування 21 року.

Сигізмунд, король, підписав]^[CCLXXIII].

1543 р., червня 4, Краків Сигізмунд І повідомляє збирачам податків, що надав львівським євреям такі ж пільги щодо сплати мит, користування пасовищами як і львівським міщанам

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.20, арк.501.

Регест: AGZ, X, N668.

Sigismundus Dei gratia rex Polonie, magnus dux Lithuanie, Russie, Prussie, Mazovie etc. dominus et heres. Universis et singulis, cuiuscunque status et condicionis extiterint, subditis nostri, precipue vero teloneatoribus ac teloneorum notariis et custodibus sincere et fidelibus dilectis gratiam nostram regiam syncere et fideles dilecti. Notum et testatum vobis facimus, quia nos Iudei Leopolienses eandem immunitatem et libertatem a telon- erum solucione dedimus, qua cives ceteri Leopolienses gaudent in omnibusque locis, in quibus cives Christiani Leopolienses a pendendo teloneo liberi sunt, liberos illos quoque esse volumus pascorum usum eundem, quem cives habent illis ubique admissimus. Itaque vobis omnibus, quibus vel telo­neorum vel pascuorum procuracio aut demandata aut propria etc. mandamus, ut predictos Iudeos eadem libertate et immunitate a teloneorum solucione frui et in eodem pascuorum usu, in quo cives Leopolienses sunt, esse promittatis, nec pro gratia nostra aliut facere audebitis. Datum Cracoviae quarta Iunii, anno Domini millesimo quingentesimo quadragesimo tercio, regni nostri XXXVII.

Samuel episcopus Plocensis et vicecancellarius subscripsit.

Relacio reverendi in Christo patris domini Samuelis episcopi Plocensi et vicecancellarii.

игізмунд, Божою ласкою (титулатура). Всім та кожному, будь-якого стану та KsjjP=' походження нашим підданим, а головно, митникам, писарям та охоронцям митниць, ввхДІвк щиро та вірно милим, наша королівська ласка, щиро та вірно милі. Робимо відомим та оголошуємо всім, що ми дали львівським євреям такий імунітет та вільність від сплати мит, якою тішаться інші львівські міщани у всіх місцях, у яких львівські міщани-християни є звільнені від сплати мита; також хочемо, щоб було вільно їм користуватися пасовищами так, як роблять міщани, хай їх допускають всюди. Таким чином, вам усім, кому є доручено догляд над митами та є власним (обов’язок) і т.д., наказуємо, щоб згаданих євреїв ви залишали при користуванні тією вільністю та імунітетом зі сплати мит та у вжитку пасовищами, якими львівські міщани користуються; і задля нашої ласки іншого не наважуйтеся чинити. Дано у Кракові 4 червня, року Божого 1543, нашого панування 37 року.

Самуель, плоцький єпископ та віце-канцлер, підписав.

Свідчення велебного у Христі пана отця Самуеля, плоцького єпископа та віце-канцлера.

1543 р., червня 6, Краків Сигізмунд І повідомляє львівського старосту Миколая Одновського про збереження за львівськими євреями привілеїв та давнього звичаю щодо заколювання великої і дрібної худоби та продажу м'яса

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.20, арк.501.

Регест: AGZ, X, N669.

Sigismundus Dei gratia rex Polonie, magnus dux Lithuanie, Russie, Prussie, Masovie etc. dominus et heres. Generoso Nicolao Odnowsky de Felsthin castellano Premisliensi et capitaneo Leopoliensi, fideli dilecto, gratiam nostram regiam. Generose fidelis dilecte. Questi sunt nobis Iudei nostri Leopolienses prohiberi et denegari sibi a civibus nostris Leopolienses mactacionem boum et aliorum pecorum minorum ac vendicionem carnium quibuslibet, quam boum ac minorum pecorum mactacionem, carniumque vendicionem, asserant ipsi Iudei, semper antehac liberam sibi fuise ex privilegio suo consuetudineque veteri, in qua nisi conser- varentur nequaquam subsistere et neque sustentacula vitae neque proventus ordinarios nostros parare commode possent. Quare mandamus fidelitati tue, ut si ita est, quod Iudei ipsi Leopolienses fuerunt antehac vigore privilegii sui et ex more consuetudineque veteri in usu libero mactandorum boum aliorumque pecorum minorum ac eciam in usu carnium sine prescriptione dierum aliqua vendendorum prohibicionem civium nostrorum Leopoliensium abroget fierique illam decetero authoritate officii sui capitanealis, immo nostra non permittat, quin iniungat et precipiat eis, ut quemadmodum ipsi gaudere volunt privilegiis et consuetudinis suis ab eisque divelli nollent, ita aliorum quoque privilegia et consuetudines non enervent neque abrogatas eas velint, pro officio suo graciaque nostra fidelitas tua factura. Datum Cracoviae die sexta Iunii, anno Domini millesimo quingentesimo quadragesimo tercio, regni vero nostri trigesimo septimo anno.

Samuel episcopus Plocensis et vicecancellarius subscripsit.

Ad mandatum sacre regiae maiestatis proprium.

игізмунд, Божою ласкою (титулатура). Уроджений Миколаю Одновський з Bfgw® Фульштина, перемиський каштеляне та львівський старосто, вірно милий, наша jδ⅜τπ~ королівська ласка. Уроджений, вірний, милий. Скаржилися нам наші львівські євреї, що їм забороняють та відмовляють наші львівські міщани у забої волів та іншої дрібної худоби, і в продажу м’яса будь-кому. Як твердять ці євреї, цей забій волів і дрібної худоби, та продаж м’яса перед цим завжди були дозволені внаслідок (дії) їхнього привілею та давнього звичаю¹, за яким, якщо не будуть збережені, то не зможуть жодним чином підтримувати ні підстави (свого) життя, і не зможуть зручно збирати наші звичайні податки. Тому наказуємо твоїй вірності: ніби так є, що за силою свого привілею та за звичаєм, і давньою традицією ті львівські євреї до цього були у вільному користуванні забою волів та іншої дрібної худоби та користувалися продажем м’яса без будь-якого встановлення днів; (тому) скасуй заборону наших львівських міщан та вчини щодо іншого за владою свого старостинського уряду, мало того, не відмовляйся від нашої (влади) та навіть порядкуй та наказуй їм, щоб достоту вони могли тішитися привілеями та своїми звичаями, та від яких (євреї) не бажають відмовитися, також не хочемо ослаблювати привілеї та звичаї інших (підданих), ні щоб їх відміняли; іншого хай не чинить твоя вірність задля твого обов’язку та нашої ласки. Дано у Кракові 6 червня, року Божого 1543, а нашого панування 37 року.

Самуель, плоцький єпископ та віце-канцлер, підписав.

За власним наказом священного королівського маєстату.

¹ Привілею про дозвіл займатися різництвом та продажем м’яса нами не виявлено. Очевидно, цією діяльністю євреї займалися на підставі звичаю, пор. з 8 статтею грамоти від 2 листопада 1569 р. (док. №135).

1543 р., (без місяця) 3, Краків Сигізмунд І звільняє львівських євреїв від сплати мит від товарів на дорозі зі Львова до Любліна, як раніше були звільнені львівські міщани

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.334, арк.509-511.

Регест: AGZ, X, №687.

In nomine Domini amen. Ad perpetuam rei memoriam. Nos Sigismundus Dei gracia rex Po- loniae, magnus dux Lithwaniae, necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, Syradie, Lancicie, Kuiawie, Russie, Prussie, Mazowie, Culmensis, Elbingensis Pomeranieque etc. dominus et haeres. Significamus tenore praesentium, quibus expedit, universis, quia ad interces- sionem quorumdam consiliariorum nostrorum Iudaeis Leopoliensibus eandem Iibertatem et immunitatem a solvendo theloneis in itinere Lublinensi et in aliis locis pendi solitis damus, quam civibus Leopoliensibus paulo ante dedimus eximimusque eos a theloneorum Krosznosthaviensium, Belzensium aliorumque a quibus cives Leopolienses exempti sunt, exactione tunc cum ex Leopoli in Lublin vel ubivis ad alia loca cumquocumque mercium genere iter faciunt. Quocirca vobis thelo- neatoribus et novis (?) camerarum omni, quae in itinere Lublinensi et alibi ubicumque sunt sittum praesentibus et post futuris per presentes mandamus, ut praedictos Iudeos Leopolienses immunitates et [...]¹ predictorum theloneorum esse permittant ac illos per omnia eadem libertate [...]¹ faciant, qua cives Leopolienses a nobis denuo solvendo theloneis istic [...]¹ et pacificos absque quibusvis detentionibus per cameras suas ire et [...]¹ quibuscumque nominibus censenti mercibus sinant, quan- doquidem volumus, ut [...]¹ solvendo theloneis Leopoliensibus datum ubique per omnia Iudaeis etiam suscipiat (?) [...]¹. Harum quibus sigillum nostrum est appensum. Datum Cracoviae feria tertia, die m[...]¹ Domini millesimo quingentesimo quadragesimo tertio, regni vero nostri anni [...]ptimus¹. Prae- sentibus reverendisssimo et reverendis in Christo patribus dominis Petro de Gamratis [...]¹ Gneznensi episcopoque Cracoviensi, legato nato et primate, Nicolao Dzierzgo[...]¹ Wladyslawiensi, Stanislao Braniczki Poznaniensi, Samuele Maczieiowski [...]¹ et regni nostri vicecancellario, Stanislao Tharlo Praemysliensi, episcopis, necnon magnificis, venerabilibusque et generosis Petro Kmitha comitte in Visznicza pallatino et capitaneo Cracoviensi et magni nostri supremo marschalco ac Scepusiensi, Praemysliensi et Colensi capitaneo, Ioanne de Thynczyn Sandomiriensi curieque nostre marschalco ac Lublinensi Lelowiensique capitaneo, Ioanne de Koszczeliecz Lanciciensi ac Bidgostiensi, Naklensi, Thucholiensi capitaneo, Ioanne Koszczielieczki Iuniwladyslawiensi Brzestensique capitaneo, pal- latinis, Nicolao de Volia Sandomiriensi et serenissime coniugis nostre curie magistro ac Sanocensi, Lomzensi Visnensi, Lanczkorunensi capitaneo, Petro Opalienski Gneznensi et serenissimi filii nostri charissimi curie magistro, Kostensique et Olsthenensi capitaneo, Szpithkone de Tharnow Voiniciensi et regni nostri thezaurario Radiensique, Krzepicensi et Brzeznicensi capitaneo, Paulo de Volia Ra- domiensi et regni nostri cancellario capitaneoque Gostinensi, Severino Boner de Balicze Bieczensi zupario, burgrabio, magnoque procuratore Cracoviensi et Oszwiaczimensi, Zatoriensi et Biecensi capitaneo, Erasmo de Krethkow Brzestensi, castellanis, Iacobo Uchanski decano Plocensi et canonico Cracoviensi, referendarioque curie nostre, Andrea Czarnkowski scholastico Cracoviensi et canonico Gneznensi, Stanislao Ozio utriusque iuris doctore, cantore Warmiensi et canonico Cracoviensi, Stan­islao Przeborowski et Georgio Podlodowski, canonicis Cracoviensibus et secretariis nostris, Martino Wolski cubiculi nostri, praefecto et curie nostre thezaurario [...]¹ et Blonensi capitaneo, Ioanne Tharlo incisore nostro, Pilznensique capitaneo [...]¹ pincerna curie nostre, Hieronimo Sthaszkowski magistro coquinae nostrae, [...]¹ Kotficz stabuli nostri praefecto caeterisque officialibus et aulicis nostris testibus [...]¹ praemisso existentibus et fidelibus dilectis. Datum per manus praefati reverendi in Christo [...]¹ domini Samuelis episcopi Plocensis et regni nostri vicecancellarii.

Sigismundus [rex subscripsit].

¹ Через пошкодження тексту втрачено одне-два слова.

В ім’я Господа амінь. Для вічної пам’яті справи. Ми, Сигізмунд, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) всім, кому потрібно. Що за посередництвом деяких наших радників ми даємо львівським євреям таку вільність та імунітет від сплати мит на Люблінському шляху та в інших місцях, звичних до сплати (мита), як незадовго до цього дали львівським міщанам, і вилучаємо їх (євреїв) від стягнення красноставських, белзьких та інших мит, від яких звільнені львівські міщани тоді, коли роблять шлях зі Львова до Любліна чи будь-де до інших місць з будь-яким видом товарів. Тому вам, митникам і всім охоронцям (?) митних камер, які знаходяться на Люблінському шляху та будь-де в іншому місці, що є тепер і в майбутньому будуть, даною (грамотою) вимагаємо, щоб імунітети згаданих львівських євреїв [про несплату]¹ згаданих мит дотримувалися та їх у всьому при вільності [...] вчиніть, як львівські міщани від нас знову таке ось [звільнення] від сплати мит [...], і хочемо ви, їм спокійним без будь-яких затримань дозволяли їхати через свої камери [... і без] переписування товарів будь-яких назв, щоб [... вільність] несплати будь-де мит, дана львівським (міщанам), також у всьому щодо євреїв допускалася (?) [...]. Для (засвідчення грамоти) наша печатка є підвішена. Дано у Кракові у вівторок [... року] Божого 1543, а нашого панування - року [...], у присутності (список свідків). Дано через руки згаданого велебного у Христі [пана] отця Самуеля, плоцького єпископа та віце-канцлера нашого королівства.

Сигізмунд, [король, підписав].

¹ Тут і далі квадратні дужки вказують на фізичну втрату тексту, у деяких випадках подано орієнтовний відновлений переклад втрачених фрагментів.

1553 р., квітня 10, Краків Сигізмунд Август дозволяє львівським євреям складати присягу відповідно до своєї віри у справах меншого значення та в справі відповідальності за речі, що були вкрадені

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.342, арк.1242-1244.

Регест: AGZ, X, N966.

Опубл.: Pazdro, s.161-163.

Sigismundus Augustus Dei gratia rex Pollonie, magnus dux Litwanie, Russie, Prussie, KR¾⅛⅜¾Γ Masowie, Samogitie etc. dominus et heres. Significamus presentibus literis nostris, qui- ґйргЖЖ bus expedit, universis et singulis, tam presentis, quam futuris, harum noticiam habituris. Quod tametsi statuto serenissimi Boleslai ducis predesessoris nostri constituumi est, quod nullus Iudeus iuret super rodale ipsorum, nisi sit pro magnis causis, que se extend- unt usque ad quinquaginta marcarum argenti vel sit ad presenti nostri citationis¹, sed quoniam hoc ipsum statutum vel in usu vel ad exequucionem aliquam deductum fuisse constat, immposibile enim videtur, ut quisquam hominum super rodale seu tripede uno pede stans iuramentum aliqua racione prestare possit, proinde nos per benignitate et clementia nostra regia, quam non modo Christianis, sed et infidelibus exhibere consuevimus, quod neminem ad quidvis imposibile aut intollerabille ob- ligatum et astrictum reddere vel cogere soliti sumus statutum hoc in meliorem partem interpretantes ex certa scientia et gracia nostra regia² tum supplicacionibus quorumdam consiliariorum nostrorum pro communitate Iudeorum civitatem nostram Leopoliensem commorantes, nobis factis annuentes, decernimus et statuimus decrevimusque et statuimus per presentes, quod si quando cuipiam Iudeorum Leopoliensium contingerit, causas magnas cum quacumque persona status et condicionis cuiuscunque pro suma huiusmodi, que se ad quinquagentiam vel ultra marcas argenti extenderet, habere, non aliud iusiurandum prestare tenebitur et obligatus erit, quam iuxta antiquam et vestatam³ consuetudinem ac prescriptum privilegiorum et iurium ipsorum ad decem preceptum legis mosaicae. Porro in mi- noribus causis ad ostium sinagoge sue de veteri more iurabunt et quamquam in statuto Piotrcoviensi serenissimi parentis nostri cautum sit, quod si Iudei pro re furtiva ad se delata⁴ evictorem statuere non possent aut nollent, in iudicio ad hoc ipsi⁵ ut culpae participes et facti conscii pena furce puniantur. Quia quidem constitutione quoniam ipsi Iudei Leopolienses se preter leguum gravati⁶ conqueren- tur, cum nemo vel fur vel quinque alius, que nomine illius res furtivas Iudeo vendit aut oppignorat, reperitur aut eiusmodi res pro furtevis se vendere aut oppignorare fateatur, quia iam constatissime negat. Atque adeo cum Iudeus furti non sit conscius periculum vite aut damnum aliquod ea de re, ut subire debeat. Itaque hoc ipsum statutum itidem in benigniorem partem interpretantes decernimus et statuimus, quod si unquam occiderit, ut Iudeus quispiam Leopoliensis pro re quacumque furtiva ad se delata evictorem statuere non posset, si res illi secundum veterem consuetudinem per Iudeum in librum Iudeorum inscripta non fuerit, Iudeus is tenebitur et astrictus erit res illas huic, cuius fuerint, citra quamvis pecunie solutionem integre restituere. Quod si vero huiusmodi res Iudeus in librum inscripserit, extunc probato eo, quod in librum Iudeorum iuxta statutum serenissimi parentis nostri inscripte sunt, tenebitur is, cuius res fuerint, Iudeo pecunias illas, in quibus res oppignorate vel vendite sunt, restituere resque suas accipere, a pena vero furce et quavis alia Iudeus prorsus liber et immunis erit. Harum quibus sigillum nostrum appensum est testimoniis litterarum. Datum Cracoviae in conventione generali feria secunda post dominicam Conductum Pasche, anno Domini millesimo quingentesimo quinquagesimo tertio, regni vero nostri anno vigesimo quarto. Presenti- bus reverendissimo et reverendis in Christo patribus dominis Nicolao Dziergowsky archiepiscopo Gneznensi, legato nato et primate, Andrea Zebrzidowsky Cracowiensi, Andrea Czarnkowsky electo Poznaniensi, Iacobo Uchansky Chelmensi, ecclesiarum episcopis, necnon magnificis, generosis et venerabilibus Petro Kmitha in Wisnicz comite Kracowiensi, regni nostri supremo marschalco et Cracowiensi, Scepusiensi, Praemisliensi Colensique, Nicolao Odnowsky de Fulstin Sendomiriensi et Leopoliensi, Martino Zborowsky Calisiensi ac Sedlowiensi Odlanowiensique, Ioanne de Mieliecz Podoliensi, Grodecensi Chmielnicensique, Nicolao de Sieniawa Belzensi, exercituum regni nostri campestri ac Haliciensi Colomiensique, palatinis et capitaneis, Georgio Konarsky Calisiensi, Stan­islao Maczieiowsky Voiniczensi, curie nostre marschalci, Lubomliensi, Zawichostensique, Spithkone Iordan de Zakliczyn Sandeczensi, regni nostri tezaurario, Valentino Dembiensky Bieczensi, burgrabio Cracoviensi, Ioanne Bonar de Balicze Chelmensi, magno procuratore Cracoviensi Rapstinensique, Ioanne Komorowsky Polaniczensi, Nicolao Liutomirsky Czechowiensi, Floriano Zebrzydowsky Oswieczemensi, Ioannne Liutomirsky Brzezinensi, curie nostro tezaurario, burgrabio Cracowiensi, Lenczecziensi, castellanis, Ioanne de Ociesino regni nostri cancellario, succamerario burgrabioque Cracowiensi ac Sandeczensi ac Olstinensi, capitaneis, Ioanne Przerembsky regni nostri vicecancellario, Gneznensi, Krakowiensi et sancti Floriani in Cleparz preposito, Georgio Podlodowsky Cracowiensi, Petro Arciechowsky preposito Stobniczensi et Warschawiensi, canonicis causarumque Podlasensium, Ioanne Sierakowsky, curie nostre referendariis, Petro Miskowsky, Andrea Przeczlawsky, Martino Cromero, canonicis Cracowiensi, secretariis nostris ac aliis quamplurimis fidedignis dignitariis, of- ficialibus aulicisque nostris, sincere et fidellibus nobis dilectibus. Datum per manus magnifici Ioannis de Ocziesino regni Poloniae cancellarii, succamerarii burgrabiique Cracowiensis et Sandeczensis ac Olstinensis capitanei, sincere nobis dilecti.

¹ У Pazdro: personam nostram citatus.

² У Pazdro: ob gratiam nostram regiam.

³ У Pazdro: usitatam.

⁴ У Pazdro: restituta.

⁵ У Pazdro додано: citati.

⁶ У Pazdro: aequum gravatos.

игізмунд Август, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної псйш® (грамоти) всім та кожному, кому потрібно, як сучасникам, так і прийдешнім, 1∣⅛ηJ? хто це читатиме. Що хоча за статутом найяснішого князя Болеслава¹, нашого попередника, є встановлено, щоб жоден єврей не присягав на їхньому родалі, тільки у великих справах, (сума) яких досягне аж до 50 гривень срібла або буде позов до нашої присутності, але оскільки цей статут чи в користуванні чи при будь-якому виконанні видавався постійним, отож здається неможливим, щоб будь-яка людина на родалі чи триніжнику², приклонивши одну ногу, могла скласти присягу з будь-якої причини. Тому ми з нашої королівської прихильності і доброти, яку звикли виявляти не лише до християн, але й до невірних, оскільки ми не звикли нікого силувати чи підпорядковувати, щоб неможливо та не толерантно зобов’язувати та примушувати, пояснюючи цей статут у кращий бік, з певного нашого відома та королівської ласки, потім схиляючись до прохань деяких наших радників, поданих до нас для громади євреїв, які мешкають у нашому місті Львові, вирішили та встановили можливим, вирішуємо і встановлюємо даною (грамотою), якщо б комусь із львівських євреїв трапилося мати великі справи з будь-якою особою будь-якого стану і походження на таку суму, яка досягне до 50 чи більше гривень срібла, (він) повинен і зобов’язаний присягати не інакше, як відповідно до давнього та старого звичаю і припису їхніх привілеїв та прав на десяти скрижалях Мойсеєвого закону. Далі, у менших справах, хай присягають на дверях синагоги за давнім звичаєм, і хоч у пйотрківському статуті найяснішого нашого батька³ є передбачено, що коли євреї не можуть або не хочуть ставати (до суду) про крадені речі, передані їм продавцем, (позвані) для цього до суду, вони будуть покарані карою краденого як учасники злочину та свідомі (свого) вчинку; оскільки ті львівські євреї скаржилися, тому що тією конституцією є обтяжені понад закони, коли ніхто - чи злодій, або будь-хто інший, який від імені того (злодія) продасть або заставить євреєві крадені речі, не знаходиться, або такий (злодій) зізнається, що (не знав), що крадені речі продавав і заставляв, тому що (інше) одразу постійно заперечуватиме. І навіть, коли єврей не був би свідомий про крадіжку, він повинен був би наражатися на небезпеку життя або якусь втрату у цій справі. Таким чином, цей статут також пояснюючи у прихильний бік, вирішуємо та встановлюємо, якщо колись трапиться, що якийсь львівський єврей не зможе стати (до суду) про будь-яку річ, передану йому продавцем, якщо та річ не буде вписана євреєм відповідно до давнього звичаю до єврейської книги, той єврей буде змушений повернути цю річ тому, чия (вона) буде, крім цього з повною, якою б не була, сплатою грошей. А якщо таку річ єврей записав би у книгу, тоді, перевіривши це, що у єврейську книгу є записано, відповідно до статуту найяснішого нашого батька, зобов’язаний той, чия річ, повернути єврею ті гроші, за які річ була заставлена чи продана, та отримати свою річ; а єврей цілком буде звільнений від кари краденого і будь-якої іншої. Для засвідчення грамоти наша печатка є підвішена. Дано у Кракові на вальному сеймі у понеділок після Томиної неділі, року Божого 1553, а нашого панування - 24 року у присутності (список свідків). Дано через руки вельможного Йоана з Оцєшина, канцлера Польського королівства, краківського підкоморія, бурграбія та сандецького і ольштинського старости, щиро нам милого.

¹ Див. примітку до док. №108.

² Триніжник - тут, очевидно, єврейський релігійний символ - менора (семисвічник).

³ Див.: VL, I, p.258-259 (статут 1538 р.)

1568 р., жовтня 1, Варшава Сигізмунд Август видає привілей львівським євреям з передмістя взамін втраченого привілею Сигізмунда І під час пожежі, за яким закріплює нерухомість євреїв на передмісті, визначає їхню підсудність воєводі

Коп.: MK, 101, k.160. Титульний напис: “Privilegium Iudeorum Leopoliensium”.

Опубл.: РЕА, ІІІ, с.245-247. Регест: MRPS, V/1, №3694.

Sigismundus Augustus [Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithvaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiaeque etc. dominus et heres. Notum esse volumus ad quos pertinet universis]¹ etc. Quod cum relatum nobis esset per certos consiliarios nostros superioribus annis infausto incendio ignis, quo suburbium civitatis nostre Leopoliensis concrematum fuit, Iudeis suburbium illiud inhabitantibus, combustas esse literas privilegii divi parentis nostri super libertates eorum illis concessas supplicatumque nobis esset, ut in locum earum, alias literas nostras privilegii, eis ex clementia et gratia nostra regia dare et conferre dignaremur. Cui supplicationi benigne annuentes eisdem Iudeis suburbii Leopoliensis presentibus et pro tempore existentibus, has libertates et prerogativas ex certa scientia et gratia nostra damus et conferimus harum serie literarum principio domos et fundos bonorum immobilium, quos ipsi Iudei antiquitus vigore emptionum et resignationum suarum obtinent eiusmodi domos et bona immobilia iure hereditario cum successori- bus suis perpetuis temporibus possidebunt, neque ulli subditorum nostrorum cuiuscunque dignitatis, officii, status et conditionis fuerint, Iudeos suburbii Leopoliensis presentes et pro tempore existentes ex domibus, fundis et possessionibus illorum liberum erit quovis pretextu aut colore redimere et si que litere consensus aut commissionis nostre super redemptionem contra Iudeos suburbii illius, tam coniunctim, quam divisim quomodocunque et quandocunque emanaverint, vel per quempiam cuiuscunque status et conditionis fuerint, impetrate fuerint, eas nullius momenti fore nec eiusmodi prerogative Iudeis commemoratis a nobis date quicquam derogare posse volumus et per presentes declaramus. Inscriptiones autem venditionum et resignationum perpetuarum domorum, fundorum et possessionum Iudeorum suburbii Leopoliensis coram alio iure sive quavis alia iurisditione fateri et inscribi non debent duntaxat coram actis Iudeorum palatini Russie cuius iurisditioni Iudei de iure communi Iudei palatinatus Russie subsunt. Census vero et alios proventus, ac onera, tam castrensia, quam civilia Leopoliensia Iudei suburbii eiusdem, secundum veterem et usitatam consuetudinem pendere et solvere asstricti erunt. Denique Iudei suburbii Leopoliensis presentes et pro tempore existentes omnibus iuribus et libertatibus, quibus antiquitus utifruebantur et gaudebant, in quorum usu et possessione hactenus existunt eisdem quoque in posterum gaudebunt et utifruentur. Quod ad universorum et singulorum cuiuscunque dignitatis, officii, status et conditionis fuerint et presertim generosi Petri Barzii de Blozew castellani Premisliensis et capitanei Leopoliensis eiusque vicecapitanei et locum tenentis sive surrogati ac famatorum proconsulis et consulum civitatis nostre Leopoliensis presentium et pro tempore existentium, noticiam deducentes, mandamus, ut praenominatos Iudeos suburbii Leopoliensis, eorumque heredes et successores in superius recensitis libertatibus et pre- rogativis inviolabiliter conservent et manuteneant, ab omnibusque conservari et manuteneri curent, pro gratia nostra et debito officii sui secus non facturi. [In cuius rei fidem sigillum nostrum appendi mandavimus]1. Datum Varssavie feria sexta post festum Michaelis, proxima anno [Domini millesimo quingentesimo sexagesimo octavo, regni vero nostri XXXIX anno]¹, ut supra.

Relatio eiusdem, ut supra.

¹ Немає у копії МК, опубліковано за текстом РЕА.

Сигізмунд Август, [Божою ласкою (титулатура). Хочемо повідомити всім, кому належить]¹. Коли розповіли нам через певних наших радників, що в попередні роки ½t⅛j∏j= внаслідок нещасливої вогняної пожежі², у якій згоріло передмістя нашого міста ¾S⅛S¾⅝⅜? Львова, у євреїв, що те передмістя заселяють, була знищена грамота привілею божественної (пам’яті) нашого батька щодо надання їм вільностей, і просили нас, щоб замість неї ми вважали за гідне іншу нашу грамоту привілею дати і надати їм з нашої королівської доброти і ласки. До цього прохання ласкаво прихиляючись, тим євреям з львівського передмістя, сучасним і що в майбутньому будуть, такі вільності і прерогативи з нашого повного відома і ласки даємо і надаємо змістом цієї грамоти. Перш за все, будинки і землі нерухомих маєтків, які ті євреї віддавна тримають за силою своїх купівель та відступлень, хай володіють тими будинками та нерухомим майном на дідичному праві зі своїми спадкоємцями вічними часами, і ніяким нашим підданим будь-якої гідності, уряду, стану і походження не буде вільно викупляти у євреїв львівського передмістя, сучасних і що в майбутньому будуть, їхні будинки, землі та посілості з будь-якої причини і приводу, і якщо якась грамота нашої згоди або доручення щодо викупу проти євреїв того передмістя, як у спілці (кількох), так і окремо, з’явилася б якимсь чином і всякий раз або була випрошена кимось будь-якого стану і походження, хочемо і цією (грамотою) оголошуємо, що у жодному разі не може скасувати таку прерогативу, надану нами згаданим євреям. А записи вічних продажів та відступлень будинків, земель та посілостей євреїв львівського передмістя повинні визнаватися і записуватися не перед яким іншим правом чи іншою юрисдикцією, тільки перед єврейськими актами руського воєводи, під юрисдикцією якого за загальним правом євреї Руського воєводства перебувають. А чинш та інші прибутки та тягарі як ґродські, так і львівські міські, євреї того передмістя зобов’язані платити і сплачувати відповідно до давнього та дотримуваного звичаю. Нарешті, євреї львівського передмістя, сучасні і що в майбутньому будуть, усіма правами і вільностями, якими віддавна користувалися і тішилися та до цього часу мали у вжитку, також ними у майбутньому хай тішаться і користуються. Що до всіх та кожного будь-якої гідності, уряду, стану і походження доводимо, і особливо уродженому Петрові Бажію із Блозева, перемиському каштеляну та львівському старості, його підстарості та заступникові чи суррогатору, і славетним бурмистру та райцям нашого міста Львова, сучасним і що в майбутньому будуть, наказуємо, щоб згаданих євреїв львівського передмістя, їхніх спадкоємців та наступників, у вищеперерахованих вільностях та прерогативах непорушно зберігали і (їх) дотримувалися, турбуйтеся, щоб інші зберігали і дотримувалися; задля нашої ласки та обов’язку свого уряду іншого хай не чиниться. Для довір’я до справи [наказали нашу печатку підвісити]. Дано у Варшаві у найближчу п’ятницю після свята (св.) Михайла, року [Божого 1568, а нашого панування 39 року].

