Методичні вказівки

Висвітлюючи перше питання, студенти мусять охарактеризувати історичні умови ґенези Центральної Ради як загальнонаціональної громадсько-політичної інституції, що мала на меті втілення невід’ємного права українського народу на самовизначення і відродження державності.

Цілісне уявлення щодо правової природи Української Народної Республіки часів Центральної Ради можливо сформувати лише за умови виявлення специфіки організації державної влади. Зокрема, варто з’ясувати, чи існували правові підстави для визначення Центральної Ради як представницького органу (парламенту), чи притаманні Генеральному Секретаріату (Раді народних міністрів) класичні ознаки виконавчого органу (уряду), чи було вичерпно розмежовано компетенцію місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, чи були обґрунтованими зовнішньополітичні орієнтири української дипломатії, чи було чітко визначено правові засади військового будівництва та наскільки ефективними виявилися спрямовані на втілення військової доктрини заходи, чи було забезпечено розбудову збалансованої правоохоронної системи та системи судочинства. Для цього необхідно піддати аналізу зміст законів УНР. Особливого значення для розуміння спрямованості законотворчої діяльності Центральної Ради має ознайомлення з текстом Конституції УНР від 29 квітня 1918 році, а також виявлення обґрунтованості скасування права власності на землю та смертної кари, надання національно-персональної автономії національним меншинам тощо.

Готуючись до висвітлення другого питання, необхідно з’ясувати причини та передумови приходу до влади гетьмана П. Скоропадського. У цьому контексті доцільно подискутувати щодо наявності підстав для кваліфікації обставин проголошення гетьманату як перевороту. Особливу увагу необхідно приділити формально-правовому аналізу положень «Грамоти до всього українського народу» від 29 квітня 1918 року та Закону «Про тимчасовий державний устрій України» від 29 квітня 1918 року, що дає можливість визначити форму державного правління. Під час вивчення системи центральних та місцевих органів державної влади слід охарактеризувати їх структуру, повноваження і ступінь розмежування компетенції. Доцільно порівняти підходи Української гетьманської держави та Української Народної Республіки часів Центральної Ради щодо організації системи судочинства, зовнішньополітичної діяльності та військового будівництва.

Під час розгляду третього питання необхідно охарактеризувати обставини краху Української гетьманської держави. Особливе значення для розуміння правової природи Директорії має аналіз положень Декларації від 26 грудня 1918 року, де, зокрема, було закріплено «трудовий» принцип управління державою. Оскільки специфіка Директорії наглядно виявилася у скликанні Конгресу трудового народу, то варто здійснити компаративний аналіз засад його діяльності з традиціями організації діяльності Центральної Ради, яка свого часу також претендувала на статус парламенту (або ж передпарламенту). Особливою подією для розуміння еволюції Української Народної Республіки часів Директорії стала ухвала Радою народних міністрів УНР Декларації від 12 серпня 1919 року, що символізувала прагнення до втілення європейської моделі державного будівництва. Зважаючи на це, варто зосередитися на виявленні специфіки організації державної влади та територіального устрою упродовж серпня 1919 р.

Під час підготовки четвертого питання варто з’ясувати причини дезінтеграції Австро-Угорської імперії, що об’єктивно сприятиме кращому розумінню умов проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Характеризуючи державно-правову природу ЗУНР, необхідно виявити специфіку побудови системи центральних та місцевих органів влади, а також розкрити порядок формування системи судочинства. Особливу увагу доцільно приділити визначенню спонукальних мотивів та історичного значення об’єднання («злуки») Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою у соборну Українську Державу.

Для висвітлення п’ятого питання студентам варто проаналізувати процеси виникнення Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів як органів керівництва революційним рухом, звернути увагу на спроби більшовиків легітимно усунути Центральну Раду. На особливу увагу заслуговує розгляд матеріалів І Всеукраїнського з’їзду Рад робітничих і солдатських депутатів, проголошення України республікою Рад (12 грудня 1917 року). Особливу увагу варто приділити огляду надзвичайних органів радянської влади та надати характеристику основних інститутів права УСРР у період, що розглядається.