ВСТУП

Актуальність теми. Однією з проблем боротьби зі злочинністю в Україні є рецидивна складова, питома вага якої у її загальній структурі щорічно, розпочинаючи з 1991 року по даний час, сягає 24 % [112, с.

Як показали результати спеціальних досліджень, у структурі суб’єктів злочинів даного виду значне місце та роль відіграють так звані раніше судимі особи, особливо ті, які відбували покарання у виді позбавлення волі. Невизначеність змісту та правового статусу цієї категорії осіб на науковому та практичному рівнях, як свідчить практика, виступає однією з обставин, що негативно впливає на стан протидії рецидивній злочинності. А це, у свою чергу, створює значні складності для діяльності персоналу кримінально-виконавчих установ закритого типу, знижує ефективність впливу на засуджених основних засобів виправлення та ресоціалізації, а також не дозволяє належним чином здійснити їх класифікацію та розподіл по виправних і виховних колоніях, а в остаточному результаті - обумовлює вчинення цією категорією осіб нових злочинів у ході та після відбування покарання у виді позбавлення волі (у середньому від 400 (з 1991 р. до 2013 р.) до 300 (у 2014 - 2015 рр.).

Досі на теоретико-прикладному рівні не визначена також проблема часових меж такої правової категорії, як «раніше судимі особи». Зокрема, не з’ясовано, чи відносяться до зазначених осіб ті із них, судимість з яких знята та погашена у встановленому законом порядку (ст. 89-91 КК України); чи має юридичне значення факт реального або умовного відбування покарання засудженим; чи слід вважати такими особами тих із них, які відбували покарання, не пов’язані з позбавленням волі т.

Саме зазначені та інші обставини й детермінують як вчинення рецидивних суспільно небезпечних діянь у цілому в Україні, так і нових злочинів засудженими у ході відбування покарання у виді позбавлення волі, тобто в наявності є складна практична проблема, що потребує вирішення на доктринальному, правовому, включаючи кримінально-виконавчий, організаційному, фінансовому та інших рівнях.

У науці означена проблематика є не новою. Досить потужне методологічне підґрунтя у цьому напрямі створили такі вітчизняні учені, як: Л. В. Багрій- Шахматов, В. С. Батиргареєва, І. Г. Богатирьов, Р. В. Вереша, В. К. Грищук, В. О. Глушков, В. В. Голіна, І. М. Даньшин, Т. А. Денисова, С. Ф. Денисов,

0. М. Джужа, В. Н. Дрьомін, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, В. С. Зеленецький, О. О. Кваша, П. П. Козлов, О. Г. Колб, О. М. Костенко,

1. М. Копотун, М. І. Мельник, В. О. Меркулова, А. А. Музика, О. М. Неживець, В. І. Осадчий, Н. М. Пісоцька, В. М. Попович, А. Х. Степанюк, Є. Л. Стрельцов, В. Я. Тацій, В. П. Тихий, В. М. Трубников, В. О. Туляков, Є. В. Фесенко, П. Л. Фріс, О. Г. Фролова, М. І. Хавронюк, С. В. Царюк, Ю. А. Чеботарьова, О. В. Щербина, Д. В. Ягунов, І. С. Яковець, О. М. Ярмиш, С. С. Яценко, М. М. Яцитттин та ін.

За кордоном означеною проблематикою займалися такі науковці: Ю. В. Баранов, Е. Баумер, Н. А. Бєляєв, С. Н. Бичков, Ю. В. Бишевський, Ю. І. Блохін, В. В. Городнянська, К. Едгар, І. І. Євтушенко, Е. В. Жидков, К. Е. Ігошев, В. М. Кудрявцев, С. І. Курганов, С. Леленталь, Д. К. Оразаєва, Ю. Ф. Соцький, О. В. Старков, Н. А. Стручков, Г. Ф. Хохряков, Е. Г. Шкредова та ін.

