Вступ

Актуальність питань правового регулювання використання, від­творення та охорони ґрунтів в Україні визначена Основними напря­мами (стратегією) державної екологічної політики України на пері­од до 2020 року (далі — Стратегія), затвердженими Законом України від 21 грудня 2010 року.

Вирішення питань раціонального використання, відтворення і охорони ґрунтів передбачено кількома цілями Стратегії. Так, згідно із ціллю 2 «Поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки» в частині охорони земель і ґрунтів передбачено: зменшення до 2020 року в середньому на 5—10 відсотків площ орних земель в областях шляхом виведення із складу орних земель схилів крутизною більш як 3 градуси, земель водоохоронних зон, консер­вації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь з подальшим їх залісненням у лісовій та лісостеповій зонах та залуженням у степовій зоні; забезпечення до 2015 року повного врахування природоохоронних вимог у процесі відведення земель для розміщення об’єктів промисловості, будівни­цтва, енергетики, транспорту і зв’язку та під час вирішення питань щодо вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення зе­мельних ділянок; розроблення і впровадження до 2020 року системи управління агроландшафтами лісомеліоративними методами на заса­дах сталого розвитку.

Відповідно до цілі 4 Стратегії «Інтеграція екологічної політики та вдосконалення системи інтегрованого екологічного управління» передбачається впровадження систем екологічного управління та підготовка державних цільових програм з екологізації окремих галу­зей національної економіки, в тому числі й до сфери використання, відтворення та охорони ґрунтів, що передбачають технічне пере­оснащення, запровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів, а в сільському господарстві: створення умов для широкого впровадження екологічно орієнтованих та органічних технологій ведення сільського господарства та досягнення у 2020 році їх використання та двократного збільшення площ їх використання у 2020 році до базового рівня.

Ціль 6 Стратегії' «Забезпечення екологічно збалансованого при­родокористування» передбачає, зокрема, збільшення до 2020 року частки земель, що використовуються в органічному сільському гос­подарстві, до 7 відсотків.

Серед інструментів реалізації державної екологічної політики для питань правового регулювання використання, відтворення ґрунтів найбільший інтерес становлять: технічне регулювання та стандар­тизація у сфері охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки (п. 4.7), яке спрямоване на впро­вадження науково обґрунтованих та безпечних для навколишньо­го природного середовища і здоров’я населення вимог до процесів, товарів та послуг; законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища (п. 4.8), за допомогою якого, з метою удо­сконалення природоохоронної діяльності підприємств, необхідно здійснювати збалансовану політику, спрямовану на підвищення ви­мог і відповідальності суб’єктів господарювання за забруднення навколишнього природного середовища і на стимулювання впро­вадження природоохоронних заходів. З цією метою необхідно перед­бачити підвищену відповідальність за забруднення навколишнього природного середовища і компенсацію завданих збитків, включа­ючи повну вартість рекультивації/санації забруднених ґрунтів/під- земних вод.

Водночас на сьогодні науково-правові питання регулювання ви­користання, відтворення та охорони ґрунтів є мало розробленими в Україні, однак дуже важливими, адже ґрунт, як компонент поверхні землі, — один з найважливіших природних об’єктів, головне природ­не багатство, оскільки володіє унікальною властивістю — родючістю. Це визначило для суспільства завдання впродовж тривалого часу ви­вчати ґрунт і як ресурс, і як засіб виробництва первинної сільськогос­подарської продукції. Зростання використання природних ресурсів та збільшення народжуваності в останні десятиліття зумовлює еколо­гічну спрямованість вивчення ґрунтів передусім як середовища пере­бування і життєдіяльності рослин, тварин і мікроорганізмів, їх ролі у забезпеченні планетарних колообігів води, атмосферного повітря, хімічних елементів і живих речовин. Власне у ґрунтах проживає 92 % нині відомих генетичних видів живих організмів, загальна біомаса рослин і тварин, пов’язаних з ґрунтом, становить 99,8 % від усієї біо­маси планети Земля.

Реалізація системи нормативного забезпечення охорони земель та якості ґрунтів, спрямованої на проведення єдиної державної політи­ки за цим напрямом, надасть можливість впровадження ефективних заходів з раціонального їх використання, відтворення та охорони, збереження їхньої родючості, цільового використання, підвищення врожайності і якості вирощуваної сільськогосподарської продукції на них, що сприятиме виконанню відповідних вимог земле- та ґрунто- охоронного законодавства.

Реагуючи на незадовільний стан ґрунтового покриву, правова на­ука проводить активний пошук підходів, форм і механізмів вирішен­ня проблеми раціонального використання, відтворення та охорона ґрунтів нормами права, формуючи та пропонуючи законодавцю пра­вові засоби їх вирішення.

