<<
>>

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукових задач, яке полягає в розробці таких положень.

1. Установлено, що незважаючи на значну кількість наукових розробок, присвячених розв’язанню проблем боротьби з рецидивною злочинністю, досі на доктринальному рівні не досліджено низку питань, що мають суттєве теоретико - прикладне значення, позаяк значним чином впливають на ефективність виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі щодо раніше судимих осіб, а також на стан запобігання вчиненню ними нових злочинів, а саме: не повною мірою з’ясовано зміст поняття «раніше судимі особи»; ні в теорії, ні на практиці не досліджено ефективність класифікації зазначеної категорії засуджених та не оптимізована процедура виконання та відбування ними покарання в кримінально-виконавчих установах закритого типу; неналежним чином у кримінально-виконавчій діяльності із запобігання злочинам використовуються кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі характеристики щодо цих осіб; не визначені особливості реалізації на нормативно-правовому та практичному рівнях кримінально- виконавчої політики України відносно зазначених категорій засуджених, а також не розроблені науково обґрунтовані критерії підвищення рівня забезпечення режиму виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі щодо раніше судимих осіб.

Зазначені та інші обставини й обумовили актуальність даного дисертаційного дослідження, його наукову новизну та практичне значення.

2. Доведено, що в усі історичні періоди розвитку правової системи України питання щодо посилення кримінальної відповідальності відносно раніше судимих осіб було завжди актуальним, хоча й набуло цивілізованих правових форм і вираження тільки у КК 2001 р. та КВК України 2003 р., а також в інших нормативно-правових актах у сфері боротьби зі злочинністю. Поряд з цим установлено, що існуюча класифікація засуджених до позбавлення волі не повною мірою враховує суспільно небезпечний потенціал раніше судимих осіб, що в кінцевому результаті виступає однією з ключових обставин, які обумовлюють вчинення нових злочинів з їх боку як у ході відбування даного покарання, так і в період до погашення або зняття з них судимості (ст.

89-91 КК України), а також є однією з ключових проблем боротьби з рецидивною злочинністю в Україні.

З огляду на це, зроблено висновок про необхідність удосконалення правового механізму з означеної тематики дослідження та розроблені науково обґрунтовані заходи у цьому напрямі.

3. Доведена необхідність видозміни законодавчого визначення поняття «рецидив злочинів» та віднесення до рецидиву злочинів як умисних, так і необережних злочинів. Такий підхід обумовлений наступними обставинами: по- перше, нормативно встановленими завданнями боротьби з рецидивною злочинністю в Україні, основним суб’єктом якої є раніше судимі особи; подруге, потребою в удосконаленні правового механізму виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі, у тому числі і щодо зазначеної категорії засуджених; по-третє, змістом індивідуального застосування до них основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених; по-четверте, правовою природою та спрямованістю діяльності щодо запобігання злочинам з боку зазначеної категорії осіб.

4. Визначено зміст поняття «раніше судима особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі», доведено, що раніше судиму особу, окрім обставин, які характеризують особу злочинця загалом, характеризують ті властивості, ознаки, які сформувались у процесі відбування покарання. Саме ці ознаки лягають в основу класифікації раніше судимих осіб та вибору засобів виправлення та ресоціалізації під час виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Установлено, що значній частці раніше судимих осіб властива антисуспільна спрямованість. Зокрема, 39 % персоналу виправних колоній вважає, що антисуспільна спрямованість властива всім раніше судимим особам, 43 % - що антисуспільна спрямованість властива лише особам, які мають три і більше судимостей і лише 18 % вважає, що антисуспільна спрямованість не властива раніше судимим особам.

5. Установлено зміст кримінально-правової, кримінологічної, кримінально-виконавчої характеристики раніше судимих осіб, що дозволило не тільки створити методологічні засади по підвищенню ефективності боротьби з рецидивною злочинністю в Україні, але й було покладено в основу розроблених у цій дисертації науково обґрунтованих заходів, спрямованих на вдосконалення правового механізму виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі щодо зазначеної категорії засуджених.