Свідчення того, як вище [вельможного Валентина Дембенського, канцлера Польського королівства]³.

¹ Переклад у квадратних дужках зроблений за текстом РЕА.

² Пожежа, очевидно, сталася у 1565 р., хоча Д.Зубрицький говорить тільки про пожежу середмістя, див.: Zubrzycki D. Kronika miasta Lwowa. - Lwow, 1844. - S.187-188.

³ Переклад у квадратних дужках зроблений за текстом РЕА.

1569р., лютого 2, Люблін

Сигізмунд Август затверджує статті, що стосуються правових та економічних стосунків львівських євреїв

Обляти: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.41, арк.527-528; спр.357, арк.251 (частково).

Опубл.: Schorr, s.81; Pazdro, s.163-164; Bersohn, N200.

Регест: AGZ, X, N1439.

Sigismundus Augustus Dei gracia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiaeque dominus et haeres. Significamus tenore praesentium, quorum interest, universis et singulis, praesentibus et futuris, harum notitiam habituris, exhibitas esse nobis nomine et ex parte Iudeorum omnium et singulorum, intra et extra muros civi- tatis nostrae Leopoliensis incolarum, articulos quosdam infrascriptos idiomate polonico ad bonum ordinem et regimen eorundem Iudeorum incolarum in civitate nostra Leopoliensi com- morantium pertinentes, per palatinos vel vicepalatinos eorundem iudicesque subdelegatos exequentes perpetuis temporibus. Supplicatumque fuisse humiliter, ut eosdem articulos infrascriptos et omnia in eis contenta, authoritate nostra regia approbare, ratificare et confirmare dignaremur. Quarum qui- dem articulorum tenor de verbo ad verbum polonico idiomate sequitur et est talis. Pierwszy articul. Aby woiewoda nie inszego, iedno czlowieka stanu szlacheckiego, osiadlego, na swoie mieiszcze ku sqdzeniu i odprawowaniu spraw Zydowskich wystawiel i postanowiel. Wtory, zeby xiςgi albo acta Zydowskie w ich bozniczy albo w szkolie w skrzyni zamknione w schowaniu liezaly, a nie gdzie indzie. Trzeczi, iesliby sendzia acty przy sobie maiqncz nieiaki zapissy w acta chczial wwieszcz przes wiadomosczi starszych Zydow, tedy za nikczemne bydz maiq. Czwarty, pissarza niema sendzia bes wiadomosczi starszych Zydow prziqcz do pisania akt Zydowskich. Piqty, starszych Zydow niema nikt inszy wybieracz, iedno pospolstwo Zydowskie, ktore wybrawszy miedzy sobq stawicz ie maiq przed woiewodς swego, ktore te wybrane poczwierdzicz ma. Szosty, winy niema woiewoda wieczei z nich wyciqgacz iedno trzy grzywny, a sςdzia funt piepszu wedlie statutu koronnego, ktore winy nie maiq bydz wycziqgane, iedno zasadziwszy pierwey prawo z starszemi Zydami. Siodmy, szkola ich niema bydz zapieczςntowana albo aresztowana, iedno o rzeczy wlasnς krolowi iego mosczi przynalezqnce. Osmy, rzeznicztwo ma im bydz wolne, tak chrescianom, iako tesz innym ludziom, przedawac wedlie obyczaiow inszych Zydow, iako Krakowskich, Poznanskich y Lubelskich. Dziewiqty, starsi Zydzi maiq tez tς moc miec karac inne wystςmpne Zydy kliatwq wedlie ich zakonu, czego im nikt bronicz niema. Dziesiqnty, woiewoda niema im dawac doctora nad ich woliq, iedno ktorego oni sami miedzy sobq wybiorq. Iedynasty, sςndzia ich niema zadnego decretu wydac, iedno z starszymi wespolek Zydami. Ostatni, maiq tez bydz porzqdnie pozwani, naprzod ad legitimum et competentem iudicem, iako do woiewody albo sςndziego iego, a potym do sqndu krolia iego mosczi. A tak ktoryby nieporzqdnie bel pozwan, nie bςndzie siς winien sprawowac zadnemu, iako ten ktory iest z prawa swego wlasnego wyzwany. Quorum supplicationi nos benigne annuentes eosdem suprascriptos articulos omnique in eis contenta in omnibus eorum punctis, clausulis, articulis et conditionibus approbandos, ratifican- dos et confirmandos duximus, quos et vigore praesentium approbamus, ratificamus et confirmamus temporibus perpetuis. In quorum omnium fidem manu nostra praesentes subscripsimus et sigillum nostrum appendi mandavimus. Datum Lublini in conventione regni generali die in festo Purificationis Mariae, mense vero Februarii, anno Domini millesimo quingentesimo sexagesimo nono, regni vero nostri quadragesimo.

Sigismundus Augustus rex.

Сигізмунд Август, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної иКЗж® (грамоти) всім та кожному, кому потрібно, як сучасникам, так і прийдешнім, хто це

читатиме. Подали нам від імені та з боку всіх та кожного євреїв, що живуть у межах і поза мурами нашого міста Львова, певні статті, нижченаписані польською мовою, що стосуються доброго порядку та управління тих євреїв-жителів, що перебувають у нашому місті Львові, які (статті) виконувалися вічними часами воєводами чи підвоєводами, їхніми суддями і відпоручниками. І просили нас уклінно, щоб ті нижченаписані статті і все, що в них міститься, нашою королівською повагою ми вважали за гідне схвалити, зміцнити та підтвердити. Тих статей зміст дослівно польською мовою наводиться і є таким. Стаття перша, щоб воєвода виставив і постановив людину не іншого, тільки шляхетського стану, осілого, на своє місце для судження та вирішення єврейських справ. Друга (стаття), щоб єврейські книги або акти в їхній божниці або у школі, в скрині, лежали замкненими на зберіганні, а не деінде. Третя (стаття), якщо суддя, маючи при собі деякі записи, хотів би в акти внести без відома старших євреїв, тоді (вони) за нікудишні мають бути. Четверта (стаття), суддя не має прийняти писаря без відома старших євреїв до писання єврейських актів. П’ята (стаття), старших євреїв ніхто інший не має права вибирати, тільки єврейська громада, яка вибравши їх поміж себе, повинна ставити їх перед своїм воєводою, котрий має тих обраних підтвердити. Шоста (стаття), воєвода не має більше кари з них стягувати, тільки три гривні, а суддя - фунт перцю, відповідно до статуту королівства; ті кари не мають стягуватися, тільки спочатку вчинивши правосуддя з єврейськими старшинами. Сьома (стаття), їхню школу не повинні запечатувати або арештовувати, тільки за справи, належні особисто до його милості короля. Восьма (стаття), різництво - їм (різникам) має бути вільно продавати як християнам, так і також іншим людям, за звичаєм інших євреїв - краківських, познанських, люблінських. Дев’ята (стаття), старші євреї мають також владу карати інших євреїв-злочинців клятвою відповідно до їхнього закону, того їм ніхто не має забороняти. Десята (стаття), воєвода не має їм давати доктора^[CCLXXIV] без їхньої волі, тільки якщо вони самі між собою виберуть. Одинадцята (стаття), їхній суддя не має жодного декрету видавати, тільки спільно зі старшими євреями. Остання (стаття), також мають бути відповідно позвані насамперед до законного і належного судді, як до воєводи або його судді, а потім до суду його милості короля. А коли невідповідно був би позваним (єврей), не повинен з ніким судитися, як такий, що зі свого власного права позваний.

Прихиляючись милостиво до такого прохання, ми ті вищенаписані статті та все, що в них міститься, в усіх пунктах, клаузулах, статтях та умовах вважали схвалити, зміцнити і підтвердити, які (статті) силою даної (грамоти) схвалюємо зміцнюємо і підтверджуємо на вічні часи. Для довір’я до цього всього дану (грамоту) нашою рукою підписуємо і наказуємо підвісити нашу печатку. Дано у Любліні на вальному сеймі королівства в день свята Благо­віщення (Пречистої Діви) Марії, у лютому, року Божого 1569, а нашого панування -40. Сигізмунд Август, король.

1571 р., квітня 10, Варшава Сигізмунд Август на прохання львівських євреїв надає їм такі прерогативи: у випадку скоєння кримінальних справ вони мають відповідати перед властивим їм королівським судом; руський воєвода має судити їх тільки у Львові; після смерті єврея, який має кредиторів, спочатку повинні виділити з майна посаг його жінки; львівські євреї звільняються від обов'язку супроводити злочинців на місце страти

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.334, арк.721-723.

Опубл.: Schorr, s.84; Pazdro, s.166-167.

Регест: AGZ, X, №1164.

Zygmunth Augusth z laski Bozei crol Polski, wielkie xzigze Lithewske, Ruske, Pruske, Mazowieczke, Zmodzke etc. pan i dziedzicz. Oznaimuiem them listhem naszym, komu tho wiedziecz naliezy, ninieyszym i na pothem b⅞dgczym, yz my laskawie szie przichyliaigcz prozbam niektorych panow rad naszych, ktore do nas byly uczynione za Zydy miastha naszego Lwowa, o nich nizey opisanemi prerogativami opatrzecz y obwarowacz umyslilis- my, iako thez opatruiemy y obwarowywami ninieyszym listhem naszym. Naprzod aczkolwiek in criminalibus causis, ubi de vita agitur, prawem pospolithym umoczniono iesth, yz kazdy urzgd thakich obwinionych sgdzicz i z niemi wedlug prawa posthempowacz ma. Thedy my przed szie na zgdanie thych Zydow wszythkiego pospolsthwa Lwowskiego daiemy ym the wolnoszcz, yz oni in casu talium gdzieby ktorego z niech miano na iakim uczynku zasthawszy poimacz y do sςdziego ych competentens sive forum competens aut incompetens prziwieszcz, ze nie maig bycz sςdzeni od zadnego sςdziego w thakich rzeczach, ani wiςzieniem chowani dlugo, alie thakowego kazdego sςdzia y wszeliaki urzgd powinien bςdzie odeslacz na sgd nasz croliewski, nie uzywaigcz nad niemi w thei mierze iurisditiei zadnei, a tho ma bycz za rςkoiemstwem ieszliby szie zdal then obwiniony bycz iako nie barzo osziadly albo niepewny.

Druga, yz aczkolwiek ad forum et iudicium competens bywaig przicziggani przed woiewode swego w ziemi Ruskiei, alie tho bywa z cziezkosczig y z utrathg ych niemalg, ze na pozwanie urzen- dowe albo woiewody Ruskiego muszg czasem iechacz za dworem iego w insze dzierzawy, gdzie bywa pan woiewoda na then czasz, a oni y za prawy swemi zdawna then zwyc[ai maig, iz sgd∣ ych Zedowski w mieszczie Lwowskim przi buzniczy ych by[...]¹ i tham kazdemu z niech sprawiedliwoscz bywa czyniona. Te[dy tez i]¹ theraz ych od thakich thrudnosczi wymuigcz, daiemy ym [te prerogaty] we1 ych sgdow swych wedlug zwyklego obyczaiu maig [...]¹ a pilni bycz w miesczie Lwowskim, tham kedy thez da[wno iuz]¹ mieszkaig y na miesczu thomze, tho iesth przi buzniczy [od kto]rego1 tho sgdu woiewodzego, albo namieszthnika iego ma byc kazdemu Zydowi wedlug prawa pospolithego do nasz [w kazdey]¹ sprawie wolnie appellatia dopuszczona. A thak woiewoda Ruski Iheraznieiszy i na pothem bςdgczi niema ych iuz [...]¹ wyzywacz przed osobe szwg, kςdy indziei ieszliby [ktory]¹ nie byl we Lwowie, czo ieszliby przed szie czynicz kiedy chczial i onych nad praerogathiwe ych przed osobe swg kςdy indziei z miastha Lwowskiego wycziggal albo wyzywal, thedy Zydom Lwowskim wolno bςdzie nieszluchacz w them rozkazania iego, o czo zadng wing. nie maig bycz karani.

A yz szie thez tho czςstho thraffia, ze niektorzi z niech umieraig zasthawaigcz niemalo liudziem winni, ktorzi za szie Credithorowie dostawai; dlugow swych na maiςthnosczi zmarlego, nie mai⅛cz zadnego respectu na zenske wiano, ktore na theyze maiςtnosczi malzonkam od menzow bywa naznac- zono, a wedlug prawa pospolithego w przod wszysthkich inych dlugow, ktore by komu kiedy umarli byl winien odprawowane. Thedy my tho chczqcz miecz aby szie y onym w them zadne bezprawie niedzialo, onym obwarowywamy, yz gdyby szie przithraffialo, zeby ktorzy z Zydow Lwowskich umarl zosthawszy winien niemalo dlugow, ktorych by pothem credithorowie na maiςthnosczi zmar­lego dochodzicz chczieli, thedy zawzdy wprzod wiano zosthaley zenie z thei maiςthnosczi ma bycz odprawiono, wedlug stharego ych zydowskiego zwyczaiu w Krakowie y w Poznaniu zachowalego. A pothem kazdy swego szukacz moze.

Nad tho uskarzali szie nam cziz Zidowie Lwowsczy, ze wielke cziezkosczie y thrudnosczi w them czirpi; yz gdy zlodzieia albo iakiego inszego zloczyncza przez ych ulicze z miastha na straczenie wywodz; ze powinni go wyprowadzacz z drugiemi az na miescze tho gdzie swoie zaplathe bierze. Gdyz przez inne prziczyny cziezko ym barzo bywa thedy thez osobliwie przez the iedne, ze tho szie w zadnym miesczie corony i pansthw naszych nie zachowuie, aby the powinnoszcz wyprowadzania zloczyniecz Zydowie na sobie nieszcz mieli, proszili nas, aby my ich thez od thego wolnymy uczynili. My thedy baczqcz [na to, ze wyprowadzenie bez] pomoczy Zydow przez mieszczany albo czechi [...]¹ iako i w ynszych mieszcziech moze bycz odprawo[wane]¹. Thedy onych z thego wymuiemy, thak yz iuz od thego [...]cze¹ odprawowana, thedy onych z thego wymuiemy [tak iz]¹ od thego czaszu przerzeczeni Zydowie Lwowsczy [wolni byc]¹ mai; od thakowego powinowaczthwa tho iesth, ze nie bςd; nigdy wyprowadzacz, do thego ych [nikt nie bς∣dzie1 mogl przimuszacz.

Czo wszythko tho opisano [aby Lwowskim]¹ Zydom mocznie we wszytkim bylo zachowano. [...]¹ wam wszem y kazdemu zosobna, ktorym tho nalie[zy wiedziec rozkazuie]my¹, abysczie przer- zeczone Zydy Lwowske podlug prawa y prziwilieiu naszego ym z laski naszey danego we wszytkich articulach, clausulach i punctach wiecznymi czaszy za[...]wali¹, a inaczei thego pod win;·] czterech thyszienczei zlotych skarbowi naszemu przepadnieniem i pod lask; nasz;, a powinnosczi; sw;, abysczie czynicz nie smieli. Na czego liepsz; wiare i swiadecztwo rςkqsmy szie wlasn; na then liszth podpisali i pieczecz nasze coronn; do niegosmy prziwiesicz kazali. Dan w Warschawie dzieszi;thego dnia xziezycza Kwiethnia, roku Panskiego thyszi;cznego piςczsethnego sziedmdzieszi;thego pier- wszego, a croliowania naszego cztherdziesthego wthorego.

Sigismundus Augustus rex subscripsit.

¹ Через пошкодження тексту втрачено одне-два слова.

Сигізмунд Август, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) fj∣nτ?' всім та кожному, кому потрібно знати, як сучасникам, так і прийдешнім. Що ми, ∣B¾fflj?ι прихиляючись милостиво до прохань деяких наших радників, які були нам подані для Sa⅛3⅜5?'? євреїв нашого міста Львова, вважали їх нижчеописаними прерогативами забезпечити і гарантувати, як і забезпечуємо та гарантуємо даною нашою грамотою. Найперше, хоч у кримінальних справах, де про життя йдеться, загальним правом є встановлено, що кожен уряд такі звинувачення повинен судити і чинити з ними (злочинцями) відповідно до права. Тоді ми на бажання тих євреїв усієї львівської громади даємо їм вільність, щоб вони у такому випадку, коли б когось з них на якомусь вчинку, заставши, спіймали та до їхнього відповідного судді або відповідного чи невідповідного суду привели, не мають судитися жодним суддею в таких справах, ні бути довго в ув’язненні, але такого кожного (єврея) суддя і будь-який уряд повинен відіслати до нашого королівського суду, не вживаючи над ними при цьому жодної юрисдикції; і все це має бути при порученні, якщо б видався цей звинувачений як не дуже осілим або непевним.

Друга (стаття), хоча (євреї) притягуються до відповідного уряду та суду своїм воєводою у руській землі, але також буває з немалим тягарем та втратою для них, що на урядовий позов або (позов) руського воєводи вони повинні часом їхати за його двором в інші краї, де буває в той час воєвода. А вони (руські воєводи) за своїми правами здавна мають [звичай, що їх суд]¹ єврейський у місті Львові при їхній божниці [...] і там кожному з них вчиняється справедливість. Тоді і тепер від таких труднощів звільняємо, даємо їм [таку прерогативу], їхні суди відповідно до звичаю мають [...], а невідкладні бути у місті Львові, там, де, давно вже живуть і на тому місці, тобто при їх божниці; від того-то суду, воєводського або його намісника, має бути допущена кожному євреєві вільна апеляція до нас у кожній справі відповідно до загального права. А так руський воєвода, сучасний і що в майбутньому буде, не має їх вже [...] позивати перед свою особу деінде, як схоче, та понад прерогативу витягав би або позивав перед свою особу деінде

3 міста Львова, тоді львівським євреям має бути вільно не слухати при тому його наказу, за що жодною карою не мають каратися.

А як також часто трапляється, що деякі з них помирають, немало заборгувавши людям; ті кредитори повертають свої борги на маєтностях померлого, не маючи ніякої поваги до посагу дружини, який (посаг) чоловіки назначають дружинам на тій же маєтності, а за загальним правом визнається перед усіма іншими боргами, які померлий був винний будь-кому. Тому ми, бажаючи, щоб й іншим у тому жодної несправедливості не чинилося, даною (грамотою) забезпечуємо, що коли б сталося, як якийсь із львівських євреїв би вмер, залишивши немало боргів, які би потім кредитори хотіли повернути на маєтностях померлого, тоді завжди насамперед має бути визначений з тієї маєтності посаг овдовілої дружини відповідно до їхнього старого єврейського звичаю, якого дотримуються в Кракові та Познані; а потім, кожен може свого шукати.

Понад це, скаржилися нам ті львівські євреї, що великі обтяження та труднощі терплять тоді, коли злодія або якогось іншого злочинця через їхні вулиці виводять з міста на страту, то (вони) повинні його часто випроваджувати з іншими на те місце, де (злочинець) отримує свою "зарплату". Через інші причини дуже тяжко їм буває, тоді також, особливо, через те одне, що у жодному іншому місті королівства та інших країв не дотримуються, щоб євреї на собі несли цю повинність випроваджування злочинців; просили нас, щоб ми також їх звільнили від того. Тоді ми, бачучи, [що випровадження злочинців без] допомоги євреїв міщанами або слугами [...], як в інших містах може відбуватися, тоді їх з того виймаємо, так що вже від того [...] відбувається, тоді їх з того виймаємо, [так що] від того часу згадані львівські євреї мають бути [вільними] від такої повинності, тобто, що ніколи не будуть випроваджувати, до того їх [ніхто не буде] примушувати.

Те все, що описано, [щоб було львівським] євреям міцно в усьому збережено. [...] вам, усім та кожному зокрема, кому би то належало знати, наказуємо, щоб згадані львівські євреї відповідно до права та нашого привілею, даного їм із нашої ласки, зберігали в усіх статтях, клаузулах та пунктах на вічні часи, а інакше, щоб не наважувалися чинити під карою сплати

4 тисяч злотих нашій скарбниці і задля нашої ласки та свого обов’язку. Для кращого довір’я та засвідчення ту грамоту підписали власною рукою та наказали нашу королівську печатку до неї підвісити. Дано у Варшаві 10 квітня, року Божого 1571, а нашого панування- 42. Сигізмунд Август, король, підписав.

¹ Тут і далі квадратні дужки вказують на фізичну втрату тексту, у деяких випадках поданий орієнтовний відновлений переклад втрачених фрагментів

1571 р., травня 20, Варшава Сигізмунд Август підтверджує та роз'яснює привілей, наданий його батьком про звільнення львівських євреїв від сплати мит на будь-яких дорогах, а не тільки в напрямі до Любліна

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.46, арк.449-451.

Регест: AGZ, X, №1632.

Augusth z laski Bozey krol Polski, wielkie xi⅛ze Lithewskie, Ruskie, Pruskie, Mazowieczkie, Zmodzkie etc. pan i dziedzicz. Oznaimuiemy wszem wobecz y kozdemu zosobna, komu thego wiedziecz potrzeba, ysz okazali przed nami Zydowie Lwowsczy prziwiley ym nadany od oicza naszego slawney pamiςczi. thoiesth wolnoscz od placenia czel thak na drodze Lubelski, iako i po ynnych mieisczach, tak iako i miesczanie Lwowsczi mai⅜ y wykazali sziς przi thim, ysz ych nie wszendzie zachowywai⅛ wedluk thego prziwileiu ym nadanego, dai⅛cz the prziczine, ze tham nieiasnie dolozonno, aby mieli bydz thysz okrom gosczinczu Lubelskiego wolni od placzenia thich czel, a thak my zachovywai⅛cz im tho nadanie oicza naszego we wszithkim przi moczi szwey tho, czo sziς zda bydz nieiasznie dolozono, thim sposobem declarui- emy y obiasniamy. Yz czi przerzeczoni Zydowie Lwowscy od placzenia myth, thak na gosczinczu Lubelskim y iako i na ynnych wszeliakich mieisczach, thoiesth na Pokucziu i w Przemyskiey ziemi, na Wolyniu y wszendzie indzie, gdzie sziς kolwiek obrocza s towarami i kupcami szwymi, b⅛dz na iarmarku, b⅛dz przed iarmurku [sic], wolni bydz mai⅛ we wszithkim, iako miesczanie naszi Lwowsczi. A bowiem czczemy, aby thasz wolnoscz miesczan Lwowskich, ktor⅛ mai⅛ na tho b⅛dz zdawna od przedkow naszych albo thesz thych czaszow niedawnych przed nasz nadan⅛ we wszithkim thesz sluzyla Zydom Lwowskim, sczi¾gala sziς na nich, iako na miesczany Lwowskie, czo wszem wobecz poddanym naszim, a zwlascza czelnikom y mythnikom naszim, roskazuiemy chcz⅛cz to koniecznie miecz, abysczie przerzeczone Zydi Lwowskie przi wysze omienionych wolnoscziach y prziwileiach ych od nasz ym nadanych y przy they teraznieiszey declaracii y obiasznieniu naszim zachowali, zadnych mith, ani czel od nich, ani towarow ych na przerzeczonych mieisczach nie wycziqgali, ale thi wolnosczi, kthore miasto nasze Lwowskie ma, abysczie ym uzywacz y ony sziς weszelicz dopus- czili pod Iaskq naszq y Ihysziqczem czerwonych zlothich winy, kthorq. themu s kogo by thakowe czlo wziςtho bylo przezszqdzami, abysczie inaczei nie czynili. A na wiςkszq the wiare i swiadecztwo list then rςkq szwe wlasnq. podpiszali i pieczecz nasze do niegosmy prziwieszc chczieszmy kazali. Dan w Warszawie dwudziestego dnia miesziqcza Maia, roku Panskiego thysziqcznego pieczsethnego siedmdziesziqthego pierwszego, a panowania naszego roku cztheredziestego.

Сигізмунд Август, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) всім та кожному, кому потрібно знати. Що показали перед нами львівські ИикгеДІж євреї привілей, наданий їм славної пам’яті нашим батьком, а саме вільність від сплати мит як на люблінській дорозі, так і в інших місцях, таку (вільність), як мають львівські міщани^[CCLXXV]; і висловилися при тому, що їх не всюди зберігають відповідно до того наданого їм привілею, вказуючи на ту причину, що там незрозуміло викладено, щоб були звільнені від сплати тих мит, крім люблінського гостинця. Тому ми, зберігаючи їм те надання нашого батька в усьому у своїй силі, те, що видається незрозуміло викладеним, таким чином уточнюємо та пояснюємо. Що ті згадані львівські євреї мають бути звільнені в усьому, як наші львівські міщани, від сплати мит як на люблінському гостинці, так і в інших будь-яких місцях, тобто на Покутті та у Перемиській землі, на Волині та всюди, куди б не їхали зі своїми товарами та купцями, чи на ярмарок, або перед ярмарком. І так хочемо, щоб та вільність львівських міщан, яку (вони) мають на те чи віддавна від наших попередників, або також недавно, надану нами, хай у всьому слугує львівським євреям, стосується їх, як і львівських міщан. Що всім нашим підданим, а особливо нашим митникам наказуємо, бажаючи це безумовно мати, щоб згаданих львівських євреїв при вищезгаданих їхніх вільностях та привілеях, наданих їм нами, та при цьому даному нашому уточненні та поясненні зберегли, жодних мит від них, ані від їхніх товарів у згаданих місцях не стягували, але тією вільністю, яку має наше місто Львів, щоб допускали їм користуватися та тішитися задля нашої ласки і таки у тисячу червоних золотих, яку присуджуємо тому, з кого би таке мито було взято, щоб інакше не чинили. А для більшої довіри та засвідчення ту грамоту підписали своєю власною рукою та наказали до неї підвісити нашу печатку. Дано у Варшаві 20 травня, року Божого 1571, а нашого панування 42 року.

1571 р., травня 24, Варшава Сигізмунд Август видає наказ львівському старості або його заступникові, щоб львівський митник та його писарі докладно дотримувалися торговельних прав та привілеїв львівських євреїв, щоб шляхтянка Софія Гінкова безправно не підвищувала чинші у своїх будинках для мешканців-євреїв

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.334, арк.719-720.

Регест: AGZ, X, №1634.

Zygmunth Augusth z laski Bozei crol Polski, wielkie xziqze Lithewskie, Ruske, Pruske, Mazowiec- zkie, Zmodzke etc. pan y dziedzicz. Urodzonemu Mikolaiowi Herborthowi z Fulsthina starosczie naszemu Lwowskiemu wienie nam milemu laske naszq crolewskq, a w nie- bytnosczi iego podstaroscziemu Lwowskiemu. Urodzony wiernie nam mily. Skarzq szie przed nami obcziqzliwie Zydowie naszy, yz wielke krziwdy y gwalthy czierpiq od mythnika thamesniego Lwowskiego y pisarzow iego w wycziqganiu nieszlusznym czel y myth przeciwko prziwilieiom i wolnoscziam ych, przez oicza naszego swiςtei pamienczi onym nadanych theraz przez nas obiasnionych i declarowanych. Thudziesz thez, yz ym wielkie thrudnosczi zadawa urodzona Zophia Hinkowa podwyszaiqcz na nich wiςthszy czynsz z pewnych iei domow na przedmiescziu Lwowskim liezqczych, przecziwko dawnemu obyczaiowi i posthanowieniu zapisem Lwowskim grodzkim umocznionemu. Thak thez, yz nad obyczai i prawo uczisnieni bywaiq i wielke krziwdy y gwalthy czierpiq od sprawiecz albo porucznikow pana woiewody Ruskiego. Thak oni, iako y doctor ych naiwyszy, ktorego od iurisditiei woiewody i sprawiecz iego osobnym listhem naszym wyswobodzili y wolnym uczynili, thak iako listhy wszythke namienione o them szerzei swyadczq y obmawiaiq, a thak my chczqcz z powinnosczi naszei croliewskiei the tho Zydy w them ucziesnieni rathowacz roskazuiemy w[aszei] s[umiennosczi], chczqcz tho koniecznie miecz, abysczie imieniem naszym the przerzeczone osoby napomieneli, aby szie od thakiech gwalthow y krziwd them Zydom czynienia pohamowali, czego iesliby uczynicz zaniedbali, thedy w[aszei] s[umiennosczi] z urzendu [...] miescza starostha onych od przerzeczonych krziwd y [...]nym^[276], a szlusznym obyczaiem broh, thak iakoby czi [...]¹ mythniki albo ich piszarze przecziwko prziwilieiom swo[...]¹ w thei mierze z miasthem rowni y od pana woiewodziny[...]¹ przeciwko prawu i ych wolnoscziam. Thakze thez od [...]ney1 Zophiei Hinkowei przecziwko zapisowi w grodzkich [...]¹ uczynionemu albo zeznanemu utrapieni i uczisnieni nie byli [...]¹ domy, o ktore szie skarzq, ze ym przez nie sq odiςthi przecziwko [...]¹ zapisowi y posthanowieniu, aby ym prziwroczone byly [...]¹ w[aszei] s[umiennosczi] powin­nosczi urzendu swego dlia laski naszey przi[...]¹ thego iakobysmy daliei od przerzeczonych Zidow themu [...]liesthowani1 nie byli. Dan z Warschawy XXIIII dnia Maya [...]¹ Pahskiego MDLXXI, croliowania naszego XLII.

