НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВА ЯК ОСНОВНА ФОРМА ДЕРЖАВИ СУЧАСНОГО СВІТУ
Тарас Григорович Андрусяк
кандидат юридичних наук, доцент кафедри історії держави, права та політико-правових учень Львівського національного університету імені Івана Франка (м.
Львів)Поява та розвиток держав є однією з ключових проблем історії людства упродовж останніх тисячоліть. Боротьба за зміцнення держави та збільшення її території була чи не основною причиною всіх війн та конфліктів. Саме тому, розпад, на початку ХХ ст., багатонаціональних імперій завершився створенням національних держав переважної більшості народів. Проте, історичне минуле справило свій руйнівний, для деяких народів, вплив на розвиток подій.
На відміну від народів, які утворили власні національні держави, на етнічних землях російського народу домінуючими стали сили, одна з яких прагнула зберегти велику багатонаціональну монархію з повною відсутністю позитивних тенденцій, які домінували в розвитку людства, друга сила прагнула повністю та остаточно зруйнувати станове суспільство. В результаті, це призвело до громадянської війни серед російського народу та не створення ним власної національної держави. Розуміючи несумісність та неспроможність ідеократичного тоталітаризму конкурувати з національною державністю вільних народів, зусилля спрямовувались на знищення національної державності під гаслом утвердження соціальної рівності. Деякі інші народи, здобувши власну національну державність, замість розбудови та зміцнення держави вдалися до раціонально необгрунтованих та надуманих історичних конструкцій про міфічно-велитенські територіальні державні утворення з денаціоналізацією та злиттям з територіями корінних народів, що увійшли до складу їхніх наддержав. В результаті цього, національна державність українського народу стала жертвою агресії, а етнічні українські землі були поділені та стали частиною Польщі, Румунії, Угорщини та СРСР.
Політика цих держав була спрямована на денаціоналізацію та асиміляцію українського народу.
В СРСР одним з елементів державної політики став геноцид українського народу. В результаті цього значна кількість народу була знищена, значна покинула рідні землі та врятувалася еміграцією в далекі країни. Перша світова війна розв’язана багатонаціональними імперіями не тільки не вирішила питання поневолення та нерівноправності народів але й стала основою для підготовки та розгортання Другої світової війни. Нацистська політика, спрямована на геноцид позбавленого власної національної держави народу, привела до створення антинацистського об’єднання з ключовою роллю в ній антинаціонального ідеократичного радянського тоталітаризму з його масовою політикою репресій проти багатьох народів та навіть утворення двох держав німецького народу відмінних та антагоністичних за ідеологією.Закріплення в Статуті ООН принципу рівності прав великих і малих націй з їх нерозривним зв’язком з закріпленим в ст. 1 п. 2 принципу рівноправності та самовизначення народів, стало основою появи та розвитку держав після Другої світової війни.
Показовим у цьому відношенні є те, що обидва міжнародні пакти, і про громадянські і політичні права, і про економічні, соціальні і культурні права починаються зі ст. 1 «Всі народи мають право на самовизначення. На підставі цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток».
Розвиток європейських країн з розпадом на національні всіх багатонаціональних державних утворень переконливо свідчить про безумовний пріоритет національної державності у всіх тенденціях появи та розвитку сучасної держави.
Розпаду та припинення існування багатонаціонального радянського режиму не зупинило те, що, як це було закріплено в Конституції СРСР, тут на основі «юридичної і фактичної рівності всіх націй і народностей, їх братерського співробітництва склалася нова історична спільність людей - радянський народ».
Цей народ, який в кожній національній державі, що утворилася після розвалу СРСР окреслили як «російськомовне населення», не зупинив тенденції формування та розвитку національних держав усіх народів.
Для збереження утвореної за радянським принципом російської федерації була розпочата війна проти національної держави чеченського народу. Під час якої армія РФ знищила десятки тисяч представників чеченського народу, включаючи і цивільне населення.Намагання зберегти Україну як уламок радянського режиму, знайшов своє закріплення в написаній радянськими авторами Конституції України, де народ визначається, що новизна для міжнародного права, як сукупність громадян певної держави. Звідси «Український народу це - громадян України всіх національностей».
Якщо в 1991р. громадянство було надано всім представникам окупаційної влади, як національну меншину України склали представники на окупованій території польської, угорської та румунської влади.
Ніхто з представників українського народу, який масово був вивезений в Сибір та Далекий Схід чи ті, хто був змушений емігрувати з рідної землі та їх нащадки не отримав громадянства України - держави утвореної українським народом в результаті реалізації свого права на самовизначення.