Кореспондентські відносини
Предметом цих відносин є переважно два види операцій: з обслуговування клієнтів і власне міжбанківські операції.
До перших належать операції з комерційних угод клієнтів та надання їм трастових послуг: платежі на основі різних форм розрахунків (дебетових і кредитових переказів, акредитиву, інкасо), кліринг, операції з цінними паперами, надання гарантій та ін. Власні операції банків охоплюють активні й пасивні операції, купівлю і продаж валют, цінних паперів та ін.Банки, особливо великі, надають також інформаційні, консультаційні послуги, взаємодіють у процесі видачі консорціумних кредитів.
Існує три основних види систем кореспондентських відносини, які встановлюються:
безпосередньо між банківськими установами (прямі кореспондентські відносини);
між банківськими установами і центральним банком;
через клірингові установи.
Кореспондентські відносини переважно супроводжуються відкриттям рахунків (відносини з рахунком) на взаємній основі (один в одного, рис. 6.11) або в односторонньому порядку (тільки в одного з партнерів, як правило, у великого банку). Вибір на користь взаємних або односторонніх кореспондентських відносин залежить від різних чинників: взаємних потоків платежів, ціни і попиту на ринку кредитних ресурсів, можливості участі в торгах на регіональних валютних біржах, а також можливості оперативного відкликання коштів, що містяться на кореспондентських рахунках.
Рис. 6.11. Схема документообігу при прямих кореспондентських відносинах між банківськими установами.
Можливі також відносини між кореспондентами без рахунка,
коли взаємні розрахунки здійснюються за рахунками, відкритими ними у третій кредитній установі.
Окремий випадок такої структури договірних зв\'язків - розрахунки через кореспондентські рахунки, відкриті в установах центрального банку (рис. 6.12). Однак вони можуть проводитися і через рахунки, відкриті у будь-якій банківській установі, яка переважно є великим центром міжбанківських розрахунків.
Рис. 6.12. Схема документообігу при міжбанківських розрахунках через
центральний банк.
Ще один вид кореспондентських відносин - через клірингові центри, в яких відкриваються клірингові рахунки, - як різновид кореспондентського рахунка для проведення клірингу (рис. 6.13). При цьому рівновеликі фінансові вимоги та зобов\'язання погашаються, а сальдо списується (дебетове) або зараховується (кредитове) на основний кореспондентський рахунок.
Рис. 6.13. Схема документообігу при міжбанківських розрахунках
через клірингову установу.
Для встановлення кореспондентських відносин банківські установи обмінюються листами. Сторони домовляються, за якими рахунками будуть здійснюватись взаємні розрахунки, обмінюються зразками підписів посадових осіб, тарифами комісійних винагород, домовляються про те, чий телеграфний ключ буде застосовуватись для засвідчення справжності виставлених ними платіжних доручень. Банківські установи, які встановили між собою кореспондентські відносини, називають одна одну кореспондентами.
Таким чином банки стають кореспондентами, тобто одночасно виступають клієнтами один стосовно одного. Банки-кореспонденти за характером своєї діяльності мають доповнювати один одного з метою найповнішого задоволення потреб своїх клієнтів у банківських послугах.
Необхідність у кореспондентських відносинах виникає, коли банк не може запропонувати певні послуги своїм клієнтам або коли відомо, що інший банк зробить це швидше, краще та дешевше. З огляду на це й обирають банки-кореспонденти. Далі укладаються кореспондентські договори (угоди).