Sigismundus Augustus [...]¹.

Сигізмунд Август, Божою ласкою (титулатура). Уродженому Миколаю Гербуртові ' з Фульштина, нашому львівському старості, вірно нам милому, наша королівська ∣κS2ζiB⅛ ласка, а у його відсутності львівському підстарості. Уроджений, вірно нам милий. Тяжко скаржилися перед нами наші євреї, що великі кривди та насилля терплять від місцевого львівського митника та його писарів при стягненні неслушних мит проти їхніх привілеїв та вільностей, наданих їм святої пам’яті нашим батьком, тепер нами пояснених та уточнених. При цьому також (дізналися), що великі труднощі завдає уроджена Софія Гінкова, підвищуючи їм чинш з певних її будинків, що лежать на львівському передмісті, проти давнього звичаю та постанови, зміцненої львівським ґродським записом. Також (скаржилися), що понад звичай та право бувають обтяжені та великі кривди і насилля терплять від виконавців або уповноважених пана руського воєводи. Так, вони як і їхній найвищий доктор, якого ми звільнили та зробили вільним особливою нашою грамотою від юрисдикції воєводи та його виконавців¹, так як всі згадані грамоти ширше про це свідчать та обговорюють, тому ми, бажаючи з нашого королівського обов’язку допомогти у тому тим обтяженим євреям, наказуємо вашій вірності, бажаючи це мати неодмінно, щоб нашим іменем тих згаданих осіб попередили, щоб (вони) утрималися від заподіяння тим євреям таких насильств та кривд. Якщо б таке вчинити занедбали, тоді вашій вірності з уряду [...]² місця старости, їх від згаданих кривд [...], а слушним звичаєм оберігай, так як би ті [...] митники або їхні писарі проти привілеїв [...] у тому з містом рівні, та від пана воєводи [...] проти права та їхніх вільностей. Також від [...] Софії Гінкової проти записові, зробленому або визнаному в ґродських [актах], не були обтяжені та утиснені, [...] будинки, про які скаржаться, що у них нею є забрані проти [...] записові та постанові, щоб були їм повернуті [...] вашій вірності, задля обов’язку свого уряду та нашої ласки [...], щоб ми надалі від згаданих євреїв тому [...] не були. Дано у Варшаві 24 травня, [року] Божого 1571, нашого панування - 42.

¹ Грамотою у тому ж 1571 р. Сигізмунд Август звільнив єврея Соломона зі Львова від сплати податків та від юрисдикції будь-яких судів, а також дозволив відкрити йому у Львові школу для молоді, див.: Bersohn, s.87-88.

² Тут і далі квадратні дужки вказують на фізичну втрату тексту, у деяких випадках поданий орієнтовний відновлений переклад втрачених фрагментів.

1571 р., червня 15, Варшава

Сигізмунд Август дозволяє львівським євреям будувати дерев'яні будинки після недавньої пожежі міста, забороняючи бурмистру та райцям перешкоджати їм у цьому

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.334, арк.621-622.

Регест: AGZ, X, №1638.

Sigismundus Augustus Dei gracia rex Poloniae, magnus dux Lithwaniae, Russie, Prussie, Z⅛fe¾⅞y Masovie Samogitieque etc. dominus et haeres. Famatis proconsuli et consulibus civitatis nostrae Leopoliensis fidelibus nobis dilectis graciam nostram regiam. Famati fideles nobis ∣jj⅛saj⅜⅞ dilecti. Skarzili szie tham przed nami obcziqzliwie Zydowie nasshy Lwowsczy, zesczie szie im zapowiedzieli drzewem budowacz w miesczie naszim Lwowskim po thim ogniu, kthorim pan Bog tich niedawnich czaszow tho miastho nawiedzil, przimuszaiqcz ich do thego, zebi albo domy szwe murowali, albo gdziebi themu doszicz uczynicz niemogli, aby inem moznieyszim pracze szwe poprzedali, a precz szie z miastha wynieszli. Czo iesli thak iesth thedibi tho z niemalem ich ucziskiem y szkodq bylo. Przetho my nie chczqcz utrapionym wieczei utrapienia ku thei szkodzi, kthora theraz niamalq przez then ogien popadli przidawacz, rozumieiqcz tho bycz yey nieszlusznq, aby czi liudzie, kthorzi liedwie drzewiane domy przemogq mieli [...]nia domow szwich przimuszani, rozkazuiemy wam chczqcz tho miecz koniecznie [...]czonich1 Zydow Lwowskich do murowania domow ich nie przimuszali, ani przi[...]^[277] na kazdego z nich dobrq woliq pusczili, gdiz szie y mur- owacz kazdi sz nich [...]¹ domyszli, gdzieby themu sprosthacz y doszicz uczynicz mogli. A ieszlibi themu [...]wacz1 nie mogli, abisczie szie im iako mogq budowacz dopuszczili, inaczei pod las[...]¹ powinnoszcziq szwq abysczie nieczynili, strzezqcz, aby thakie skargi nigdi od[...]¹ nie przichodzily. Datum Varschoviae die XV mensis Iunii, anno Domini MDLXX [...]¹ vero nostri anno XLII.

Valentinus Dembienski regni Poloniae cancellarius subscripsit.

Ad mandatum sacre [...]¹.

¹ Через пошкодження тексту втрачено одне-два слова.

Сигізмунд Август, Божою ласкою (титулатура). Славетні бурмистр та райці нашого Ksm?^ міста Львова, вірно нам милі, наша королівська ласка. Славетні, вірно нам милі. ввхДІвк Тяжко скаржилися перед нами наші львівські євреї, що заборонили їм будувати деревом у нашому місті Львові після того вогню, яким пан Бог навідав місто тими недавніми часами¹, примушуючи їх до того, щоб мурували свої будинки або коли цього не змогли виконати, аби продали іншим багатшим свої ґрунти, та геть винеслися з міста. Якщо так є, тоді це було б (вчинено) з немалим утиском та шкодою для них. Тому ми, не бажаючи додавати скривдженим більшого клопоту до тієї немалої шкоди, яку отримали через вогонь, вважаючи, що неслушно є, щоб ті люди, які ледве могли мати дерев’яні будинки, [до мурування]^[278] своїх будинків примушувалися; наказуємо, бажаючи це неодмінно мати, [...] львівських євреїв не змушували до мурування їхніх будинків, ані [...] кожного з них на добру волю пустили, коли ж мурувати кожен з них [...] догадається, коли б з тим могли справитися та виконати. А якщо б з тим [...] не могли, щоб їм якомога (більше) будувати допускали, щоб інакше [...] задля свого обов’язку не чинили, маючи на увазі, щоб такі скарги ніколи [до нас] не приходили. Дано у Варшаві 15 червня, року Божого 157[1], а нашого [панування] - 42. Валентин Дембенський, канцлер Польського королівства, підписав.

За наказом священного [...].

1589 р., квітня 13, Варшава Сигізмунд ІІІ наказує львівським владам дотримуватися збереженого за львівськими євреями права вільної торгівлі у Львові і діяти в рамках законів та конституцій

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.1, спр.138, арк.31-32. Папір з двох аркушів: 31,8x20,8 см. Напис: “Man­datum sacrae regiae maiestatis, quo praecipitur et Iudaeis Leopoliensibus libera mercatura admittantur. Anno 1589” (XVI-XVII). Печатка: Gum., XXI, N78.

Опубл.: Balaban M. Zydzi... (Materialy). - N24.

Sigismundus Tertius Dei gracia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae et Samogitiae Livoniaeque etc. nec non regni Sueciae proximus haeres et futurus rex. Famatis proconsuli, consulibus, advocato et scabinis civitatis nostrae Leopoliensis, fidelibus nobis dilectis, graciam nostram regiam. Famati fideles nobis dilecti. Conservavi- mus Iudaeos Leopolienses speciali privilegio nostro in usu antiquo consuetae mercaturae more aliorum mercatorum Leopoliensium. Proinde mandamus fidelitatibus vestris, ut eosdem Iudaeos iuxta praescriptum eiusmodi privilegii nostri in omnibus eorum conditionibus, clausulis et articulis, in quorum usu fuerunt, conservent conservarique ab illis, quorum interest, curent, nec eos amplius in ipso usu mercaturae impediant in locoque ponderario et in portis civitatis ipsos Iudaeos mercesque illorum ne detineant. Si vero ab ipsis quacunque re gravatos se existimaverint in eo cum ipsis iuxta praescriptum legum et statutorum regni nostri ac consuetudinem observatam sine praeiudicio aliorum in foro ipsorum competent!, videlicet coram magnifico Nicolao Herburth palatino Russiae vel eius iudice sive locum tenenti praesenti et pro tempore existenti agant et procedant. Pro gratia nostra de­bitoque suo facturae. Datum Warschoviae in conventu regni nostri generali die XIII mensis Aprilis, anno Domini MDLXXXIX, regni vero nostri secundo.

Sigismundus rex.

Petrus Cieklinski.

игізмунд ІІІ, Божою ласкою (титулатура). Славетні бурмистр, райці, війт та лавники нашого міста Львова, вірно нам милі, наша королівська ласка. Славетні, вірно нам U⅛f¾ΠjC≈ι милі. Ми зберегли спеціальним нашим привілеєм¹ львівських євреїв у давньому проведенні звичайної торгівлі за звичаєм інших львівських купців, тому наказуємо вашим вірностям, щоб ви зберігали тих євреїв за приписом того нашого привілею у всіх тих умовах, клаузулах та статтях, якими вони користувалися, та зберігайте від інших, кому потрібно (знати); дбайте, щоб їм більше не перешкоджати у тому проведенні їхньої торгівлі та не затримувати євреїв та їхні товари у місці зважування та у брамах міста. А якщо ж вважатимете від них обтяженими у будь-якій справі, дійте та вчиняйте з ними відповідно до припису законів та статутів нашого королівства і дотримуваного звичаю, без порушення їхнього відповідного суду, а саме (суду) перед вельможним Миколаєм Гербуртом, руським воєводою, або його суддею, або заступником, сучасним і що у майбутньому буде. Задля нашої ласки та обов’язку свого уряду (іншого) не чиніть. Дано у Варшаві на вальному сеймі нашого королівства 13 травня, року Божого 1589, а нашого панування 2 року.

Сигізмунд, король.

Петро Цєклінський, (писар).

¹ Згаданий привілей, наданий львівським євреям не зберігся, але його зміст можна з’ясувати з цього мандату короля, виданого львівським міським урядовцям.

1591 р., липня 9, Краків

Сигізмунд ІІІ виносить вирок у справі між громадою львівських євреїв та громадою міщан Львова про торговельні та економічні права євреїв

Ориг.: AGAD¹. - ZDP. - N6185. Пергамент 70,5x40,8 + 10,7 см. Написи: “Decretum Sigismundi 3 contra Iudeos Leopolienses, tam civitatenses, quam suburbanos et civitatem occasione mercaturae, anno 1591” (XVI-XVII), “Decretum serenissimi regis Sigismundi Tercii contra Iudeos, anno 1591” (XVII). Печатка на шовковому жовто-червоно-голубому шнурку у металевій коробці: Gum., XXI, N78.

Коп.: ЦДАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.614, арк.146-149; спр.615, арк.137-142; спр.680, арк.302-308; Czart., 2014, s.120-123; Czart., 2029, s.141-145.

Опубл.: Privilegia civitatis Leopoliensis (стародрук без пагінації); Balaban M. Zydzi... (Materialy). - N3 (витяг, з датою - 6 липня 1591 р.)

Sigismundus Tertius Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, ¾⅜⅛fe⅛!jy Masoviae, Samogitiae, Livoniaeque etc., necnon regni Sueciae proximus haeres et fu- ∩⅜γ¾⅜fa turus rex. Significamus praesentibus literis, quorum interest, universis et singulis. Quod posteaquam citati fuissent ad nos et iudicium nostrum literis citationis nostrae, famati proconsul, consules, advocatus et scabini totaque communitas civitatis nostrae Leopoli- ensis de personis ac bonis illorum omnibus ad instantiam infidelium seniorum ac totius communitatis Iudaeorum Leopoliensium, tam in ipsa civitate, quam in suburbiis degentium, propterea quod conta iura et privilegia eisdem actoribus a praedecessoribus nostris regibus Poloniae super exercenda omnis generis mercatura concessa, eandem mercaturam eisdem actoribus admittere nolunt, in eaque exer- cenda eosdem praepediunt, quemadmodum citatio praefata de praemissis latius testatur. In termino itaque hodierne iudicii relationum nostrarum propriarum ex eadem citatione et receptione causae ad nos per assessores iudicii nostri facta incidente et hucusque continuato. Partes praefatae actorea per infideles Nephtalim, Moscho, Abraham Iudaeos civiles et Lewkonem suburbanum Leopolien- sem, atque honoratum Ioannem Grad proloquutorem suum, citata vero per spectabiles Simonem Alexandrinum, Casparum Gulinski consules et nobilem Stanislaum Krasniczki² syndicum, nec non per famatum Ioannem Sokol civem Leopoliensem coram nobis comparaverunt. Actoreaque ex sua citatione contra citatam proposuit, citati vero eidem propositioni exceptionem peremptoriam rei iu- dicatae opponentes produxerunt in primis decretum serenissimi olim Sigismundi regis avi et anteces- soris nostri in conventione regni generali Petrikoviensi feria sexta in vigilia sancti Thomae apostoli proxima, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo primo ex controversia partium inter cives et Iudaeos Leopolienses, tam in civitate, quam in suburbiis manentes latum, quo idem rex omnem Iudaeorum in civitate degentium mercaturam ad certum modum et normam ibidem latius descriptam restrinxit et in vim ordinationis limitavit, suburbanorum vero Iudaeis certum modum mercandi ad certum tempus atque ad beneplacitum suum statuit et praescripsit. Produxerunt et aliud eiusdem regis decretum iidem in comitiis inter eosdem cives et Iudaeos suburbanos ex controversia partium Cracoviae in conventu regni generali feria quarta post dominicam Laetare proxima, anno millesimo quigentesimo vigesimo septimo latum, quo idem rex iisdem Iudaeis suburbanis omni mercatura in­terdixit, prius illud decretum et beneplacitum suum declaravit, atque privilegia eorundem Iudaeorum, quae tunc forte impetraverant abrogavit. Deducebant insuper citati statutis et constitutionibus regni, non esse integrum Iudaeis omnis generis mercaturam exercere, sed id fieri debere iuxta pacta, quae Iudaei cum civitatibus primariis habent, sibi itaque loco pactorum esse decreta praedicta inter cives et Iudaeos per ipsum principem facta, petebantque se circa eadem decreta in quorum usu hucusque civitas fuerat et quem usum si opus esset (superfluam tamen probationem non subeundo) omni genere probationum parati sunt confirmare. In contrarium actores decreta illa abusu sublata esse asserebant producebantque privilegium suum illis per serenissimum olim Cazimirum regem datum, quo Iudaeis omnis generis mercatura concessa et permissa est. Deinde produxerunt decretum serenissimi regis Sigismundi praefati inter se et cives Leopolienses in anno millesimo quingentesimo quindecimo, ad beneplacitum eiusdem regis latum et per eundem regem in anno millesimo quingentesimo quadra- gesimo renovatum, nec non subsequentium regum et nostram [sic] quoque confirmations. Insuper et literas certorum senatorum et nobilitatis Russiae, quibus iidem senatores pro Iudaeis apud nos intercedebant, recens scriptas. Itaque concludebant illa decreta non tantum abusu sublata, sed etiam posterioribus literis et diplomatibus declarata esse. De statutis et constitutionibus dicebant statuto anni millesimi quingentesimi trigesimi octavi, relictam esse facultatem regi faciende ordinationis de mercatura Iudaica, eam itaque factam esse postea anno millesimo quingentesimo quadragesimo, cuius ordinationis vigore Iudaeos in usu totius et integrae mercature fuisse, id ipsumque se probare velle omni itidem probationum genere, ad constitutiones de pactis servandis dicebant id referri ad illas civitates cum quibus pacta habent Iudaei, sed civitas Leopoliensis nulla habet, igitur omnem mercaturam sibi deberi. Petebant itaque se ad probationem possessionis mercaturae, praefatae admitti et circa quoque sua privilegia conservari. Nos vero cum consiliariis lateri nostro assidentibus audita ea partium controversia, privilegiisque hinc inde productis revisis, debiteque intellectis potissimum vero consideratis decretis serenissimi regis Sigismundi avi nostri, quae nos pro sacrosanctis servare decet, quibus decretis idem serenissimus rex Iudaeos ad certa genera mercimoniorum restrinxit, eamque suam ordinationem perpetuam fore declaravit, ideo quod attinet Iudaeos in ipsa Leopoliensi civitate degentes eosdem citatos in toto iuxta eadem decreta ordinationemque in ipsis expressam conservan- dos esse duximus, quemadmodum iam exnunc conservamus. Decernentes debere ac teneri utramque partem, tam videlicet Iudaeos civiles, quam ipsos cives sese in toto iuxta eadem decreta conservare, puta ut Iudaei ultra res in eisdem decretis expressas in nullam aliam mercaturam sese intrudant neque ultra easdem res supra expressas, mercaturam civium Christianorum impediant. Cives quoque liberam mercaturam eisdem mercimoniorum generibus, quae in decretis expressa sunt, Iudaeis non prohibeant. Porro quod Iudaeos suburbanos attinet, quandoquidem iis per decretum serenissimi regis praefati om- nis mercatura interdicta est. Ideo nos quoque eidem decreto inhaerendo, decrevimus decernimusque debere ac teneri eosdem Iudaeos suburbanos sese ab omni prorsus mercatura abstinere, neque sese in ullum mercandi genus, quo libera Christianorum negociatio quovis modo impediretur intrudere sub amissione mercimoniorum iuxta eadem decreta serenissimi avi et antecessoris nostri atque ita cives Leopolienses citatos a causa et omni actorum Iudaeorum impetitione absolvimus liberosque perpetuo pronunciamus praesentis decreti nostri vigore. In cuius rei fidem et testimonium sigillum nostrum praesentibus est appensum. Datum Cracoviae feria tertia ante festum sanctae Margarethae virginis proxima, anno Domini millesimo quingentesimo nonagesimo primo, regni vero nostri anno sexto³.

Ioannes Tarnowski regni Poloniae vicecancellarius.

Relatio reverendi Ioannis Tarnowski Cracoviensis, Wladislaviensis, Lancitiensis etc. praepositi, regni Poloniae vicecancellarii.

P. Sczerbicz.

¹ Оригінал ще у 60-х рр. XIX ст. зберігався у львівському архіві, див.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.1342 (Інвентар І.Вагилевича), арк.184.

² У копії ЦДІАУЛ та публікації стародруку “Privilegia civitatis Leopoliensis” пропущено такий фрагмент: “consules et nobilem Stanislaum Krasniczki”.

³ В оригіналі помилково: primo.

игізмунд ІІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) всім та кожному, кому потрібно. Що після того, як були позвані до нас та нашого Ufδ¾ΠjE=v суду нашою грамотою позову славетні бурмистр, райці, війт, лавники та вся громада нашого міста Львова, (відповідаючи) за всі їхні особи та маєтки, на вимогу невірних старших та всієї громади львівських євреїв, що перебувають як у тому місті, так і на передмістях, внаслідок того, що проти прав та привілеїв тих позивачів, наданих щодо виконання будь-якого роду торгівлі нашими попередниками, польськими королями, не хочуть допустити позивачам тієї торгівлі, перешкоджають їм у її виконанні, достоту як у згаданому позові щодо цього ширше засвідчено. Таким чином, у сьогоднішній термін суду наших власних реляцій¹, що випадає з того позову та прийняття справи нами через асесорів нашого суду та який (термін) до цього часу продовжується, згадані сторони, позивач - через своїх невірних Нефталіма, Мошо, Абрагама, міських євреїв, та Левка, львівського передміщанина, і чесного Йоана Ґрада, свого уповноваженого; а (сторона) відповідача через знаменитих Симона Александріна, Каспара Ґулінського, райців, та шляхетного Станіслава Красницького, синдика, а також через славетного Йоана Сокола, львівського міщанина, з’явилися перед нами. І (сторона) позивача зі свого позову виступила проти (сторони) відповідача, а відповідачі, опонуючи тому виступу руйнуючим запереченням судової справи, насамперед показали декрет найяснішого покійного Сигізмунда, короля, нашого діда та попередника, отриманого на вальному сеймі королівства в Пйотркові, у найближчу п’ятницю, напередодні (свята) св. Томи апостола, року Божого 1521², у суперечці сторін між львівськими міщанами та євреями, що живуть у місті, так і на передмістях, за яким (декретом) той король усю торгівлю євреям, які перебувають у місті, обмежив до певної міри та норми, описаної ширше там (у декреті), та в силу постанови лімітував, а євреям-передміщанам певним чином встановив та визначив торгівлю до визначеного часу та до своєї волі. (Міщани) показали й інший декрет того короля, виданий на сеймі у суперечці сторін між тими міщанами та євреями-передміщанами, у Кракові, на вальному сеймі королівства, у найближчу середу після неділі “Летаре”, року Божого 1527³, за яким (декретом) той король заборонив тим євреям усю торгівлю, яку оголосив до (своєї) волі, а також (показали) привілеї тих євреїв, які тоді вони випадково випросили. Нарешті, відповідачі приводили статути та конституції королівства, за якими євреям цілком не можна виконувати будь-якого роду торгівлю, але вона повинна виконуватися відповідно до пактів, які євреї мають з головними містами⁴. Таким чином, замість пактів є згадані декрети, видані тим володарем між міщанами та євреями, та просили (міщани) нас підтвердити ті декрети, якими до того часу місто користувалося, і це користування, якщо буде потреба, вони готові будь-яким чином підтвердити (однак, не наводячи зайвого доказу). Навпаки, позивачі твердили, що ті декрети через зловживання були скасовані, та показали свій привілей, наданий їм найяснішим покійним Казимиром, королем, за яким євреям була надана та дозволена торгівля будь-якого роду. Потім, показали декрет найяснішого згаданого короля Сигізмунда, виданого (у справі) між ними та львівськими міщанами у 1515 році до волі того короля та відновленого тим же королем у 1540 році⁵, а також підтвердження наступних королів та навіть наше (підтвердження). Далі, (показали) і грамоти, недавно написані, певних сенаторів та шляхти Русі, у яких сенатори просили у нас за євреїв. Таким чином, завершили (євреї), що ті декрети не тільки через зловживання були скасовані, але навіть наступними грамотами та дипломами уточнені. Про статути та конституції говорили, що за статутом 1538 року королем є залишена можливість вчинення угоди про єврейську торгівлю, і так було вчинено пізніше - 1540 року, за якою угодою євреї цілком та повністю виконували торгівлю⁶, і це говорили, бажаючи підтвердити будь-якого роду доказом про дотримання пактів за конституціями. Це стосується до тих міст, з якими євреї мають пакти, але місто Львів не має жодних, отже вся торгівля йому (місту) належить. Таким чином, просили допустити підтвердження користування згаданою торгівлею та зберегти відповідно до їхніх привілеїв. Ми ж разом з радниками, що при нас засідають, вислухавши суперечку тих сторін, оглянувши подані з того і другого боку привілеї та належно зрозумівши, а найбільше взявши до уваги декрети найяснішого короля Сигізмунда, нашого діда, що нам слід оберігати, як непорушні; цими декретами той найясніший король обмежив євреям (торгівлю) до певного роду товарів та тією своєю вічною постановою на майбутнє уточнив так, що стосується євреїв, які перебувають у тому місті Львові, тих позваних (міщан) у цілому відповідно до тих декретів та постанови, викладеної в них, вважали зберегти, як відтепер вже зберігаємо; вирішуючи, що повинні та зобов’язані обидві сторони як міські євреї, так і ті міщани, між собою залишатися у цілому відповідно до того декрету, наприклад, щоб євреї понад речі, згадані у тих декретах, не втручалися у жодну іншу торгівлю та понад ті речі, вище викладені, щоб міщани не забороняли вільної торгівлі тими видами товарів, які викладені у декретах. Далі, що стосується євреїв-передміщан, оскільки їм заборонено всю торгівлю за декретом згаданого найяснішого короля, тому ми також, прив’язуючись до того декрету, вирішили та вирішуємо, що слід та необхідно усунути тих євреїв-передміщан від будь-якої торгівлі та щоб вони не втручалися у жодного роду торгівлю, щоб не перешкоджали вільній торгівлі християн будь-яким чином, під (загрозою) втрати товарів відповідно до того декрету найяснішого нашого попередника та батька. Так що львівських міщан-відповідачів звільняємо та оголошуємо назавжди вільними силою даного нашого декрету від справи та будь-якого закиду позивачів-євреїв. Для довір’я та засвідчення до даної (грамоти) наша печатка є підвішена. Дано в Кракові у найближчий вівторок, перед святом св. Маргарити діви, року Божого 1591, а нашого панування 6 року.

Йоан Тарновський, віце-канцлер Польського королівства.

Свідчення велебного Йоана Тарновського, краківського, влоцлавського, ланцютського і т.д. намісника, віце-канцлера Польського королівства.

Павло Щербич, (писар).

¹ Див. примітку до док. №6.

² Див. док. №126.

³ Див. док. №128.

⁴ Райці покликалися, насамперед, на статут королівства від 1538 р. (див.: VL, I, p.258-259), за яким євреям заборонялося займатися торгівлею в містах; всі інші статути наступних сеймів покликалися та підтверджували цю ухвалу, див.: VL, II, p.51-52 (1563 р.), див.: VL, II, p.68 (1567 р.). Але євреї могли укладати з містом певні угоди або пакти, в яких обумовлювалися права євреїв у торговельній діяльності; перші пакти львівських євреїв з райцями Львова було укладено 20 січня 1581 р. (див.: Balaban M. Zydzi... - S.408-410).

⁵ Див. док. №122 (1515 р.). Підтвердження 1540 р. розшукати не вдалося.

⁶ Статут 1538 р. див.: VL, I, p.258-259. Далі мова йде конкретні пакти, підписані євреями з міщанами у 1540 р. Але перші пакти у Львові євреї підписали 1581 р., вони базувалися на подібному документі люблінських міщан та євреїв від 1555 р. (SzczygielR. Ugoda Zydow Iubelskich z gmina miejsk⅜ w sprawie udzialu w zyciu gospodarczym miasta z 1555 roku // Zydzi wsrod chrzescijan w dobie Szlacheckiej Rzeczy- pospolitej / Pod. red. W. Kowalskiego i J. Muszyhskiej. - Kielce, 1996. - S.50).

1624 р., липня 10, Варшава Сигізмунд ІІІ підтверджує грамотурайців міста Львова від 31 квітня 1624р., в якій дається дозвіл єврейській передміській громаді на перенесення та побудову синагоги

Обляти: MK, 169, k.462-463. Титульний напис: “Confirmatio ordinationis ratione domorum extra muros civitatis Leopoliensis per Iudeos aedificandorum descriptae”; ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.522, арк.3190-3192; спр.357, арк.255-258.

Опубл.: Balaban M. Zydzi... (Materialy). - N72.

Регести: Bersohn, N223; Morgensztern (1964), N22.

Sigismundus Tertius [Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithvaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniaeque, necnon Svecorum, Gottorum Vandalorumque hae- reditarius rex]^[279] etc. Significamus [praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis]¹ etc. Oblatas et reproductas nobis esse literas papireas, manu spectabilis Wolphangi Szolz Wolffowicz proconsulis Leopoliensis subscriptas sigilloque maiori ci- vatatis eiusdem Leopoliensis communitas, sanas, salvas et illaesas omnique suspicionis nota carentes, continentes in se certam consulum Leopoliensium ordinationem ratione domorum tum et scholae per infideles Iudaeos extra muros civitatis aedificandae, supplicatumque nobis, tam ex parte magistrates Leopoliensis, quam etiam infidelium Iudaeorum, ut easdem literas authoritate nostra regia approbare et confirmare dignaremur, quarum quidem literarum tenor sequitur estque talis.

Iz z wynioslego budynku szkoly Zydowskiey, na okoliczne y przylegle osady z bliskiego zastawie- nia domow ku bramie y murom miasta Lwowa, niebespieczenstwo wielke z ognia roku przeszlego^[280], na przedmiesciu Lwowskim Krakowskie rzeczonym pochodzilo panoowie rayce Lwowscy wyprawili rewizy¾ mandaty y pozwy z cancellaryei iego krolewkiey mosci, na niewierne Zydy we Lwowie na pomienionym przedmiesciu mieszkaiqce, aby szkoly wiςcey nie budowali, a domy daley od walow mieiskich odemknione y zniesione byly, ktorey woley iego krolewskiey mosci Zydowie dosyc czyniqc, na takowym srzodku przestali y stanςli z miastem. Naprzod domy na bramie y miastu wysadzone y wydane przez zniesc y usunqc maiq prostq liniq ciqgnqc do rzeki ponizey mlyna Zimnowodzkiego, na prog fortki, ktora bywala z drogi do szkoly starey, asz na szczyt wysadzony kosciola Wszystkich Swiςtych. Wtora szkola ma bydz z mieysca swego ruszona y odemkniona w nizine w posrodek dworu Poznanskiego, ktorey budynek murem bydz ma, nie miqsseyszym iednak, iedno coby sciany sklepienie skromne ze trzy gatunki puszczone, strychem wloskim ztrzymac mogli. Szerokosc tez nie wiςcey nad lokci czterydziesci, dluzy na trzydziesci y osm bedzie brala, wzwysz zasie od ziemie do szredniogo naywyszego sklepienia rachuiqc wywidzie lokci dwadziescia, aby wierzch dachu rowno z inszemi domami okolicznemi zostawal y byl. Trzecia, na mieyscie domow zniesionych pozwola siς im plac kupic tak wielki, iaki siς im berze w sqsiedztwie y miedziς dla przeniesienia poznoszonych domow, a to wszystko ma bydz za consensem iego krolewskiey mosci pana naszego milosciwego. Co sobie obedwie stronie maiq y obiecuiq strzymac pod zakladem dwoch tysiςcy talerow celnych. Na co dla tym lepszey y pewnieyszey wiary pieczςc miasta Lwowa przycisniona iest. Datum na ratuszu Lwowskim die ultima Aprilis, anno Domini millesimo sexcentesimo vigesimo quarto.

