Порядок прийому засуджених до установ виконання покарань

Засудження до позбавлення волі багато в чому втратило б своє зна­чення, якби приведення вироку до виконання відкладалось на невизна- чений строк та засуджений фактично тривалий час залишався б поза дією режиму відбування покарання та виправного впливу Враховуючи це, законодавець і визначив граничний строк, протягом якого засудже­ний до позбавлення волі повинен бути направлений для відбування покарання, спеціально обговоривши умови, за яких він може бути тимчасово залишений у слідчому ізоляторі (ст.

Направлення засудженого для відбування покарання можливе тіль­ки після набрання вироком законної сили. Засуджені особи направля­ються для відбування покарання не пізніше 10-денного строку з дня набрання вироком законної сили, або з дня надходження із суду розпо­рядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Тобто в законі надані дві точки обчислення строку, в межах якого засуджений повинен бути направлений для відбування покарання.

Хоча в законі це прямо не передбачено, однак дотримання 10-ден­ного строку можливе не завжди. З об’єктивних причин (наприклад, несвоєчасне надходження документів щодо попередніх судимостей особи, що не дає змогу визначити йому вид установи виконання по­карань; необхідність додаткового з’ясування в суді тих чи інших об­ставин тощо) засуджений може бути направлений до місця відбування покарання «з запізненням». У подібних випадках направлення засу­дженого повинно бути здійснено негайно після отримання необхідних документів.

У частині 2 ст. 87 KBK України закріплене право засудженого на ко­роткострокове побачення з близькими родичами протягом строку з мо­менту набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили до його відправлення у виправну установу У випадках, коли відправлення за­судженого до місця відбування покарання здійснити протягом встанов­леного в законі 10-денного строку неможливо, дане право може бути реалізоване протягом всього строку тримання такого засудженого у слідчому ізоляторі.

Адміністрація СІЗО зобов’язана сповістити сім’ю засудженого про місце, де він буде відбувати покарання і його поштову адресу Якщо цей обов’язок нею не виконаний — члени сім’ї вправі звернутися зі скаргою до відповідного територіального управління, ДПтСУ, проку­рора або оскаржити дії адміністрації в суді.

Засуджені направляються до місця відбування покарання і пере­міщуються в разі необхідності з одного місця до іншого під вартою. Дане перевезення являє собою планове автомобільне переміщення засуджених до позбавлення волі спеціальним транспортом до місць відбування покарання. Такі перевезення здійснюють відповідно до плану-графіка, що складається з урахуванням залізничних маршрутів та потреби у перевезенні в межах даної області, виходячи з наявної практики. Порядок переміщення засуджених до позбавлення волі визначений у ст. 88 KBK України, а конвоювання — Інструкцією про порядок конвоювання та тримання в судах підсудних (засуджених) за вимогою судових органів, затвердженою спільним наказом Мініс­терства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Генеральної проку­ратури, Верховного Суду та Служби безпеки України від 16.10.1996 р. № 705/37/5/17-398/1-3/503/239 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.1996р. за № 662/1687) та іншими нормативними актами ДПтСУ.

Переміщення засуджених здійснюється з додержанням правил про окреме тримання деяких категорій засуджених: чоловіків окремо від жінок; неповнолітніх — від дорослих; підслідних, які притягуються до кримінальної відповідальності по одній справі, — окремо між собою; засуджених до довічного позбавлення волі — окремо від інших катего­рій. Хворих на активну форму туберкульозу легенів, психічно хворих — окремо між собою і окремо від здорових, у разі потреби за висновком лікаря — в супроводі медичного працівника. У «Службовій книжці молодшого інспектора відділу охорони виправної колонії» встановле­но додаткові категорії засуджених, що підлягають ізоляції: іноземні громадяни та особи без громадянства (разом, але окремо від інших); колишні співробітники суду та правоохоронних органів (разом, але окремо від інших).

Усім засудженим при переміщенні повинні бути створені необхід­ні побутові і санітарно-гігієнічні умови, в разі потреби вони забезпе­чуються одягом і взуттям за сезоном, а також харчуванням. У тому випадку, коли засуджений потребує сторонньої допомоги через стан здоров’я, його етапування здійснюється виключно з супроводженням медичного працівника з числа персоналу установи-відправника.

Порядок прийому засуджених до установи виконання покарання передбачений ст. 91 KBK України та Правилами внутрішнього розпо­рядку установ виконання покарань, затверджених наказом ДПтСУ від 25.12.2003 р. № 275 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 р. за№ 1277/8598). Він залежить від того, прибувають вони групою чи поодинці. У першому випадку прийом здійснюється комісією під керівництвом начальника установи. До складу комісії входять за­ступники начальника установи, працівники відділів: оперативного, на­гляду і безпеки, по контролю за виконанням судових рішень, соціально- психологічної роботи, охорони, інтендантської і медичної служб. При­йняття засуджених, які доставлені в індивідуальному порядку, здійсню­ється начальником установи разом із працівником відділу по контролю за виконанням судових рішень. У неробочий час засуджених приймає черговий помічник начальника установи і начальник варти.

Основне навантаження при прийманні засуджених покладається на працівників відділу по контролю за виконанням судових рішень, які повинні перевірити наявність особових справ на кожного прибулого засудженого, встановити належність особової справи конкретному засудженому шляхом опитування і перевірки його відповідей з анкет­ними та іншими даними особової справи, фотографією і особливими прикметами, звірити кількість прибулих засуджених з числом, указаним у попутному списку.

Прийом засуджених до установ виконання покарання — це не про­сто певний організаційно-технічний акт. Це важливий етап виконання покарання, який має досить велике виховне значення, насамперед через те, що стає початком роботи у досягненні цілей покарання.

Під час приймання засуджених до установ виконання покарань вони підлягають повному обшуку, а їх речі — огляду. Речі, вироби та речовини, зберігання яких засудженим заборонено, у них вилучаються в порядку, передбаченому ст. 59 KBK України: у разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилучен­ню і зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються; про вилучення предметів, виробів і речовин посадовою особою установи складається протокол. Інші вилучені речі та предмети здаються для зберігання на склад і повертаються засудженим після відбуття ними строку покаран­ня, при цьому засудженому видається корінець квитанції про передачу речей на склад.

При надходженні до виправних колоній засуджені в обов’язковому порядку проходять медичний огляд та санітарну обробку в порядку, установленому пп. 94 і 95 Правил внутрішнього розпорядку і санітар­но-епідеміологічними нормами.

У разі прибуття до установ виконання покарань засуджених іноземних громадян адміністрація письмово роз’яснює їм їхні права та обов’язки і не пізніше трьох діб направляє відповідне повідомлення до ДПтСУ Водночас, згідно із пп. 44.1 та 44.2 Європейських тюремних правил та Методичних рекомендацій Департаменту щодо особливостей поводження із засудже­ними, які є громадянами іноземних держав, та проведення з ними соці­ально-виховної роботи, затверджених 26.10.2004 р., іноземні громадяни негайно інформуються щодо їх права звертатися до дипломатичних та консульських представників держав, до якої вони належать.

Одразу після прибуття до установи виконання покарань засуджені беруться на облік, який регламентований спеціальними відомчими актами. Правильна організація обліку засуджених має важливе зна­чення для організації виконання покарання і для забезпечення всебіч­ної інформації про осіб, які вчинили злочини і засуджені до позбавлен­ня волі. Вирізняють облік персональний і кількісний. Персональний проводиться за журналом обліку руху засуджених і реєстрації особових справ, за обліковою карткою, за особовою справою засудженого.

Журнал обліку засуджених — це, власне, офіційний документ, де фіксується щоденна кількість засуджених в установі, персонально перелічуються засуджені, які прибули, і ті, які вибули, і куди саме. Крім журналу обліку в колоніях є картотека: алфавітна, архівна і контроль­но-строкова.

Алфавітна картотека заповнюється за даними особової справи за­судженого (прізвище, ім’я, по батькові, стаття KK, за якою засуджений, строк призначеного покарання, чи був засуджений раніше тощо). Якщо засуджений вибув із колонії, його знімають з обліку, і алфавітну карт­ку переносять до архівної картотеки.

Контрольно-строкова картотека потрібна для контролю за своєчасним звільненням засудженого та застосування до нього умовно-дострокового звільнення, заміни покарання більш м’яким, переведення до установи іншого виду чи дільниці соціальної ресоціалізації. Вона містить всі відо­мості про початок і закінчення строку покарання, дату відбуття засудженим частини строку покарання, передбаченої у статтях 81, 82 KK України та ст. 101 KBK України, інформацію про розгляд цих питань на засіданні установи. Якщо засуджений вибуває з колонії або його переводять до іншої колонії, цю картку слід залучити до особової справи.

Особова справа є основним обліковим документом. Існують спеці­альні правила роботи з особовою справою. Особова справа на кожно­го заарештованого заводиться за місцем попереднього ув’язнення. Вона складається з двох частин. Перша частина — це анкета, дактокарта, пізнавальне фото, копія вироку суду, розпорядження про його вступ в законну силу, протокол затримання, копії судових ухвал і постанов, довідка про попередні судимості тощо. У другій частині містяться довідка-характеристика слідчого, персональний або індивідуальний наряд на етапування, медична картка, копії характеристик із СІЗО, до­кументи про заходи заохочення і стягнення.

Слід зазначити також, що кожна служба установи виконання по­карань також веде облік засуджених відповідно до своїх завдань і функ­цій (приміром, оперативна частина веде облік осіб, які схильні до по­рушення режиму, до втечі, до вчинення тяжких злочинів тощо) та складає звіт про свою діяльність за певний період часу (квартал, пів­річчя, рік), який містить відомості і відбиває специфіку її роботи.

Поряд із цим, адміністрація установи виконання покарань (зокрема, служби по контролю за виконанням судових рішень) направляє до органів, які здійснюють облік осіб, притягнутих до кримінальної від­повідальності, відповідні повідомлення. За Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дак­тилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (устано­вах) кримінально-виконавчої системи централізований облік здійсню­ється Департаментом інформаційних технологій при MBC України, а регіональний (місцевий) облік — управліннями (відділами) оператив­ної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях MBC України в областях. У місті Києві і Київській області алфавітний і дактилоскопічний облік здійснюється Департа­ментом інформаційних технологій при MBC України, а в місті Севас­тополі — управліннями (відділами) оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим.

Адміністрація колонії протягом трьох діб з моменту прибуття осо­би повідомляє суд, який виніс вирок про приведення його до виконан­ня, про місце відбування засудженим покарання відповідно до КПК України, і протягом цього ж строку направляє повідомлення його рід­ним (за вибором засудженого, що здійснюється шляхом подання від­повідної заяви), в якому називає адресу установи, регіонального управ­ління, роз’яснює права засудженого на листування, одержання посилок, передач, бандеролей, користування побаченнями та телефонними роз­мовами тощо.

4.2.