ПЕРЕДМОВА.

Випуски 4-й та 5-й „Праць Комісії для виучування історії західньо- руського та українського права" містять у собі велику розміром наукову працю співробітника Комісії І. Ю. Черкаського про копні суди на Укра­їні та Білорусі в XVl—XVllI віках.

Працю І. Ю. Черкаського було зачитано й обговорено в засіданнях Комісії. Деякі зауваження автор узяв на увагу. Але вони не змінили його загальних наукових поглядів. Тому й праця його має характер цілком індивідуальний і відбиває на собі наслідок самостійного виучу­вання історичних матеріалів і самостійних висновків на їх підставі.

Як сам автор каже, завданням його праці було „виявити устрій і судовий поступок (процес), чи судочинство" „так званого громад­ського (копного) суду" (стор. 1). Отож він намагається запровадити до на­уки новий термін, замість копного—громадський суд. Одначе серйозних

*

підстав для цього він не дає, і термін у нього виходить цілком штучний. Зазначивши, що найпоширенішою назвою громадського суду була „копа", 1. Ю. Черкаський далі каже: „опріч наведених назв громадський суд звався ще й „громадою", від якого слова, як сучасного й найзрозумі- лішого, я і взяв назву для своєї праці, називаючи суд копкий громад­ським" (стор. 35). Тимчасом термін „копкий суд" має за собою чимало віків, він уживається в законодавчій пам'ятці XVI віку, Литовському Статуті, в юридичних документах, має й мав завсіди певний зміст і чи­малу наукову літературу. Яка-ж може бути потреба змінювати цей довговічний термін минулого часу, давно вмерлого права? Окрім плу­танини в науку права це внести нічого не може. Це відчуває й сам 1. Ю. Черкаський, бо в нього-ж самого термін громадський завсіди чергується з пануючим у науці терміном копкий.

Цілком слушно підкреслює автор, що, користуючись для своєї праці українськими й білоруськими актами, він не помітив посутньої різниці

Vl

між фактами правничої думки копного суду українських і білоруських земель. Тому він не дає переваги одним над одними і розглядає їх як одне ціле. Копкий суд — це явище, в однаковій мірі, як українського, так і білоруського звичаєвого права (стор. 63—64).

Не можна погодитися, як це й було зазначено при обговоренні праці І. Ю. Черкаського в Комісії, з методою автора наводити доку­ментальні тексти в сучасній нам транскрипції (стор. 34, прим. 2). Доку­мент, як історичне джерело, втрачає через це свої характерні риси, тим більш, що автор і для білоруських актів уживає українізовану тран­скрипцію. На висновках авторових це, звичайно, відбитися не могло. Тому, за бажанням авторовим, його методу залишено і в друкованій праці. Автор сподівається окремо обґрунтувати її доцільність.

Наукова метода, що її вживає І. Ю. Черкаський, так-би мовити, суто-формальна. Він сам ось як характеризує її. „Розсортувавши прав­ничі факти по певних групах, каже він, я кожну групу вивчаю з усіх боків, причому окремі риси того чи ИНШОГО інституту, що кидаються в вічі, я подаю, як тези, й підпираю їх найяскравішим прикладом з ак­тового матеріялу, а на подібні тільки покликуюся*. Отже, працю І. Ю. Черкаського присвячено виучуванню окремих празних інститутів, що, на його думку, ввіходили до складу копного суду. Автор досліджує їх виключно в статичному стані. Ix еволюції, історії він не торкається. Це цілком тепер зрозуміло, бо для цього в Його розпорядженні не було матеріялів. З тих-же причин, треба гадати, автор не міг поставити свою працю і в звязок з економічним та суспільним життям українських і бі­лоруських земель XVI — XVIII віків. Для цього й матеріялу тепер у роз­порядженні науки обмаль і він ще не досліджений остільки, щоб на підставі його можна було робити наукові висновки та узагальнення. 1. Ю. Черкаський у своїй праці міг дати тільки те, що дозволяє тепе­рішній стан історичної й історично - правничої науки.

Автор досить обізнаний з науковою літературою, що стосується до копних судів. Здається, в нього вичерпано все найголовніше. Він дає хронологічний огляд літератури з оцінкою її в науковому розумінню. Основою для цього служить його власне самостійне виучування питання про копні суди. В деяких випадках, при оцінці літератури, не можна не помітити однобічности та суб’єктивізму. Але в цілому, огляд літератури, зроблений у автора, дуже цінна вкладка в науку. Не треба забувати й того, що автор зробив її вперше, До нього такого огляду не було. І. Ю. Черкаський перший гак повно зібрав і розглянув відповідну літературу,

vπ

Головна-ж заслуга авторова є уважне використовування друкованого матеріалу, джерел, що-до копних судів. Список їх він наводить у своїй праці. Не помиляючись, можна сказати, що такої кількости документів, яку зібрав та вивчив І. Ю. Черкаський, не мав до нього в свойому роз­порядженні жаден попередній дослідник. Серед цих документів почесне місце займають ті, що їх був зібрав і надрукував професор Київського університету М. Н. Ясинський, який не встиг одначе обробити їх науково. Видані ним в „АрхивЪ Юго-Западной Россіи" матеріяли загинули підчас революції. І. Ю. Черкаський мав змогу використати один із тих, що збереглися, примірників актів М. Н. Ясинського. Це джерело дало йому багато нового матеріялу, невідомого иншим дослідникам.