Важливе значення у дослідженні змісту правового забезпечення раціонального використання ґрунтів, передусім земель сільськогос­подарського призначення як пріоритетної категорії земель земель­ного фонду, його характерних правових ознак та відмінностей від правового режиму земель інших категорій, мають положення науко­вих праць В. І. Андрейцева, Г. І. Балюк, І. М. Бакай, А. Г. Бобкової, Л. В. Бориславського, О. А. Вівчаренка, Я. 3. Гаєцької-Колотило, А. П. Гетьмана, В. К. Гуревського, В. М. Єрмоленка, І. І. Каракаша,

H. Р. Кобецької, Т. О. Коваленко, Т. Г. Ковальчук, В. В. Костицького,

I. О. Костяшкін, С. М. Кравченко, М. В. Краснової, П. Ф. Кулинича, Т. В. Лісової, Н. Р. Малишевої, Р. І. Марусенка, А. М. Мірошничен­ка, В. Л. Мунтяна, В. В. Носіка, Т. К. Оверковської, О. М. Пащен­ка, О. О. Погрібного, В. К. Попов, Л. В. Ришкової, В. І. Семчика, А. М. Статівки, В. Д. Сидор, Н. І. Тітової, В. Ю. Уркевича, В. І. Федо­ровича, С. В. Хомінець, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги, В. В. Ян­чука, В. 3. Янчука та ін.

Автором використано доробки таких вчених російської правової науки у галузі екологічного та земельного права, як Ф. Х. Адиханова, Г. А. Аксеньонка, Г. Ю. Бистрова, С. О. Боголюбова, М. М. Бринчука, О. К. Голіченкова, Ю. Г. Жарікова, О. А. Забелишинського, М. І. Ко­зиря, О. С. Колбасова, Ж. Х. Косанова, М. І. Краснова, І. О. Красно­вої, О. І. Крассова, В. В. Петрова, Г. І. Петрова, Т. Т. Тагірова, Г. В. Чу­букова та інших.

Науково-теоретичною базою монографії стали праці вчених- ґрунтознавців: С. А. Балюка, І. М. Гоголева, Г. В. Добровольського, О. П. Канаша, І. А. Крупенікова, В. В. Медведева, Л. Я. Новаков- ського, В. Ф. Петриченка, С. П. Позняка, Г. І. Швебса, О. С. Яков­лева та інших.

Сучасне аграрне, земельне й екологічне законодавство України не повною мірою вирішує проблеми забезпечення належного викорис­тання, відтворення та охорони ґрунтів. Для України життєво важливо створити зразковий рівень використання та управління ґрунтовими ресурсами, що передбачає створення, насамперед, довгострокової стратегії використання, відтворення, охорони і управління ґрунтови­ми ресурсами та всебічний контроль за виконанням їхніх функцій.

Враховуючи незадовільний стан ґрунтового покриву України, необхідно при формуванні і реалізації правової бази ґрунтокористу- вання надати перевагу дії правових засобів щодо охорони ґрунтових ресурсів. Досягнення цього завдання можливе на основі нової науко­вої парадигми, яка матиме ґрунтоохороний характер. Повинні бути сформульовані теоретичні основи і механізм правового регулювання раціонального використання, відтворення та охорони ґрунтового по­криву України. Сьогодні надзвичайно важливо зберегти унікальну робочу силу українських ґрунтів і задіяти для цього низку організа­ційних, технологічних, правових і соціальних механізмів їх охоро­ни. Ґрунтозбереження має стати головним стратегічним напрямом аграрної та земельної реформ незалежно від форм права власності на землю і права землекористування. Цим важливим питанням присвя­чене запропоноване монографічне дослідження.

Автор глибоко вдячна шановному науковому консультанту док­тору юридичних наук, завідувачу кафедри екологічного права Київ­ського національного університету імені Тараса Шевченка професору М. В. Красновій. Щирі слова подяки висловлює рецензентам: докто­ру юридичних наук, професору, академіку НАПрН України, завідува­чу відділу проблем аграрного, земельного, екологічного та космічного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України

H. Р. Малишевій, доктору юридичних наук, професору, завідувачу ка­федри аграрного, земельного та екологічного права імені академіка В. 3. Янчука Національного університету біоресурсів та природоко­ристування України В. М. Єрмоленко та доктору юридичних наук, професору кафедри земельного та аграрного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого В. Ю. Уркевичу.

Особлива вдячність за корисні поради і реальну допомогу в напи­санні цієї роботи та підготовці її до видання — кандидату юридич­них наук, академіку Української академії наук, заслуженому юристу України, професору кафедри аграрного, земельного та екологічно­го права Національного університету «Одеська юридична академія»

I.

Зі словами великої людської подяки авторка віддає належну шану пам’яті свого вчителя — доктора юридичних наук, академіка Академії правових наук України, заслуженого діяча науки і техніки України, професора О. О. Погрібного, який виступав науковим керівником кандидатської дисертації, що стало підґрунтям даної монографії.

Запропоноване видання не претендує на вичерпне висвітлення усіх зазначених питань, але у певній міри воно усуває дослідницьку прогалину, що утворилася у цій сфері. Сприйнятий у роботі комп­лексний аналіз змісту вимог чинного законодавства щодо визначен­ня ґрунтів як об’єкта правовідносин використання, відтворення та охорони, законодавчої регламентації відповідальності за порушення ґрунтів, а також урахування сучасних здобутків юридичної науки та практичних результатів здійснення правової охорони ґрунтів може надати новий поштовх для вдосконалення правового регулювання земельних відносин з метою покращання екологічного стану ґрун­тів. Запропоновані висновки можуть використовуватися в процесі законотворчої роботи над вдосконаленням аграрного, земельного та екологічного законодавства, зокрема, при розробці нових норматив­но-правових актів.