Методичні вказівки

Приступаючи до вивчення першого питання, студент має усвідомлювати, що разом з десталінізацією у другій половині 50-х - на початку 60-х рр. розпочався процес демократизації державно-правового життя.

У другому питанні варто звернути увагу незважаючи на те, що видання указу дехто називає особистою ініціативою тісно пов’язаного з Україною Першого секретаря ЦК КПРС М. С. Хрущова, сучасні історики стверджують, що таке твердження не відповідає істині. Як вважають деякі українські дослідники, ця передача виявилася вимушеною мірою через важку економічну ситуацію на півострові, викликаною післявоєнною розрухою та браком робочої сили після депортації кримських татар, а переселенці з російських регіонів не мали навичок господарювання в степових зонах Криму. Тому у 1954 р. Кримська область була передана Україні з наступним формулюванням: «Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість та тісні господарські та культурні зв’язки між Кримською областю та Українською РСР». 25 січня 1954 року на засіданні Президії ЦК КПРС було затверджено проект Указу Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР.

Під час розгляду третього питання необхідно звернути увагу, що незважаючи на всі позитивні зрушення в суспільстві, в своїй основі тоталітарний режим правління не був ліквідований. Як складова частина ідеологічної обробки суспільства посилювалася антицерковна пропаганда. Проводилася русифікація української освіти. Регулярно відбувалися різноманітні трансформації в управлінні державою та економікою. У роки десталінізації зросла роль Ради Міністрів УРСР як органу центрального управління, а міністерств - як органів галузевого управління. Вони були піддані значній реорганізації. Ради, як і раніше, залишалися сліпими виконавцями волі партійних органів. Головною формою діяльності Рад була сесія. Сесії сільських, селищних, міських і районних Рад скликалися не менше шести разів на рік, а сесії обласних і міських Рад - не менше чотирьох.

Курсанти мають простежити, які зміни відбулися в праві радянської України в означений період. У 70-80-х рр. у державному будівництві суттєвих змін не відбувалося. Найвищим конституційним органом УРСР вважалася Верховна Рада України. Це був найвищий законодавчий орган. Важливим органом влади республіки була Президія Верховної Ради УРСР. Нормативні акти, які вона видавала, за своєю юридичною силою йшли за законами.

В четвертому питанні студенти мусять звернути увагу, що протягом 40-50х рр. на території України все ще залишалися чинними прийняті раніше республіканські кодекси із застарілими нормами, що вже не відповідали політичним і соціально-економічним умовам. З огляду на це 14 травня 1956 року Президія Верховної Ради Української РСР прийняла постанову «Про перегляд кодексів законів Української РСР». XX з’їзд КПРС (1956 р.) проголосив курс на демократизацію суспільства й розширення прав союзних республік. Незадовго перед цим Верховна Рада Союзу РСР прийняла Закон «Про віднесення до відання союзних республік законодавства про устрій судів союзних республік, прийняття цивільного, кримінального та процесуального кодексів». Таким чином, до компетенції Союзу РСР тепер входило лише видання основ законодавства з перелічених галузей. З 1957 р. почалася друга за всю історію радянської влади кодифікація права. Вводився новий принцип кодифікації: спочатку приймалися загальносоюзні Основи законодавства СРСР і союзних республік, а вже потім, на розвиток цих Основ, у союзних республіках розроблялися та приймалися кодекси. Завдяки кодифікації в УРСР були прийняті Закон про судоустрій УРСР (1959 р.), Кримінальний кодекс УРСР (1960 p.), Кримінально-процесуальний кодекс УРСР (1969 р.), Цивільний кодекс УРСР (1963 p.), Цивільно-процесуальний кодекс УРСР (1963 p.), а також багато інших важливих нормативних актів, які сприяли удосконаленню правової системи.

Під час підготовки до відповіді на останнє питання студентам необхідно проаналізувати соціально-політичні та економічні відносини в СРСР, які загострилися наприкінці 80-х - на початку 90-х років минулого століття. Варто визначити чинники, що призвели до «параду суверенітетів» та розпаду Союзу, надати докладну характеристику Декларації про державний суверенітет України та Акту проголошення нехалежності України.