Наводячи список матеріалів, автор не дає, як-було-б бажано, характе­ристики окремих їх груп. Використовує він їх дуже щедро, як це можна бачити із численних зсилок, що автор робить у своїх примітках. Тому перевірити чи то правдивість, чн то помилковість висновків, або харак­теристику інститутів легко: треба уважно переглянути покликування. Звичайно, не всі авторові тлумачення документів можна прийняти і з ви­сновками погодитися. Але це вже справа детальної наукової критики, що, треба гадати, свого часу зробить це своє діло.

Описуючи різні інститути копкого права, І. Ю. Черкаський иноді порівнює їх з Руською Правдою, Литовським Статутом, з чеським, поль­ським та московським правом, то-що. Але не можна сказати, щоб він уживав у своїй праці порівняльної методи. Він тільки користується ана­логіями, цікавими й інтересними для науки, які мають, одначе, випадковий характер.

У випадках, коли автор не погоджується з думками попередніх дослідників, він намагається довести їх помилковість. Він, напр., одкидае цілком думку Ф. І. Лсолтовича, що не вважав копний суд за справжній, а обстоює свій погляд, що „копний суд був справді судом і остільки правосильним, що не тільки ухвалював вироки про відшкоду­вання скривдженого, але й присуджував до страти й вироки ці тут-же виконував". Це основне твердження праці 1. Ю- Черкаського. Він його проводить і захищає на протязі всієї своєї монографії.

Вся праця про копний суд складається з п’ятьох частин. Чотири останні з них мають на меті докладно вивчити копний суд і обґрун­тувати основну думку авторову. Перша частина містить у собі деякі міркування авторові загального змісту з приводу походження та історії копного суду. Частина ця має заголовок: „Вступні відомості про громад­ський суд".

Vlll

Походження копного суду І. Ю. Черкаський шукає в,«спільності сусідських інтересів, які полягали в тому, щоб спільними силами виявити, судити й карати злочинців** (стор. 51). Визнаючи копний суд за установу звичаєвого права, що цілком слушно, автор іде так далеко, що визнає цілу систему копного права. Захоплення копним правом, підо впливом виучування його, приводить автора до думки про можливість відродити копне право (стор. 56). Автор начеб-то забуває, що копний суд—явище минулих економічних і соціяльних умов життя, форми яких не повторю­ються.

Стежучи за районом поширення копного суду, наш автор доводить, що цей суд існував тільки на Україні й Білій Русі. Па Московщині, Польщі, Чехословаччині й Угорщині, сусідніх з ними землях, його не було.

І. Ю. Черкаський, за браком, як ми вже казали, матеріялів і попередніх дослідів. Це завдання стоятиме перед майбутніми дослідниками, що му­сять продовжувати працю нашого автора. Розвиток копного права, на його думку, почавсь десь коло Xl - Xlll ст., а зформувалося воно остаточно наприкінці XV ст.

Копи існували до кінця XVlIl в., але відомостей про них ми маємо все менше й менше. Ясна річ, вони вимирали. Вимирання це було викли­кано зміною соціяльно-економічних умов життя українського та білору­ського народу ще за часів польського панування. Це підкреслювали вже попередні дослідники копного суду. 1. Ю. Черкаський не пого­джується з ними. На його думку, жадних причин до зникнення копи не видно. Він добачає їх тільки в політиці російського уряду за Кате­рини II. Така постава питання однобічна і вона є крок назад у науці. Вплив політики, можливо, відбився на копкому суді. Але як-же пояснити тоді зменшення випадків копного суду в XVlIl ст. в польській державі, а також і те, що таке побутове явище, як копний суд, могло зразу зникнути, без сліду, од суто-зовнішньої причини?

Підкреслюючи деякі спірні питання, що їх порушує автор і нама­гається вирішити, ми маємо на меті ще більше відзначити важливість праці 1. Ю. Черкаського для виучування питання про копний суд у його сучасному стані. Як ніхто инший із дослідників перед ним, 1. Ю. Чер­каський вичерпав великий матеріял, вивчив його й пустив у наукове користування. Він деталізував питання про копний суд, розглянув окремі його інститути, а також і копний суд у його цілому, як юридичну уста­нову звичаєвого права. Наукова критика, безперечно, може зробити

-IX — '

чимало зауважень з приводу праці 1. Ю. Черкаського й деяких його висновків, але вона не відкине її загального значіння в історії виучу­вання питання про копний суд'. Праця нашого автора вносить чимало нового. Вона не тільки наново порушує питання, вона дає новий пере­гляд його й ставить його в новому вигляді перед дослідниками як укра­їнськими так і білоруськими. їхнє вже діло використати його працю, перевірити її й далі її посунути. В історії виучування копного суду праця 1. Ю. Черкаського безперечно робить новий і значний крок наперед.

Академик Николай Василенко,

Голова Комісії для виучування західньо-руського та українською права.

Київ Січень року 1928.