<<
>>

Висновки до розділу 2

1. З’ясування змістової суті поняття «раніше судима особа» дозволило по- новому підійти до розуміння значення кримінально-виконавчих досліджень особи злочинця. Визначено необхідність врахування у даному понятті як формальних ознак, так і соціальної складової людини, тих її особливостей, які пов’язані із злочинною поведінкою, повторним вчиненням злочину.

Встановлено, що в ході виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк особистісні характеристики раніше судимих осіб змінюються протягом строку відбування покарання, що впливає на зарахування засудженого до того чи іншого типу особи злочинця або класифікаційної групи. Доведено, що знання персоналом УВП особистісних характеристик, особливостей класифікації та типології раніше судимих осіб повинне бути основою виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк, дозволить більш ефективно застосовувати засоби виправлення та ресоціалізації засуджених, а також запобігати вчиненню злочинів та інших протиправних дій в УВП. Про наявність прогалин у правозастосовній практиці свідчать результати опитування раніше судимих осіб: 9 % засуджених вказують, що під час застосування засобів виправлення та ресоціалізації не враховується характеристика раніше судимих осіб, 14 % вважають, що враховується лише частково. З огляду на це запропоновано визначити у ч. 4 ст. 6 КВК України кримінально-правову, кримінологічну та кримінально-виконавчу характеристику засуджених як підставу застосування засобів виправлення і ресоціалізації засуджених, а також видозмінити ч. 2 ст. 95 КВК України шляхом включення кримінально-виконавчої характеристики до підстави складання індивідуальної програми соціально-виховної роботи.

Для вирішення існуючих проблем у цьому напрямку в роботі запропоновано також здійснювати класифікацію засуджених в залежності від застосування до них заходів кримінально-правового впливу, залежно від часу вчиненого злочину, а також на підставі характеристик раніше судимої особи в різні періоди відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

2. Визначено кримінально-правову характеристику раніше судимих осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, зокрема встановлено, що у загальній структурі засуджених до позбавлення волі на певний строк ця категорія осіб складала 43 %. Питома вага раніше судимих осіб, які мали дві судимості, становила 40,75 %, решта (59,25 %) - три і більше судимостей. Частка загального рецидиву злочинів становила 38,7 %, спеціального - 61,3 %. Найвищий рівень рецидивних проявів спостерігався в перші шість місяців після звільнення від відбування покарання (25 %). 33,57 % раніше судимих осіб вчинили останній злочин у співучасті, більше половини (52,14 %) раніше судимих осіб вчинили останній злочин у стані алкогольного сп’яніння, Засуджувалися раніше судимі особи до таких строків покарання у виді позбавлення волі на певний строк: 21,79 % - від 1 до 3 років; 32,14 % - від 3 до 5 років, 22,5 % - від 5 до 10 років, 23,57 % - більше 10 років. Тривалість злочинної діяльності раніше судимих осіб в середньому становила 10-15 років. 82,14 % опитаних заявили про усвідомлення своєї вини та розкаяння у вчиненому.

При дослідженні кримінологічної характеристики вивчались раніше судимі особи чоловічої статі віком старше 18 років. Частка українців серед раніше судимих осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, становить 67,5 %. Встановлено, що більшість раніше судимих - особи віком 2035 років. Для раніше судимих осіб властивий вступ на злочинний шлях у молодому віці: 33,21 % вчинили перший злочин до досягнення 18 років. 26,07 % вчинили останній злочин у віці 26-30 років. Кількість одружених серед раніше судимих осіб становила 26,43 %. Лише 45 % мають дітей; 9,64 % стосунків з дітьми не підтримують; 3,57 % не мають постійного місця проживання; 23,22 % не отримують посилок; більшість раніше судимих - особи, які мають середню освіту (83,93 %). Четверта частина (27,5 %) до засудження не працювали. Серед тих, хто працював, 28,21 % - робітники промисловості, 20 % - сільського господарства.

Більшості раніше судимих осіб притаманні індивідуально - егоїстичні переконання, ігнорування суспільних інтересів, емоційна неврівноваженість та імпульсивність.

При здійсненні кримінально-виконавчої характеристики раніше судимих осіб встановлено, що питома вага раніше судимих осіб серед злісних порушників режиму становить 34 %, серед осіб, які вчинили нові злочини у ході відбування покарання - 48 %. Частка раніше судимих осіб, на яких було накладено стягнення у період перебування у виправній колонії становить 87 %. 60 % раніше судимих осіб згодні з умовами відбування покарання, сумлінне ставлення до праці відмічалось у 70 % раніше судимих осіб, переважна їх кількість (91,07 %) - працездатні особи. Найбільшу суспільну небезпечність серед раніше судимих становлять особи, засуджені за насильницькі злочини. Участь у роботі самодіяльних організацій бере незначна кількість раніше судимих осіб - 16 %. 64 % ставляться байдуже до виховних заходів. Поряд з цим встановлено, що раніше судимі особи активно сприймають та поширюють кримінальну субкультуру.

<< | >>
Источник: СТЕПАНОВА ЮЛІЯ ПЕТРІВНА. КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІ ЗАСАДИ ВИКОНАННЯ ТА ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК ЩОДО РАНІШЕ СУДИМИХ ОСІБ Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Луцьк - 2015. 2015

Еще по теме Висновки до розділу 2:

  1. Розділ 20 і ПРОВЕДЕННЯ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ: ЗАВДАННЯ ТА ЦІЛІ
  2. ВСТУП
  3. Висновки до третього розділу
  4. Процесуальне керівництво прокурором проведенням негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ
  5. Розділ 10 Судовий контроль за законністю й обґрунтованістю прийняття рішень органами розслідування щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій
  6. Розділ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДОЛОГІЧНОЇ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  7. ЗМІСТ
  8. Висновки до розділу 3
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП
  11. ВИСНОВКИ
  12. РОЗДІЛ 1 СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ АВТОМОБІЛЬНОЇ ІНСПЕКЦІЇ МВС УКРАЇНИ (1936–2000 рр.): ПРОБЛЕМИ ІСТОРІОГРАФІЇ
  13. Висновки до розділу 2
  14. Висновки до розділу 2
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -