IV ЧЕТВЕРТИЙ УНІВЕРСАЛ Ц. РАДИ.

Народе України!

Твоєю силою, волею, словом утворилась на Українській Землі вільна Українська Народня Республіка. Здійснилася давня мрія Твоїх батьків, борців за волю й право робочого люду!

Та в трудну годину народилась воля України.

З приводу всього того не могли відбутися вибори до Україн­ських Установчих Зборів у визначенім нашим попереднім Універсалом реченці й не могли відбутися ті Збори, визна­чені на нинішній день, щоб перебрати з наших рук тимча­сову найвищу революційну власть над Україною, установити лад у нашій Народній Республіці й зорганізувати нове Пра­вительство.

А тим часом петроградське Правительство Народних Комісарів виповіло війну Україні, щоб повернути вільну Українську Республіку під свою власть, і посилає на наші землі свої війська — червону гвардію, большевиків, які граб- лять хліб у наших селян і без ніякої заплати вивозять його в Росію, не зоставляючи навіть зерна, приготовленого на засів, убивають невинних людей і сіють усюди анархію, убий­ство й злочин.

Ми, Українська Центральна Рада, робили всякі заходи, щоб не допустити до тої братовбийчої війни двох сусідніх народів, але петроградське Правительство не пішло нам на­зустріч і веде дальше кріваву боротьбу з нашим народом і Республікою.

Крім того те ж саме петроградське Правительство На­родних Комісарів починає проволікати заключения мира й за­кликає до нової війни, називаючи її «святою». Знов поллється кров, знов нещасний робочий люд буде мусіти приносити в жертву своє життя.

Ми, Українська Центральна Рада, вибрана з’їздами селян, робітників і салдатів України, в ніякім разі не можемо згоди­тися на те, ніяких війн піддержувати не будемо, бо україн­ський народ бажає мира й мир повинен прийти можливо як найскорше.

Та для того, щоб ні російське Правительство, ні ніяке инше не ставило перешкод Україні в установленню того бажаного мира, для того, щоб повести свій край до ладу, творчої праці, закріплення революції й нашої волі, ми, Українська Цен­тральна Рада, оповіщаємо всім горожанам України:

Віднині Українська Народня Республі­ка стає самостійною, від нікого незалеж­ною, вільною, суверенною Державою Укра­їнського Народу.

З усіма сусідніми державами, а саме: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною й иншими ми бажаємо жити в згоді й приязни, але ніяка з них не може вмішуватися в жит­тя самостійної Української Республіки.

Власть у ній буде належати тільки до народу України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, бу­демо правити ми, Українська Центральна Рада, представ­ництво робочого народу — селян, робітників і салдатів та ви­конуючий орган, який віднині буде називатися Радою народніх Міністрів.

І отеє, перш усього, поручаемо Правительству нашої Республіки, Раді Народніх Міністрів, від сього дня вести початі вже мирові переговори з ©середніми державами вповні самостійно й довести їх до кінця, не звертаючи уваги на ніякі перешкоди з боку яких небудь инших частей бувшої російської імперії, та встановити згоду, щоб наш край почав своє життя в спокою й мирі.

Щодо так званих большевиків і инших напасників, які розграблюють і руйнують наш край, то поручаемо Пра­вительству Української Народньої Республіки твердо й рішучо взятися за боротьбу з ними, а всіх громадян нашої Республі­ки закликаємо, щоб вони, не жаліючи свого життя, обороняли добробут і волю нашого народу. Народня Українська Держа­ва повинна бути очищена від насланих з Петрограду наємних наїздників, які нарушують права Української Республіки.

Безмірно тяжка війна, почата буржуазними правитель­ствами, вимучила наш народ, винищила наш край, знівечила добробут. Тепер сьому треба покласти край.

Одночасно з тим, коли армія буде демобілізуватися, по­ручаемо розпускати салдатів, а після затвердження мирових договорів розпустити армію зовсім, на місце постійної армії завести народню міліцію, щоб наше військо служило обороні робочого люду, а не забаганкам пануючих верств.

Знищені війною й демобілізацією місцевости мають бути відбудовані при помочи державного скарбу.

Коли наші вояки вернуться додому, народні ради — громадські й повітові й городські думи мають бути переви- брані в часі, який буде установлений, щоб і вони мали в них голос. Міжтим, щоб установити таку власть, до якої мали-б довірря й яка спіралася-б на всі революційно-демократичні верстви народа, має Правительство додати до помочи місцевим самоврядуванням ради робітничо-селянських і салдатських депутатів, вибраних із місцевих людей.

