Призначення і завдання слідчих ізоляторів

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув’язнення» слідчі ізолятори є установами для тримання осіб, щодо яких як запо­біжний захід обрано взяття під варту або до яких застосовано тимчасо­вий чи екстрадиційний арешт.

Звідси, основними завданнями СІЗО є: 1) виконання запобіжного заходу у виді взяття під варту; 2) виконання екстрадиційного арешту. Проте названим завдання цієї установи не вичерпуються.

Слідчі ізолятори функціонують з 1 січня 1964 року і були утворені шляхом реорганізації тюрем. Така реорганізація була проведена з ме­тою дотримання законності стосовно осіб, взятих під варту, і забез­печення ізоляції, режиму, виправлення осіб, засуджених до позбавлен­ня волі у виді тюремного ув’язнення. Станом на 1 грудня 2011 року в Україні функціонувало 33 СІЗО, в яких трималось 38 156 осіб.

Як визначено у ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України», СІЗО є складовою Державної кримінально- виконавчої служби України. І хоча згідно зі ст. 11 KBK України СІЗО не є ані органом, ані установою виконання покарань, він виступає суб’єктом виконання покарань відносно засуджених до позбавлення волі, які за­лишені в СІЗО для роботи з господарського обслуговування, а також осіб, вироки яких вступили в законну силу і вони залишені з різних при­чин для відбування покарання в СІЗО (приміром, до створення арештних домів чи секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі значна кількість таких осіб відбувала покарання саме у СІЗО).

Правову базу діяльності СІЗО складають Конституція України, KK України, КПК України, KBK України, Закони України «Про попереднє ув’язнення», «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, такі підзаконні нормативні акти, як Положення про Державну 9

пенітенціарну службу України, Правила тримання осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах та Правила поведінки в слідчих ізо­ляторах осіб, узятих під варту, і засуджених та інші нормативні акти.

Згідно з Правилами тримання осіб, узятих під варту, і засуджених у СІЗО щодо осіб, які тримаються в місці попереднього ув’язнення, адміністрація СІЗО повинна забезпечити: охорону і режим тримання взятих під варту осіб і виконання вироків, які набрали законної сили, ухвал та постанов суду; створення належних житлово-комунальних умов та матеріально-побутового забезпечення, медичного обслугову­вання і надання згідно зі встановленими нормами харчування; вико­нання передбачених нормами Закону України «Про попереднє ув’язнення» і КПК України розпоряджень слідчих та судових органів; виконання щодо засуджених вимог KBK України; етапування і екстра­диція засуджених і слідчо-заарештованих; можливість реалізації прав осіб, взятих під варту, встановлених Законом України «Про попереднє ув’язнення» та іншими нормативно-правовими актами.

За визначенням ДПтСУ, до завдань адміністрації СІЗО також від­носиться: профілактика злочинності, запобігання вчиненню нових злочинів як особами, які тримаються у СІЗО, так і іншими громадяна­ми; забезпечення правопорядку і законності, дотримання вимог зако­нодавства та нормативно-правових актів щодо охорони, режиму, умов тримання осіб, узятих під варту, і засуджених, а також безпеки персо­налу, посадових осіб та громадян, які перебувають на території СІЗО; здійснення безперервного контролю за станом оперативної обстановки у СІЗО, виявлення умов та причин, що сприяють її ускладненню, а та­кож усунення наслідків надзвичайних подій; проведення оперативно- розшукової діяльності відповідно до Закону України «Про оперативно- розшукову діяльність» та нормативно-правових актів ДПтСУ; органі­зація діяльності щодо розвитку та зміцнення матеріально-технічної бази та соціальної сфери СІЗО; правовий і соціальний захист персона­лу слідчого ізолятора та членів його сімей; робота з кадрами, їх про­фесійна підготовка; здійснення взаємодії з правоохоронними органами та громадськими організаціями у питаннях боротьби зі злочинністю.

СІЗО користуються правами юридичних осіб і мають печатки з зо­браженням Державного Герба України та найменуванням цієї устано­ви.

Підставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту або про за­стосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відпо­відно до KK і КПК України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом. Проте відомчі нормативні акти встановлюють дещо розширений перелік осіб, які можуть бути прийняті до СІЗО, передбачаючи, що підставою для при­ймання і тримання у СІЗО осіб, узятих під варту, і засуджених є: вмо­тивована постанова судді чи ухвала суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту, винесена відповідно до KK та КПК України; вирок суду, що не набрав законної сили, про засудження до позбавлен­ня волі або направлення в дисциплінарний батальйон; вирок суду, що набрав законної сили, про засудження до позбавлення волі особи, яка не перебувала під вартою до набрання вироком законної сили; поста­нова судді про скасування умовного засудження або відстрочки вико­нання вироку; ухвала (постанова) суду про поміщення особи, яка тримається під вартою, до психіатричної лікарні з посиленим або су­ворим наглядом; розпорядження ДПтСУ у випадках, коли йдеться про осіб, які: відповідно до законодавства України взяті під варту для їх подальшої екстрадиції; передані в Україну та раніше перебували під вартою на території іншої держави, у зв’язку з прийняттям криміналь­ного переслідування від іноземної держави; тимчасово передані в Укра­їну та раніше перебували під вартою на території іншої держави, у зв’язку з провадженням досудового (судового) слідства про злочини, учинені іншими особами; у випадках, передбачених законодавством України, перевозяться на території України транзитом для їх подальшої передачі правоохоронним органам іншої держави.

Документи, які є підставою для приймання в СІЗО, повинні бути завірені підписами посадових осіб і скріплені гербовою печаткою від­повідної установи. У тих випадках, коли в СІЗО надходять витяги з вироків (ухвал, постанов) суду про взяття під варту, у них повинні бути зазначені повні установчі дані осіб, щодо яких застосований цей запобіжний захід. Витяги завіряються підписом посадової особи, скріп­люються гербовою печаткою і підлягають заміні не пізніше триденно­го строку копією вироку (ухвали, постанови).

1.2.