Разом з тим спеціальні комплексні дослідження, присвячені вивченню кримінально-виконавчих засад виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк щодо раніше судимих осіб, розроблені не повною мірою, на дисертаційному рівні не вивчались, що й зумовило вибір теми, об’єкта, предмета, мети і задач даної наукової розробки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема даного дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Східноєвропейського університету імені Лесі Українки (протокол № 4 від 27 листопада 2014 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико- прикладних положень, спрямованих на удосконалення кримінально-виконавчих засад виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк щодо раніше судимих осіб в Україні.

Досягнення мети обумовлює вирішення таких основних задач:

1) визначити стан наукового дослідження проблем виконання та відбування покарання щодо раніше судимих осіб у місцях позбавлення волі;

2) здійснити історико-правовий аналіз виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі раніше судимими особами;

3) з’ясувати поняття та види рецидиву злочинів в Україні;

4) визначити поняття та здійснити класифікацію раніше судимих осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі;

5) здійснити кримінально-правову, кримінологічну та кримінально- виконавчу характеристику раніше судимих осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі;

6) вивчити зміст сучасної політики у сфері виконання покарань України щодо раніше судимих осіб у контексті міжнародно-правових вимог і практики;

7) обґрунтувати напрямки удосконалення класифікації та розподілу раніше судимих осіб за видами кримінально-виконавчих установ закритого типу;

8) сформулювати пропозиції щодо підвищення в Україні ефективності застосування режиму виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі щодо раніше судимих осіб.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у ході реалізації кримінально-виконавчих засад виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк щодо раніше судимих осіб в Україні.

Предметом дослідження є кримінально-виконавчі засади виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк щодо раніше судимих осіб.

Методи дослідження визначаються специфікою роботи та поставленими задачами. Загальним методом у роботі є діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ у їх суперечностях, розвитку та змінах, що дає можливість об’єктивно оцінити сучасний стан протидії рецидивній злочинності, у тому числі на кримінально-виконавчому рівні. У дослідженні також використано дедуктивний метод, за допомогою якого у цій роботі сформульовано висновки по розділах роботи та у цілому по дисертації; порівняльно-правовий метод застосовано при аналізі чинного законодавства та практики України, а також міжнародно-правових підходів стосовно виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі щодо раніше судимих осіб (підрозділ 3.1); формально-логічний метод використано при вивченні теоретичних напрацювань представників вітчизняної і зарубіжної науки та визначенні стану наукових досліджень із означеної проблематики (підрозділ 1.1); формально-догматичний метод став основою для дослідження правових підстав класифікації та розподілу раніше судимих осіб за видами кримінально-виконавчих установ закритого типу (підрозділ 3.1); системно- структурний метод дав можливість з’ясувати зміст режиму виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, його місце і роль у системі засобів виправлення та ресоціалізації раніше судимих осіб (підрозділ 3.3); історико-правовий метод використано під час дослідження правових умов виконання покарань щодо раніше судимих осіб в Україні (підрозділ 1.2); за допомогою системно-функціонального методу визначено роль сучасної політики України у сфері виконання покарань у контексті запобігання рецидивній злочинності (розділи 1-3); логіко-семантичний метод та метод аналізу словникових визначень застосовано для формування понятійного апарату дисертації (підрозділи 1.3, 3.1, 3.2); статистичний - при вивченні емпіричних даних та у процесі дослідження статистичного матеріалу з метою отримання математичного підґрунтя опрацювання результатів опитування та обґрунтування загальних висновків по підрозділах дисертації (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3).

Соціологічні методи дослідження (анкетування, інтерв’ювання) застосовано для вивчення думки фахівців і засуджених з відповідних питань, що розглядаються, та з’ясування соціальної результативності певних правових норм і організаційних заходів з формування кримінально-виконавчих засад виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі щодо раніше судимих осіб (у всій дисертації).

Емпіричну базу дослідження становлять дані державної статистики, матеріали Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України, Державної пенітенціарної служби України та результати використання конкретно-соціологічних методів дослідження об’єкта і предмета цієї дисертації, анкетування 139 осіб з числа персоналу виправних колоній та територіальних управлінь (у Волинській, Житомирській та Хмельницькій областях) Державної пенітенціарної служби України, 280 раніше судимих осіб, які відбували покарання у виді позбавлення волі, 300 матеріалів дисциплінарної практики щодо засуджених в установах виконання покарань (у зазначених вище регіонах

України), а також дані, одержані внаслідок ознайомлення з матеріалами 150 архівних кримінальних проваджень (справ), розглянутих упродовж 20052014 рр. судами Волинської та Хмельницької областей.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що зазначене дослідження є одним з перших в українській кримінально-виконавчій науці комплексним дослідженням, присвяченим безпосередньому аналізу кримінально-виконавчих засад виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі щодо раніше судимих осіб в Україні.

На основі проведеного дослідження сформульовано та обґрунтовано низку положень, висновків і пропозицій, що мають важливе значення для практики виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі, а саме:

вперше:

- здійснено класифікацію раніше судимих осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, а саме: залежно від заходів кримінально-правового впливу, які застосовувались до них: 1) особи, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; 2) особи, які раніше відбували покарання, не пов’язані з позбавленням волі; 3) особи, які раніше відбували покарання та судимість з яких знято або погашено в установленому законом порядку (ст.

- встановлено основні детермінанти, що обумовлюють вчинення правопорушень і злочинів з боку раніше судимих осіб, а саме: 1) загальні причини злочинності, що залежать від умов життя, виховання, навчання, роботи засуджених до потрапляння в місця позбавлення волі; 2) загальні причини злочинності, що специфічно переломлюються через умови життя, побуту, діяльності засуджених у місцях позбавлення волі; 3) спеціальні (пенітенціарні) причини й умови злочинності, пов’язані з перебуванням особи в місцях позбавлення волі;

- виведено науково обґрунтовані шляхи підвищення ефективності режиму виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі щодо раніше судимих осіб: 1) удосконалення кримінально-виконавчого законодавства у сфері виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк щодо раніше судимих осіб; 2) забезпечення на практиці виконання вимог окремого тримання раніше судимих осіб у кримінально-виконавчих установах закритого типу; 3) блокування впливу кримінальної субкультури на засуджених;

- з’ясовано зміст сучасної політики у сфері виконання покарань щодо раніше судимих осіб у контексті міжнародно-правових вимог і практики, а саме: доведено, що реалізація вимог міжнародних стандартів щодо диференціації засуджених з урахуванням попередньої судимості вимагає: 1) створення у виправних колоніях середнього та максимального рівнів безпеки двох секторів: а) для вперше засуджених до позбавлення волі; б) для осіб, які відбували покарання у виді позбавлення волі; 2) створення спеціальної виправної колонії максимального рівня безпеки для утримання засуджених чоловіків, які під час відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк активно пропагували тюремну субкультуру, посідали верхні щаблі в ієрархії засуджених або очолювали неформальні угруповання засуджених негативної спрямованості;

удосконалено:

- поняття «характеристика раніше судимої особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі», під якою запропоновано розуміти опис взаємопов’язаних соціально значущих кримінально-правових, кримінологічних та кримінально-виконавчих ознак раніше судимої особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі в УВП, на підставі якого здійснюється вивчення особистості засудженого, вибір та застосування засобів виправлення та ресоціалізації персоналом виправної колонії та громадськості під час виконання покарання у виді позбавлення волі;

- кримінально-виконавчу характеристику засуджених, а саме визначено, що у змісті ознак кримінально-виконавчої характеристики раніше судимої особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, лежить її ставлення до визначених ст. 6 КВК України засобів виправлення та ресоціалізації, які до неї застосовуються адміністрацією виправної колонії, та тих неформальних вимог поведінки, які ставить перед особою спільнота засуджених: 1) ставлення засуджених до встановленого порядку виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі; 2) ставлення засуджених до суспільно корисної праці; 3) ставлення засуджених до соціально-виховної роботи; 4) ставлення до загальноосвітнього та професійно-технічного навчання; 5) ставлення до заходів громадського впливу; 6) ставлення до неформальних норм поведінки та сприйняття раніше судимою особою тюремної субкультури;

- поняття рецидиву злочинів, а саме запропоновано визнавати рецидивом злочинів вчинення нового злочину особою, яка має судимість за інший злочин, вчинений умисно або з необережності;

дістали подальшого розвитку:

- теоретико-прикладні підходи, що пов’язані з правовим регулюванням питань класифікації та розподілу раніше судимих осіб за видами кримінально - виконавчих установ закритого типу, а саме визначено необхідність:

1) встановлення законодавчого регулювання розподілу засуджених за видами УВП; 2) включення до особової справи раніше судимої особи, яка направляється для відбування покарання до виправної колонії, характеристики установи виконання покарань, у якій дана особа відбувала покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або арешту; 3) визначення у кримінально-виконавчому законодавстві поняття особи, яка раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі; 4) створення єдиної систематизованої інформаційної системи, яка міститиме кримінально-правову, кримінологічну та кримінально-виконавчу характеристику щодо засуджених, які раніше відбували або відбувають покарання у виді позбавлення волі;

- положення доктринального характеру щодо видозміни на нормативноправовому рівні змісту сучасної кримінально-виконавчої політики України, а саме: 1) щодо долучення органів пробації до виправлення та ресоціалізації раніше судимих осіб; 2) щодо надання засудженим, які працюють, щорічної оплачуваної відпустки та можливості короткочасного виїзду за межі виправної колонії.

Практичне значення одержаних результатів. Визначення кримінально- виконавчих засад виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі щодо раніше судимих осіб має важливе теоретичне та практичне значення. Окремі положення дослідження використані у:

- правотворчості: у результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України у сфері виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі щодо раніше судимих осіб (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України № 46/6-617 від 12 серпня 2015 р.) (Доадаток А.1);

- правозастосовній діяльності: використання одержаних результатів покращить практичну діяльність органів та установ виконання покарань (акт впровадження управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області від 19 березня 2015 р.) (Додаток В);

- навчальному процесі: матеріали дисертації використовуються при вивченні таких навчальних дисциплін, як «Кримінальне право», «Кримінально- виконавче право», «Кримінологія» (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького № 26/1/443 від 15 квітня 2015 р.) (Додаток Б).

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем особисто та є самостійним комплексним дослідженням. Викладені в роботі наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані автором самостійно. У науковій статті «Первинна класифікація осіб, засуджених до позбавлення волі, як засіб попередження рецидивної злочинності», підготовленій у співавторстві з Б. М. Телефанком, авторський доробок становить 75,0 %. При цьому наукові ідеї, що належать співавтору вказаної праці, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднено автором у восьми виступах на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: міжнародній науково- практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (м. Львів, 13-15 квітня 2007 р.); IV міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання

реформування правової системи України» (м. Луцьк, 1-2 червня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів України» (м. Хмельницький, 14 листопада 2008 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів і військових формувань України» (м. Хмельницький, 20 листопада 2009 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів і військових формувань України» (м. Хмельницький, 19 листопада 2010 р.); ІІІ міжнародній науково- практичній конференції, присвяченій 10-річчю Міжнародного гуманітарного університету «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (м. Одеса, 28 жовтня 2011 р.); V Всеукраїнській науково- практичній конференції «Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів і військових формувань України» (м. Хмельницький, 7 грудня 2012 р.); звітній науковій конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів Львівського державного університету внутрішніх справ «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 28 вересня 2012 р.).

Публікації. Основні положення даного дослідження дістали відображення у 15 наукових працях, у тому числі: у 7 наукових статтях, з них 5 опубліковано у збірниках, що входять до переліку фахових видань, визначених МОН України, та 2 - у зарубіжних наукометричних виданнях, а також у 8 тезах науково - практичних конференцій.