Wolffangus Szolz Wolffowicz pro tempore proconsul Leopoliensis manu propria.

Cui supplicationi nos benigne annuentes, easdem literas in omnibus punctis, clausulis, articulis et conditionibus approbandas et confirmandas esse duximus, approbamusque et confirmamus prae- sentibus literis, volentes easdem robur debitae firmitatis obtinere debere. In cuius rei fidem [praesentes manu nostra subscriptas sigillo regni communiri iussimus]². Datum Varsaviae die X mensis Iulii, anno Domini MDCXXIV, regnorum [nostrorum Poloniae XXXVII, Sveciae vero XXX anno]^[281], ut supra.

Sigismundus rex.

Iakobus Zadzik secretarius maior.

игізмунд ІІІ [Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) Кіт’=' всім та кожному, кому потрібно]^[282]. Була внесена та представлена нам паперова ивхДлвк грамота, підписана рукою знаменитого Вольфганга Шольц Вольфовича, львівсько­

го бурмистра, скріплена великою печаткою того міста Львова, ціла, непорушна та непошкоджена, позбавлена будь-якої підозри, що містить у собі певну постанову львівських райців щодо будинків і також школи, що будується невірними євреями поза мурами міста, та просили нас як з боку львівського магістрату, так і (з боку) невірних євреїв, щоб ту грамоту ми вважали за гідне нашою королівською повагою схвалити та підтвердити. Якої грамоти зміст наводиться та є таким.

Оскільки з високого будинку єврейської школи на сусідні та прилеглі оселі походила велика небезпека через вогонь минулого року на львівському передмісті, званому Краківсь­ким^[283], через близьке розміщення будинків до брами та мурів міста Львова; пани львівські райці влаштували ревізію, мандати та позови з канцелярії його королівської милості на невір­них євреїв, які живуть у Львові, на згаданому передмісті, щоб більше школи не будували, а будинки були відсунуті далі від міських валів та знесені. Таку волю його королівської милості задовольняючи, євреї на такій угоді з містом зупинилися та стали. Найперше, мають геть знес­ти та усунути будинки, спрямовані та висунуті до брами та міста, тягнути (будинки) простою лінією до ріки, нижче Зимноводського млина, до порогу фіртки, яка вела з дороги до старої школи, аж до висунутого торця костелу Всіх святих^[284]. Друге, школа має бути зі свого місця перенесена та відсунута в низину Познанського двору; будинок якої (школи), однак має бути не більшим, тільки щоб стіни могли триматися італійським дахом скромне склепіння, пущене трьома видами. Також ширина не буде більше 40 ліктів, довжина - 38, а у висоту, рахуючи від землі до середнього найвищого склепіння, винесе 20 ліктів, щоб верх даху залишався та був рівним з іншими сусідніми будинками. Третє, замість знесених будинків їм (євреям) дозволяється купити ґрунт так великий, як відбирається їм у сусідстві та між (будинками) для перенесення знесених будинків. А це все має відбутися за дозволом його королівсь­кої милості, нашого милостивого пана. Що собі обидві сторони мають та обіцяють дотри­муватися під зарукою 2 тисяч відбірних талерів. Для тим кращої та повнішої довіри печатка міста є притиснута. Дано на львівській ратуші в останній день квітня, року Божого 1624.

Вольфганг Щольц Вольфович, у той час львівський бурмистр, рукою власною.

Ми, милостиво прихиляючись до цього прохання, ту грамоту в усіх пунктах, клаузулах, статтях та умовах вважали схвалити та підтвердити, схвалюємо та підтверджуємо даною грамотою, бажаючи, щоб вона отримала силу належної міцності. Для довір’я до справи [дану грамоту, підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства]. Дано у Варшаві 10 липня, року Божого 1624, нашого панування [у Польщі - 37, у Швеції - 30]^[285].

Сигізмунд, король.

Якоб Задзік, старший секретар.

1633 р., березня 17, Краків Владислав IV виносить рішення у справі між євреями-боржниками та християнами-кредиторами, за яким заборонялося останнім до рішення суду конфісковувати майно у євреїв

Транс.: MK, 201, k.52v-53v.

Опубл.: Jewish privileges, p.182-183.

Iadislaus Quartus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Maso- KIrlWfitjl) viae etc. necnon Suecorum, Gottorum Vandalorumque haereditarius rex, electus magnus IItW∣ysλ dux Moschowiae. Significamus etc. Quod cum saepius quererentur Iudaei civitatis nostrae Leopoliensis, tam in ipsa civitate, quam in suburbio ipso Krakowskie dicto habitantes, nonnulos fieri, tam spiritualis, quam secularis ordinis Christianos homines subditos nostros, quam certa debita apud praedictos Iudaeos habere, in casu solutionis neglectae, domus et possessio- nes illorum solent occupare et propter consuetudinem antiquitus observatam inhabitare. Quo facto incolas Iudaeorum in platea eorundem absque etiam legitimus causis verberibus et iniuriis crebrius afficiunt. Quo fit, ut nunquam tuti et securi praedicti Iudaei esse possint. Itaque supplicatum nobis est per certos consiliarios regni nostri, ut indemnitati et securitati illorum hac in parte benigne et clementer prospicere dignaremur, cuiquidem supplicationi nos eo clementius annuentes esse puta- vimus, quo magis vellemus subditos regni nostri cuiuscunque sint status aut conditionis, in pace et trancuillitate aommuni semper manere. Qua propter hanc praerogativam et immunitatem ex gratia et munificentia nostra regia illis dandam, concendam et conferendam esse duximus et conferimus aut si aliquo tempore et quacunque ratione contigent Iudaeos eosdem Leopolienses, tam in ipsa civitate, quam in suburbio praefato habitantes, apud homines Christianos cuiuscunque sint status aut conditionis, debita seu inscriptionis super chyrographa vel quavis alia ratione contraxisse, ut praesenti pecunia debita non possent persoluere, extunc creditores illorum non prius nisi iure victis debitoribus et hoc iudicie et officiose fieri debet, domus et possessiones ipsorum occupare possent. Nichilominus tamen ipsi Christiani creditores, domus et possessiones praedictorum Iudaeorum modo supranominato occupatas et possessas nulla ratione inhabitabunt atque nemini alteri nisi Iudaeis sive Iudaeo aliqui quemvis contractum in possessionem lacare tenebuntur vel si nemo Iudaeorum sit, qui modo praenominato illas conducere sponte vellit, extunc communitas ipsa Iudaeorum domus huiusmodi conducere erit adstricta pro tanta peccuniarum summa, quam iuste posse provenire ex illa Christianorum domo, Christiani nominis homines et ex Iudaeis duo invenerint et decreverint tam diu, quoad de debitores solutionem et plenariam satisfactionem Christiani, qui domum locaverunt habeant. Quamobrem magnifico et generoso palatini Russiae et capitaneo Leopoliensi eorumque loca tenentibus, praesentibus et pro tempore existentibus, praesentem ordinationem et immunitatem nostram praedictis Iudaeis per nos gratiose concessam denuntiamus, mandantes, ut eadem in omni­bus punctis, clausulis, conditionibus firmiter et inviolabiliter observent et manuteneant, observari et manuteneri ab aliis, quorum intererit, omnino curent, nec aliter pro gratia nostra faciant. Inquorum fidem praesentes manu nostra subscriptas sigillo regni nostri muniri iussimus. Datum Cracoviae in comitiis felicis Coronationis nostrae die XVII mensis Martii, anno Domini MDCXXXIII, regnorum nostrorum Poloniae et Sueciae primo anno.

Vladislaus rex. Locus sigilli.

Andreas Kowalinski.

Владислав IV, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) і яІЙСй®) т.д. Що часто скаржилися євреї нашого міста Львова, які живуть як у тому місті, так і il⅛et negotiationibus, quam etiam aliis in rebus tempore serenissimorum praedeces- sorum nostrorum usi sunt et quidcunque iis ab antecessoribus nostris legitime concessa sunt, quae omnia hic pro expressis ac specificatis haberi volumus, tam in genere, quam in specie neque gener- alitate per speciem et contra specialitate per generalitatem derogantes, in omnibus punctis, clausulis, articulibus, positionis et conditionibus approbandum, ratificandum et confirmandum esse duximus, approbamusque, confirmamus ratificamusque his literis nostris perpetuo et in aevum. Decernentes omnia iura, privilegia, literas, decreta, libertates, immunitates ipsis Iudeis Leopoliensibus, tam in ipsa civitate, quam in suburbio praefato habitantibus, et qui his societate coniuncti sunt, concessas, pactaque et compositiones cum civitatibus et oppidis initae, consuetudines quoque, quibus usi sunt, firmas ac inviolabiles temporibus perpetuis esse debere, non secus ac si sigillatum et specifice his nostris literis inscriptum sint. Deinde in mercibus extra regnum evehendis, vectigalibus eorum no­mine solvendis non deteriorem semper rationem, quam reliquorum in regno nostro merciatorum esse debere, quos etiam tueri et defendere non minus, quam alias subditos nostros promittimus nostraque protectione tutos et securos ab omnibus praestabimus, nec ad aliam iurisdictionem, quam nostram aut palatinos illius terrae pro tempore existentes aut illorum officiorum pertinere, legibusque non aliis, quam in statutis et consuetudinibus vetustis cautum est, in quibus hactenus usi sunt subesse volumus. In quorum omnium fidem ac evidentius testimonium hasce literas nostras manu subsciptas, sigillo regni muniri iussimus. Datum Cracoviae in comitiis felicis coronationis nostrae, die decima septima mensis Martii, anno Domini millesimo sexcentesimo trigesimo tertio, regnorum nostrorum Poloniae et Sveciae anno primo.

Vladislaus rex.

Andreas Kowalinski.

Владислав IV, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) a∣ub⅜⅜ffi всім та кожному, кому потрібно. Хоча ми, коли проходили інавгурацію на королівст- аІАЗлІГ во, священно присягаючи, обіцяли та загалом підтвердили тут, у Кракові, нашою грамотою для всіх усі вільності, права, привілеї, імунітети та прерогативи, надані як приватно, так і публічно, як церковними, так і світськими особами і людьми будь- якого іншого походження і покликання через (підтвердження) найясніших наших поперед­ників, однак і окремо робити (підтвердження) не відмовляємося. Коли сталося, що старші євреїв нашого міста Львова, що мешкають як у тому місті, так і на передмісті, званому Кра­ківським, прийшли до нас і від свого імені та від тих, що залишилися та інших, належних до їхньої єврейської громади і суспільства, просили нас, щоб їхні привілеї, права, декрети, віль­ності, імунітети, грамоти як усі публічні, так і приватні декого з них, пакти й угоди, вчинені та започатковані шляхом згоди з певними містами в нашому королівстві, та (грамоти), надані їм найяснішими нашими попередниками, а також руськими воєводами і якими в час наших попередників тішилися та користувалися, нашою спеціальною грамотою схвалили, зміцнили та підтвердили, не вважаючи обтяжливим таке прохання. Таким чином, за прикладом наших попередників, польських королів, усі права, привілеї, декрети, вільне користування синагогами та місцями для захоронения тіл, по-іншому - окописьками, вільності, прерогативи, імунітети, надані найяснішими польськими королями, що були перед нами, руськими воєводами згаданим львівським євреям, які живуть як у тому місті, так і на згаданому передмісті, і які тут є з'єднані в спільноту; також пакти, звичаї, якими користувалися як у торгівлі та купецтві, так й інших речах, у час наших найясніших попередників і будь-що, законно надане їм нашими попередниками, що все хочемо мати тут за викладене і визначене як загалом, так і зокрема, не відкидаючи загальне спеціальним і навпаки спеціальне - загальним, у всіх пунктах, клаузулах, статтях, позиціях та умовах вважали схвалити, зміцнити і підтвердити, схвалюємо, підтверджуємо і зміцнюємо цією нашою грамотою постійно і навіки. Вирішуючи, що всі права, привілеї, грамоти, декрети, вільності, імунітети, надані тим львівським євреям, які мешкають у тому місті, так і на згаданому передмісті, та які тут з'єднані в спільноту, пакти й угоди, започатковані з містами та містечками, також звичаї, якими користуються, міцні та непорушні на вічні часи, не інакше, немов поодинці та окремо, у цю нашу грамоту повинні були бути б вписані. Нарешті, при перевезенні товарів з-поза королівства сплата податків від їхнього імені завжди повинна бути не гіршим рахунком, як для інших купців у нашому королівстві; також обіцяємо оберігати та захищати їх не менше, ніж інших наших підданих та гарантуємо нашу протекцію мирним і безпечним (євреям) від усіх (претензій). Хочемо, щоб належали не до іншої юрисдикції, тільки нашої або воєвод тієї землі, що в той час будуть або їхніх урядників, щоб підпорядковувалися не іншим законам тільки як у статутах і давніх звичаях є застережено, якими до цього часу користувалися. Для довір’я і безсумнівного засвідчення до цього всього цю грамоту, підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові на сеймі нашої щасливої коронації 17 березня, року Божого 1633, нашого панування у Польщі та Швеції 1 року.

Владислав, король.

Андрій Ковалінський (писар).

1634 р., жовтня 25, Львів Владислав IV дозволяє львівським євреям продавати петлиці, ґудзики, стрічки власного виробництва, при цьому забороняє торгувати привезеним аналогічним крамом

Коп.: MK, 181, k.38. Титульний напис: “Zachowanie Zydow Lwowskich przy wolnym robieniu petlic, guzikow etc.”.

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.357, арк.251-252. Опубл.: BalabanM. Zydzi... (Materialy). - N92.

Регести: AGZ, X, N3843; Bersohn, N231; Morgensztern (1966), N68.

Vladyslaw Czwarty z Bozey laski krol Polski, [wielkie xi⅛ze Litewskie, Ruskie, Pruskie, Mazowieckie, Zmudzkie, Inflanskie y Szwedzki, Gotthski, Wandalski dziedziczny krol, obrany wielki car Moskiewski]¹. Oznaymuiemy wszem wobiec y kazdemu zosobna, komu to wiedziec nalezy. Iz my za przyczyn⅛ do nas wniesion⅛ za niewiernemi Zydami przy miesczie naszym Lwowie mieszkai⅛cemi, onych z milosciwey laski naszey dla

Iacnieyszego pozywienia przy wolnosci robienia y przedawania petlic, guzikow, sznurkow y tasmy zachowac umyslilismy, iakoz zachowuiemy y wedle dawnego zwyczaiu, ktorego dot⅛d w uzywaniu byli y t⅛ wyzey mianowan⅛ robotς iedwabn⅛ w domiech swych y w rynku przedawac im pozwalamy, takiem iednak sposobem, aby pod praetextem roboty swoiey zk⅛d in⅛d na przedaz sznurkow, petlic, guzikow y tasmy nie przywozili, ani nabywali, ale wlasn⅛ robotς swoiς domow⅛ przedawali². Co do wiadomosci kazdego, komu to bςdzie nalezalo wiedziec przywodz⅛c, a mianowicie urzςdom. tak zamkowemu, iako y mieyskiemu Lwowskiemu, rozkazuiemy, abyscie pomienionych Zydow przy tey wolnosci wyzey opisaney zachowali y zadney im w tey mierze trudnosci ani przeszkody w robocie y w przedawaniu nie czynili y innym czynic nie dopusczali, inaczey nie czyni⅛c dla Iaski naszey. Dan we Lwowie dnia XXV miesi⅛ca Pazdziernika, roku Panskiego MDCXXXIV, panowania naszego [Polskiego II, Szwiedzkiego III roku]³.

Vladislaus rex. [Locus sigilli]².

Petrus Gςmbicki secretarius maior.

¹ Немає у копії МК, опубліковано за текстом M. Bala bana.

² Немає у обляті ЦДІАУЛ та публікації M. Balabana такого фрагмента: “ale wlasn⅜ robote swoie domow⅜ przedawali”.

³ Немає у копії МК, опубліковано за облятою ЦДІАУЛ.

Владислав IV, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) всім ¾lub⅜⅜'] та кожному, кому потрібно знати. Що ми на прохання, подане до нас за невірними євреями, які живуть у нашому місті Львові, їх з милостивої нашої ласки для легшого прожиття вважали зберегти при вільності виготовлення та продажу петлиць, ґудзиків, шнурків та стрічок, як і зберігаємо відповідно до давнього звичаю, яким до тепер користувалися, та дозволяємо вищезгадану шовкову роботу продавати у своїх будинках та на ринку, однак таким способом, щоб під приводом своєї роботи нізвідки інакше не привозили на продаж шнурків, петлиць, ґудзиків та стрічок, ані не купляли, але продавали власну домашню роботу. Що доводимо до відома кожного, кому це потрібно знати, а саме урядам як замковому, так і львівському міському, наказуємо, щоб згаданих євреїв при тій вищеописаній вільності зберігали та їм жодних труднощів та перешкод у роботі та продажу не чинили та інших чинити не допускали; не чинячи інакше задля нашої ласки. Дано у Львові 25 жовтня року, Божого1634, нашого панування польського [ - 2, шведського - 3 року].

Владислав, король.

Петро Ґембіцький, старший секретар [королівства]¹.

¹ Переклад у квадратних дужках зроблений за текстом M. Balabana.

1635 р., березня 15, Варшава

Владислав IV підтверджує грамоту Сигізмунда ІІІ від 10 липня 1624р., яка містить підтвердження дозволу райців міста Львова єврейській передміській громаді на перенесення та побудову синагоги

Обляти: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.522, арк.3190-3192; спр.357, арк.255-258 (без датувальної клаузули).

SfeΛλi3jip Iadislaus IV Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithvaniae, Russiae, Prussiae, Mazoviae, Samogitiae, Livoniaeque, necnon Svecorum, Gottorum Vandalorumque haereditarius rex. I1nzmKj) Significamus praesentibus litteris nostris, quorum interest, universis et singulis. Productas fuisse coram nobis literas papireas manu serenissimi olim Sigismundi Tertii parentis nostri desideratissimi subscriptas sigilloque regni cancellariae maioris communitas, continentes in se confirmationem certarum literarum, tam pro parte consulum Leopoliensium, quam etiam infidelium Iudeorum ibidem commorantium vigore ordinationis domorum et scholae eorundem Iudeorum, prout eaedem literae infrascriptae latius in se continentur, quarum eas est de verbo ad verbum sequitur series.

Далі наводиться грамота Сигізмунда ІІІ від 10 липня 1624 р. (див. док. №142). Потім подано текст:

Acz pomienioni Zydzi Lwowscy przy tey ze szkole wyzey opisaney budynek drewniany, ktory dla bialyglow swoich na tym ze mieyscu iest postanowiony, osobno chcq zniesc y rozebrac, a inny na to mieysce zmurowac z pomiernym sklepom y na to pozwalamy, tak iednak, aby nic gruntu nie zaymowali, tylko iak byl drzewniany budynek zasiqgl.

Supplicatumque nobis esse, ut easdem literas authoritate nostra regia approbare dignaremur, cui supplicationi nos benigne annuentes, hasce literas praeinsertas in omnibus earum punctis approban- das duximus, uti quidem approbamus, confirmamus et in quantum iuris est ususque earum habere in omnibus clausulis et conditionibus ratificamus, decernentes easdem robur perpetuae firmitatis obtinere debere. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas sigillo [...]¹ regni communiri iussimus. Datum Varsaviae, die XV mensis Martii, anno Domini MDCXXXV, regnorum nostrorum Polonorum et Svecorum anno III.

Vladislaus rex.

Petrus Gybicki secretarius regiae maiestatis manu propria.

¹ Через пошкодження тексту втрачено одне-два слова.

Владислав IV, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) всім та кожному, кому потрібно. Представили перед нами паперову грамоту, підписану gl⅛χ2sjιf рукою найяснішого покійного Сигізмунда ІІІ, нашого найдорожчого батька, зміцнену печаткою великої канцелярії королівства, яка містить у собі підтвердження певної грамоти як з боку львівських райців, так і невірних євреїв, що там мешкають, щодо порядку будинків та школи тих євреїв, як у тій нижченаписаній грамоті ширше міститься, якої зміст дослівно наводиться.

Далі наводиться грамота Сигізмунда ІІІ від 10 липня 1624 р. (див. док. №142). Потім подано текст:

А згадані львівські євреї при тій же школі вищеописаний дерев’яний будинок, який для їхніх жінок на тому ж місці є поставлений, хочуть окремо знести і розібрати та інший на тому місці вимурувати помірним чином, і на це дозволяємо, однак так, щоб ґрунту не займали (більше), тільки як дерев’яний будинок сягав.

Просили нас, щоб ту грамоту нашою королівською повагою ми вважали за гідне схвалити, до якого прохання ми ласкаво прихиляючись, цю вищезгадану грамоту в усіх її пунктах вважали схвалити, як і схвалюємо, підтверджуємо і наскільки є (відповідна) праву та має вжиток у всіх клаузулах і умовах зміцнюємо, вирішуючи, що вона має отримати силу вічної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Варшаві 15 березня, року Божого 1635, нашого панування у Польщі і Швеції 3 року.

Владислав, король.

Петро Ґембіцький, секретар королівського маєстату, власною рукою.

1649 р., лютого 6, Краків

Ян Казимир підтверджує грамоту Владислава IVeid 17 березня 1633р., яка містить підтвердження прав та привілеїв львівських євреїв

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.357, арк.252-255.

Регест: AGZ, X, N4277.

Joannes Casimirus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithvaniae, Russiae, Prussiae, Mazo- √yiae. Samogitiae, Livoniae, Smolensciae, Czerniechoviaeque, necnon Svecorum, Gottorum Vandallorumque haereditarius rex. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Exhibitas nobis esse literas pargameneas infrascriptas manu propria serenissimi divae memoriae Vladislai IV regis Poloniae fratris nostri desideratissimi sub- scriptas sigilloque regni cancellariae majoris communitas, confirmationem jurium et privilegiorum aliarumque libertatum per praedictam regiam majestatem Judaeis salvas et illaesas omnique suspicionis nota carentes supplicatumque nobis est, ut easdem authoritate nostra regia approbare et confirmare dignaremur, earum vero literarum sequentur tenor estque talis.

Далі наводиться текст грамоти Владислава IV від 17 березня 1633 р. (див. док. №144).

Потім подано текст:

Nos itaque praenominatus Casimirus rex supplicationi praedictae, uti justae benigne annuen- tes, praeinsertas literas in omnibus earum punctis, clausulis, articulis et conditionibus approbandas, confirmandas et ratificandas esse duximus, prout quidem in quantum juri communi non repugnant ususque earum habetur approbamus, confirmamus et ratificamus praesentibus literis nostris, decern- entes easdem vim et robur debitae firmitatis obtinere debere. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas sigillo regni communiri jussimus. Datum Cracoviae die VI mensis Februarii, anno Domini MDCXLIX, regnorum nostrorum Poloniae et Sveciae anno primo.

Joannes Casimirus rex. Locus sigilli pensilis.

Remigianus de Piaseczno regens cancellariae regni manu propria.

Ян Казимир, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) ιrig⅛∣∣β⅛) всім та кожному, кому потрібно. Представили нам нижченаписану пергаментну ⅛*1O∣h⅛ грамоту, підписану власною рукою найяснішого, блаженної пам’яті Владислава IV, короля Польщі, нашого найдорожчого брата, скріплену великою печаткою канцелярії королівства, з підтвердженням прав і привілеїв та інших вільностей, (наданих) євреям згаданим королівським маєстатом; цілу і непорушну, позбавлену будь-якої підозри і просили нас, щоб її ми вважали за гідне схвалити і підтвердити, а зміст тієї грамоти наводиться і є таким.

Далі наводиться текст грамоти Владислава IV від 17 березня 1633 р. (див. док. №144). Потім подано текст:

Таким чином, ми, вищеназваний король (Ян) Казимир, ласкаво прихиляючись до згаданого прохання, як справедливого, внесену грамоту в усіх її пунктах, клаузулах, статтях і умовах вважали схвалити, підтвердити і зміцнити, наскільки не суперечить загальному праву та має вжиток, схвалили, підтвердили і зміцнили даною нашою грамотою, вирішуючи, що вона має отримати силу і міць належної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали зміцнити печаткою королівства. Дано в Кракові 6 лютого, року Божого 1649, наших панувань у Польщі і Швеції 1 року.

Ян Казимир, король. Місце підвішеної печатки.

Ремігіан з Пясечно, регент канцелярії королівства, рукою власною.

1649 р., лютого 10, Краків

Ян Казимир підтверджує грамоту Владислава IVвід 15 березня 1635р., яка містить підтвердження дозволу райців міста Львова єврейській передміській громаді на перенесення та побудову синагоги

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.522, арк.3190-3192.

y⅛gg-. oannes Casimirus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithvaniae, Russiae, Prussiae, Mazo- raj∣wr^^vi^ae, Samogitiae, Livoniae, Smolensciae, Czerniechoviaeque, necnon Svecorum, Gottorum β universis et singulis. Exhibitas nobis esse literas pargameneas infrasciptas manu serenis- simi divae memoriae Vladislai IV regis Poloniae fratris nostri desideratissimi subscriptas sigilloque regni pensili cancellariae minoris communitas, confirmationem certam literarum Judaeis Leopoliensibus super usum liberum scholae seu sinagogae cum facultate erigendi murus in loco ae- dificiorum ligneorum per serenissimos praedecessores concessem in se continentes, sanas, salvas et illaesas omnique suspicionis nota carentes supplicatumque nobis, ut easdem authoritate nostra regia approbare et confirmare dignaremur, earum vero literarum sequitur tenor estque talis.

Далі наводиться грамота Владислава IV від 15 березня 1635 р. (див. док. №146). Потім подано текст:

Nos itaque Joannes Casimirus rex supplicationi eidem benigne annuentes, easdem literas in omnibus earum punctis, clausulis, articulis et conditionibus approbandas, ratificandas et confirmandas esse duximus, uti quidem approbamus, ratificamus et confirmamus hisce literis nostris et in quantum juris est ususque earum habentur, decernentes easdem robur perpetuae firmitatis obtinere debere. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas sigillo regni communiri jussimus. Datum Craco- viae, die VV [sic] mensis Februarii, anno Domini MDCXLIX, regnorum nostrorum Polonorum et Svecorum anno primo.

Joannes Casimirus rex.

Ян Казимир, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) @ всім та кожному, кому потрібно. Представили нам нижченаписану пергаментну гййОІКУ грамоту, підписану власною рукою найяснішого блаженної пам’яті Владислава IV, ⅛sjJr⅛jj∣ik≥√ короля Польщі, нашого найдорожчого брата, скріплену малою печаткою канцелярії королівства, львівським євреям надану найяснішими попередниками щодо вільного користування школою чи синагогою з можливістю будувати в камені замість дерев’яних будівель; цілу, непорушну та недоторкану, позбавлену будь-якої підозри, і просили нас, щоб її ми вважали за гідне схвалити і підтвердити, а зміст тієї грамоти наводиться і є таким.

Далі наводиться грамота Владислава IV від 15 березня 1635 р. (див. док. №146). Потім подано текст:

Таким чином, ми, вищеназваний король Ян Казимир, ласкаво прихиляючись до згаданого прохання, як справедливого, внесену грамоту в усіх її пунктах, клаузулах, статтях і умовах вважали схвалити, підтвердити і зміцнити, наскільки не суперечить загальному праву та має вжиток, схвалили, підтвердили і зміцнили даною нашою грамотою, вирішуючи, що вона має отримати силу і міць належної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали зміцнити печаткою королівства. Дано в Кракові 10 лютого, року Божого 1649, наших панувань у Польщі і Швеції 1 року.

Ян Казимир, король.

1658 р., серпня 8, Варшава

Ян Казимир підтверджує грамоту львівського старости Яна Мнішка від 1 березня 1658 р., яка містить право безперешкодного шинкування для передміських євреїв

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.522, арк.3180-3181.

Транс.: MK, KK27, k.218-219.

Опубл.: AGZ, I, s.154-155; Jewish privileges, p.172-173.

Jan Kazimierz z Bozey Iaski krol Polski etc. Oznaymuiemy ninieyszym piszaniem naszym etc. Iz nam pokazano list urodzonego pana Jana Mniszka generalnego Lwowskiego y Glinianskiego starosty naszego rςkq podpisany y jego pieczςciq zapieczςtowany. po polsku pisany, zamykaiqcy w sobie pozwolenie na sycenie y szynkowanie miodow y gorzalek

Zydom na przedmieysciu Krakowskim pod zamkiem Nizkim Lwowskim mieszkaiqcym, wedlug dawnego ich prawa, y suplikowali nam oraz pomienieni niewierni Zydzi Lwowscy, abysmy im powagq naszq chcieli podwierdzic y approbowac list pomieniony, ktoιy od slowa do slowa tak siς ma w sobie.

Jan z Wielkich Kqczyc Mniszek generalny Lwowski y Glinianski starosta. Wszem wobez y kazdemu zosobna, komu wiedziec nalezy, mianowicie urzςdom moim grodzkim y burgrabskim Lwowskim, takze y mieyskiemu do wiadomosci podaiς. Iz za antecessorow moich przed tym zawsze Zydzi tylko przedmieyscy Lwowscy pod jurisdikciq moiq zostaiqcy, w spokoynym y wolnym, tak syceniu miodow, kurzenia gorzalek, iako y szynkowania ich na przedmieysciu Krakowskim przed zamkiem Nizkim Lwowskim zastawali, tak i teraz powagq moiq staroscinskq miec chcς y ninieyszym przychilaiqc siς w tym do dawnieyszych praw ich y wolnosci stwierdzam pisaniem, aby pomienieni Zydzi przedmieyscy Lwowscy bez wszelkiey prepedicii wolnie sycili miody, kurzyli gorzalki y szynki odprawiali. Na co dla lepszey pewnosci przy pieczςci moiey rςkq podpisuiς wlasnq. Dzialo siς w zamku Nizkim Lwowskim dnia pierszego miesiqca Marca, roku Panskiego tysiqc szescset piςdziesiqtego osmego.

Jan Mniszek [pulkownik wojsk koronych]^[CCLXXXVI] z Wielkich Kqczyc starosta Lwowski generalny.

W czym my nic prawu przeciwnego nie widzqc, a sklaniaiqc siς do pomienioney suppliki tychze niewiernych Zydow list ten we wszytkich jego punktach y klausulach potwierdzamy y miec chcemy, aby zupelnie y cale we wszytkim zachowane byly. Na co dla lepszey wiary przy podpisie rςki naszey pieczςc koronnq przycisnqc rozkazalismy. Dan w Warszawie dnia XIII, miesiqca Sierpnia, roku Panskiego MDCLVIII, panowania naszego Polskiego X, Swedzkiego XI roku.

Jan Kazimierz krol. Locus sigilli.

Jan Ignatcy Bakowski podkomorzy Chelmski, sekretarz jego krolewskiey mosci. j⅛βSs⅛g'AH Казимир, Божою ласкою король Польщі і т.д. Повідомляємо даною нашою грамо- Bκja?∣ ffi>) тою і т.д. Що показано нам грамоту уродженого пана Яна Мнішека, львівського та ξj≥O∣ »7 глинянського старости, підписану (його) рукою та скріплену його печаткою, написану польською мовою, що містить у собі дозвіл, щоб ситити та шинкувати мед та горілку євреям, які мешкають на Краківському передмісті, під львівським Низьким замком, відповідно до їхнього права; та просили нас згадані невірні львівські євреї, щоб ми вважали нашою повагою їм згадану грамоту підтвердити та схвалити, яка дослівно таке в собі містить.

Ян з Великих Кончиць Мнішек, генеральний львівський та глинянський староста. Всім та кожному зокрема, кому потрібно знати, до відома подаємо, особливо моїм львівському ґродському та бурграбському урядам, а також міському (уряду). Що за моїх попередників пе­ред тим завжди тільки львівські євреї-передміщани, які перебувають під моєю юрисдикцією, залишалися у спокійному та вільному як ситенні меду, палінні горілки, так і її шинкуванні на Краківському передмісті, перед львівським Низьким замком; так і тепер хочу мати своєю ста- ростинською повагою та прихиляючись у тому до їхніх давніх прав та вільностей, даною гра­мотою стверджую, щоб згадані львівські євреї-передміщани без будь-якої перешкоди вільно ситили мед, палили горілку та провадили шинки. Для кращої певності при моїй печатці власною рукою підписую. Діялося в львівському Низькому замку 1 березня, року Божого 1658.

Ян Мнішек, [полковник королівських військ]¹, львівський генеральний староста.

Ми, не побачивши нічого суперечного праву та схиляючись до згаданого прохання тих невірних євреїв, ту грамоту в усіх її пунктах та клаузулах підтверджуємо та хочемо мати, щоб цілком та повністю в усьому була збережена. Для кращого довір’я при підписі нашої руки наказали притиснути печатку королівства. Дано у Варшаві 13 серпня, року Божого 1658, нашого панування у Польщі - 10, у Швеції 11 року.

Ян Казимир, король. Місце печатки.

Ян Ігнатій Баковський, холмський підкоморій, секретар його королівського маєстату.

¹ Переклад у квадратних дужках зроблений за текстом Jewish privileges.

1658 р., серпня 29, Варшава Ян Казимир підтверджує грамоту Владислава IV від 17 березня 1633 р. у справі між євреями- боржниками та християнами-кредиторами, у якій заборонялося останнім до рішення суду конфісковувати майно у євреїв

Коп.: MK, 201, k.52v-53v. Титульний напис: “Confirmatio ordinationis inter debitores Judaeos Leopo- lienses et creditores Christianos homines”; MK, 33, k.39v-40.

Опубл.: Jewish privileges, p.181-183.

Joannes Casimirus Dei gratia rex Poloniae etc. Significamus etc. Productas fuisse coram nobis literas pergameneas latino idiomate scriptas, manu serenissimi Vladislai Quarti re- gis Poloniae, fratris nostri desideratissimi obsignatas, continentes in se constitutum inter debitores Judaeos quosvis Leopolienses et creditores homines quosvis Christianos, sanas, salvas, illaesas omnique suspicionis nota carentes. Quarum tenor de verbo ad verbum sequitur estque talis.

Далі наводиться грамота Владислава IV від 17 березня 1633 р. (див. док. №144). Потім подано текст:

Supplicatumque nobis per certos consiliarios nostros, quatenus easdem literas authoritate nostra regia approbare et confirmare dignaremur. Nos itaque Joannes Casimirus praenominatus rex, sup- plicationi praedictae uti iustae benigne annuentes liters praeinsertas in omnibus earum ounctis, clau- sulis, articulis et conditionibus approbandas et confirmandas esse duximus, uti quidem approbamus, confirmamus et roboramus, decernentes easdem vim et robur debitae firmitatis obtinere, in quantum iuris est usus earum ratio habetur. In cuis rei fidem praesentes manu nostra subscriptas, sigilli regni communiri iussimus. Datum Varsaviae XXIX mensis Augusti, anno Domini MDCLVIII, regnorum nostrorum [Poloniae X, Suetiae vero XI anno]¹ etc.

Joannes Casimirus rex. Locus sigilli regni cancellariae maioris.

Andreas Miaskowski, regens cancellariae regni.

¹ Немає у копії МК, опубліковано за публікацією тексту Jewish privileges.

Ян Казимир, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної і т.д. IKp⅛MKg) Представлено перед нами пергаментну грамоту, написану латинською мовою, імІИІ підписану рукою найяснішого Владислава IV, короля Польщі, нашого найдорож­чого брата, скріплену великою печаткою канцелярії королівства, що містить у собі постанову між якимись львівськими боржниками-євреями та якимись кредиторами- християнами, цілу непорушну, непошкоджену, позбавлену будь-якої підозри, зміст якої дослівно наводиться та є таким.

Далі наводиться грамота Владислава IV від 17 березня 1633 р. (див. док. №144). Потім подано текст:

І просили нас через певних наших радників, щоб ту грамоту ми вважали за гідне нашою королівською повагою схвалити та підтвердити. Таким чином, ми, Ян Казимир, вже названий король, ласкаво прихиляючись до згаданого прохання як до справедливого, внесену грамоту в усіх її пунктах, клаузулах, статтях та умовах вважали схвалити та підтвердити, як і схвалюємо та підтверджуємо і зміцнюємо, вирішуючи, що вона має отримати силу і міць належної міцності, наскільки відповідає праву та має сенс її користування. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Варшаві 29 серпня, року Божого 1658, наших панувань [у Польщі та Швеції 11 року].

Ян Казимир, король. Місце великої печатки канцелярії королівства.

Андрій М’ясковський, регент канцелярії королівства.

1661 р., лютого 17, Кєльци

Ян Казимир видає універсал, щоб вільно було євреям займатися перекладом з чужоземних мов та перепродажем старих речей

Регест: MK, sig.3, k.193v; sig.6, k.18v (Morgensztern (1968), N37).

Universal, aby wolno bylo Zydom Lwowskim wedlug dawnego zwyczaiu tlumaczeniem iςzykow y tandetami bawic siς. Dan w Kielcach dnia 17 Lutego. Expedit dominus Wysocki, subscripsit dominus notarius Volhyniae. Gratis.

Універсал, щоб було вільно львівським євреям відповідно до давнього звичаю займатися перекладом (з чужоземних) мов та перепродажем старих речей. Дано в Кельцах 17 лютого 1661 року. Забезпечив пан Висоцький, підписав пан волинський писар. Безоплатно.

1661 р., березня 1, Варшава Ян Казимир видає універсал, щоб львівські євреї тільки за себе платили поголовний податок

Регест: MK, sig.3, k.206 (Morgensztern (1968), N148).

Universal, aby Zydzi Lwowscy na siebie tylko, a nie za inszych poglowne placili. Dan w Warszawie dnia 1 Marca roku 1661. Expedit dominus Wysocki. Gratis.

Універсал, щоб львівські євреї за себе, а не за інших, платили поголовне. Дано у Варшаві 1 березня 1661 року. Забезпечив пан Висоцький. Безоплатно.

1665 р., січня 20, Варшава

Ян Казимир доручає чотирьом урядовцям, що мешкають у Руському воєводстві, допомогти руському воєводі та міському урядові у припиненні погромів і виступів у Львові проти євреїв та захистити їх від судових переслідувань кредиторів та боржників відповідно до коронних статутів та конституцій

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.415, арк.284-287. Регести: AGZ, X, N4960; Morgensztern (1968), N123.

Jan Kazimierz z Bozey Iaski krol Polski, wielkie xiqze Litewskie, Ruskie, Pruskie, Mazow- ⅜ ieckie, Zmudzkie, Inflantskie, Smolenskie, Czerniechowskie, a Szwedzki, Gotski, Wandalski dziedziczny krol. Wielmoznemu [sic] urodzonym Mikolaiowi Bieganowskiemu kasztel- lanowi Kamienieckiemu, Moscickiemu, Janowskiemu, Janowi Sobieskiemu chorqzemu ko- ronnemu, Stryiskiemu, Jaworowskiemu, starostom naszym, Piotrowi Ozdze podkomorzemu Lwowskiemu, Olbrychtowi Krosnowskiemu chorqzemu Warszawskiemu uprzeymie y wiernie nam milym, laskς naszς krolewskq. Wielmozny urodzoni, uprzeymie y wiernie nam mili. Poniewaz nie moglizmy dla rozerwania seymu obiurgari (?) per legem publicam takiey swawoli y tumultow, iakie siς po wielu mieystach, ale osobliwie we Lwowie przez studentow y Zydzi swawolnych, do nich siς wiazqcych, w przeszlym roku dzialy, kiedy tak wielu Zydow pobito, poraniono y porabowano etiam cum periculo calego miasta zkqd y teraz wieksze ieszcze po rozerwanym seymie tymze Zydom im- munitet periculum, kiedy ta swawola impune poszla, tedy zabiegaiqc takowey swawoli y tumultow a naradziwszy siς z wiernymi panami radami naszymi, kazalizmy wydac universaly do urzςdow ziemskich, grodzkich y mieyskich, aby nie tylko takowe tumultus arceant, ale zeby authores ich et complices imali y do grodow pro executione odsylali. A ze w przeszlych tumultach magistrates nie mogl cohibere zawziςtosci nie tylko licentisorum, ale y swego pospolstwa. Urodzony tez starosta Lwowski remotius mieszka y securitatem niewiernym Zydom Lwowskim, ktora im ex senates consulto cavetur prestare ob absentiam nie moze, tedy [...]¹ zdalosie nam ex consilio senates medium zlecic to uprzeymie y wiernosciam waszym, iako tym, ktorzy nie tylko in vicinio Lwowa mieszkacie, ale y w calym woiewodztwie Ruskim amplas possessiones maiqc. snadnie takowe tumulty y swawolq arcere mozecie, abyscie spolnie z wielmoznym woiewodq Ruskim, do ktorego iurisdictiey y sqdow Zydzi Ruscy nalez⅜ stosuiqc siς do universalu naszego, do grodow y urzedow mieyskich woiewodztwa Ruskiego wydanego, chcieli wziqc po zaslonς swoie przerzeczonych niewiernych Zydow Lwows- kich y calego woiewodztwa Ruskiego omnimodam securitatem onym obmyslaiqc, y od wszelakich oppressyi y tumultow ich broniqc y takich wszytkich, ktorzyby kolwiek tumultus exciture chcieli y do nich siς wiqzali, imac kazali y do grodow oddawali, a do nas pro ulterioro informatione posylali. Wiςc ze w przeszlych tumultach tak wiele sreber, futer y innych zastaw roznych osob y ludzi in auro, argento, vestibus, clenodeis, a nawet y pieniedzy Zydom Lwowskim pobrano y funditus ich zrabowano, iako to ex inquisitione na commissiey ad hunc solum actum od nas wydaney constitit, a ta commissia ieszcze ad effectum nie przyszla, tedy y to uprzeymosci y wiernosci wasze iniungimus, abyscie ich ab impetione wszelakich creditorow y dluznikow zaszczycali y opprime per extorsionem zastaw pomiςnionych y dlugow wszelakich nie dali, poki wspomniona commissia inquisitionis w sadach naszych decidowana nie bedzie. Co uprzeymosci y wiernosci wasze uczynicie, stosui⅛c siς ad mentem nostram y panow rad naszych, tudziesz do statutow y constitutiey koronnych de securitate publica napisanych, a oraz do slusznosci samey. Dan w Warszawie dnia XX miesiqca Stycznia, roku Panskiego MDCLXV, panowania krolestw naszych Polskiego y Szwiedzkiego XVII roku.

Jan Kazimierz krol. Locus sigilli maioris cancellariae regni.

¹ Одне слово не відчитане.

Ян Казимир, Божою ласкою (титулатура). Вельможному (так), уродженим Миколаю Бегановському, кам’янецькому каштелянові, мостиському, янівському (старості), Янові Собєському, коронному хорунжому, стрийському, яворівському старості, Пйотрові Озгі, львівському підкоморію, Ольбрихту Кросновському, варшавському хорунжому, люб’язно та вірно нам милі, наша королівська ласка. Вельможні, уроджені, люб’язно та вірно нам милі. Оскільки ми не могли через розірвання сейму¹ карати (?) через публічний закон такої сваволі та заворушення, які діялися у минулому році у багатьох місцях, але особливо у Львові², через студентів та свавільних євреїв, що до них в’язалися, коли багато євреїв було побито, поранено та пограбовано; також з великою небезпекою для цілого міста, звідки і тепер (виникає) ще більша небезпека тим же євреям після розірвання сейму, коли та сваволя безкарно минула. Тоді, запобігаючи такій сваволі та заворушенням та порадившись з нашими вірними радниками, ми наказали видати універсал до земських, ґродських та міських урядів, щоб не лише перешкоджали таким заворушенням, а щоб їх призвідців та винуватців схоплювали та до іродів (віддавали) для судового переслідування. А що у минулих заворушеннях магістрат не міг стримати завзятість не тільки свавільників, але й власної громади, також уроджений львівський староста віддалено живе та безпеку невірним львівським євреям через (свою) відсутність не може надати, яка (безпека) їм передбачається за ухвалою сенату. Тоді [...]³ здалося нам за посередництвом ухвали сенату люб’язно це доручити вашим вірностям, як таким, що не тільки живете у сусідстві зі Львовом, але і щедро маєте володіння у цілому Руському воєводстві, (отже) охочіше можете стримувати такі заворушення та сваволю, щоб спільно з вельможним руським воєводою, до юрисдикції якого належать руські євреї, покликаючись на наш універсал, виданий до іродів та урядів Руського воєводства, хочемо, щоб ви взяли під захист згаданих невірних львівських євреїв та (євреїв) цілого Руського воєводства, міркуючи про повну безпеку для них та оберігаючи їх від будь-яких репресій та заворушень, та всіх таких, які б хотіли підняти заворушення та до них тягнулися б, ви наказуйте схоплювати та віддавати до іродів, а до нас посилати для подальшої інформації. А що в минулих заворушеннях так багато срібла, хутра та інших застав різних людей та навіть у грошах забрано львівським євреям та вщент їх пограбовано, як це встановлено з розслідування на комісії, номінованій нами тільки для цього випадку, а та комісія ще не завершила роботу, тоді і це люб’язним та вірним вашим вірностям доручаємо, щоб захищали від будь-яких кредиторів та боржників та не дали пригнобити через вимушення згаданих застав та будь-яких боргів, поки згадана комісія не проведе розслідування у наших судах. Що ваші люб’язності та вірності вчиніть, підпорядковуючись нашій та наших радників розважності, також статутам та конституціям королівства, написаним про публічну безпеку та самій слушності. Дано у Варшаві 20 січня, року Божого 1665, нашого панування у Польщі та Швеції 17 року.

Ян Казимир, король. Місце великої печатки канцелярії королівства.

¹ Мова йде про зірвання роботи сейму через право вето (“liberum veto”), яким міг скористатися кожен шляхтич-посол на сеймі.

² У 1664 р. сталися найбільші заворушення, пограбування й вбивства євреїв у Львові; їхній опис див.: ZubrzyckiD. Kronika miasta Lwowa. - Lwow, 1844. - S.406-411.

³ Одне слово не відчитане.

1669 р., листопада 23, Краків Михайло наказує бурмистру, війтові, райцям, лавникам та всьому уряду міста Львова, щоб дозволяли євреям складувати товари у їхніх кам’яницях та пивницях

Коп.: MK, 209, k.231.

Michal z Bozey Iaski krol Polski etc. Szlachetnym, slawetnym burmistrzowi, woytowi, raycom, Iawnikom y calemu urzςdowi miasta naszego Lwowa, wiernie nam milym laskς naszς krolewskq. Szlachetni y slawietni wiernie nam mili. Supplicowali nam niewierni starsi Zydow Lwowskich tak w miescie, jako y za murami mieszkai⅛cych uskarzai⅛ci si?, iakobyscie wiernosci wasze onym w kamienicach swoich depositionem towarow negare tymi czasami mieli, ktorego to skladu y schowania w sklepach wiernosci waszych praevia satisfactione zdawna zazywali. Jako nie uznawamy praeiudicium, ani szkody wiernosciam waszym, zt⅛d ex quo Zydzi securiorem substantiy swych depositionem onych ze w mieszkaniach wiernosci waszych szukai¾ tak w ninieyszym pisaniem naszym tym lacniey wiernosci waszych ex officiis requirimus, abyscie onym tegosz zlozenia nie bronili. Przy slusznosci sczerey ze ta requisitia nasza efficiet u wiernosci waszych namienionq commoditatem et securitatem mieszkancow pomienionym nic nie wqtpiqc wiernosciom waszym laskς naszς ofiaruiemy. Dan w Krakowie dnia XXII miesiqca Listopada, roku Panskiego MDCLXIX, panowania naszego pierwszego roku.

Michal krol. Mieysce pieciςci wielkiey koronney.

Boguslaw Lesczynski regent koronny.

Михайло, Божою ласкою король Польщі і т.д. Шляхетним, славетним бурмистрові, all ЗІКнИІ//® війтові, райцям, лавникам та всьому уряду нашого міста Львова, вірно нам милі, щЛІИЙп наша королівська ласка. Шляхетні та славетні, вірно нам милі. Просили нас KSJjifw? невірні старші львівських євреїв, які живуть як у місті, так і за мурами (міста), скаржачись, нібито ваші вірності у ті часи відмовляли їм у складуванні товарів у своїх кам’яницях, цим складуванням та зберіганням у складських приміщеннях ваших вірностей (вони) здавна перед тим користувалися. Оскільки ми не визнаємо, ніби є несправедливість та кривда вашим вірностям у тому, що євреї шукають безпечного складування для свого майна у ваших вірностей, тому даною грамотою, тим більше, вимагаємо від урядів ваших вірностей, щоб їм того складування не забороняли. При щирій слушності, що та наша згадана вимога виконається вашими вірностями, не сумніваючись про зручність та безпеку згаданих мешканців, складаємо нашу ласку вашим вірностям. Дано у Кракові 22 листопада, року Божого 1669, нашого панування 1 року.

Михайло, король. Місце великої печатки королівства.

Богуслав Лещинський, регент (канцелярії) королівства.

1670 р., листопада 9, Краків

Михайло підтверджує п'ять грамот львівських старост та польського короля Яна Казимира, що містять певні права та їх підтвердження для передміських євреїв Львова

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.522, арк.3178-3184.

Транс.: MK, KK27, k.216-221.

Опубл.: AGZ, I, s.152-156; Jewish privileges, p.170-175.

Регест: Morgensztern (1969), N67 (неправильно вказано рік - 1669).

Michael Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithvaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Volhyniae, Kiioviae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, Se- veriae, Czerniechoviaeque. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Exhibitas coram nobis esse literas authenticas quindenas papireas infrascriptas, Judaeis Leopoliensibus extra moenia in suburbio civitatis nostrae Leopo- liensis habitantibus servientes, a generosis, tam vita functo, quam moderno generalibus capitaneis nostris castrensibus Leopoliensibus, iisdem Judaeis in vim conservationis eorundem circa posse- sionem fundorum Iurisdictioni castrensi capitaneali subiectorum, unacum omnibus domibus et aliis aedificiis per Judaeos extructis seu coemptis, tum etiam circa libertatem cocturae melis distilationem seu braxationem cremati in domibus et casis Judaicis propinationisque eorundem liquorum et alias libertates, utilitatesque, in quarum usu antiquitus iidem Judaeis existunt, datas, quarum quidem lit­erarum et unarum ex eis per serenissimum antecessorem nostrum immediatum Joannem Casimirum Poloniae regem approbatarum. Tenor est talis. 1-mo.

Actum in castro inferiori Leopoliensi sabbatho post festum sancti Mathaei Apostoli proximo, anno Domini millesimo sexcentesimo vigesimo.

Ad officium et acta praesentia castrensia capitanealia Leopolensia personaliter veniens perfidus Zelig synagogus juratus Judaeorum de suburbio Leopoliensi dicto Krakowskie, degentium nomine eorum Judaeorum, tam seniorum, quam totius communitatis Judaicae Leopoliensis, obtulit officio praesentes literas infrascriptas per magnificum Stanislaum Bonifacium Mniszek de Magna Konczyce loci praesentis capitaneum praefatis Judaeis Leopoliensibus ratione infrascriptas datas manu propria ejusdem magnifici capitanei Leopoliensis subscriptas et sigillo comunitas, petens easdem literas per modum oblatas ad acta officii praesentis suscipi et ingrossari, quibus literis officium praesens cast- rense capitaneale Leopoliense, visis, sanis, salvis, authenticis, nullaque in parte suspectis easdem ad acta officii seu ad affectationem praedicti sinagogi Judaei Leopoliensis iuridicam per modum oblatas suscepit et ingrossari mandavit. Quarum literarum tenor sequitur estque talis.

Stanislaw Bonifacy Mniszek z Wielkich Konczyc Lwowski etc. starosta. Wszem wobez, komu o tym wiedziec nalezy wiadomo czynie. Iz Zydowie Lwowscy z przedmiescia Krakowskiego byli przed sqd moy staroscinski przypozwani, ktorzy dostatecznie prawa y zapisy na grunty y domy swoie na przedmieysciu pod jurisdikciq Lwowskq zamkowq lezqce pokazali mi wedlug praw y zapisow swoich gruntownemi possessorami y dziedziczami, ktorych to Zydow in genere wszytkich na przedmiesciu b⅞dqcych, przy ich domach y grqtach [sic], przy prawach ich mnie dostatecznie pokazanych, wiecznie zachowuiς y to im warui⅞, ze wiςcey o to insi, tak odemnie samego, iako y urzςdu mego, nie bςdq turbowani, y takowych gruntow y domow maiq w pokoiu Zydzi bez zadnych turbacij zazywac. Do tego wolno iest y bςdzie Zydom na przedmiesciu Krakowskim domy y grunty od chrzescian pod jurisdictiq zamkowq bςdqce (poniewaz pokazali mi od krola jego mosci prawo y przywiley, ktorego zawsze byli y sq po dzis dzien in usu) kupowac, tak y chrzescianom wolnq iest y bςdzie viceversa u Zydow takowych gruntow y domow dostawac y Zydom przedawac, to tylko waruiqc, iz powinnosci z gruntow takowych do zamku Lwowskiego przychodzqce, aby Zydzi rowno z drugiemi oddawali, ku temu urzςdowi swemu rozkazu⅛ aby w kancelaryi zapisy Zydom na grunty y domy takowe kupuiqce¹ lub summy peniezne bez zadnych alternacyi y trudnienia przymowali y extrakty onym wydawali. A dla lepszey wiary y pewnosci to pismo moie Zydom przedmieyskim Lwowskim z podpisem rςki swey wlasney daiς y pieczςc swq wlasnq przycisnqc rozkazalem. Dan przy zamku Lwowskim dnia 18 Lipca, roku Panskiego 1618².

Stanisiaw Mniszek starosta Lwowski.

Post quarum literarum ad acta officii praesentis ingrossationem exemplar originale eidem Judaeo Zelik sinagogo Judaeorum Leopoliensium offerenti, per officium praesens castrense capitaneale Leopoliense est in instanti restitutum.

Martinus Borkowski. Locus sigilli. Correxit Sikorski.

Secundae literae confirmatoriae serenissimi antecessoris nostri immediati tenoris huius.

Далі наводиться грамота Яна Казимира від 8 серпня 1658 р. (див. док. №149). Потім подано текст:

Tertiarum vero literarum capitanealium tenor eiusmodi.

Jan z Wielkich Kqczyc Mniszek etc. Wszem wobez y kazdemu zosobna etc. Wiadomo czynie tym uniwersalem moim, iz ia pro authoritate mea chcqc wiedzic nie tylko wielkich, ale y naymnieyszych sprawach w starostwie moim Lwowskim bςdqcych, wiςc y w grontach [sic], tak na osiadlych, iako y pustolezqcych na ten czas, a do jurisdicii moiey zamkowey nalezqcych, przeydrzawszy siς y zrewidowawszy one grunta, a poniewaz wziowszy pewne dokumenta, iz pod czas ruinowania po dwakroc Zydow Lwowskich nie tylko w prawach ich, ktore mieli nadane, ale y substancyach y zdrowiach swoich szwankowac musieli. Za czym ia z urzςdu mego staroscinskiego nie tylko zebym im mial uymowac prawa, ale y owszem podtwierdzic umyslilem, wszytkie ich gronta [sic], budynki od antecessorow moich zdawna, ktore do tych czas zazywali, tym konsensem moim wiecnemi czasy konfirmu⅛ excipuiqc sobie przy rewizyi, u kogoby siς znalazlo, zeby sobie grunty zamkowe do swoich, kto przylqczyl y przywlaszczyl, y ktoby teraz wazyl siς kupic grunta od Chrzescian bez wyraznego³ konsensu mego, chcqc miec po urzςdzie moim, aby nikt przeszkodq im nie byl w nic- zym. Na co dla lepszey wiary y pewnosci przy pieczςci moiey rςkq siς podpisuiς. W zamku Dolnym Lwowskim, die 29 Mai, roku Panskiego 1666.

Jan Mniszek z Wielkich Kqczyc starosta Lwowski generalny. Locus sigilli.

Quartarum literarum itidem capitanealium ista series.

Jan z Wielkich Kqczyc Mniszek etc. Wszem wobez y kazdemu zosobna etc. Iz stosuiqc siς do dawnego konsensu antecessorow moich i do samego prawa pospolitego, ktore Zydom w koronie mieszkaiqcym, wszelakich handlow y pozytkow dozwala, potwierdzam prawa dawnego Zydom na jurisdikcij moiey zostaiqcych, okolo robienia gorzalek, piw y miodu, wolno im bςdzie swoich ze Zydow do pracy y poslugi tey zazywac, zlecaiqc to urzςdowi burgrabskiemu moiemu, aby przy tym universale moim zadney przeszkody nie mieli. Co dla lepszey wiary y pewnosci przy pieczςci moiey rςkq siς swq podpisuiς. W zamku Dolnym Lwowskim, die 29 Mai, roku Panskiego 1666.

Jan Mniszek z Wielkich Kqczyc starosta Lwowski generalny. Locus sigilli.

Quintarum ad extremum literarum capitanealium anno curenti datarum tenor sequitur.

Jan z Wielkich Kqczyc Mniszek etc. Wiadomo czynie teraz y na potym, komu wiedziec nalezy, mianowicie urzςdom moim grodzkiemu, burgrabskiemu, takze y mieyskiemu Lwowskiemu. Iz iako za antecessorow moich z dawnych czasow Zydzi przedmieyscia Krakowskiego Lwowscy pod jurizdicciς [sic] moiq zamkowq mieszkaiqcy, w spokoynym y wolnym, tak sycenia miodow, kurzenia gorzalek y szynkowania ich zawsze zostawali prawie, tak y teraz powago [sic] moiq staroscinskq miec chcς przychilaiqc siς do dawnych praw y wolnosci ich, ninieyszym stwierdzam pisaniem moim, aby Zydzi przedmiescia Krakowskiego w kotlach y domach swoich wlasnych bez wszelkich prepedicii sicyli miody, kurzyli gorzalki y szynki tych ze likworow wolne odprawowali. A urzςdy moie zwysz mianowane nie maiq im bydz przedszkodq [sic] y turbaciq do takich szynkow. Za tym kqsensem [sic] moim y owzem w niebytnosci moiey, ile by siς iaki kontrawentor wyrazney woli tey znalazl, ma byc sqdem burgrabskim sqdzony y penowany. Co dla lepszey pewnosci y wagi rςkq wlasnq przy pieczςci moiey podpisuie. Datum w zamku Nizkim Lwowskim, die⁴ Februarii, anno Domini 1670.

Jan z Wielkich Kqczyc Mniszek starosta Lwowski generalny etc.

