Іпотекодержатель

іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання.

У разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Предметом іпотеки можуть бути один або кілька об’єктів нерухомого майна за таких умов:

• нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або

на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

• нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього

відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

• нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об’єкт права власності, якщо інше не встановлено Законом України «Про іпотеку».

Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінювання предмета іпотеки відповідним суб’єктом оцінної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право

задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі

327

або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.