КОМЕНТАРІ

Арк. 2*.

«Войска Zaπopo>κcκorθA - Військо Запорозьке - офіційна назва Української держави дру­гої половини XVII-XVIII ст.

«обрадою» - нарадою, радою, засіданням, погодженням.

Арк. 3.

«лаиства» - держави.

«прежде сего именований козарскиг/» - одна із теорій походження українського козацтва, яка мала поширення в політичній культурі українського соціуму в XVH-XVIII ст, а пізні­ше. через козацьких літописців, увійшла у практику національного історіописання.

«Восточному панству» - Візантії.

«цесар восточный» - візантійський імператор.

«Болеслава Храброго» - Болеслав І Хоробрий - польський князь з 992 р., польський ко­роль у 1025 р. з династії Пястів. За його правління Давньопольська держава досягнула апогею свого розвитку. Об’єднав польські землі, захопив низку сусідніх територій. Під­тримав свого зятя Святополка Ярополчича в боротьбі за київський престол, у 1018 р. роз­бив військо Ярослава Мудрого і зайняв Київ, наслідком чого стало приєднання до Польщі Західної Волині.

«Стефана Баторїя» - Стефан Баторій - польський король (1576-1586), за універсалом яко­го 1582 р. вперше створений реєстровий козацький полк.

«плягами» - нещастями, лихами, бідуваннями.

«О/ичизны» - вітчизни, батьківщини.

«правъ и водностей войсковых» - категорії «прав», «свобод» і «вольностей» становили підвалину самоврядно-політичного дискурсу в козацькому політикумі впродовж XVII- XVIII ст. Ця понятійна формула включала фундаментальні світоглядні й морально-етичні настанови українського козацтва і водночас окреслювала соціально-економічні й політи- ко-правові устремління козацької спільноти, її національну ідентичність.

Арк. З зв.

«оборонцу» - оборонця, заступника.

«валенного» - величного, військового.

«Богдана Хмелницкого» - Богдан Хмельницький - гетьман Війська Запорозького (1648- 1657), засновник Української держави другої половини XVII-XVIII ст.

«Кароля Десятого» - Карл X Густав - король Швеції (1654-1660), боровся за домінування Шведської корони у Центральній та Східній Європі. Досягши 1657 р. домовленості з уря­дом Українського гетьманату, залучив його військові формування до участі у спільному зі шведськими та трансільванськими військами поході проти Речі Посполитої. У жовтні 1657 р. підписав шведсько-український договір, який передбачав визнання України неза­лежною державою та включення до її складу західноукраїнських теренів.

«панства Крымского» - Кримського ханства. Кримської держави.

«повелителей россиг/ских» - правителів Російської держави.

Пагінація оригіналу (текст.4).

«всилувало» - намагалося, старалося, прагнуло.

«надвєрєдити» - пошкоджувати, підривати, применшувати.

«илє кротъ» - скільки часу/разів.

«тилє кро/77» - стільки часу /разів.

«Іоанна Mazεπn>> - Іван Мазепа - гетьман Війська Запорозького (1687-1709). За умов кри­зи у взаєминах із Російською державою, спричиненої значними людськими та матеріаль­ними втратами України внаслідок її участі у Великій Північній війні 1700-1721 рр. та намірами Петра І зламати політичну систему Українського гетьманату, разом з іншими представниками українського політикуму у жовтні 1708 р. вирішив перейти на бік Кар­ла XII. Після поразки шведських сил у битві під Полтавою, з червня 1709 р., перебував на території Османської імперії, у Бендерах, де у вересні 1709 р. і помер.

«в скутокъ» - до здійснення.

«респектовъ» - пошани, поваги.

Арк. 4.

«Козаковъ в регулярное войско перемѣнити» - наміри російського царя створити регуляр­не військо з українського козацтва, а отже, ліквідувати козацький устрій - основу політич­ної системи Війська Запорозького, стали однією з найвагоміших підстав ухваленого укра­їнською політичною верхівкою рішення про перехід Гетьманату з-під влади Російської держави під протекцію Карла XII.

«Войско 2апорожское Низовое» - Військо Запорозьке Низове - офіційна назва Запорож­жя, Запорозької Січі.

«лечъ» - але.

«Кароля Дванадцятого» - Карл XII - король Швеції (1697-1718). Під час Великої Північ­ної війни (1700-1721) у 1706-1709 рр. здійснив похід проти Російської держави, у жовтні 1708 р. уклав союз із Військом Запорозьким, в червні 1709 р. зазнав поразки від очолю­ваних Петром І російських сил у битві під Полтавою, після чого з залишками шведського та частиною українського війська відступив у турецькі володіння. Після смерті І. Мазепи підтримав його наступника П. Орлика. Політичні заходи короля сприяли розгортанню ві­йни Османської імперії з Росією у 1710 р., яка завершилася перемогою турків та укла­денням Прутського трактату 1711 р. До Швеції повернувся 1714 р. і продовжував війну з противниками до своєї смерті 1718 р.

«в ^крайнії» - в Гетьманщину.

«антецессора» - попередника.

«опачнымъ» - неправдивим, перекрученим.

«рєимєнтара» - регіментаря/правителя.

«і/фносш» - довіра, довірливість.

Арк. 4 зв.

«на попарГє» - на підтримку.

«єнєралной старшины» - генеральна старшина - найвищі після гетьмана урядовці Україн­ської держави другої половини ХѴП-ХѴШ ст. До складу генеральної старшини входили генеральний обозний, генеральний суддя, генеральний писар, генеральний підскарбій, ге­неральний осавул, генеральний хорунжий, генеральний бунчужний.

«акту єлєкцїалному» - акту обрання гетьмана.

«в Общую Раду» - загальні/повні козацькі ради становили базову військово-політичну інституцію Війська Запорозького, покликану вирішувати найважливіші питання внутріш­нього козацького життя та зовнішніх відносин. Із початком Української національної ре­волюції середини - другої половини XVII ст., коли стала нагальною потреба швидкого, оперативного реагування на низку поточних військово-політичних викликів, загальні/ге- неральні ради відійшли на задній план, поступившись місцем вужчим - старшинським радам. В подальшому саме на таких радах козацька старшина вирішувала комплекс основ­них питань, пов’язаних із забезпеченням життєдіяльності Гетьманату (приміром, узгоджу­валися справи обрання гетьманами І.Виговського, Д.Многогрішного, !.Самойловича, І.

«Константиномъ Гордѣенкомъ» - Костянтин Гордієнко протягом 1702-1728 рр. неодно­разово обирався кошовим отаманом запорожців. Відстоюючи політичні права Війська Запорозького Низового, рішуче виступав проти політики Російської держави. Підтримав українсько-шведський союз, зініційований внаслідок переговорів І. Мазепи з Карлом XII, уклавши угоду з гетьманом про взаємодопомогу та договір з королем про звільнення українських земель від влади російського царя. Виступаючи на боці П. Орлика, у складі українського посольства був відправлений останнім до Стамбула, взяв участь у поході на Правобережну Україну 1711 р.

«^рядъ то»/ гетманский» - посаду гетьмана.

«радѣти и радити» - піклуватися/клопотатися й урядувати.

«поневажь» - оскільки, тому що.

«найбарзѣй» - найбільше.

Арк. 5.

«для поправы и подвигнеия» - задля поліпшення/виправлення й просування.

«У ній зъ костеломъ рымскимъ» - Берестейська церковна унія 1596 р., внаслідок якої біль­шість ієрархів Київської митрополії перейшла з підпорядкування Константинопольському патріархату під зверхність Ватикану на умовах збереження характерних для православної церкви обрядовості, адміністративної структури та канонічного правопорядку.

«зъ тымъ же Войскомъ Запорожскимъ и пародомъ малороссиг/скил/ь, / в протек цію гдрства Московского Удалъся» - йдеться про військово-політичний союз між Україною та Росією 1654 р., який номінально підпорядковував козацьку державу зверхності російського царя.

Арк. 5 зв.

«е|а/лпескую первобытную власт» - йдеться про визнання підлеглості української церкви константинопольському патріархату, який неодноразово призначав на українських землях своїх екзархів-намісників, зокрема, львівського єпископа Гедеона Балабана (1569-1607), митрополита Київського, Галицького і всієї Русі Петра Могилу (1633-1647).

«й вѣри стой каѳолической» - у вірі вселенській, соборній, цілісній.

Арк. 6.

«обварованы» - укріплені, зміцнені, охоронені.

«гкгвалчена» - знищена, зруйнована.

«суплѣковати» - подавати прохання.

«маестатУ» - величності, монарха.

«границь войсковых надвережати» - кордони Війська Запорозького ушкоджувати, змінювати.

«сУУщессорове» - сукцесор - спадкоємець, наступник.

Арк. 6 зв.

«коллѣгаціій военной» - військової співпраці.

«легкомыслных ί пашой стороны людей» - згадуються походи запорозьких козаків (а та­кож не підконтрольних Січі загонів) на Османську імперію, які відбувалися, незважаючи ані на позицію правителів Речі Посполитої, ані на накази/заборони гетьманського уряду.

«городы Самарскіе, то фортецы на Днѣпрѣ» - у 1688-1689 рр. на річці Самара були зведені Новобогородицька та Новосергієвська фортеці, покликані слугувати опорними пунктами для російсько-українського наступу на Кримське ханство та для контролю над Запорозь­кою Січчю.

«Сѣчь ZanoposKyio военнымъ наступленіемъ разорило» - в середині квітня 1709 p., зруй­нувавши по дорозі Келеберду, Переволочну, Новий і Старий Кодаки, на Запорожжя при­були три російські полки під командуванням П. Яковлева. Підійшовши до Січі, російське командування розпочало переговори із запорожцями, які свідомо затягували час, очікуючи на підмогу кримських татар. Зрозумівши це, російські війська пішли на штурм січових укріплень, але були зупинені, втративши при цьому кілька сотень солдат. І лише після прибуття надісланих генерал-майором Г. Волконським драгунів й компанійського полку під командуванням Г. Галагана російські війська оволоділи Січчю й розправилися із її захисниками. Чортомлицька Січ та чимало козацьких зимівників були зруйновані 14 (25) травня 1709 р.

Арк. 7.

«Терегтемировъ» - Трахтемирів - містечко, передане 1578 р. польським королем Стефа­ном Баторієм разом з одноіменним монастирем запорожцям. При монастирі знаходився шпиталь для поранених, покалічених і старих козаків.

«Переволочной» - Переволочна - містечко Полтавського полку на Дніпрі, поблизу яко­го розташовувався Переволочанський перевіз. Він мав важливе значення, оскільки зна­ходився на шляху з Лівобережного Гетьманату до Запорозької Січі. Ним після поразки під Полтавою переправлялися шведський король Карл XII із своїм супроводом та І. Мазепа з українськими козаками. Саме містечко було знищене російськими військами під час бойо­вих дій у квітні 1709 р.

«Кєрєбєрдою» - Келеберда - сотенне містечко Полтавського полку. Під час бойових дій у квітні 1709 р. було знищене російськими військами.

«вєдлугь» - відповідно до.

«ѣзовъ» - єзами називали штучно огороджені частоколом рибні угіддя на річках.

«по самый Очаковъ» - П. Орлик підкреслював, що у володінні Війська Запорозького повинні вічно перебувати всі південноукраїнські землі аж до самого Очакова, розташова­ного поблизу гирла Дніпра на узбережжі Чорного моря. А південні рубежі Гетьманщини мають сягати морського побережжя.

Арк. 7 зв.

«Значного товариства» - прошарок у соціальній стратифікації Української держави другої половини XVII - XVIII ст, до якого належали бунчукові, військові та значкові товариші. Користуючись юридичними та соціальними привілеями, займаючи адміністративні поса­ди, володіючи маетностями, вони суттєво впливали на політичне, економічне та культурне життя країни.

«гаховано» - збережено.

«З KOJ/сдого полку» - адміністративно-територіальний устрій України співвідносився із військовим поділом на полки, сотні, курені. Його витоки сягали козацьких реєстрових полків початку XVII ст, а в козацькій державі у різні періоди функціонувало від півтора до трьох і більше десятків полків. На кінець XVII - протягом першої половини XVIII ст. у Лівобережній Україні налічувалося десять полків. Одночасно із становленням в Україні полкової системи зароджується інститут полковників, які мали досить значні військово- адміністративні, судові й фінансово-економічні владні повноваження. Поступово відбува­ється відхід від принципу виборності уряду полковника, натомість ця посада заміщується за гетьманськими призначеннями. З середини 1709 р. гетьманам було заборонено без зго­ди російського царя змінювати полкове управління. Надалі право призначати українських полковників (без будь-якого узгодження з гетьманською владою) перейшло до російських можновладців (через царські та сенатські укази).

Арк. 8.

«ординансу» - розпорядження, постанова.

«притрафлялися» - назрівали, траплялися.

«скутєчнійшая» - ефективніша, більш дієва, більш успішна.

«по^фалос/и» - порозуміння, безцеремонність.

Арк. 8 зв.

«ведлугъ роты» - відповідно до затвердженого тексту присяги.

«вражатися» - ображатися.

Арк. 9.