В земельних справах комісія, вибрана на останній сесії Центральної Ради, вже виробила закон про передачу зем­лі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу ска­сування власности й соціалізацію землі згідно з нашою поста­новою на 7 сесії.

Сей закон буде розглянено за кілька днів на повній сесії Центральної Ради й Рада Міністрів уживе всіх способів, щоб передача землі земельними комітетами в руки трудящих від­булася ще з початком весняних робіт.

Ліси, води й усі підземні багатства, як добро українсько­го трудового народу, переходять у розпорядження Народньої Української Республіки.

Війна забрала для себе всі трудові сили нашої країни. Більшість підприємств, фабрик і робітень виробляли тільки те, що було необхідне для війни, й народ зостався зовсім без товарів. Тепер війні кінець.

Раді Народніх Міністрів поручаемо негайно пристосувати всі заводи й фабрики до мирних обставин, до виробу про­дуктів, необхідних для робочих мас.

Та сама війна дала сотки тисяч безробітних і інвалідів. В самостійній Народній Республіці України не повинен страж­дати ні один трудящий чоловік. Правительство Республіки має підняти промисл держави, має зачати творчу роботу по всіх галузях, де всі безробітні могли-б найти працю й прило­жите свої сили, й прийняти всі міри для обезпечення покалі­ченим і потерпівшим від війни.

При старім ладі торговці й всілякі посередники наживали на бідних, пригнічених клясах надмірі капітали.

Відтепер Українська Народня Республіка бере в свої руки найважнійші областе торговлі й усі доходи з неї обертає на користь народу.

Торговлю товарами, які мається привозити зза границі й вивозити за границю, вестиме сама наша держава, щоб не було такої доріжні, через яку завдяки спекулянтам терплять найбіднійші верстви.

Для виконання сього поручаемо Правительству Рес­публіки виробити й представити до затвердження закони про се, також про монополі заліза, вугля, шкур, тютюну й инших

продуктів і товарів, з котрих податки найбільше обтяжували робочі кляси в користь нетрудових.

Так само поручаемо установити державно-народню кон­тролю над усіма банками, що через кредити нетрудовим клясам помагали експлуатувати трудові маси. Відтепер кредитова по­міч банків має йти передовсім на піддержку трудовому населенню й на розвиток народнього господарства Україн­ської Народньої Республіки, а не для спекуляції й ріжно- родної банкової експлуатації.

На грунті анархії, неспокоїв у життю й недостачі продук­тів зростає невдоволення серед деяких частин населення. Тим невдоволенням користуються ріжні темні сили й тягнуть неосвідомлених людей до старих порядків. Ci темні проти- революційні сили бажають знову піддати всі вольні народи під одно царське ярмо — Росії. Рада Народніх Міністрів по­винна безпощадно боротися з усіма контрреволюційними си­лами й кождого, хто призиває до постання проти самостійної Української Народньої Республіки й до повороту старого ладу,— карати яко за державну зраду.

Всі демократичні свободи, проголошені Третім Універ­салом Української Центральної Ради, потверджується й окре­мо проголошується: в самостійній Українській Народній Рес­публіці всі народи користуються правом національно-пер­сональної автономії, яку признано за ними законом 22 січня.

Все перечислене в Універсалі, чого не вспіємо виконати ми, Центральна Рада й наша Рада Міністрів, у найблищі тижні виконають, справдять і до оконечного ладу доведуть Укра­їнські Установчі Збори.

Ми поручаемо всім нашим громадянам перевести вибори як найбільш енергічно, підняти всі зусилля, щоб підрахунок голосів був закінчений як найскорше, щоб за пару тижнів зібралися наші Установчі Збори,— найвищий господарь і управитель нашої землі, й Констітуцією нашої незалежної Української Народньої Республіки закріпили свободу, поря­док і добробут на добро всього трудового народу її на тепер і на будучі часи. Сей найвищий наш орган має рішити про федеративну зв’язь з народніми республіками колишньої російської імперії. До того ж часу всіх горожан самостійної Української Народньої Республіки зазиваємо стояти непохит­но на сторожі добутої свободи й прав нашого народу й усіма силами боронити свою долю від усіх ворогів селянсько- робітничої Української Республіки. Українська Центральна Рада. У Київі. 9(22) січня 1918 р.

Винниченко В. К. Відродження нації.— Київ — Відень, 1920,— Ч. II,— С. 244—252.

Добровольное общество любителей книги Украинской CCP