Крім цього, такий підхід дав можливість на практичному рівні видозмінити зміст діяльності щодо запобігання злочинам, які вчиняються раніше судимими особами, що є одним з елементів мети покарання та завданням кримінально- виконавчого законодавства України.

6. Установлено, що дія міжнародно-правових актів у сфері виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі залежить від їх імплементації в національне законодавство та його практичного застосування. Виходячи з цього, доведено, що при розробленні та реалізації на практиці політики України у сфері виконання покарання у виді позбавлення волі в контексті міжнародно-правових вимог доцільно здійснювати поділ принципів і норм спеціального характеру, що стосуються поводження з особами, позбавленими волі, на види: 1) які стосуються усіх засуджених, позбавлених волі; 2) які стосуються раніше судимих осіб; 3) які стосуються вперше засуджених. Для реалізації зазначеного підходу в роботі розроблено низку науково обґрунтованих заходів. Зокрема, доведено потребу доповнення ч. 1 ст. 95 КВК України таким положенням: «включаючи інформацію щодо засудженого, отриману в обов’язковому порядку адміністрацією виправної (виховної) колонії від близьких родичів засудженого, органів пробації, та характеристику з виправних (виховних) колоній у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі». Крім цього, запропоновано доповнити визначений у другому абзаці п. 1 Розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань перелік членів комісії з прийняття та розподілу засуджених лікарем-психіатром, а також доповнити шостий абзац п. 1 Розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку УВП таким положенням: «Первинне медичне та психологічне вивчення засуджених здійснюється з урахуванням тестового опитування на визначення рівня агресії та усних бесід з метою виявлення причин вчинення злочину. За результатами психологічного обстеження особистості засуджених комісією складається висновок про ступінь небезпечності засудженого».

7. Визначено, що прогалини у класифікації та розподілі у кримінально- виконавчі установи закритого типу раніше судимих осіб є невід’ємними складовими причинного комплексу як у цілому рецидивної злочинності в Україні, так і безпосередніми детермінантами, що обумовлюють розвиток у місцях позбавлення волі таких суспільно небезпечних явищ, як: пенітенціарна злочинність; кримінальна субкультура; корупційні правопорушення (шляхом установлення протиправних зв’язків з персоналом колоній).

Виходячи з цього, у роботі доведена необхідність роздільного тримання у зазначених установах виконання покарань усіх класифікаційних категорій раніше судимих осіб. Для реалізації такого підходу в дисертації запропоновано створення у виправних колоніях середнього та максимального рівнів безпеки двох секторів: 1) для осіб, засуджених до позбавлення волі вперше; 2) для осіб, які вже відбували покарання у виді позбавлення волі.

8. Доведено, що режим виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі щодо раніше судимих осіб має стати пріоритетним засобом їх виправлення та ресоціалізації. Поряд з цим установлено, що і при такому підході вирішальною має стати індивідуально-виховна робота з зазначеною категорією засуджених з урахуванням їх особистих кримінально-правових, кримінологічних та кримінально-виконавчих характеристик.

Для вирішення існуючих у цьому напрямі проблем у дисертації обґрунтовано та доведено необхідність видозміни низки нормативно -правових актів у сфері виконання покарань. Зокрема, запропоновано доповнити ч. 1 ст. 24 КВК України, у якій визначений перелік осіб, які мають право відвідувати

УВП без спеціального дозволу, словосполученням «а також персоналом органів пробації та волонтерами пробації». Крім цього, доведена необхідність надання засудженим права на короткочасні виїзди за межі колонії (ч. 1 ст. 111 КВК); права на щорічні відпустки (ч. 1 ст. 119 КВК); створення окремої виправної колонії максимального рівня безпеки для злісних порушників режиму з числа раніше судимих осіб тощо.

<< | >>
Источник: СТЕПАНОВА ЮЛІЯ ПЕТРІВНА. КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІ ЗАСАДИ ВИКОНАННЯ ТА ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК ЩОДО РАНІШЕ СУДИМИХ ОСІБ Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Луцьк - 2015. 2015

Еще по теме ВИСНОВКИ:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -