ДОГОВІР МІЖ КРИМСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ ТА ВІЙСЬКОМ ЗАПОРОЗЬКИМ І НАРОДОМ МАЛОРОСИ, УКЛАДЕНИЙ ДЛЯ ВІЧНОЇ ДРУЖБИ, БРАТЕРСТВА ТА НЕРОЗРИВНОГО ВІЙСЬКОВОЮ СОЮЗУ (1711)
Хай нескінченні хвали будуть віддані милостивому Господові, творцеві всього сущого, що схвалив сталість і наполегливість у дотримуванні законів та угод і потім потвердив це через своїх посланців.
Водночас хай буде дяка й шана Його Святим Апостолам Мухаммедові, Ахмедові та Махмудові. Мухаммед знищив тих, хто не дотримувався цих договорів. Одночасно Бог приготував рай для всіх друзів і товаришів Мухаммеда, що відзначилися перед Пророком дотриманням і послухом договорам, - піднялися над іншими, ніби сходячи на гору.Ми проголошуємо - в землях, що простягаються далеко поза межами володінь нашого Повелителя, [включаючи] татар Криму та Перекопу, великих і малих но- гайців, а також гірських черкесів, і до відома сорока тисяч казанських татар, яких той Володар вирвав мечем із-під влади калмиків, і великих ногайців, і Всемогутньому та Блаженному Великому Ханові, Володареві Девлет-Гіреєві (хай Господь збереже його та його державу) та Хановому дворові, - що прибули посланці за згодою всього Війська та його керівників і доставили листи від Преславного Гетьмана українських і запорозьких козаків і від кошового, шановного Костянтина Гордієнка. Це шановні Дмитро Горленко, полковник прилуцький, Клим Довгополий, генеральний суддя, та Іван Максимович, генеральний писар. Зміст листа, що його вони виклали усно, такий. Раніше, за часів Хмельницького, українські козаки уклали договір про дружбу, братерство і союз із кримцями, в яких вони вбачали багато користі. Тепер українські та запорізькі козаки знову бажають об'єднатися з кримцями й визнати їх за друзів, братів і товаришів. Позаяк москаль наш ворог [і] завдав нам багато шкоди, то очевидно, що інтереси цих двох народів вимагають, аби вони об'єдналися й відшкодували втрати, яких зазнали від ворога - москаля та через його гніт. Тому ми бажаємо, щоб договори й угоди, укладені з Богданом Хмельницьким, були знову потверджені й на цій основі договір був поновлений.
Умови [що їх запропонували козаки] такі. По-перше, татари під жодним приводом не можуть завдавати шкоди козакам, їхнім родинам і їхній власності. їм слід дати можливість жити в мирі. Згідно з давнім звичаєм, вони повинні мати свободу вибирати, кого вони побажають, своїми провідниками й наставляти [їх] на провід. Ніхто не може, поширюючи безладдя, заважати сотникам і полковникам виконувати свої обов'язки,
Крім того, коли Преславний і Всемогутній Хан побажає написати листа Преславному Гетьманові, хай він і далі, згідно з давнім звичаєм, уживає таких висловів, як раніше вживав щодо Богдана Хмельницького. Хай [козаки] зберігають свої місця проживання, оселі та соляні розробки і мають право рибалити й полювати в своїх традиційних місцях.
Хай їм буде забезпечена свобода відправляти їхні релігійні обряди і хай жодної шкоди не буде завдано їхнім церквам і каплицям. Коротше, хай вона [Україна] буде вільним краєм, а вони [козаки] вільним народом. Взагалі, хай вони будуть ворогами всіх ворогів Хана та Кримської держави й друзями всіх їхніх друзів. Коли на те буде потреба, вони повинні надавати Кримові підкріплення й допомогу. Коли, з Божою милістю, ми разом витіснимо й ослабимо ворога так, що він попросить миру, тоді, достоту як ми були разом на початку й під час війни, так ми також маємо зберігати єдність, коли настане час підписувати мир, так щоби плани обох народів могли бути здійснені. Ми бажаємо, щоб на підставі цих угод Кримський Хан, його достойники й увесь кримський народ довіку жили в мирі зі своїми друзями та братами і щоб ніколи не відділилися одне від одного. Ми просимо, щоб обидві сторони узгодили непорушні й довгострокові умови й щоб оголосили про них публічно.
Коли вищезгадані посланці подали ці умови й виконали завдання свого посольства, керівники, достойники та мурзи зібралися в окремих місцях і почали наради. Кожен, хто мав мудрість, визнав цей договір правильним і складеним із Божою поміччю.
Ми [татари] також затверджуємо цей договір і обіцяємо, що в майбутньому не завдамо жодної шкоди українським і запорозьким козакам, їхнім родинам і їхньому майну.
Ми бажаємо бути друзями їхніх друзів, ворогами їхніх ворогів і надавати в скрутні часи всіляку підтримку. Ми не бажаємо жодним чином втручатися у вибори гетьмана та достойників. Ми не бажаємо з жодних причин завдавати шкоди їхнім краям, людям, кордонам, землям, соляним розробкам, рибальським і мисливським угіддям. Ми також маємо намір підтримувати з ними такі ж самі стосунки, як із їхніми предками, хоч би що робили деякі керівники чи люди серед [нашого] народу. Хай дороги залишаються відкритими для купців обох народів і хай вони, як у минулому, платять нормальне мито. Якщо виникне потреба, хай знову набуде чинності договір із Хмельницьким. Коли, Божою волею, ворог-мос- каль буде вигнаний, ослаблений і змушений попросити миру, тоді, так само як ми були поєднані й пов'язані договором у час війни, так і в мирний час ми будемо зберігати нашу єдність й обіцяємо, що не розлучимося до кінця наших днів.На підтвердження цих умов і договорів ми вручаємо їм цього листа, скріпленого печаткою. Покладаючи надію на Всемилостивого Господа, [ми заявляємо], що доки вони не порушать цього договору, доти наша повага до цих договорів зростатиме й ми втішатимемося взаємною дружбою.
Дано на річці Дніпрі, року Мохаммедового 1122-го,
5-го дня місяця зильхіча.
Аевлет-шах Мурза
Ахмет-шах Мурза
Ахмет-шах
Алі-шах Мурза Ширін
Мустафа Мурза Ширін
Гасан Бетмур Мурза
Тугмісмір Сегуд
Мурад-шах Мурза Ширін
Ельчагі Калга Ширін
Мехмет Сагмір Манкат
Мубарек Мурза Мансур
Ельчагі Хусейн
Гасан Мурза Мансур
Каплан Мурза Ширін
Султан Шахмерсей Мансур
Сефершах-бей
Чагі Артімур Мурза Баздаг
Хусейн-ага Бордаз Хаджіс Мурза Кіпей Адил Мурза Татам Ельчагі Хусейн Гасан Мурза Мансур
Укладений 23 січня 1711р. на виконання статті 3-ї «Пактів і Конституцій...» і передував спільному походу військ гетьмана П. Орлика, кримського хана Девлет- Гірея та польського воєводи И. Потоцького на Правобережну Україну наприкінці січня того ж року.
Документ уперше опублікований О.
Бодянським у 1847 р. з копії XVIII ст, зробленої М. Ханенком (Переписка и другие бумаги шведського короля Карла XII, польського Станислава Лещинского, татарского хана, турецкого султана, генерального писаря Филиппа Орлика и киевского воеводы Иосифа Потоцкого на латинском и польском языках // Чтения в Императорском обществе истории и древностей Российских при Московском университете. - 1847. - Кн. 1. - M., 1847. - С. 47-50). Ще одна копія цього документа віднайдена В. Александренком у Королівському архіві в Дрездені та опублікована в 1916 р. (Сборник статей и материалов по истории Юго-Западной России, издаваемый Киевской комиссией для разбора древних актов. - Вып. 2. - К., 1916. - С. 87-90). Ця копія була додатком до листа гетьмана П. Орлика кабінет-міністру польського короля та курфюрста Саксонії Августа II Сильного, графа Я. Г. фон-Флемінга від 5 листопада 1721 р. Згідно з дослідженнями О. Субтельного, копії цього документа, зроблені відповідно у 1711, 1731 та 1740 рр., зберігаються в Архіві Міністерства закордонних справ Франції (ААЕ. - Cor. Pol. Turquie,vol. 51, feuil 19; vol. 180, feuil 392; vol. 107, feuil 136). Ще одна копія знаходиться в архіві Григора Орлика в Дентевілі (Франція). Опубліковано у додатках до праць О. Субтельного (1981, 1994) та О. Кресіна (2001).Публікується у перекладі В. Кулика за виданням: Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. - K., 1994. - С. 188-190.