«подскарбїй енералный» - посади генерального підскарбія періодично згадувалися, почи­наючи із гетьманування Б. Хмельницького (1648-1657). У віданні підскарбія перебували фінанси та генеральна скарбниця Гетьманату, а також встановлення термінів, розподіл і збір податків у державі. Із 1728 р. посада генерального підскарбія перетворюється на по­стійну. І саме в цей час російська влада запровадила посади кількох підскарбіїв (по одному з українського та з російського боків), щоб поставити державний скарб козацької України під свій контроль.

«Скарбомъ Войсковымъ» - генеральний державний скарб Гетьманщини включав і фінан­сові накопичення, і запаси натуральних продуктів, що надходили як податкові (митні/тор- гові, дозвільні та ін.) збори.

«шафовали» - витрачали.

Арк. 9 зв.

«индуКлою» - митний збір, який сплачували купці та торгівці при ввезенні своїх товарів у межі козацької держави.

«привлащати» - привласнювати.

«гбытечные» - зайві, надмірні.

Арк. 10.

«под ихъ персоналкою державою» - у їхньому приватному володінні/підпорядкуванні/ держанні.

«Прето» - тому.

«за коррупцій Урядовъ» - П. Орлик критикує поширену в Гетьманаті практику надання/ забирання за хабарі полкових і сотенних урядів/посад, натомість рекомендує за згодою гетьмана відкрито обирати відповідних урядовців «вільними голосами».

Арк. 10 зв.

«под рожных державцовъ» - під різних державців - посадовців на певних урядах, або ж світських чи церковних власників земельних маетностей.

«ί поссєссїю» - в тимчасове держання, володіння.

«подсусѣдки» - підсусідки - в Україні у ХѴІ-ХѴІІІ ст. збіднілі категорії сільської люднос­ті, які, втративши власне господарство й статки, вимушені були проживати/господарювати по сусідніх дворогосподарствах. Як помітне соціальне явище підсусідництво з’явилося в другій половині XVI ст, але підсусідки загалом не перевищували кількох відсотків на­селення. Залежно від того, де оселялися підсусідки, їх умовно поділяли на шляхетських/ панських, козацьких/старшинських, церковних/монастирських, міщанських тощо. Інколи фіскальні органи фіксували наявність у цій категорії селянства бідних та осіб із середніми статками, які мали свої городи, займалися дрібними промислами чи торгівлею. У Ліво­бережній Україні частина заможних селян і козаків, прикриваючись покровительством старшини, часто записувалася в підсусідки, щоб не сплачувати у повному обсязі належ­них податків і не відбувати військової служби. Саме таку корупційну практику критикує П.Орлик. З часом, у 1734 р., таких підсусідків зобов’язали відбувати усі повинності нарів­ні з іншим податним населенням. Решта реально збіднілих підсусідків, із запровадженням кріпацтва (1783), стала кріпаками.

Арк. 11.

«жєбьі» - щоб.

«датковь найменших вымагати» - тут мається на увазі, щоб ніхто із старшини та пред­ставників гетьманської адміністрації не встановлював для поспільства й козацтва нових і надмірних податків і повинностей (особливо підводної повинності та кормів і постоїв).

Арк. 11. зв.

«с^стєнтоватися» - мешкати/обходитися власним коштом.

«станцїа компанѣйская и сєрдюі^кая» - стація - натуральні або грошові повинності укра­їнського населення, які збиралися для утримання і постоїв найманого гетьманського вій­ська (компанійських і сердюцьких полків), а також на послів і гінців.

«компанѣй и пѣхотинцевъ» - компанійці - військовослужбовці компанійських (кінних) полків; піхотинці - особовий склад сердюцьких (піхотних) полків українського найманого війська XVH-XVHI ст, які підпорядковувалися безпосередньо гетьману й перебували на утриманні державного скарбу.

«їндуктари и их фактори» - особи, повірені/уповноважені у справі збору податків, по­середники.

«є|аі?цїй» - збирання/стягнення податків, які проводили спеціальні податківці/екзактори, або командири військових підрозділів, що зупинялися на постої.

«євєктьі» - митні податки в Гетьманаті, які збиралися поряд з індуктою до середини XVHI ст.

«їнтєрцизах» - в угодах, контрактах.

Арк. 12.

«комматах» - стислих виразах, стислому викладі.

Арк. 12 зв.

«факцїй» - об’єднань, спілок, союзів.

Андрій Гурбик, В 'ячеслав Стпаніславський