ПРАВОВА СИСТЕМА ЗУНР: ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНІ ЗАСАДИ ЇЇ ДОСЛІДЖЕННЯ
Анатолій Євгенович Шевченко
доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедрою теорії, історії права і держави та конституційного права Університету державної фіскальної служби України (м.
Ірпінь)Сергій Володимирович Кудін
кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії, історії права і держави та конституційного права Університету державної фіскальної служби України (м. Ірпінь)
Національна правова система держави є одним з видів соціальної системи, важливим елементом правової реальності, а в історичному контексті - історично-правової реальності. Саме вона акумулює різноманітні правові чинники суспільства, має структурні елементи, рівні та блоки; включає досвід історичного генезису її компонентів. Таким чином, правова система - це складне, збірне, багатопланове явище; вона у структурному плані складається з безлічі правових явищ. Не є у цьому аспекті виключенням і правова система ЗУНР (Західно-Української Народної Республіки). «Рухливість» правової системи дозволяє виявляти її об’єктивно зумовлену конкретно- історичним періодом змінність, мінливість, відтак - з'ясовувати характерні у рамках цього періоду ознаки, риси.
Дослідження, які спрямовані на виявлення таких ознак та рис правової системи ЗУНР є порівняльно-історичними. Вагомого значення набувають порівняльно-історичні дослідження правової системи ЗУНР та правових систем інших держав (або їх структурних елементів), які виникли на уламках Австро-Угорської та Російської імперій (наприклад, Польщі, Чехословаччини, Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, Угорщини). Такі дослідження є синхронічними, можуть включати порівняльне пізнання двох або більше правових систем, здійснюватись на основі співставлення або протиставлення, моделювання, проведення аналогій, типологізації тощо. У такому аспекті дослідження будуть спрямовані на виявлення спільних та відмінних ознак; загального на рівні кількох правових систем (або певного регіону - географічного, культурного тощо) та різного для кожної окремої правової системи.
Для правової системи ЗУНР, враховуючи конкретно-історичний період існування однієї з національних українських держав, такі регіонально-просторові рівні можуть визначатись поняттями: «місцеположення в Східній Європі», «християнська культура», «східноєвропейська субцивілізація», «між Сходом і Заходом», «ареал поширення західної (або східної) традиції права», «арена протистояння західної і східної традицій права», «симбіоз західної і східної правових культур» тощо. Все це, безумовно, накладає особливий та своєрідний відбиток на проведення порівняльно- історичних досліджень правової системи ЗУНР.
Особливий напрям складають синхронічні порівняльно-історичні дослідження правових систем тих національних держав, які були утворені українським народом у процесі боротьби за свою державну незалежність у 1917-1923 рр. Йдеться про порівняння правових систем УНР (періоду Центральної Ради і Директорії), ЗУНР, Української держави. Такі досліди спрямовані на як з’ясування відмінних між ними ознак і рис, так і на виявлення універсальних (загальних, тотожних, спільних) чи подібних рис, що дозволяє говорити про наявність спорідненості елементів правових систем названих держав упродовж певного проміжку часу (історичного періоду, етапу тощо).
Окрім того, такі синхронічні дослідження правових систем національних держав можуть містити не лише доведення спорідненості пов’язаних загальним (спільним) походженням об’єктів. Вони можуть бути як синхронічно-якісними, так і синхронічно-кількісними. У першому випадку, дослідник буде спрямовувати свої зусилля на виявлення наявності або відсутності у правових систем (або їх елементів) певних властивостей. В другому - з’ясовувати кількісні розходження або встановлювати кількісну тотожність.
Всі названі вище дослідження ґрунтуються на порівняльно- історичному підході; у свою чергу, основою такого підходу є порівняльно-історичний метод. Останнім часом у науковій літературі висловлюється погляд, що існують кардинально нові можливості порівняльного підходу та методу. Відтак, деякі українські вчені пропонують необхідність його «компаративного» осмислення, що зумовлюється постнекласичною наукою, умовами постмодерну, сучасними культурними цінностями, синергетикою, «гуманізацією» науки, полілогом культур [1, с.
120].У працях дослідників йдеться про те, що компаративний підхід (відповідно, і метод), на відміну від порівняльного, не зводиться лише до дослідження одного об'єкту чи одного стану об’єкту, а вивчає «одне, друге та інше». Тому компаративний підхід поєднує порівняльний метод, а також методи зіставлення, протиставлення, паралельного зіставлення, конфронтації, контрасту, топології, ареальний, порівняльно-історичний, за аналогією та ін. [2, с. 124-125; 3, с. 127-128]. Варто зауважити, що у такій інтерпретації компаративного підходу і методу та їх складових вони виступають евристичним способом пізнання всієї багатоманітності правової реальності. Разом з тим, порівняльно-історичний метод, який цілком може розглядатись як частина компаративного методу, у такому аспекті розуміння трансформується на компаративно-історичний метод. Іншими словами, він, поєднуючи вказані методи, спрямовує дослідника на виявлення не тільки спільного і відмінного, але й універсального (присутність загального у різному) і унікального (відсутність загального) в історії правових систем (у тому числі - і правової системи ЗУНР), їх множинності і різноманіття, встановлення їх співвідношень та взаємозв'язків з іншими підсистемами соціальної системи.
Таким чином, із сказаного можна зробити наступні висновки:
1. Порівняльно-історичні дослідження є важливим інструментом пізнання ознак, рис та властивостей правової системи ЗУНР у контексті її часового виміру. Такі дослідження можуть бути порівняльно- синхронічними і пов'язаними із залученням: національного (правові системи інших українських держав цього періоду) матеріалу і спрямованими на виявлення між ними спільних (родових) і відмінних рис, визначення якісних або кількісних характеристик властивостей правової системи ЗУНР (або її елементів); - іноземного матеріалу - у такому випадку буде здійснюватись порівняння правової системи ЗУНР та правових систем інших держав.
2. Особливість порівняльно-історичних досліджень правової системи ЗУНР полягає у необхідності врахувати наявність об’єктивно обумовлених чинників історично-правової та історичної реальностей.
Це, зокрема, географічне місцеположення Західно-Української Народної Республіки, релігія, наближеність до різних за своїм змістом і характеристиками правових традицій і культур тощо.3. В сучасних умовах розвитку порівняльної історії права важливого значення набувають процеси переосмислення можливостей порівняльно-історичного підходу та методу. Одним з таких напрямів може стати теоретичне обґрунтування властивостей компаративно- історичного методу як евристичного способу набуття знань про становлення і розвиток правової системи ЗУНР, її унікальні ознаки та риси.
Література:
1. Тихомиров О. Д. Юридична компаративістика як постнекласичний етап розвитку порівняльного правознавства / О. Д. Тихомиров // Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку : Зб. наук. статей [За ред. Ю. С. Шешученка, О. В. Кресіна]. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2006. - С. 117-125.
2. Тихомиров О. Д. Юридична компаративістика як постнекласич- ний етап розвитку порівняльного правознавства / О. Д. Тихомиров // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: Зб. наук. статей [За ред. Ю. С. Шемшученка, О. В. Кресіна]. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. - С. 117-125.
3. Тихомиров О., Гусарєв С. Методологія порівняльних досліджень в Україні: філософсько-правовий аспект / О. Тихомиров, С. Гусарєв // Право України. - 2013. - № 9. - С. 117-137.