Supplicatumque nobis nomine eorundem Judeorum suburbanorum Leopoliensium, ut praeinsertas literas authoritate nostra regia approbare et confirmare dignaremur. Cui supplicationi nos benigne annuentes easdem literas descriptas, in omnibus punctis, clausulis (in quantum juris et ususque earum habetur), hisce nostris approbamus, ratificamus et roboramus, decernentes easdem vim debitae firmitatis habere debere. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas, sigillo regni minori iussimus. Datum Warsaviae, die IX mensis Novembris, anno Domini MDCLXX, regni nostri secundo.

Michal krol.

Stanislaus Buczewski⁵ generalis regens cancellariae regni manu propria.

¹ У тексті публікації Jewish privileges стоїть: skupuj⅞ce.

² Грамоту Станіслава Мнішка опубліковано окремо, див.: Balaban M. Zydzi... (Materialy). - N67.

³ У тексті публікації Jewish privileges стоїть: wyrazonego.

⁴ День не вказаний.

⁵ У тексті публікації Jewish privileges стоїть: Buzenski.

ихайло, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти) всім «І UbaiK ^та кожному, кому потрібно знати. Показали перед нами п’ять нижченаписаних паперових грамот, що слугують львівським євреям, які живуть поза мурами, PsaJityw? _На передмісті нашого міста Львова, видані уродженими як померлими, так і сучасним, нашими генеральними львівськими ґродськими старостами тим євреям для збереження їх при володінні землями, підпорядкованими ґродській, старостинській юрисдикції, разом зі всіма будинками та іншими будівлями, побудованими чи купленими євреями, а також щодо вільності ситити мед, палити або варити горілку в будинках та халупах євреїв та щодо шинкування такими напоями, та щодо інших вільностей, користей, які віддавна ті євреї мають; з тих грамот, однією з них є схвалена (грамота) найяснішого Яна Казимира, нашого безпосереднього попередника, короля Польщі. Зміст є таким. Перша (грамота).

Діялося на Низькому замку у Львові у найближчу суботу, після свята св. Матія апостола, року Божого 1620¹.

До уряду та даних львівських ґродських, старостинських актів особисто прийшов невірний Зелік, школьник² синагоги євреїв, які перебувають на львівському передмісті, званому Краківським, від імені тих євреїв як старших, так і всієї єврейської львівської громади, приніс до даного уряду нижченаписану грамоту, надану згаданим львівським євреям вельможним Станіславом Боніфатієм Мнішком з Великих Кончиць, що є на місці сучасного старости, з приводу нижченаписаного, підписану власною рукою того вельможного львівського старости та скріплену печаткою. Просив (єврей) ту грамоту шляхом обляти прийняти та внести до актів даного уряду. Ту грамоту, оглянуту, цілу, непошкоджену, автентичну, у жодній частині не підозрілу, на вимогу згаданого школьника єврейської синагоги даний львівський ґродський, стростинський уряд наказав шляхом обляти прийняти та внести до актів уряду. Зміст тієї грамоти наводиться та є таким.

Станіслав Боніфатій Мнішек з Великих Кончиць і т.д. староста. Всім та кожному, кому про це потрібно знати, повідомляємо, що львівські євреї з Краківського передмістя були позвані на мій старостинський суд; ті (євреї) показали мені права та записи на свої ґрунти та будинки, що лежать на передмісті під львівською замковою юрисдикцією. А відповідно до своїх прав та записів є підставовими власниками та дідичами; тих євреїв загалом усіх, що є на передмісті, при їхніх будинках та ґрунтах, при їхніх правах, показаних мені достатньо, назавжди зберігаю і те їм гарантую, що більше про це інші, як від мене самого, так і від мого уряду, не будуть турбувати, і такими ґрунтами та будинками євреї мають користуватися спокійно, без жодних турбувань. Крім того, хай буде вільно євреям на Краківському передмісті купувати будинки та ґрунти від християн, що є під замковою юрисдикцією, оскільки показали мені від його милості короля привілей, яким користувалися колись і по цей день (користуються). Навпаки, і християнам є та буде вільно здобувати у євреїв такі ґрунти і будинки та продавати євреям, тільки таке забезпечуючи, щоб повинності, які приходять з таких ґрунтів до львівського замку, євреї рівно з іншими виконували. Тому своєму урядові наказую, щоб у канцелярії приймали записи євреям на такі ґрунти та будинки чи грошові суми та видавали витяги з них. А для кращого довір’я та певності ту мою грамоту львівським передміським євреям з підписом власної руки даю та свою власну печатку наказав притиснути. Дано при львівському замку 18 липня, року Божого 1618.

Станіслав Мнішек, львівський староста.

Після внесення цієї грамоти до актів даного уряду оригінальний екземпляр, поданий тим євреєм Зеліком, школьником львівських євреїв, був повернутий на прохання даним львівським ґродським старостинським урядом.

Мартин Борковський. Місце печатки. Правив Сікорський.

Зміст другої грамоти підтвердження найяснішого безпосереднього нашого попередника такий.

Далі наводиться грамота Яна Казимира від 8 серпня 1658 р. (див. док. №149). Потім подано текст:

А зміст третьої старостинської грамоти такий.

Ян з Великих Кончиць Мнішек і т.д. Всім загалом та кожному зокрема і т.д. Пові-домляємо тим моїм універсалом, що я, для моєї влади бажаючи знати не тільки про великі, але й про найменші справи, що є у моєму львівському старостві, отже і про ґрунти як осаджені, так і порожньолежачі на той час; придивившись та переглянувши ті ґрунти, взявши для того певні документи, що під час дворазового руйнування³ львівські євреї мусіли потерпіти не тільки у своїх правах, але й у своїх надбаннях та здоров’ї, тому я з мого старостинського уряду мав би не так зменшувати права, а й загалом вважав би підтвердити всі їхні ґрунти, будинки, якими користувалися віддавна від моїх попередників, тією моєю згодою на вічні часи підтверджую. Але забезпечую собі при ревізії - у кого би знайшлося, що приєднав та присвоїв собі замкові ґрунти до своїх (ґрунтів), і хто би тепер насмілився купити ґрунти від християн без моєї висловленої згоди; бажаючи мати після мого уряду, щоб ніхто не був їм перешкодою ні в чому. Для кращого довір’я та певності при моїй печатці своєю рукою підписався. У Низькому замку 29 травня, року Божого 1666.

Ян Мнішек з Великих Кончиць, генеральний львівський староста. Місце печатки.

Зміст четвертої грамоти того ж старости такий.

Ян з Великих Кончиць Мнішек і т.д. Всім загалом та кожному зокрема і т.д. Що покликаючись на давню згоду моїх попередників та на саме загальне право, яке дозволяє будь- яку торгівлю та користі євреям, які живуть у королівстві, підтверджую давні права євреям, які перебувають на моїй юрисдикції, щодо виготовлення горілки, пива та меду; хай буде їм вільно використовувати своїх же євреїв для праці та прислуги. Доручаю це моєму бурграбському урядові, щоб при цьому моєму універсалі (євреї) жодної перешкоди не мали. Для кращого довір’я та певності при моїй печатці своєю рукою підписую. У львівському Низькому замку 29 травня, року Божого 1666.

Ян Мнішек з Великих Кончиць, генеральний львівський староста. Місце печатки. Зміст останньої п’ятої старостинської грамоти, датованої теперішнім роком, наводиться. Ян з Великих Кончиць Мнішек і т.д. Повідомляю тепер і потім, кому потрібно знати, особливо моїм ґродському, бурграбському урядам, також і львівському міському, що як за моїх попередників з давніх часів львівські євреї Краківського передмістя, які живуть під моєю замковою юрисдикцією, майже завжди залишалися у спокійному та вільному ситинні меду, палінні та шинкуванні горілки, так і тепер моєю старостинською владою хочемо мати, прихиляючись до їхніх давніх прав та вільностей, даною моєю грамотою стверджую, що євреї Краківського передмістя у своїх власних котлах та будинках без будь-яких перешкод ситили мед, палили горілку та вільно проводили шинкування тими ж напоями. А мої вищезгадані уряди не мають бути перешкодою та перепоною для такого шинкування. За такою моєю згодою та, навпаки, при моїй відсутності, скільки б разів не знаходився порушник тієї виразної волі, має судитися та бути покараним бурграбським судом. Для кращої певності та ваги власною рукою при моїй печатці підписую. Дано в львівському Низькому замку, дня [...] лютого, року Божого 1670.

Ян з Великих Кончиць Мнішек, генеральний львівський староста, і т.д.

Просили нас від імені тих львівських євреїв-передміщан, щоб внесену грамоту ми вважали за гідне нашою королівською повагою схвалити та підтвердити. Ми, милостиво прихиляючись до того прохання, ті описані грамоти у всіх пунктах, клаузулах (наскільки відповідають праву та мають вжиток) тією нашою (грамотою) схвалили, зміцнили та посилили, вирішуючи, що вони повинні отримати силу належної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити малою печаткою королівства. Дано у Варшаві 9 листопада, року Божого 1670, нашого панування - 2.

Михайло, король.

Станіслав Бучевський, генеральний регент канцелярії королівства, рукою власною.

¹ 26 вересня 1620 р.

² Школьник - урядник, слуга єврейської громади, на якого покладалося виконання ухвал та постанов громади (див.: BalabanM. Zydzi... - S.234-236).

³ Мова йде про заворушення 1664 р. (див. примітку до док. №153).

1671 р., вересня 26, Львів Михайло роз'яснює привілей від 20 грудня 1670р., наданий львівським євреям з дозволом їм займатися торгівлею в середмісті та на передмісті, купувати будинки, ділянки в місті та з іншими прерогативами і вільностями

Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.1, спр.139, арк.1-2.

Michal etc. Oznaymuiemy ninieyszym listem wszem wobecz y kazdemu zosobna. Iz my wiedzqc dobrze, iako im wieksze sq fortuny poddanych. tym pledsze [sic] y pewnieysze w kazdey potrzebie panstwa y rzeczypospolite zwykly miec subsidia, y dla tego na- iasnieyszym antecessorom naszym krolom Polskim miςdzy innemi staraniami ich okolo dobra pospolitego czςstymi y to nieposlednie bylo, obywatelom korony tey y panstw do niey nalezqcych. roznym rozne prawa y wolnosci specialiter udzielac. ktorzyby pod ich protekcyq swoich do pozywiςnia y nabycia fortun sposobow securiores zostawali. Do ktorych my tak swiqtobliwym przykladem idqc. w blisko przeszlym roku w wigilia s.Tomasza apostola^[287] w sprawie niewiernych Zydow Lwowskich z miastem naszym Lwowskim z okazyey pewnych tumultow przeciw tymze Zydom od swawolnych ludzi wszczςtych y szkod poczynionych na sqdach naszych relacyinych dekret Ieruiqc miςdzy innemi punktami y ten konnotowac kazalismy. aby tymze Zydom Lwowskim w nagrodς szkod wielkich y praw. ktore pod czas pomienionego tumultu portacili. wolno bylo takowych praw y wolnosci zazywac. iakich Zydzi w innych miastach y miasteczkach koron- nych zazywaiq. Lecz Zydzi Lwowscy obawiaiqc si⅞. zeby co in contrarium pomienionego dekretu naszego nie wyszlo z cancellaryey koronney. supplikowali nam pokornie przez pany rady nasze na ten czas przy boku naszym zostaiqce. abyzmy w to powagς nasze krolewskq raczyli wlozyc. iakoby wcale y spokoynie. iako przy calym dekrecie. tak osobliwie przy wzwysz rzeczonym co do prawa y wolnosci uzywania puncie zostawac mogli. przetozmy nie widzqc nic slusznieyszego. tylko zeby dekreta nasze krolewskie do skuteczney przychodzily exekucyey. Nad to uwazaiqc. iako ci Zydzi ob deperdationem sui przez swawolne ludzie do wielkiey nςdze y ubostwa przyszli tak dalece. ze dlugow zaciqgnionych y zastaw postradanych. wyplacac y nagradzac sposobu nie maiq. umyslilizmy punkt pomieniony dekretu naszego deklarowac. Jakosz tym listem de certo expresssoque scitu nostro deklaruiemy. pozwalaiqc tymze Zydom Lwowskim powagq naszq krolewskq wolnego wszystkich praw y wolnosci tych. ktore w innych miastach y miasteczkach Zidzi od nas y od naiasnieyszych antecessorow naszych maiq uzywania. Jako to przywozic y wolno przedawac wszelakie towary. tak w murowanym miescie Lwowie. iako y po przedmiesciach. takze studnie przy nich y jatki miec. Na ostatek gruntow. placow y budynkow nabywac y innymi wszelkiemi prerogatywami y wolnosciami cieszyc siς czasy wiecznemi. Co do wiadomosci wszech wobecz. a osobliwie urzςdu grodzkiego y magistratu miasta naszego Lwowskiego donoszqc. miec chcemy y rozkazuiemy. aby wszystkich niewiernych Zydow obywatelow Lwowskich. przy pomienionym tak rocznim dekrecie naszym. y przy tey wyrazney deklaracyey naszego przywileiu w cale y nienaruszenie zachowali. y aby zach- owani byli. starali sie pilno dla laski naszey y z powinnosci urzedow swoich. nie oglqdaiqc sie na zadne listy. protekcye y deklaracye y reskrypty nasze. iezli ktore iuz y ktoreby potym przeciwko dekretowi naszemu y ninieyszemu przywileiowi naszemu wyszly. Na co dla lepszey wiaιy rςkq naszq podpisawszy pieczςc koronnq przycisnqc rozkazalizmy. Datum Leopoli die 26 7-bris mensis. roku Panskiego 1671. panowania krolestwa naszego trzeciego roku.

Михайло і т.д. Повідомляємо даною грамотою всім загалом та кожному зокрема. йІІ SKiaIir Що ми добре знаючи - чим більші є успіхи підданих, тим зручнішу та повнішу ЯЙІИІшп допомогу звикли мати в кожній потребі держави та республіки, і тому у наших ΛaJ!t>w5 найясніших попередників, польських королів, між іншими їхніми частими заходами для суспільного блага не останнім було, щоб спеціально надавати різні права та вільності різним мешканцям того королівства та країв, що до нього належать; які (мешканці) залишалися би під їхньою протекцією для прожиття та набуття успіхів безпечними способами. Ми, йдучи за благочестивим прикладом таких (королів), у найближчому минулому році, напередодні свята св. Томи апостола^[288], виносячи на наших реляційних судах декрет у справі невірних львівських євреїв з нашим містом Львовом з приводу певних заворушень, вчинених проти тих євреїв свавільними людьми, та завданих шкод, між іншими пунктами наказали відзначити і такий, щоб тим львівським євреям для повернення великих шкод та прав, які втратили під час згаданих заворушень, було вільно користуватися такими правами і вільностями, якими євреї користуються в інших містах та містечках королівства. Але львівські євреї побоюються, щоб їм чогось на супротив згаданого нашого декрету не вийшло з канцелярії королівства, просили нас покірно через наших радників, що при нашому боці на той час залишалися, щоб ми нашу королівську повагу вважали прикласти, щоб вони могли залишатися цілком та спокійно як при користуванні цілого декрету, так і при вищезгаданому пункті щодо права та вільності. Отож, ми, не бачачи більш слушного тільки, щоб наші королівські декрети дієво виконувалися, понад те зважаючи, що ті євреї через своє знищення свавільними людьми^[289] прийшли до великих злиднів та убогості так далеко, що не мають способу виплатити та нагородити затягнутих боргів та втрачених застав, ми вважали згаданий пункт нашого декрету уточнити, як і тією грамотою уточнюємо, дозволяючи тим львівським євреям нашою королівською повагою вільно користуватися тими будь-якими правами та вільностями, які мають євреї в інших містах та містечках від наших найясніших попередників. Тобто привозити та вільно продавати будь-які товари як у мурованому місті Львові, так і на передмістях, також мати при них криниці та ятки, нарешті, (можуть) набувати ґрунти, ділянки та будинки і тішитися іншими будь-якими прерогативами та вільностями на вічні часи. Що доводимо до відома всіх загалом, а особливо ґродського уряду та магістрату нашого міста Львова, хочемо мати та наказуємо, щоб усіх невірних євреїв, львівських мешканців, зберігали цілком та непорушно при згаданому річної давнини декреті та при такому висловленому уточненні нашого привілею, і ви старалися ревно, щоб вони були збережені, задля нашої ласки і з обов’язку своїх урядів, не оглядаючись на жодні наші грамоти, протекції, уточнення та розпорядження, якщо б потім вийшли проти нашого декрету та даного нашого привілею. Для кращого довір’я, підписавши нашою рукою, наказали притиснути печатку королівства. Дано у Львові 26 вересня, року Божого 1671, нашого королівського панування 3 року.

1671 р., жовтня 30, Львів Михайло видає грамоту про взяття львівських євреїв під свій захист від насилля людей будь-якого стану

Регест: MK, sig.12, k.116 (Morgensztern (1969), N228).

Protectia Zydom Lwowskim od gwaltu y mocy wszetkiey konditiey ludzi. Dan we Lwowie dnia 30 Octobra 1671. Expedit personaliter Judaei iussu illustrissimae extraditum.

Протекція львівським євреям від насильства та наруги людей будь-якого походження. Дано у Львові 30 жовтня 1671 (року). Забезпечено особисто витяг для єврея за наказом ясновельможного (канцлера) (?).

1672 р., липня 15, Варшава Михайло зберігає львівських євреїв при універсалі, виданому раніше на користь подільських євреїв

Регест: MK, sig.12, k.15v (Morgensztern (1969), N28).

Zachowanie Zydow Lwowskich przy universale Zydom Podolskim sluz⅛cym. Datum Varszaviae die 15 Julii, anno 1672. Expedivit dominus notarius Volhyniae. Gratis.

Збереження львівських євреїв при універсалі, який слугує подільським євреям^[290]. Дано у Варшаві 15 липня 1672 року. Забезпечив пан волинський писар. Безоплатно.

1672 р., листопада 5, обоз під Любліном Михайло після недавньої турецької облоги Львова наказує міській владі не забороняти передміським євреям переселятися в середмістя, винаймати житло, займатися торгівлею, не порушуючи при цьому прав міста

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.427, арк.1895-1896. Регест: AGZ, X, N5372.

Michal z Bozey Iaski krol Polski, wielkie xiaze Litewskie, Ruskie, Pruskie, Mazowieckie, Zmudzkie, Inflantskie, Kiiowskie, Podolskie, Smolenskie y Czerniechowskie. Wszem wobec y kazdemu zosobna, komu o tym wiedziec nalezy, mianowicie iednak magistra- towi y rayczom, takze y wszytkiemu pospolstwu miasta naszego Lwowa, oznaymuiemy ninieyszym listem naszym. Jako zyczemy, aby wszyscy poddani nasi za sczςsliwego panowania naszego w iako naywiςkszych oplywali dostatkach, tak kiedy iniuria temporum do znac- znych ruin y spustoszenia przychodzq, zadnych, aby do pierwszego przysc mogli sczςscia y fortun, nie opusczamy salvowania ich sposobom. Gdy tedy pokornie supplikowali nam niewierni Zydzi na przedmiesciu Lwowskiem Inieszkaiqcy. abysmy ich pod protectiq naszς krolewskq wsziawszy, poniewasz cale budynki ich wszytkie na przedmiesciu bςdacς czςsciq na fortificatiq tegosz miasta naszego Lwowa sq rozebrane, czςsciq, aby przeszkodq do obrony miasta nie byly, ogniem zniesione, w przerzeczonym miescie naszym Lwowie, poty poki siς na swoich nie pobuduiq mieyscach, wolnego mieszkania im pozwolili. My slusznq nad niemi maiqc commiseratiq y supplice ich dosyc czyniqc, w pomienionym miescie naszym Lwowie wolnego im mieszkania pozwalamy. Co do wiadomosci wiernosci waszych donoszqc, po nich miec chcemy, abyscie przerzeczonych Zydow na przedmiesciu Lwowskiem mieszkaiqcych, bez zadney przeszkody do miasta przyimowali, domow y kamienic nay- mowac pozwalali, ani tak wszelakiemi rzeczami handlowania, iako y roznech liquorow przedawania y szynkowanie sine praeiudicio iednak miasta, im nie zabroniali, ale cale y zupelnie przy tey protectyi naszey onych zachowali, dla laski naszey y urzςdow swoich powinnosci. Na co dla lepszey wagi rςkq siς naszq podpisawszy, pieczςc koronnq przycisnqc roskazalismy. Dan w obozie pod Lublinem, dnia V miesiqca Listopada, roku Panskiego MDCLXXII, panowania naszego roku IV.

Михайло, Божою ласкою (титулатура). (Повідомляємо) всім загалом та кожному зокрема, кому про це потрібно знати, однак особливо магістрату та райцям, а також всій громаді нашого міста Львова, повідомляємо даною нашою грамотою. Що ми бажаємо, щоб усі наші піддані за нашого щасливого панування в якомога більших достатках жили, тому коли в часи несправедливостей приходять (піддані) до значних руїн та спустошення, не полишаємо жодного способу для їхнього порятунку, щоб могли повернутися до попереднього щастя та успіху. Коли ж покірно просили нас невірні євреї, які мешкають на львівському передмісті, щоб взяти їх під нашу королівську протекцію, оскільки їхні цілі будинки, що є на передмісті, є частково розібрані на укріплення того нашого міста Львова, частково знесені вогнем, щоб не були перешкодою для оборони міста, доти, поки не побудуються на своїх місцях, ми дозволили б їм вільне мешкання у згаданому місті Львові. Ми, маючи до них слушне співчуття та задовольняючи їхнє прохання, дозволяємо їм вільне мешкання у згаданому нашому місті. Що доводячи до відома ваших вірностей, хочемо мати, щоб згаданих євреїв, які мешкають на львівському передмісті, без жодної перешкоди приймали до міста, дозволяли винаймати будинки та кам’яниці, також не забороняючи торгівлі будь-якими речами, як і продажу різних напоїв та шинкування, однак без збитків для міста; але цілком та повністю зберігали при тій нашій протекції задля нашої ласки та обов’язку своїх урядів. Для кращої ваги, підписавши нашою рукою, наказали притиснути печатку королівства. Дано в обозі під Любліном 5 листопада, року Божого 1672, нашого панування 4 року.

1676р., березня 15, Краків

Ян ІІІСобєський підтверджує привілеї, вільності, прерогативи, звичаї, декрети та інші документи видані для єврейських громад середмістя та Краківського передмістя і наказує урядовцям дотримуватися цих прав та привілеїв

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.432, арк.2287-2288 (без початку).

Регест: AGZ, X, N5490.

[...]¹ exemplum, omnia iura, privilegia, decreta, liberum usum synagogarum Iocorumque pro sepelen- dis corporibus, kircholmy (?) alias okopisk, libertates, praerogativas, immunitates per serenissimos Poloniae reges, qui ante nos fuerant, perque palatinos Russiae praedictis Judeis Leopoliensibus, tam in ipsa civitate, quam in suburbio Krakowskie dicto habitantibus, ac qui his coniuncti sunt societate concessas, pacta etiam cum civitatibus et oppidis per ipsos facta et inita, necnon consuetudines, quibus tam in mercaturis et negotiationibus, quam etiam aliis in rebus tempore serenissimorum praedeces- sorum nostrorum usi sunt et quaecunque iis ab antecessoribus nostris legitime concessa sunt, quae omnia hic pro expressis ac specificatis haberi volumus, tam in genere, quam in specie, neque gener- alitati per speciem et contra specialitati per generalitatem derogantes, in omnibus punctis, clausulis, articulis, positionibus et conditionibus approbandas, confirmandas et ratificandas esse duximus, prout approbamus, confirmamus et ratificamus his literis nostris perpetuo et in aevum. Decernentes omnia iura, privilegia, decreta ipsis Judaeis Leopoliensibus, tam in ipsa civitate, quam in suburbio suprafato habitantibus, qui his societate coniuncti sunt, concessa, pactaque et compositiones cum civitatibus et oppidis initae, consuetudines, quibus usi sunt, firmas et inviolabiles temporibus perpetuis esse de- bere, non secus acsi sigillatim et specifice his literis nostris inscriptae sint, deinde in mercibus extra regnum evehendi, vectigalibusque locorum nomine soluere non deteriorem semper rationem, quam reliquorum in regno nostro mercatorum esse debere, quos etiam tueri et defendere non minus, quam alios subditos nostros promittimus, nostraque protectione tutos et securos ab omnibus praestabimus, nec ad aliam iurisdictionem, quam nostram aut palatinos illius terrae pro tempore existentes aut il- lorum officium pertinere legibusque non aliis, quam in statutis et consuetudinibus vetustis cautum est, quibus hactenus usi sunt, subesse volumus. Insuper cum iidem Judaei per eosdem consiliarios nostros nobis exposuissent, illos nonnulla privilegia particulares illorum libertates et concessiones comprehendentia hisce turbulentis temporibus per insolentes et licentiosos homines oblata esse pe- tissentque circa usum eorundem privilegiorum a nobis conservati². Proinde et huic petitioni benigne annuentes, tali illorum infortunis authoritate nostra regia subveniendo privilegia, amissa, quod attinet proventibus circa liberum mercaturae cum suis exercitium, ut in aliis civitatibus regni nostri maioribus, sic in ipsa civitate Leopoliensi (iuxta tamen pacta cum civibus eiusdem inita et hucusque temporibus sine interruptione ac impedimento servata) eosdem Judaeos universos Leopolienses conservamus, conservarique ab officiis et magistratibus nostris, castrensi et civili Leopoliensi volumus. In cuius rei fidem praesentibus manu nostra subscriptis sigillum regni est appensum. Datum Cracoviae in conventu generali felicis coronationis nostrae, die XV mensis Martii, anno Domini MDCLXXVI, regni nostri anno secundo.

Hieronimus Pinocci regiae maiestatis secretarius.

¹ Текст без початку.

² Закреслено - tuari.

[...]¹ приклад, всі права, привілеї, декрети, вільне користування синагогами, місцями для захоронения тіл “кірхольмами”², по-іншому “окописьками”, вільності, прерогативи, імунітети, надані найяснішими польськими королями, які перед тим були, і руськими воєводами згаданим львівським євреям, які мешкають як у самому місті, так і на передмісті, званому Краківським, і які тут є з'єднані в спільноту; також пакти, звичаї, якими користувалися як у торгівлі та купецтві, так й інших речах, у час наших найясніших попередників і будь-що, законно надане їм нашими попередниками, що все хочемо мати тут за викладене і визначене як загалом, так і зокрема, не відкидаючи загальне спеціальним і навпаки спеціальне - загальним, у всіх пунктах, клаузулах, статтях, позиціях та умовах вважали схвалити, зміцнити і підтвердити, схвалюємо, підтверджуємо і зміцнюємо цією нашою грамотою постійно і навіки. Вирішуючи, що всі права, привілеї, грамоти, декрети, вільності, імунітети, надані тим львівським євреям, які мешкають у тому місті, так і на згаданому передмісті, та які тут з'єднані в спільноту, пакти й угоди, започатковані з містами та містечками, також звичаї, якими користуються, міцні та непорушні на вічні часи повинні бути, не інакше немов поодинці та окремо у цю нашу грамоту були б вписані. Нарешті, при перевезенні товарів з-поза королівства сплата податків від їхнього імені завжди повинна бути не гіршим рахунком, як для інших купців у нашому королівстві; також обіцяємо оберігати та захищати їх не менше, ніж інших наших підданих та гарантуємо нашу протекцію мирним і безпечним (євреям) від усіх (претензій). Хочемо, щоб належали не до іншої юрисдикції, тільки нашої або воєвод тієї землі, що в той час будуть або їхніх урядників, щоб підпорядковувалися не іншим законам, тільки як у статутах і давніх звичаях є застережено, якими до цього часу користувалися. До того ж ті євреї через тих наших радників пояснили, що деякі привілеї, які містили їхні окремі вільності та надання, у ті неспокійні часи були забрані³ зухвалими та свавільними людьми, і просили нас зберегти при користуванні їхніми привілеями. Зважаючи на це та прихиляючись милостиво до того прохання, підтримуючи нашою королівською повагою, такі їх нещасливо втрачені привілеї, що стосуються прибутків щодо вільної торгівлі разом з їхніми заняттями як в інших великих містах нашого королівства, так

1 в тому місті Львові (однак відповідно до пактів, підписаних з його міщанами та які (пакти) діють до цього часу без перерви та перешкоди), тих всіх львівських євреїв зберегли та хочемо від наших урядів та адміністрацій - ґродської та львівської міської. Для довір’я до справи до даної (грамоти), підписаної нашою рукою, печатка королівства є підвішена. Дано у Кракові на вальному сеймі нашої щасливої коронації 15 березня, року Божого 1676, а нашого панування

2 року.

Ієронім Піноччі, секретар королівського маєстату.

¹ Початок тексту фізично втрачений.

² Пор. ''kirchhoΓ (нім. мова) - цвинтар.

³ Очевидно, в час заворушення 1664 р. (див. примітку до док. №153).

1676р., квітня 20, Краків

Ян ІІІ Собєський підтверджує грамоту Михайла від 9 листопада 1670р., яка містить підтвердження прав та привілеїв, наданих передміській єврейській громаді львівськими старостами

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.522, арк.3177-3185.

Транс.: MK, KK27, k.215-222; ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.646б, арк.14-22зв.

Опубл.: AGZ, I, s.152-157; Jewish privileges, p.170-176.

Ioannes III Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithvaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, 1%J∣K) Samogitiae, Kiioviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, Severiae, iikW∣κB Czerniechoviaeque. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Reproductas nobis esse literas seu privilegia Judaeis Leopoliensibus extra moenia in suburbio civitatis nostrae Leopoliensis habitantibus servientia, manu serenissimi ante- cessoris nostri Michaelis subscripta et sigillo regni cancellariae minoris communita, sana, salva et illaesa omnique suspicionis nota, prout ex eis apparebat carentia, quarum quidem literarum tenor de verbo ad verbum sequitur estque talis.

Далі наводиться грамота Михайла від 9 листопада 1670 р. (див. док. №155). Потім подано текст:

Jan z Wielkich Kqczyc Mniszek Lwowski generalny, Glinianski starosta. Wobez y kozdemu zosobna, komu by o tym wiedzic nalezalo, oznaymuiς. Iz stosuiqc siς do konsensu antecessorow moich, osobliwie do przywileiow nayasnieyszych krolow Zygmunta Pierszego y innych krolow ich mosciow, przywileie dane Zydom Lwowskim przedmieyskim na gront [sic] nazwany Poznanski, na ktorym groncie szkola, buznica Zydowska murowana y domow kilka takze murowanych y drzew- nianych, wolnosc¹ wszelkq, handle rozne wolne bez wszelakich podatkow zamkowych, y grabarek, y strazy y inne ciςzary zwyczayne y niezwyczayne, iako te domy na tym groncie Poznanskim y owszem pogotowiu szkola, buznica Zydowska maiq bydz wolni, do naymnieyszy rzeczy nie maiq bydz pociqgani. Teraz tedy tym kqsensem [sic] moim takowe prawa pomienionym Zydom Lwows- kim przedmieyscia Krakowskiego zdawna od krolow ich mosciow y antecessorow moich nadane y approbowane, confirmowane y ja approbuie y konfirmuie, azeby im piwa, miody, gorzalki robic, one do miasta murowanego y po przedmiesciach do przedawania wozic wolno bylo wszelko wladze y wolnosc daiς ninieyszim scriptem, waruiqc tego, aby y sukcessorowie moi nie wazyli sie na tych wzwysz pomienionych domach y owszem szkoly y buznice Zydowskiey naymnieyszy rzeczy re- kwirowac. Na co daiς to pisanie moie z podpisem rςki mey wlasney przy zwykley pieczςci. Dzialo siς we Lwowie, dnia XXIII, miesiqca Decembra, anno Domini 1675.

Jan Mniszek.

Supplicatumque nobis est praedictorum Judaeorum suburbanorum Leopoliensium nomine, ut easdem literas authoritate nostra regia approbare et confirmare dignaremur, nos itaque Joannes III praefatae supplicationi benigne annuentes, praeinsertas literas in omnibus earum punctis, clausulis, articulis et conditionibus approbandas et confirmandas esse duximus, uti quidem approbamus et con- firmamus praesentibus literis nostris, decernentes easdem vim et robur perpetuae firmitatis obtinere debere. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas, sigillo regni communiri mandavimus. Datum Cracoviae in comitiis generalibus felicis coronationis nostrae, die XX mensis Aprilis, anno Domini MDCLXXVI, regni vero nostri secundo anno.

Joannes rex.

Confirmatio privilegiorum Judaeis suburbanis Leopoliensibus.

Hieronimus Pinocci regiae maiestatis secretarius manu propria. Locus sigilli pensilis maioris cancellariae regni.

¹ У тексті публікації Jewish privileges стоїть помилково: ludnosC.

Ян ІІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою всім та кожному, кому потрібно. Показали нам грамоту чи привілей, що слугує львівським євреям, які живуть поза мурами, на передмісті нашого міста Львова, підписаний рукою найяснішого нашого попередника Михайла та скріплений малою печаткою канцелярії королівства, цілий, непорушний та непошкоджений, позбавлений будь-якої підозри, як було виявлено. Тієї грамоти зміст дослівно наводиться та є таким.

Далі наводиться грамота Михайла від 9 листопада 1670 р. (див. док. №155). Потім подано текст:

Ян з Великих Кончиць Мнішек, генеральний львівський та глинянський староста, Всім та кожному зокрема, кому про це потрібно знати, повідомляю. Що, покликаючись на згоду моїх попередників, особливо на привілеї найясніших королів Сигізмунда І та інших їх милостей королів - привілеї, дані львівським передміським євреям на ґрунт, названий Познанським. На цьому ґрунті є школа, мурована єврейська божниця і також кілька мурованих та дерев’яних будинків, будь-яка вільність, різні торгівлі без будь-яких замкових податків: грабарок і сторожі та інших звичайних та незвичайних тягарів, як ті будинки на Познанському ґрунті та загалом після викінчення школа, єврейська божниця мають бути вільними і не мають притягатися до найменшої речі. Тепер тією моєю згодою такі права згаданих львівських євреїв з Краківського передмістя, здавна надані їхніми милостями королями та моїми попередниками, та схвалені і підтверджені, я схвалюю та підтверджую, щоб їм вільно було виготовляти пиво, мед, горілку, їх возити для продажу до мурованого міста та на передмістях всіляко даю владу та вільність даною грамотою, забезпечуючи те, щоб і мої спадкоємці не сміли у тих вищезгаданих будинках та загалом школі та єврейській божниці забрати найменшої речі. Для чого даю цю мою грамоту з підписом моєї власної руки при звичайній печатці. Діялося у Львові 23 грудня, року Божого 1675.

Ян Мнішек.

І просили нас від імені згаданих львівських євреїв-передміщан, щоб ту грамоту ми вважали за гідне нашою королівською повагою схвалити та підтвердити. Таким чином, ми, Ян ІІІ, милостиво прихиляючись до згаданого прохання, внесену грамоту в усіх її пунктах, клаузулах, статтях та умовах вважали схвалити і підтвердити, як і схвалюємо та підтверджуємо даною нашою грамотою, вирішуючи, що вона має отримати силу та міць вічної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові на вальному сеймі нашої щасливої коронації 20 квітня, року Божого 1676, а нашого панування 2 року.

Ян, король.

Підтвердження привілеїв львівських євреїв-передміщан.

Ієронім Піноччі, секретар королівського маєстату, власною рукою. Місце великої підвішеної печатки канцелярії королівства.

1676р., квітня 20, Краків

Ян ІІІ Собєський підтверджує грамоту Яна Казимира від 10 лютого 1649 р., яка містить підтвердження дозволу райців міста Львова, виданого єврейській передміській громаді на перенесення та побудову синагоги

Обляти: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.357, арк.255-258; спр.522, арк.3189-3192.

oanncs Tertius Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithvaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, ¾J∣M Samogitiae, Kijoviae, Volhyniae, Livoniae, Podlachiae, Podoliae, Smolensciae, Severiae, MfirralsB Czerniechoviaeque. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Reproductas nobis esse literas pargameneas confirmationis jurium Judaeis Leo- poliensibus servientes, manu serenissimi antecessoris nostri Joannis Casimiri subscriptas sigilloque pensili cancellariae minoris regni communitas, sanas, salvas et illaesas omnique suspicionis nota carentes, prout ex iis apparebat, quarum quidem literarum tenor de verbo ad verbum sequitur estque talis.

Далі наводиться грамота Яна Казимира від 10 лютого 1649р. (див. док. №148). Потім подано текст:

Supplicatumque est nobis, praedictorum Judaeorum nomine, ut easdem literas seu privilegium authoritate nostra regia approbare et confirmare dignaremur, nos itaque Joannes Tertius praedictae supplicationi benigne annuentes, easdem literas in omnibus earum punctis, clausulis, articulis et conditionibus approbandas, confirmandas et ratificandas esse duximus, prout quidem approbamus, confirmamus et ratificamus praesentibus literis nostris roburque perpetuae firmitatis, in quantum de jure est, obtinere debere declaramus. In quorum fidem praesentes manu nostra subscriptas, sigillo regni communiri jussimus. Datum Cracoviae, die XX mensis¹, anno Domini MDCLXXVI, regni vero nostri secundo anno.

Joannes rex.

Confirmatio quorundam jurium Judaeis Leopoliensibus servientium.

Hieronimus Pinocci regiae maiestatis secretarius.

¹ Подано без зазначення місяця, очевидно, це квітень, за аналогією з попереднім документом (док. № 161).

j⅛R⅝r2Γt∖H ІІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою всім та BaO∣∣r≈) кожному, кому потрібно. Показали нам пергаментну грамоту підтвердження прав, ⅛∣∣O∣ КУ що слугують львівським євреям, підписану рукою найяснішого нашого попередника Яна Казимира та скріплену малою підвішеною печаткою канцелярії королівства; як було виявлено, цілу, непорушну та непошкоджену, позбавлену будь-якої підозри. Тієї грамоти зміст дослівно наводиться та є таким.

Далі наводиться грамота Яна Казимира від 10 лютого 1649 р. (див. док. №148). Потім подано текст:

І просили нас від імені згаданих євреїв-передміщан, щоб ту грамоту чи привілей ми вважали за гідне нашою королівською повагою схвалити та підтвердити. Таким чином, ми, Ян ІІІ, милостиво прихиляючись до згаданого прохання, ту грамоту в усіх її пунктах, клаузулах, статтях та умовах вважали схвалити, підтвердити та зміцнити, як і схвалюємо, підтверджуємо та зміцнюємо даною нашою грамотою; оголошуємо, що вона має отримати силу та міць вічної міцності, наскільки відповідає праву. Для довір’я дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові на вальному сеймі нашої щасливої коронації 20 [квітня], року Божого 1676, а нашого панування 2 року.

Ян, король.

Підтвердження деяких прав, які слугують львівським євреям.

Ієронім Піноччі, секретар королівського маєстату, власною рукою.

1694 р., червня 26, Львів Ян ІІІ Собєський підтверджує дві грамоти руських воєвод Станіслава Яблоновського та Марка Матчинського, що містять права та привілеї, надані львівським євреям

Обляти: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.478, арк.543-556; спр.518, арк.777-782; спр.544, арк.2605-2614.

Jan Trzeci z Bozey Iaski krol Polski, wielki xiqze Litewski, Ruski, Pruski, Mazowiecki, ї) Zmudzki, Kijowski, Wolynski, Podolski, Podlaski, Inflandzki, Smolenski, Siewierski y Cz- erniechowski. Oznaymujemu ninieyszym listem naszym wszem wobec y komu to wiedziec nalezy. Produkowane sq przed nami przywileje od wielmoznych wojewodow Ruskich Zydom Lwowskim dane, jeden jasniewielmoznego Stanislawa Jana Jablonowskiego na ten czas wojewody y generala ziem Ruskich, hetmana wielkiego koronnego sub data w Lwowie die decima quarta Julii millesimo sexcentesimo nonagesimo primo anno. Drugi welmoznego Marka Matczynskiego terazniejszego wojewody y generala ziem Ruskich, Belskiego, Rubiszowskiego, Grojeckiego y Braclawskiego starosty naszego de data w Lwowie die vigesima prima Martii mil­lesimo sexcentesimo nonagesimo secundo, rςkoma y pieczςciami wlasnemi ztwierdzone, zdrowe, cale y nienaruszone y zadney Uiepodlegajqce suspicij, supplicowano nam abysmy ie powagq naszq krolewskq approbowac y confirmowac raczyli, ktorych rzecz slowo w slowo taka iest.

Stanislaw Jan na Jablonowie Jablonowski wojewoda y general ziem Ruskich, hetman wielki koronny. Wiadomo czynie, komu o tym wiedziec nalezy. Iz stosujqc siς do statutu y praw, takze zwyczajow jurisdikciy mojey wojewodzey y antecessorow moich, miec chce inviolabiliter, aby Zydzi Lwowscy, tak mieyscy, jako y przedmieyscy, od pana sςdziego spraw moich wojewodzych teraz y na potym bςdgcego. megdzie indziey tylko w izbie sqdowey przy synagodzie y szkole ich sqdzone byli exceptis causis rei judicatae peremptoriam executionem indigentibus, wiςc zeby y sqdy suo cursu et ordine odprawowaly siς za slusznς rzecz uznalem, aby tez sqdy dwa razy w tydzien, a nie wi⅞cey, to iest jeden dzien Zydow mieyskich, a drugi przedmiejskich sqdzie expediantur, sprawy iednak potoczne goscinne, ktore pilney potrzebowac bςdg expedytij ad requisitionem actoris judicari et sententiari w domu u siebie pozwalam panu sgdziemu, co pilnie zaliciwszy y postanowiwszy tς wyraznq wolς y postanowienie moje rςkg wlasnq podpisuje pieczςc przycisnqc kazalem. Dzialo siς we Lwowie dnia cztemastego Julii millesimo sexcentesimo nonagesimo primo¹.

Stanislaus Jablonowski, wojewoda ziem Ruskich, hetman wielki koronny. Locus sigilli.

Marek na Warςzu y Michrowie Matczynski wojewoda y general ziem Ruskich, Belski, Ru- bieszowski, Groiecki, Braclawski etc. starosta. Wszem wobec y kazdemu zosobna, komu o tym wiedziec nalezy, a osobliwie jego mosci panu podwojewodzemu Lwowskiemu, uamiestuikowi memu, teraz y na potym bςdgcemu do wiadomosci donoszς. Iz stosujqc siς do dawnych praw y zwycza- jow antecessorow moich, tym skriptem one confirmuje y approbuiqc tez prawa, takowy miec chcς porzqdek, a naprzod, aby pensia urzςdowi wojewodzemu nalezqca w dobrym y slusznym zostawala porzqdku, zeby kupcy ztqd zadney nie odnosili aggrawatij. Puszczam one w administrate synagodze Lwowskiey ea cum praecustoditione seu verius praecautione, aby nad instruktarz moy nie wazyli siς wiςcey ultra ordinationem mego ustanowienia y szelqga iednego brac, wiςc przytqczajqc takowq

mojq od kupcow pensiq y do niey od miasteczek mnie nalezqce et in genere wszystkie prowenta, ktore od synagogi do skarbu mego wchodzic y nalezyc powinne, tak w tey mierze postanowiam, azeby synagoga, tak mieyska, jako y przedmieyska, z rabinami Lwowskiemi corok do tegoz skarbu mojego po zlotych cztery Iysiqce polskich currentis monetae ratami czterma kazdego roku wyplacali. Jako to pierwszq ratς zlotych tysiqc na swiςto swiςtego Jana Chrzciciela, druga takqz, jako wyzey zlotych tysiqc na swiςto swiςtego Michala, trzeciq zas similem, ut supra na Boze Narodzenie, a czwartq y ostatniq podobnymze sposobem takze tysiqc zlotych na swiςto swiςtego Grzegorza. Jego mosci panu zas podwojewodzemu memu takowymiz, jako wyzey ratami wszystkiego zlotych tysiqc taz synagoga wylieczyc powinna, tq kondiciq, iz po odebraniu wyz spisanych summ vel ratt, ani ja sam, ani jego mosc pan podwojewodzy zadney pretenzij stacyi ryb, korzeni y innego kolwiek wiktu, tudziesz sludzy moi nie bςdq, tak przy mnie, jako y bezemnie upominac siς zowszem, zadnego na jego mosci pana podwojewodzego, ani slug unkosztow lozyc. Jako to tedy obwarowawszy ciz obudwoch zborow starsi elekciς swojq na starszenstwa podlug czasu, zwyczaju y punktow swoich bez wszelkiey przeszkody, tak mojey, jako y jego mosci pana podwojewodzego, obierac zgodnie sine quacunqua prepedictione majq podlug ich praw y zwyczajow, ktorzy obrani starsi Zydow, tak tuteyszych mieyskich Lwowskich y przedmieyskich, jako obcych calego wojewodztwa Ruskiego obywatelow wedlug starych y dawnych zwyczajow praw y porzqtkow swoich sqdzic wiernie y sprawiedliwie bςdq powinni. Panowie zas jego mosc pan podwojewodzy y sςdzia majq wykonac wedlug prawa pospolitego y precipuae secundum statuta regni, ut pote Herburti juramentum, ktore znayduje siς in iisdem statutis titulo De Judaeis, ato sub nullitate decretorum przez nich in defectu prestandi juramenti ferowanych, tego dokladajqc expresse, iz sςdzia teraz y na potym zostajqcy, ze dwoch kandydatow, ktorych Zydzi starsi mieyscy y przedmieyscy podadzq ieden do approbatij i konfirmatij, ktory siς im podoba ma bydz obrany wedlug zas praw y porzqtkow dawnych teyze synagogi, jak jego mosc pan podwojewodzy, jako y sςdzia zadnego urzςdu grodzkiego, ani ziemskiego sqdowego miec nie powinien, ato dla tego, zeby przez dwoistq tego urzςdu wladze jurisdykcia wojewoctwa convulsionem prawa nie cierpiala, nadto sςdzia moy nie powinien spraw Zydowskich w swojey rezydencij sqdzic, tylko na uprzywilejowanym mieyscu przy szkole², z ktorym starsi Zydzi zasiadac powinni na sqdach y wedlug swego rozumu w sprawach y sqdach wota wydawac, ato stosujqc siς do starozytnego zwyczaju y prawa teyze synagogi. A in quantum by przydalo siς tak od jego mosci pana podwojewodzego, jako y sςdziego parti gravatae od dekretu obciqzliwego do mnie appellowac, takowe we wszystkich sprawach appelacij nie mogq bydz denegowane y owszem omni servata authoritate mea reverenter dopuszczac. Przy tym, aby pozwany od kazdey sprawy przez podszkolnika Zydow Lwowskich pozwy stronie obwinioney oddawane byly, miec chcς, ktorych azeby relatie wzglςdem od niesienia y oddania pozwow w protocolle zapisywanς byly sub nullitate processus waruje to. Sqdy zas takowe Zydowskie nie powinien pan sςdzia tylko dwa razy w tydzien sqdzic, to iest w poniedzialek Zydow mieyskich, a we czwartek przedmieyskich, jako siς namienilo przy szkolach ich exceptis causis hospitum, ktoreby potrzebowaly sine mora prςtkiey expeditij te wolno sqdzic bςdzie jednak, jako siς rzeklo przy szkole kazdego dnia oprocz swiςta ich, protokuly wszystkie, tak dawne, jako y teraznieysze, tudziesz ksiςgi albo akta sqdow wojewodzych w skrzyce [sic] sqdowey w izbe przy szkole w zamkniςciu zostawac powinny, od ktorey skrzynki klucz u pana sςdziego ma bydz. Zapisy zas ktoby przed aktami zeznawal, a na nich siς w protokulle wojewodzym nie podpisal, zadnego nie majq miec walore y wagi deklaruje owszem nullitatis vitio subiacere takie aktus powinny. A ze znayduje siς luzny Zydzi, ktorzy nie majqc siς do niczego, udajq siς na szarpanine, to iest na uslugi szelqznego, czopowego y arendy wybieranie, a ci nadto, co im nalezy wybierajq, wiςc zabiegajqc temu, aby krzywdy ludziom nie czynili, zeby siς zaden z takowych Zydow nie wazyl sluzyc bez wiadomosci starszich, ato dla tego, zeby starsi Zydowscy obojey syna- gogi, tak mieyskiey, jako przedmieyskiey, uwazali ten, ktory siς do tych, jako siς rzeklo uslug bierze, iest cnotliwy y nie podeyrzany, zeby go³ mogli recomendowac ludziom, zeby onych nie zawiedzie, szarpac nie bςdzie y przystoinie uslugi swoje odprawowac ma, ato pod surowym karaniem, ktore siς starszym Zydom obojey synagogi w moc daje, aby takowych, ktorzy siς niecnotami y zlemi rzeczami parali, surowo karali, ato bez zadnego respektu do tego. Kiedy siς trafi, ze Zyd z Zydem bςdzie mial jakowq sprawς. tedy do takowych spraw, ani jego mosc pan podwojewodzy, ani sςdzia moy nie ma siς interesowac, tylko przed starszemi, jako nalezy ieden z drugim rozprawic siς ma. Nadto inquisitia w sprawie kazdey, bez ktorey siς obeysc nie moglo, nie ma bydz nikomu broniono similiter, jako⁴ siς wyzey nadminilo, swojq doskona⅛ y dostatecznq podlug starych y dawnych praw y przywilejow wagq swojq y pewnosciq nalezyt⅛ mialo, powagq mojq confirmuje y w niczym nienaruszajqc takich praw zdawna synagodze obojey nalezytych, one approbujc, ktorς tak przez mnie, jako jego mosc pan podwojewodzego, sςdziego y dworzanow moich, aby w niczym nie wiolowane byly y tak teraz, jako y na potym to miec chcς. Dzialo siς we Lwowie die vigesima prima mensis Martii, anno millesimo sexcentesimo nonagesimo secundo.

Marek Matczynski wojewoda y general ziem Ruskich. Locus sigilli⁵.

My tedy Jan krol do przerzeczoney Zydow Lwowskich suppliki, jako sluszney Iaskawie skloniwszy sic, przerzeczone dwa przywileja we wszystkich punktach, klausulach, artykulach, kon- dyciach ninieyszym listem naszym approbujemy, confirmujemy y ratificujemy. Decernentes literas has vim et robur perpetuae firmitatis obtinere debere, a dla tym lepszey wiaιy wlasnq siς podpisuj emy rςkg y pieczςc koronnq przycisnqc roskazalismy. Dzialo siς we Lwowie dnia XXVI miesiqca Czerwca, roku Panskiego MDCXCIV, panowania naszego XXI roku.

Jan krol. Locus sigilli maioris cancellariae regni in funiculo sericeo pensilis.

Franciszek Michal Denhoff Starogurowski starosta y pieczςci wielkiey koronney sekretarz manu propria.

¹ Опубліковано: Pazdro, s.175-176.

² У трансумпті 1697 р. додано: w izdebce mieyscu.

³ У трансумпті 1697 р. додано: bespiecznie.

⁴ У трансумпті 1697 р. додано: wyzey sub nullitate iudicati, toz sic ma rozumiec, iz zadna sprawa bez slusznego delatora albo aktora y od niego do ney plinipitencyi, zadnego waloru miec niema, zeby zas do wszytko iako.

⁵ Опубліковано: Pazdro, s.176-179.

Яη ІІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою всім загалом та кому це потрібно знати. Подано нам привілеї, надані вельможними руськими воєводами львівським євреям, один (привілей) ясновельможного Станіслава Яна Яблоновського, на той час воєводи та генерала руських земель, великого коронного гетьмана, під датою у Львові, 14 липня 1691 року; другий (привілей) вельможного

Марка Матчинського, теперішнього воєводи та генерала руських земель, нашого белзького, грубешівського, городоцького та брацлавського старости, з датою у Львові, 21 березня 1692 року, стверджені власними руками та печатками; не зіпсуті, цілі та непорушні, позбавлені будь-якої підозри; просили нас, щоб ми їх нашою королівською повагою вважали схвалити та підтвердити. Цих (грамот) зміст дослівно такий.

Станіслав Ян на Яблунові Яблоновський, воєвода та генерал руських земель, великий коронний гетьман. Повідомляю, кому про це потрібно знати, що покликаючись на статути та права, також звичаї моєї воєводської юрисдикції та моїх попередників, хочу мати непорушно, щоб львівські євреї як міські, так і передміські, судилися паном суддею моїх воєводських справ, що є тепер та буде потім, ніде інше, тільки у судовій кімнаті при їхній синагозі та школі, за винятком справ, які вимагають остаточного розгляду судового процесу; і щоби суди відбувалися своїм ходом та порядком, я визнав за слушну річ, аби теж судді проводили суди два рази на тиждень, а не більше, тобто, один день у міських євреїв, а другий (день) - у передміських євреїв, однак поточні справи купців-гостей, які потребуватимуть невідкладного вирішення на вимогу позивачів, дозволяю, щоб пан суддя у себе вдома судив та виносив вироки. Що невідкладно доручивши та постановивши, ту виразну волю та мою постанову моєю власною рукою підписую (і) наказую печатку притиснути. Діялося у Львові 14 липня 1691 (року).

Станіслав Яблоновський, воєвода руських земель, великий коронний гетьман. Місце печатки. Марек на Варенжу і Михрові Матчинський, воєвода і генерал руських земель, белзький, грубешівський, городоцький, брацлавський і т.д. староста. Всім загалом і кожному зокрема, кому про це потрібно знати, а особливо його милості панові львівському підвоєводі, моєму наміснику, що є тепер і буде потім, доводжу до відома. Що покликаючись на давні права та звичаї моїх попередників, їх тією грамотою підтверджую, і також схвалюючи права, хочу мати такий порядок, а насамперед, щоб платня, належна воєводському урядові, залишалася у доброму та слушному порядку, щоб купці звідси не понесли жодного обтяження, пускаю її (платню) в адміністрування львівській синагозі з таким застереженням чи, точніше, заувагою, щоб понад мою інструкцію не сміли понад постанову мого рішення (так) взяти і одного шеляга. Отже, приносячи таку належну мені платню від купців та до неї від містечок, та загалом усі прибутки, які від синагоги повинні приходити та належати до моєї скарбниці, так у тому плані постановляю, щоб синагога як міська, так і передміська, виплачували кожного року з львівськими рабинами до тієї скарбниці по 4 тисячі польських злотих обігової монети чотирма ратами. Як-от, перша рата - 1 тисяча злотих на свято св. Івана Хрестителя¹, також друга, як вище, 1 тисяча злотих - на свято св. Михайла², а третя така сама, як вище, - на Різдво, а четверта та остання, подібним чином, та ж 1 тисяча злотих - на свято св. Григорія³. А його милості пану моєму підвоєводі такими ж ратами, як вище, всього 1 тисячу злотих та синагога повинна відлічити з тією умовою, що після отримання вищеописаних сум чи рат, ані я сам, ані його милість пан підвоєвода, також мої слуги жодних претензій щодо стацій, риб, коріння (прянощів) та будь-якого іншого прохарчування не будуть взагалі висловлювати, (євреї) жодних коштів (не будуть) витрачати на його милість пана підвоєводу та його слуг. Тоді ж, забезпечуючи вибори обох зборів старших (євреїв) на старшинство, відповідно до часу, звичаю та пунктів, без будь-якої перешкоди як моєї, так і його милості пана підвоєводи; мають обирати згідно, без будь-якої перешкоди, відповідно до їхніх прав та звичаїв; ті обрані старші євреїв повинні будуть вірно та справедливо судити за старими та давніми звичаями своїх прав та порядків як місцевих, львівських міських та передміських, так і чужих мешканців (євреїв) цілого Руського воєводства. А пани - його милість пан підвоєвода та (пан) суддя - мають виконати за загальним правом, і насамперед, за статутами королівства, а саме, присягу Гербурта, яка згадується в тих статутах під титулом “Про євреїв”⁴, а це - під визнанням недійсними виданих ними декретів при відсутності складання присяги. Додаючи навмисне те, що суддя, що є тепер і буде потім, який їм сподобається, має бути обраним відповідно до давніх прав та порядків тієї синагоги з двох кандидатів, яких старші міські та передміські євреї подадуть до схвалення та затвердження. Його милість пан підвоєвода, так і суддя не повинні займати жодного ґродського, ані земського судового уряду, а це тому, щоб через подвійну владу того уряду порушення права юрисдикція воєводства не терпіла. Понад це, мій суддя не повинен судити єврейських справ у своїй резиденції, тільки в упривілейованому місці, при школі, з яким (суддею) повинні засідати старші євреї та голосувати відповідно до свого розуміння в справах та судах, а це - покликаючись на стародавній звичай та права тієї ж синагоги. А оскільки би виявилися обтяжені від декрету як милостивого пана підвоєводи, так і судді, апелюючи до мене, такі апеляції у всіх справах не можуть відкидатися, і навпаки, всі (апеляції), підлеглі моїй владі, (мають) допускатися з повагою. При цьому хочемо мати, щоб при позовах у кожній справі стороні відповідача передавалися позови через підшкольника львівських євреїв⁵, (і) щоб записувалися реляції (підшкольників) щодо несення та передачі позовів у протокол, забезпечуючи це під визнанням недійсним (судового) процесу. А такі єврейські суди пан суддя не повинен (частіше), тільки два рази в тиждень судити, тобто, в понеділок - міських євреїв, а у четвер - підміських, як це згадувалося при їхніх школах, за винятком справ купців- гостей, які би потребували без затримки швидкого рішення, то (буде) вільно судити, однак, як говорилося, при школі кожного дня, окрім їхніх свят. Усі протоколи як давні, так і теперішні, також книги або акти воєводських судів мають залишатися зачиненими в судовій скриньці, у кімнаті при школі, ключ від цієї скриньки має бути у пана судді. А записи, які би перед актами (будь-хто) зізнавав, а на них у протоколі воєвода не підписався, оголошую, що не повинні мати жодної сили та ваги, навпаки, повинні такі акти підлягати скасуванню через (цей) недолік. А що знаходяться вільні євреї, котрі, не маючи ніякого (заняття), вдаються до шарпанини, тобто, до послуг стягнення шелязного, чопового (податків)⁶ та оренди, а вони стягують понад те, що їм належить. Отже, запобігаючи тому, аби (євреї) не чинили людям кривди, щоб жоден з таких євреїв не наважувався служити без відома старших, а це тому, щоб старші євреї обох синагог як міської, так і передміської, зважали, чи той, хто береться до послуг, як говорилося, є чесним та не підозрілим, щоб його могли рекомендувати людям, що їх не обдурить, не буде шарпати та буде пристойно справлятися зі своїми обов’язками, а це під суворим покаранням, яке даю у владу старших євреїв обох синагог, щоб таких, які би відзначилися нечесними та злими справами, суворо карали, а це без жодної поваги до того (єврея). Коли станеться, що єврей з євреєм буде мати якусь справу, тоді до таких справ ані його милість пан підвоєвода, ані мій суддя, не має втручатися, тільки (вони) один з одним мають судитися перед старшими, як належить. Понад те, розслідування нікому не має заборонятися у кожній справі, без якого не можна обійтися, так само, як вище (згадувалося), [під визнанням недійсним суду; так (це) має розумітися, що жодна справа без слушного делятора або позивача та уповноваження від нього до тієї (справи) не повинна мати жодної сили. А щоб все, як вище]⁷ згадувалося, мало свою досконалу та достатню вагу, та належну певність відповідно до старих, давніх прав та привілеїв, підтверджую моєю повагою, та ні в чому не порушуючи такі права, що здавна обом синагогам належать, їх схвалюю, які (права) хочемо тепер і потім, щоб ні в чому не порушувалися як мною, так і його милостивим паном підвоєводою, суддею та моїми дворянами. Діялося у Львові 21 березня 1692 року.

Марек Матчинський, воєвода та генерал руських земель. Місце печатки.

Тоді, ми, Ян, король, ласкаво прихиляючись до прохання згаданих львівських євреїв, як справедливого, згадані два привілеї в усіх пунктах, клаузулах, статтях, умовах даною нашою грамотою схвалюємо, підтверджуємо та зміцнюємо, вирішуючи, що ця грамота повинна отримати силу та міць вічної міцності. А для кращого довір’я підписуємо власною рукою та наказуємо притиснути печатку королівства. Діялося у Львові 26 червня, року Божого 1694, нашого панування 21 року.

Ян, король. Місце великої печатки канцелярії короля, підвішеної на шовковому шнурку. Францішек Міхал Денгоф Старогуровський, староста та секретар великої печатки королівства, рукою власною.

¹ 24 червня.

² 29 вересня.

³ 12 травня.

⁴ Мається на увазі видання правником-практиком Яном Гербуртом (бл. 1524-1577 рр.) зібрання статутів королівства “Statuta regni Poloniae in ordinum alphabet! digesta” (1563) та “Statuta i przywileje ko- ronne z Iacihskiego na polskie przelozone, nowym porzadkiem zebrane i spisane” (1570), які перевидавалися кілька разів у наступні два століття та користувалися великою популярністю в судах через свою зручність, хоча й не отримали сеймового схвалення.

⁵ Підшкольник - помічник школьника (див. примітку до док. №155).

⁶ Шелязний та чоповий податки збиралися від виготовлення алкогольних напоїв.

⁷ Текст доданий з трансумпту 1697 р.

1697р., листопада 11, Краків

Август ІІ підтверджує грамоту Яна ІІІ Собєського від 26 червня 1694 р., що містить права та привілеї, надані старостами львівським євреям

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.478, арк.543-556.

Augustus Secundus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Kijoviae, Volhyniae, Podoliae, Smolensciae, Severiae, Czernichoviaeque, necnon principatus Saxoniae haereditarius dux et elector. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Ad gubernationem et cla- vium inclyti regni divina dignatione adque concerdibus amplissimorum huius reipublicae statutum et ordinum sufficienti vocibus et votis et si more Serenissimorum praedecessorum nostrorum et laudabili reipublicae institutum non prius diadema receperimus antequam nos jurisjurandi religione de servatis per divos antecessores nostros Poloniae reges universum sigillatimvae gratiose concessis juribus, privilegiis, immunitatibus quascunque personas cuiuscunque status, conditionis, vocationis, professionis et diferentie homines concernentes, obstrinxissemus eique in ipso solenni coronationis actu nostro confirmaverimus, ad intercessionem tamen per certos consiliarios nostros et humilimam supplicationem infidelium Judeorum seniorum Leopoliensium nomine et ex parte omnium gener- aliter seu totius senagoge apud nos factam praefatorum Judeorum commoditati prospiciendo cum producta essent coram nobis privilegia libertatesque per palatinos Russiae emanata et elargita Judeis civitatis nostre Leopoliensis adque communitati integre servientie et per divuum Joannem Tertium praedecessorem nostrum Leopoli de actu die XXVI mensis Junii, anno Domini MDCXCIV seorsivo privilegio pargameneo idiomate Polonico confirmata et approbata et manu atque sigillo pensili firma- tum, sanum, salvum et illesum, omnique nota suspicionis carentem, quorum quidem privilegiorum superius per palatinos Russiae in suo originali expressorum contenta latius expressa sunt, que tunc hic pro expressis habere volumus posterioris vero, ut pote Joannis Tertii divi predecessoris nostri tenor de verbo ad verbum sequitur, est talis.

Далі наводиться грамота Яна ІІІ Собєського від 26 червня 1694р. (див. док. №163). Потім подано текст:

Nos itaque Augustus rex predictae supplicationi, uti iustae, benigne annuentes preinsertas, tam de tenore scriptas, quam eorum puncta in omnibus clausulis, conditionibus et ligamentis approbandas, confirmandas et ratificandas esse duximus, prout quidem approbamus, confirmamus et ratificamus authoritate nostra regia. Decernentes omnia haec praemissa, in quantum juri communi non repugnant et usus earum habentur, vim et robur perpetuae et inviolabilis firmitatis obtinere debere. In cujus rei fidem presens manu nostra subscriptus, sigilli regni nostro communiri mandavimus. Datum Craco- viae in comitiis regni generalibus felicis coronationis nostrae, die IX mensis Octobris, anno Domini millesimo sexcentesimo nonagesimo septimo, regni primo anno.

Augustus rex. Locus sigilli majoris cancellariae regni pensilis in teca laminea.

Maximilianus de Tenczyn Ossolinski vexilifer Drohiciensis sigilli majoris regni secretarius manu propria.

Август ІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою всім та кожному, кому потрібно. До управління та керма славетного королівства АШщІнк (будучи обраним) за Божою ласкою, а також поданими голосами та бажанням найзначніших (мужів) зі станів та прошарків тієї держави, і як за звичаєм наших найясніших попередників та за ухваленим устроєм держави перш, ніж прийняли корону, урочисто присягаючи, ми зобов’язалися дотримуватися всіх та кожного (зокрема) ласкаво наданих нашими божественними попередниками, польськими королями, прав, привілеїв, імунітетів, що належать будь-яким особам, людям будь-якого стану, походження, покликання, фаху та вирізнення, і на урочистій коронації підтвердили тим нашим актом. Однак, за посередництвом певних наших радників та поданого нам уклінного прохання від імені та з боку невірних львівських старших та всіх загалом євреїв чи всієї синагоги, турбуючись про зручність згаданих євреїв, коли представили перед нами привілей та вільності, видані та надані руськими воєводами, які слугують євреям нашого міста Львова та всій громаді, та підтверджені й схвалені божественним Яном ІІІ, нашим попередником, у Львові, 26 червня, року Божого 1694, окремим пергаментним привілеєм польською мовою; скріплений (привілей) рукою та підвішеною печаткою, цілий, непорушний та непошкоджений, позбавлений будь-якої підозри. Цих привілеїв, викладених руськими воєводами, зміст є ширше висловленим у своїх оригіналах, які (привілеї) хочемо мати тут за висловлені, а зміст пізнішої (грамоти), а саме, Яна ІІІ, божественної (пам’яті) нашого попередника, дослівно наводиться та є таким.

Далі наводиться грамота Яна ІІІ Собєського від 26 червня 1694р. (див. док. №163). Потім подано текст:

Таким чином, ми, Август, король, милостиво прихиляючись до згаданого прохання, як справедливого, внесену грамоту як зі змістом, так і з її пунктами в усіх клаузулах, умовах і зв’язках вважали схвалити, підтвердити та зміцнити, як і схвалюємо, підтверджуємо та зміцнюємо нашою королівською повагою, вирішуючи, що все згадане, наскільки не суперечить загальному праву та має вжиток, повинно отримати силу та міць вічної та непорушної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити нашою печаткою королівства. Дано у Кракові на вальному сеймі нашої щасливої коронації 9 жовтня, року 1697, (нашого) панування 1 року.

Август, король. Місце великої печатки канцелярії' королівства у бляшаній коробці.

Максиміліан з Тенчин Оссолінський, дрогичинський хорунжий, секретар великої печатки королівства, рукою власною.

1698 р., липня 11, Варшава

Август ІІпідтверджує привілеї, вільності, прерогативи, листи, звичаї, декрети та інші документи єврейських громад середмістя та Краківського передмістя

Обляти: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.461, арк.47-50; спр.432, арк.2289-2290 (без кінця); спр.516, арк.3386-3391 (дата - 2 липня 1698 р.)

Транс.: MK, KK27, k.223-226; ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.646б, арк.14-22зв.

Опубл.: AGZ, I, s.157-160; Jewish privileges, p.176-179.

Augustus Secundus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Йіійіііп Masoviae, Samogitiae, Kiioviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, ftwι∣nX Severiae, Czerniechoviaeque, necnon haereditarius dux Saxoniae et princeps elector. Sig- ?ζei∏i3⅛? nificamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Licet si circa auspicatissimam inaugurationem nostram regiam solleni iuramento et diplomate publico omnium regni nostri ordinum singulorum, etiam potestati nostrae regiae subiectorum populorum et nationum publica et privata iura, privilegia a quibuscunque maioribus et praedecessoribus nostris gra- tiose concessa servaturos nos et rata, firmaque habituros esse spoponderimus, ad instantiam Judaeorum Leopoliensium per syndicum generalem eorum Lazarum Izaakowicz, ad pedes nostros procumbentem et nomine omnium eorum supplicantem, ut circa antecessorum nostrorum illis data privilegia, in his, ut serventur, decreta lata conservare dignaremur atque immunitates eorum approbatas de clementia nostra dignaremur confirmari et manuteneri. Illius supplicationi nomine omnium Judaeorum Leopoliensium in civitate intra moenia, quam extra moenia manentium et suas possessiones unacum reclinatoriis habentium, in suburbiis eidem civitati annexis, eisdem Judaeis Leopoliensibus, tam intra moenia, quam extra manentibus, uti iuste supplicationi annuentes, more antecessorum nostrorum, in confir- mandis privilegiis et immunitatibus non denegavimus, imo confirmavimus et contenta desideriorum eorum specifice aliqua in hac confirmatione exprimere demandavimus, videlicet, in sinagogae in ipsa civitate intra moenia binae, extra in suburbio tertia, unacum loco sepulturae in suburbio circa viam vel via publice transcendentem Belgiensis¹ Dwor usu nominatam atque habitationes in circumferen- tia eiusdem loci, scilicet, custodum loci saepulturae, in quorum habitationibus, ne audeant stationes suas milites vel cuiuscunque status et conditionis homines facere vel quocunque modo molestare, prout antecessores nostri sub rigore iurium contra tales in statutis sancitorum confirmarunt et nos praesentibus confirmata iuxta antiquam normam, usum et consuetudinem eorum confirmamus et manutenere defensione declaramus, circa hoc, ut sepultura seu exportatio mortuorum Judaeorum in civitate per locum vulgo Framuga moribus antiquis in omnibus, prout in usu erant, in sepulturis non denegetur, esse pro gratia nostra regia volumus. Impediatores autem eius dispositionis vel violatores² et quocunque modo molestares, turbatores ad iudicium castrense Leopoliense citare demandamus et ibi forum assignamus, usque³ ad definitivam sententiam, unacum executione eius. Quo ad personas Judaeorum, tam possessionatorum, scilicet, possessiones in civitate intra, quam extra moenia, tam in conducto, quam locato, unacum familia sua Judaica sibi associata in omnibus mercibus, universi et varii generis operibus mercimonia sua exercere possunt, ut pote in panno, materia, pellibus sobolinis et vulpinis allisque per illos ad vendendum inductis, vel ad emendum contractis iuxta morem, tam intra moenia, quam extra, tam in suburbiis, quam civitate licita venditio in fornicibus circa forum in usus suos et aliorum conventio, sine ullius praepeditione sub poena contra tales, tam in legibus, quam in decretis antecessorum nostrorum appositis, atque specifice in decretis antecessoris nostri serenissimi Michaelis Varsaviae in vigilia festi sancti Thomae apostoli, anno Domini millesimo sexcentesimo septuagesimo in his et aliis ibidem expressis articulis et contentis in se latius obloquentibus latis, confirmamus et ab omnibus cuiuscunque conditionis hominibus observari volumus. Ad haec ut in liquoribus, scilicet in venditione cremati, mulsi, cerevisiae et coctione eorundem liquorum in suis propriis possesionibus, quam et conductitiis intra moenia civitatis, quam extra in suburbiis, nullum impedimentum et angarisationem habeant, sed more antiquo et usu consuetudineque continuent et ducant mercimonia sua in commerciis, conservatos et privilegiatos, prout antecessorum nostrorum privilegiis ita et nostra confirmatione inviolatos esse volumus sub rigore poenarum contra angarisantes et sese his opponentes. Quoad laniones et macella eorum, tam extra civitatem existentia, tum mac- talionem pecorum et venditionem atque emptionem eorum necnon distractionem atque in vendendis in civitate intra moenia, quam extra carnibus per partes et frusta sectis vel in toto carnibus ubique locorum huius civitatis iuxta morem intra vel extra moenia, tam in plateis publice, quam in omnibus privatim licita venditio et eorum distractio, alias in omnibus punctis et observationibus, prout in usu erant et conservata sunt ab antecessoribus nostris approbamus, ratificamus et confirmamus et ob de­fectum specificatorum propter surreptionem per licentiosos homines, stante regnatione antecessorum nostrorum iurium et privilegiorum eorum expressa est in decreta, ut moribus Judaeorum, privilegiis et immunitatibus aliarum civitatum, ubi Judaei resident praecipuisque et optimis privilegiis gaudent et ipsi gaudere debent, declaramus et nos hoc idem hac confirmatione nostra in omnibus approbando et confirmando, declaramus et confirmamus. Quoad constitutions ad magistratum Leopoliensem spectantes alias lunarskie ratione liquorum, mercium alias stukowe mandamus, ut magistratus prae- fatae civitatis parem cum civibus et non maiorem a Judaeis exigat contributionem. Pro confirmatione praesentium omnium in hoc privilegio contentorum manum nostram apponimus et sigillum regni nostri privilegiis talibus usitatum appendi iussimus. Datum Varsaviae mense Junio die undecima, anno Domini millesimo sexcentesimo nonagesimo octavo, regni vero nostri anno primo.

Augustus rex. Locus sigilli maioris cancellariae regni in occluso pesillo expressis.

Maximilianus⁴ de Tenczyn Ossolinski vexillifer Drohicensis, sigilli maioris regni secretarius manu propria.

¹ У тексті публікації Jewish privileges стоїть: Belyensis.

² У тексті публікації Jewish privileges стоїть помилково: visitatores.

³ У тексті публікації Jewish privileges стоїть помилково: jusque.

⁴ У тексті обляти ЦДІАУЛ стоїть помилково: Michael.

Август ІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою всім та кожному, кому потрібно. Коли при нашій щасливій королівській інавгурації урочистою присягою та публічним дипломом ми присягнули, що всіх та кожного станів нашого королівства, також підлеглих нашій королівській владі народів та націй збережуться та будуть міцними та дієвими публічні та приватні права, привілеї, ласкаво надані будь-якими володарями та нашими попередниками; (однак) на вимогу львівських євреїв через їхнього генерального синдика Лазаря Ісааковича, що припав до наших ніг та який просив від їх всіх імені, щоб відповідно до наданих їм нашими попередниками привілеїв, у тому, що їм слугує, виданих декретів ми вважали за гідне зберегти, а також їхні схвалені імунітети ми вважали з нашої добросердечності підтвердити та підтримати. (Зважаючи) на таке прохання від імені всіх львівських євреїв, які живуть у місті, в межах мурів, так і поза межами мурів, що мають свої володіння разом з маєтками, які прилягають поверненню у передмістях, прилеглих до того міста; прихиляючись до прохання (євреїв), як справедливого, за звичаєм наших попередників ми не відмовили у підтвердженні привілеїв та імунітетів, мало того, підтвердили та наказали уточнити весь зміст їхніх побажань окремо у цьому підтвердженні. А саме, щоб користувалися двома синагогами у тому місті, в межах мурів, третьою - поза (мурами), на передмісті, разом з кладовищем на передмісті, поряд зі шляхом чи прохідною публічною дорогою, названою “Бельгійським двором”, а також помешканнями у прилеглій території до того місця, а саме, в яких мешканнях (живуть) охоронці кладовища, щоб не наважувалися військові чи люди будь- якого стану та походження пригноблювати стаціями чи будь-яким чином, як наші попередники підтвердили під суворістю прав, визначених у статутах проти таких (порушників) і ми даною (грамотою), відповідно до їхньої давньої норми, користування та звичаю підтверджуємо та уточнюємо, щоб підтримати захистом відповідно так, щоб похорони або перенесення мертвих євреїв у місті через місце, зване по-простому “фрамуга”¹, за давніми звичаями в усьому, що було у користуванні, хочемо задля нашої королівської ласки, щоб у похоронах не було відмовлено. А порушників того розпорядження чи осквернителів та будь-якого роду кривдників, підбурювачів наказуємо приводити до львівського ґродського суду і там назначимо судове розслідування аж до остаточного вироку разом з його виконанням. Стосовно осіб маєтних євреїв, а саме, які мають володіння в мурах міста, так і поза мурами, як в оренді, так і винайняті, разом з доданою собі єврейською прислугою можуть виконувати свою торгівлю всіма товарами, будь-якого та різного виду операціями, як-от, зі сукном, матерією, соболиними та лисячими хутрами й іншими (речами), привезеними ними для продажу або призначеними для купівлі, відповідно до звичаю; як у межах мурів, так і поза (межами), як у передмістях, так і в місті є дозволений продаж у вікнах біля торгу для свого користування та в угоді з іншими (купцями) без будь-якої перешкоди, під карами проти тих (порушників), проставленими як у законах, так і в декретах наших попередників, і особливо, в декреті найяснішого нашого попередника Михайла, у Варшаві, напередодні свята св. Томи апостола, року Божого 1670², що у ньому та статтях, і змісті ширше про це міститься; підтверджуємо і хочемо, щоб дотримувалися всі люди будь-якого походження. Для цього як у напоях, а саме при продажу горілки, меду та пива, і палінні тих напоїв у своїх власних (будинках), якими володіють, так і винайнятих, як в межах мурів міста, так і поза (мурами), на передмістях, хай не мають жодної перешкоди та обтяження, але за давнім звичаєм, користуванням та традицією хай продовжують та ведуть свою торгівлю при купецьких стосунках; хочемо, щоб були збережені (у правах) та упривілейовані, щоб були непорушні як у привілеях наших попередників, так і у нашому підтвердженні, під суворістю кар проти обтяжувачів та опонентів цього (привілею). Щодо їхніх різників та м’ясних яток поза містом, потім (щодо) забою худоби та продажу, а також купівлі та перепродажу, та при продажу м’яса в місті, в межах мурів, так і поза (мурами), частинами та порізаного на шматки або цілого м’яса, у будь-яких місцях того міста відповідно до звичаю, всередині і поза містом, як публічно на вулицях, так і приватно в усіх (місцях), є дозволений продаж та перепродаж, по-іншому, в усіх пунктах та постановах, якими користувалися і яких дотримувалися від (часів) наших попередників, схвалюємо, зміцнюємо та підтверджуємо; та при відсутності окремих їхніх прав та привілеїв внаслідок викрадення свавільними людьми, опираючись на панування наших попередників, коли в декретах було викладено, щоб вони за звичаями євреїв інших міст, де мешкають євреї (і) тішаться головними та найкращими привілеями та імунітетами, і ті (львівські) євреї повинні тішитися, ми уточнюємо, і цим нашим підтвердженням у всьому схвалюючи та підтверджуючи, уточнюємо та схвалюємо. Щодо постанов, належних львівському магістрату, по-іншому “люнарські”³, з приводу напоїв, товарів, по-іншому штукового (податку), наказуємо, щоб магістрат згаданого міста стягував податок рівний з міщан і не більший з євреїв. Для підтвердження всього даного у цьому привілеї нашу руку прикладаємо і наказали підвісити печатку нашого королівства, вживану у таких випадках для привілеїв. Дано у Варшаві 11 липня, року Божого 1698, а нашого панування 1 року.

Август, король. Місце великої печатки канцелярії королівства, підвішеної у закритій (коробці).

Максиміліан з Тенчина Оссолінський, дрогичинський хорунжий, секретар великої печатки королівства, рукою власною.

¹ Фрамуга - арка, склепіння.

² 20 грудня 1670 р.; див. роз’яснення цього декрету від 26 вересня 1671 р. (док. №156).

³ Перекручене від “лонгерій” - міських фінасово-економічних комісій.

1718 р., листопада 12, Варшава

Август ІІ видає універсал, щоб євреї, які мешкають на шляхетських юридиках Львова, не уникали сплати податків

Регест: MK, sig.16, s.224 (Horn, Regesty, T.I, N365).

Universal aby Zydzi we Lwowie mieszkai⅛cy na jurisdykcyach Szlacheckich zadnemi protekcyami od podatkow y skladek publicznych nie wylamywalisiς. Sub datum, ut supra [12.XI.1718]. Subscipsit idem secretarius, expedivit magnificus palatinus Russiae [Stanislaus Jablonowski].

Універсал, щоб євреї, які мешкають у Львові на шляхетських юридиках, не вивільнялися жодними протекціями від публічних податків та зборів. Під датою, як вище [12 листопада 1718 року]. Підписав той секретар, забезпечив вельможний руський воєвода [Станіслав Яблоновський].

1735 р., листопада 26, Варшава Август ІІІ видає наказ до руського воєводи, щоб євреї Руського воєводства щодо складання податків належали до львівської єврейської громади

Регест: MK, sig.25, k.12.

List do wielmoznego woiewody Ruskiego za tymyz Zydami, aby Zydzi w woiewodztwie Rus- kim znaydui⅛cy siς wzglςdem kompertowania podatkow y innych powinnosci nalezali do kahalu Lwowskiego.

Грамота до вельможного руського воєводи про тих (львівських) євреїв, щоб євреї, які знаходяться в Руському воєводстві, щодо складання податків та інших повинностей належали до львівського кагалу. [Дано 26 листопада 1735 року]¹.

¹ Датування встановлено за попереднім документом з книги сигілат МК.

1735 р., листопада 26, Варшава Август ІІІ підтверджує права єврейської громади міста Львова

Регест: MK, sig.25, k.12.

Confirmatio iurium synagogae Leopoliensis [die XXVI mensis Novembris anno 1735].

Підтвердження прав львівської синагоги¹. [Дано 26 листопада 1735 року]².

¹ Мається на увазі підтвердження прав єврейської громади м. Львова.

² Датування встановлено за попереднім документом з книги сигілат МК.

1765р., червня 12, Варшава Станіслав Август підтверджує грамоту Яна ІІІ Собєського від 20 квітня 1676 р. та грамоту Августа від 11 липня 1698 р.

Коп.: MK, KK27, k.215-226. Титульний напис: “Confirmatio privilegiorum Judaeis Leopoliensibus, tam intra, quam extra moenia civitatis eiusdem Leopoliensis manentibus servientium”; ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.646б, арк.14-22зв.

Опубл.: AGZ, I, s.152-160; Jewish privileges, p.170-180.

SIaniskius [Augustus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Kijoviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, Severiae, Czernichoviaeque. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis]¹ etc. Exhibitas esse nobis literas privilegiorum infrascriptas syna- gogis Judaeorum Leopoliensium, tam intra, quam extra moenia dictae civitatis nostrae

Leopoliensis manentium servientes, a serenissimis praedecessoribus nostris Joanne III, Augusto II regibus Poloniae benigniter concessas, manibusque eorundem praedecessorum nostrorum subscrip- tas et sigillis maioris cancellariae regni communitas, authenticas, sanas, salvas et illaesas omnique suspicionis nota carentes, supplicatumque nobis esse nomine et pro parte earundem synagogarum Judaeorum Leopoliensium quatenus praementionatas literas privilegiorum authoritate nostra regia approbare, confirmare et ratificare dignaremur. Quarum quidem literarum primitivarum originalium tenor sequitur eiusmodi.

Далі наводиться грамота Яна ІІІ Собєського від 20 квітня 1676 р. (див. док. №161). Потім подано текст:

Secundum vero literarum tenor sequitur eiusmodi.

Actum in castro inferiori Leopoliensi feria secunda ipso die festi sancti Francisci confessoris, anno Domini 1723. Ad officium actaque praesentia castrensia capitanealia Leopoliensia veniens personaliter infidelis Leyzer Lewkowicz utrarumque synagogarum Leopoliensium syndicus petiit et requisivit ab officio praesenti extradi sibi ex actis suis privilegium certum sacrae regiae maiestatis in rem recensitarum synagogarum Leopoliensium serviens, sub actu feriae sextae ante festum sanctae Mariae Magdalenae, anno 1698 ad acta eadem porrectum, verum quoniam hocce privilegium in actis non invenitur tantum modo in protocollo videnda eius idcirco iterato obtulit eidem officio et ad acticandum porrexit hoc idem privilegium pargameneum sacrae regiae maiestatis manu eiusdem propria et magnifici Maximiliani² de Tenczyn Ossolinski vexilliferi Drohiciensis sigili maioris regni secretarii subscriptum, deperdito sigillo appenso maioris cancellariae regni tenoris talis.

Далі наводиться грамота Августа ІІ від 11 липня 1698р. (див. док. №165). Потім подано текст:

Post cuius privilegii ingrossationem originale idem infidelis offerens rursus ad se recepit et de recepto sibique restituto officium praesens quitavit.

Locus sigilli castrensis capitaneatus Leopoliensis.

Ex actis castrensibus capitanealibus Leopoliensibus extraditum.

Correxit Idziellewicz manu propria.

Lectum cum actis per Uruski.

Cui supplicationi, uti iustae benigne annuentes, preinsertas literas privilegiorum appro- bandas, confirmandas et ratificandas esse duximus, prout quidem praesentibus literis nostris in omnibus earum punctis, clausulis et articulis (in quantum legibus regni non repugnant et usus earum habetur) approbamus, confirmamus et ratificamus. Circaque easdem praefatas syna- gogas Judaeorum Leopoliensium, tam intra, quam extra moenia eiusdem civitatis manentium conservamus, illasque vim et robur perpetuae et inviolabilis firmitatis obtinere debere decerni- mus. In quorum fidem presentes manu nostra [subscriptus sigillo regni communiri jussimus. Datum Varsaviae die 12 mensis Junii, anno Domini MDCCLXV, regni vero nostri primo anno.

Stanislaus Augustus rex. Locus sigilli in pixide appensi. Confirmatio privilegiorum Judaeis Leopoliensibus, tam intra, quam extra moenia civitatis Leopoliensis manentibus servientium.

Antonius Sikorski sacrae regiae maiestatis et sigilli regni secretarius manu propria.

Reproductum sub actu lustrationis generalis anno Domini 1765]³.

¹ Немає у копії МК, опубліковано за публікаціями AGZ та Jewish privileges.

² У копії MK стоїть помилково: Alexandri.

³ Немає у копії МК, опубліковано за копією ЦДІАУЛ.

Станіслав [Август, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою ifg¾W грамотою всім та кожному, кому потрібно]¹. Подано нам грамоту з нижченаписаними fδ⅜JjT=v привілеями, які слугують синагогам львівських євреїв, котрі живуть як у межах мурів, sS⅛3iicζv так і поза мурами нашого міста Львова, надані милостиво найяснішими нашими попередниками Яном ІІІ та Августом ІІ, польськими королями, підписані руками тих наших попередників, скріплені великими печатками канцелярії королівства, автентичні, цілі, непорушні та непошкоджені, позбавлені будь-якої підозри; просили нас від імені та з боку тих львівських єврейських синагог, щоб згадані грамоти з привілеями нашою королівською повагою ми вважали схвалити, підтвердити та зміцнити. Найпершої з тих оригінальних грамот наводиться такий зміст.

Далі наводиться грамота Яна ІІІ Собєського від 20 квітня 1676 р. (див. док. №161). Потім подано текст:

А другої грамоти наводиться такий зміст.

Діялося у Низькому замку, у Львові, в понеділок, в самий день свята св. Франциска сповідника, року Божого 1723².

До уряду та даних львівських гродських, старостинських актів особисто прийшов невірний Лейзер Левкович, синдик обох львівських синагог, просив та вимагав від даного уряду витягнути йому з актів певний привілей священного королівського маєстату, що слугує перерахованим львівським синагогам, поданий до тих актів у п’ятницю, перед святом св. Марії Магдалини, року 1698³. Але оскільки цього привілею у актах не було виявлено, таким чином, побачивши його у протоколі, з цієї причини знову вніс (єврей) до того уряду та подав до внесення в акти той самий пергаментний привілей священного королівського маєстату, підписаний його рукою та (рукою) вельможного Максиміліана з Тенчин Оссолінського, дрогичинського хорунжого, секретаря великої печатки королівства, зі загубленою підвішеною великою печаткою королівства. Такий зміст (привілею).

Далі наводиться грамота Августа ІІ від 11 липня 1698р. (див. док. №165). Потім подано текст:

Після внесення привілею той запропонований оригінал невірний (єврей) назад отримав, і з отримання та повернення звітував даний уряд.

Місце львівської ґродської, старостинської печатки.

Витяг з львівських ґродських, старостинських актів.

Правив Ідзєлєвич, рукою власною.

Звірив з актами Уруський.

До якого прохання, як справедливого, милостиво прихиляючись, згадані грамоти привілеїв вважали схвалити, підтвердити та зміцнити, як і даною нашою грамотою в усіх пунктах, клаузулах та статтях (наскільки не суперечать законам королівства та мають вжиток) схвалюємо, підтверджуємо та зміцнюємо, і при тих згаданих синагогах львівських євреїв, які живуть як у межах, так і поза мурами того міста, зберігаємо, вирішуючи, що вона повинна отримати силу та міць вічної та непорушної міцності. Для довір’я дану (грамоту), [підписану нашою рукою, наказуємо скріпити печаткою королівства. Дано у Варшаві 12 червня, року Божого 1765, а нашого панування 1 року.

Станіслав Август, король. Місце печатки у підвішеній коробці.

Підтвердження привілеїв, які слугують львівським євреям, котрі живуть як у межах мурів, так і поза (мурами) міста Львова.

Антон Сікорський, секретар священного королівського маєстату та печатки королівства, рукою власною.

Відтворено за актом генеральної люстрації, року Божого 1765]⁴.

¹ Переклад у квадратних дужках зроблений за публікаціями AGZ та Jewish privileges.

² 4 жовтня 1723 р.

³ 18 липня 1698 р.

⁴ Переклад у квадратних дужках зроблений за копією ЦДІАУЛ.